Практично одразу після російського вторгнення в Україні почали лунати заклики перевести вітчизняну економіку на воєнні рейки, проте досі цього не сталося. Втім, нещодавно президент Володимир Зеленський заявив, що він уже морально готовий до повністю мілітаризованої економіки країни. "Апостроф" розбирався, як можуть виглядати "воєнні рейки" в сучасних умовах, а також наскільки реально й, головне, доцільно ставити на них українську економіку.
Відлуння минулої війни
Президент України Володимир Зеленський морально готовий до того, що країні доведеться перейти на "повністю мілітаризовану економіку". Про це він заявив у розмові з впливовим виданням The Economist.
За словами, глави держави, необхідність перевести економіку на воєнні рейки може виникнути, якщо війна набуде затяжного характеру, а підтримка союзників почне слабнути. Зеленський вважає, що уряд вже має розпочати розмовляти з громадянами про таку перспективу.
Проте президент не став уточнювати, що саме він має на увазі, говорячи про "воєнну економіку". Уряд також жодних роз’яснень чи звернень до громадян з цього приводу поки що не робив. Тож наразі не зрозуміло, чи стоять за подібними заявами якісь конкретні плани, і, якщо вони дійсно є, то в чому вони полягають.
Заклики до переведення економіки на "воєнні рейки" лунають від багатьох політиків і громадських діячів з самого початку повномасштабного вторгнення Росії. Проте, подібно до президента, ніхто з них не розшифровує, як саме має виглядати така мілітаризована економіка, і до яких заходів потрібно вдатися уряду для того, щоб її створити.
"Проблема в тому, що в більшості випадків люди, які говорять про перехід економіки на "воєнні рейки", не розуміють змісту цього поняття, - заявив "Апострофу" голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. - Всі ці розмови походять з часів Другої світової війни. Тоді Радянський Союз дійсно збудував тотально мілітаризовану економіку. Проте це робилося за зовсім інших обставин, яких сьогодні не існує".
З цим погоджується керівник аналітичного напряму мережі "АНТС" Ілля Несходовський. За його словами, "воєнна економіка" Радянського Союзу була обумовлена тодішнім державним устроєм і базувалася на принципах, які сьогодні неможливо застосувати.
"По-перше, в СРСР була відсутня приватна власність, а економіка повністю контролювалася урядом, - сказав експерт в коментарі виданню. - Тому уряд адміністративним рішенням перевів всі підприємства, які хоч найменшою мірою були до цього придатні, на випуск продукції військового призначення. По-друге, масово використовувалася підневільна праця. Люди прикріплювалися до підприємств й працювали там фактично за їжу, отримуючи продуктові картки на місці роботи".
Звичайно, під час війни до збільшення військового виробництва доводилося вдаватися не лише Радянському Союзу. Проте демократичні країни діяли більш цивілізованими методами.
"Країни, які залишалися беззахисними перед ворогом без підтримки союзників (в такому положенні в перші роки Другої світової опинилася Велика Британія - "Апостроф"), мусили переводити частину цивільної промисловості на випуск військових товарів, - розповів "Апострофу" координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. - Для цього, за потребою, деякі підприємства або націоналізували, або вводили туди тимчасові державні адміністрації. І вони замість цивільного одягу шили форму, або переходили з випуску цивільних машин на військову техніку".
Проте, на думку експерта, застосовувати подібні заходи зараз в Україні немає сенсу, оскільки країна має потужну міжнародну підтримку, і значну частину наших потреб в озброєнні і амуніції забезпечують союзники.
До того ж, навіть, якщо б уряд вдався до подібних заходів, це навряд чи призвело б до бажаних результатів.
"За обставин Другої світової, більшість військових виробництв Радянського Союзу розташовувалися за Уралом, поза межею дії німецької авіації, - пояснює Борис Кушнірук. - Тому заводи могли працювати в безпеці. Технології сьогоднішньої війни є такими, що на території України немає жодної точки, куди б не могли потрапити ракети та безпілотники. Тому навіть, якщо великі підприємства були б переведені на випуск військової продукції, вони миттєво б стали мішенню для обстрілів".
З іншого боку, вважає експерт, значну частину продукції (форму, бронежилети, безпілотники, боєприпаси тощо) Україна може виробляти і без спеціальної мілітаризації економіки - достатньо виділити на це кошти і зруйнувати корупційні схеми.
Читайте також: Півбюджету чужих грошей: яким буде головний фінансовий документ наступного року
Стимули замість тиску
Хоча мілітаризація радянського типу Україні не потрібна, все ж таки війна вимагає від держави рішучих дій, спрямованих на розширення військового виробництва.
На думку Іллі Несходовського, економічна політика уряду під час війни повинна рухатися в двох основних напрямках. Перший - максимальна активізація державного замовлення для вітчизняних підприємств, які випускають, або можуть випускати продукцію військового призначення. Також при необхідності доцільно прокредитувати підприємства на придбання необхідного технологічного обладнання.
"В Україні працює ринкова економіка, а вона набагато краще реагує на позитивні стимули, ніж на державний тиск, - додає Олег Гетман. - Тож для того, щоб отримати достатню кількість військових одностроїв, бронежилетів, безпілотників та інших необхідних виробів, достатньо сформувати державне оборонне замовлення і провести тендери. Виробники все зроблять без застосування драконівських методів".
Другий необхідний напрям державної економічної політики на час війни - максимальне скорочення бюджетних видатків на цілі, не пов’язані з обороною.
"Потрібно переглянути політику державних закупівель, - говорить Ілля Несходовський. - Уряд і місцеві органи влади повинні припинити будівництво та ремонт об’єктів, які не належать до критичної інфраструктури. Натомість варто перенаправити кошти на цілі, пов’язані з війною. В першу чергу, це, звичайно, виробництво зброї. Також додаткові кошти потрібно направляти на будівництво житла для переселенців, фінансування лікування та реабілітації поранених воїнів тощо".
Тож є велика вірогідність того, що переходу до "мілітаризованої економіки", що б не малося на увазі, не буде.
"Періодично до президента потрапляють люди, які радять йому якісь дивні речі. А потім інші люди пояснюють йому, що до чого, і він відмовляється від цієї ідеї, - каже Олег Гетман. - Яскравий приклад - нещодавня ініціатива щодо прирівняння корупції до державної зради. Вітчизняними фахівцями і союзниками було проведено роз’яснювальну роботу, і в результаті ми не побачили навіть президентського законопроєкту в Верховній Раді. Скоріше за все, поступово зміниться і його позиція з приводу "воєнних рейок" для економіки".
Читайте також: Ми ведемо низку спецоперацій з постачання зброї в Україну - керівник Агенції оборонних закупівель
