Український актор театру і кіно Роман Луцький поділився історією свого професійного становлення та згадав, як дійшов до акторства. Він розповів про це в програмі "Головна роль" на телеканалі "Дім".
Роман Луцький є заслуженим артистом України, провідним актором Івано-Франківського драмтеатру імені Івана Франка та відомим кіноактором, який попри широку популярність продовжує жити у рідному місті.
Нагадаємо, що Роман також зіграв у фільмі "Медовий місяць" режисерки Жанни Озірної, який став лауреатом Премії імені Альберта Відершпіля на міжнародному кінофестивалі в Гамбурзі, напередодні отримавши Державну премію України імені Олександра Довженка.
Любов до мистецтва у Романа з’явилася ще в дитинстві. Мама працювала з кресленнями та малювала, а батько займався фотографією.
Хлопець рано захопився цим ремеслом і вже в дев’ятому класі знімав весілля та інші події у рідному селі Боднарів на Івано-Франківщині. Водночас батьки бачили свого сина майбутнім медиком.
"Я закінчив школу у 2003 році, тоді було дуже популярно бути економістом, юристом, медиком. І вони б хотіли, щоб я був медиком. Але я сказав, що медиком не буду. Насправді я не знав, куди мені вступати. Сказав, що піду працювати, бо мені потрібен рік, щоб подумати, ким я хочу бути. Батько сказав: 'Гаразд, тоді завтра їдемо на твою роботу. Куди? На яку роботу?'. Я кажу: 'Їдемо на Галичину, я там у селі знімаю весілля'", – згадує актор.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Після закінчення школи він не знав, яку професію обрати, тому хотів рік попрацювати. Тоді і виникла ідея вступити до Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Організатори весіль, які добре знали юного Романа як фотографа, порадили йому розглянути професію оператора. Так він і вступив на режисуру естради та масових видовищ.
На першому курсі на хлопця звернув увагу викладач акторської майстерності Ростислав Держипільський.
"На режисурі у нас були заняття з акторської майстерності, але не дуже часто. З моменту вступу на режисуру мене Ростислав Держипільський хотів перетягнути на свій курс. Я чинив опір, мені тоді здавалося, що акторська професія передбачає обмеження", – пояснив він.
Рішення змінити спеціальність прийшло на третьому курсі, коли Держипільський запросив його зіграти у дипломній постановці за п’єсою "Натусь" Володимира Винниченка.
Після участі в цій роботі Луцький зрозумів, що хоче бути актором, і остаточно перейшов на акторську спеціальність.
"Навчаючись на режисурі, я почав займатися то політикою, то бізнесом. У мене були проблеми з навчанням, навіть хотіли вигнати з інституту. Ростислав, напевно, чекав, коли мене виженуть з режисури, щоб забрати до себе. Після зіграної ролі у виставі "Натусь" я практично перестав відвідувати заняття з режисури й був повністю на заняттях Ростислава. Так і залишився на акторському відділенні", – розповів Луцький.
У 2008 році Ростислав Держипільський став директором Івано-Франківського драмтеатру імені Івана Франка. Тоді студенти випускали постановку "Солодка Даруся", яка з успіхом увійшла до репертуару театру. Тому питання, де працювати після навчання, для Романа не стояло.
Сьогодні на сцені цього театру Луцький зіграв понад два десятки ролей. Та попри театральні досягнення, широке визнання прийшло завдяки кіно.
Першою кінороботою стала одна з головних ролей у фільмі "Брати. Остання сповідь". За сюжетом стрічки, створеної за мотивами роману "Джмелиний мед", актор зіграв молодого Станіслава – одного з братів, які проживають у гірському селі Карпат.
Роман згадує, що кастинг-директорка Алла Самойленко приїхала до Франківська спеціально через регіональний говор.
"Я родом із села Боднарів Калуського району, це 15 хвилин до Івано-Франківська. У нас там інший діалект, але до гуцульського мені не звикати, теж відкриті звуки", – розповів Роман Луцький про те, як потрапив у "Брати".
Наступний успіх прийшов з роллю богатиря Олешка у пригодницькому фентезі "Сторожова застава", яке вийшло у прокат у 2017 році.
Комічні здібності актор продемонстрував у романтичній комедії "Секс і нічого особистого", а у стрічці "Безславні кріпаки" постав у несподіваному образі молодого Тараса Шевченка.
Особливо Роман вирізняє два фільми – "Відблиск" та "Під вулканом". У "Відблиску" Валентина Васяновича він зіграв військового хірурга Сергія, який пройшов полон і намагається повернутися до нормального життя. Стрічка вийшла в український прокат у 2024 році.
За роль у фільмі "Під вулканом" польського режисера Даміана Коцура Луцький отримав нагороду "Краща чоловіча роль" на кінофестивалі в Марракеші. Фільм став польським претендентом на премію Оскар-2025.
Також у портфоліо актора є низка телесеріалів, зокрема популярна робота "Віддана". Але останнім часом він майже не погоджується на нові теле- чи кіно-проєкти.
"З травня по червень я відмовився від 13 серіалів і п'яти або шести повнометражних фільмів", – розповів Роман.
Попри популярність, актор живе доволі скромно – без власної квартири і навіть без автомобіля. Велике значення у його житті має підтримка дружини, з якою він разом з 2010 року.
"Звичайно, я міг би мати більше, ніж маю. Але нам з родиною вистачає. Мене дружина підтримує, вона часто на якісь мої пропозиції каже: "А навіщо тобі це?". Моя дружина – психіатриня, ми з нею разом з 2010 року. З огляду на її професію з нею дуже класно розбирати моїх персонажів", – каже Луцький.
Подружжя виховує 8-річного сина Станіслава. Актор визнає, що виключно на театральну зарплату прожити сім’ї було б складно, тому йому доводиться поєднувати життя між Франківськом і Києвом.
Роман зізнається, що поки не планує остаточно переїжджати до столиці. За його словами, жити у Франківську і зніматися у кіно – цілком можливо. А додаткові витрати, пов’язані з життям у Києві, потребували б ще більшої кількості знімальних проєктів.
Раніше ми розповідали, що вийшов трейлер документального фільму "Лінія вогню / Firing Line" про українських рятувальників.
Цікаві новини для вас:
- "Сірі бджоли": вийшов фінальний трейлер драми за бестселером Андрія Куркова.
- Їж, молись, кохай: яким вийшов фільм "Віддана" за романом Софії Андрухович.
- Актор Темляк, якого звинувачують в домашньому насиллі, відмовився від "Золотої дзиґи".
