30 квітня Україна та Сполучені Штати Америки у Вашингтоні підписали Угоду про створення Інвестиційного фонду відбудови. Фонд вкладатиме кошти, внесені США та Україною, у проєкти з видобутку природних ресурсів, нафти та газу, порти, а також у відповідну інфраструктуру нашої країни. “Угода вигідна для обох держав, адже дозволить залучити додаткові інвестиції, сприятиме розвитку інновацій і впровадженню нових технологій. США допомагають залучати до відновлення України приватних і публічних інвесторів — іноземні фонди, компанії, уряди держав, які підтримують боротьбу України проти російської агресії. Американські компанії отримають доступ до нових можливостей, які відкриває спільний розвиток природних ресурсів та відновлення України”, – повідомила пресслужба Мінекономіки. Також не секрет, що угода про надра розглядається Києвом як інструмент отримання безпекової допомоги від США.
8 травня Верховна Рада України ратифікувала документ, а 23 травня фонд було офіційно запущено. Міністерство економіки України підписало дві додаткові угоди – про обмежене партнерство та про товариство з обмеженою відповідальністю, зміст яких відсутній у відкритому доступі. Сторони очевидно націлені якомога швидше запустити папери в роботу - вже обрано пілотний проєкт - літієве родовище “Добра” на Кіровоградщині. “Апостроф” поспілкувався з директоркою Інституту геологічних наук Національної академії наук України Стеллою Шехуновою про запаси того, що описано в документі, проблеми його реалізації та вигоди, які реально отримати від Угоди про створення Інвестиційного фонду відбудови.
– В угоді є визначення “активи, що стосуються природних ресурсів”, яке включає більше 50 мінералів та вуглеводнів. Чи є в Україні запаси всього переліченого?
Так, дійсно у додатку А до версії Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови, текст якої розміщений на офіційному сайті Верховної Ради, перелічені 57 видів корисних копалин, але далі у тексті зазначено, що це не повний перелік - він може бути розширений за погодженням сторін. У дискусіях про угоду корисні копалини варто розрізняти та розуміти різницю між хімічними елементами, мінералами, гірськими породами, рудами і особливостями термінології англомовної. Англійською ці документи часто називають ‘Minerals Deal’, українською – Угода про корисні копалини. Тобто до “мінералів”, як їх розуміють спеціалісти геологи, мінерологи - у цьому переліку відносяться тільки плавиковий шпат, графіт, нафта та елементи, які зустрічаються як самородні у природі (золото, платина та ін.). Решта – це хімічні елементи, частина з яких навіть не утворюють окремих мінералів.
До прикладу, рідкісноземельні елементи входять як ізоморфні домішки у структуру мінералів, формула яких може навіть не містити цього елемента. Всі знають про дуже затребувані потужні постійні неодимові магніти, які широко використовуються в електродвигунах (зокрема, у приладах на акумуляторах), комп'ютерній техніці (привод головки для жорстких дисків), зеленій енергетиці (електричні генератори для турбін вітряків), в медицині (відкриті магнітно- резонансні томографи) та ін. Кожний електродвигун містить один кілограм неодиму, а вітряк – півтони. А сам неодім присутній як домішка в інших мінералах, і його вміст складає до кількох відсотків. Тобто для отримання чистого елементу треба переробити десятки тон руди.
Якщо говорити про запаси корисних копалин, які перелічені в угоді, то треба пояснити, що в геології розрізняють запаси, ресурси, перспективні ресурси. Ці дані мають різний ступінь достовірності. Запаси корисних копалин визначаються за певними методиками, які відрізняються за факторами економічної оцінки, ступенем достовірності та ін. Крім того, треба зважати, що мінерально-сировинна база нашої країни була створена в результаті комплексних системних стадійних геологічних робіт колективами багатьох поколінь геологів практиків та науковців. Багато геологічних об’єктів вивчалися понад півстоліття тому, запаси та ресурси визначалися за інших економічних умов – була планова економіка, а не ринкова. Потім об’єкти переоцювались за системою РК ООН. Тепер Державна геологічна служба працює над отриманням більш достовірної інформації про родовища, рудопрояви, перспективні площі. Але якщо не вдаватися у деталі, то ще на початок нового тисячоліття мінерально-сировинна база України налічувала близько 20 тис родовищ 120 видів корисних копалин. За сучасними оцінками, за даними Державної служби геології та надр України, наша мінерально-сировинна база складається з близько 8,8 тис. родовищ промислового значення, які представлені майже 100 видами корисних копалин. При цьому треба зважати, що дійсно Україна належить до числа провідних країн світу за обсягом розвіданих запасів, зокрема, залізних, марганцевих, титан-цирконієвих руд, графіту та інших корисних копалин.
– Не всі ресурси в Україні мають оцінені запаси. Більшість об’єктів, які потрапляють у поле угоди про копалини, ще мають бути дорозвідані, а їх запаси оцінені. Крім того, наші родовища особливо критичної сировини є комплексними і їх запаси будуть переоцінювати за різними компонентами. До прикладу, у переліку є важкі і легкі рідкісноземельні елементи – їх вміст у мінералах та розподіл у потенційно перспективних об’єктах ще потребує вивчення. Тільки потім можна буде оцінити ресурси та запаси. Роботи з переоцінки запасів тривають. Запаси зменшуються в результаті відпрацювання родовищ у регіонах, де копалини вже давно видобуваються. Їх треба поповнювати.
– Чи достатньо геологічних даних щодо потенціалу природних ресурсів, які цікавлять США? Скільки часу потрібно на їх розвідку?
– Перелік видів мінеральної сировини, якої торкається угода, досить великий. Але кожний геологічний об’єкт перспективний на той чи інший вид мінеральної сировини. Є такі, що мають простішу геологічну будову і є добре вивченими. А є складні, їх довивчення, побудова геологічної моделі, підрахунки рентабельності потребують значних робіт та фінансування. До прикладу, у зв’язку зі стрімким зростанням попиту на титан-цирконієву продукцію у світі існує потреба в залученні до розробки нових титаноносних об’єктів в Україні. У старих регіонах видобутку такі родовища як Іршанське, Верньоіршанське, Лемненське вже відпрацьовані. Відомі родовища, які пропонують інвесторам на аукціони, вже, як правило, забезпечені комплектом доступної геологічної інформації та даними про запаси. Тому в Інституті геологічних наук обґрунтували залучення до системи моніторингу мінерально-сировинної бази титану, окрім готових для інвесторів родовищ, нових перспективних площ та рудопроявів, які потребують подальшого довивчення за рахунок інвестицій. Саме особливості геологічної будови, фінансові ресурси визначають строки необхідні для розвідки та інших етапів освоєння геологічного об’єкту.
– Яку роботу має зробити уряд першочергово?
– Нам треба відновити системне стадійне геологічне вивчення території України для відтворення мінерально-сировинної бази та поповнення перспективних об’єктів. Різні види мінеральної сировини мають різне значення для розвитку галузей економіки, промисловості, технологій. Тому важливе завдання – визначення мінеральної сировини, необхідної для розвитку стратегічних галузей економіки нашої країни на основі вивчення мінеральних ресурсів та аналізу ланцюгів постачання. Ці заходи необхідні. Згадаймо про економічну війну за критичну сировину між США та Китаєм. Ми не можемо допустити безконтрольної втрати цінної мінеральної сировини, як це було, наприклад, з ільменітовим концентратом, який вивозився до країни-агресора багато років. Він використовувався для виробництва титанвмісної продукції військового призначення. Наші мінеральні ресурси мають працювати на розвиток економіки держави та на національну безпеку.
Необхідно створити механізми як для стимулювання видобутку корисних копалин, створення на їх базі виробництв, так і для екогеологічно збалансованного розвитку територій, де будуть видобуватися корисні копалини. Геологічне середовище має забезпечувати і екосистемні послуги. Обґрунтування та науковий супровід всіх цих проєктів потребує комплексної геологічної роботи. Тому важливо при розробці механізмів реалізації угоди про корисні копалини забезпечити відродження геологічної галузі.
– Як пілотний проєкт нині розглядають літієве родовище “Добра” на Кіровоградщині. Як оцінюєте вибір стартувати з нього?
– Родовище в межах ліцензійної ділянки “Добра” є комплексним. Крім літію, руда містить скандій, тантал, ніобій, телур – елементи з переліку додатку А до угоди про фонд відбудови. Якщо після оцінки родовища і опрацювання технологій проєкт реалізовуватиметься, то це буде однією з точок розвитку регіону, його інфраструктури.
Проте я не знаю, за якими критеріями був визначений об’єкт. Можливо, відкритість до співпраці та підтримка проєкту місцевою громадою зіграли важливу роль. Вже є приклади несприйняття пропозицій створення гірничо-видобувних підприємств місцевими громадами на Київщині. Це відлякує потенційних інвесторів, які і так мають в Україні значні ризики, зокрема, через війну.
– Як виникла проблема “сплячих ліцензій” і що з ними робити?
Ділянки родовищ корисних копалин, на які брались ліцензії, розглядалися як вигідне вкладання в природні ресурси, як активи. Не всі, хто брав ліцензії, мали на меті вивчати ділянки, інвестувати. Є органи, які мають контролювати виконання ліцензійних угод.
– Угода про фонд передбачає по суті право першої відмови для американської сторони від інвестування у той чи той проєкт та на викуп видобутих ресурсів. Як це вплине на ринок?
– Читала тільки оприлюднений документ, який встановлює рамкові, політичні параметри співпраці. Водночас чимало деталей, умови роботи фонду схоже пропишуть або вже прописали у технічних угодах.
– Чи є потенціал зробити видобуток рідкісноземельних елементів рентабельним?
– Зацікавленість США українською мінеральною сировиною виникла на тлі залежності ключових секторів економіки від мінеральної сировини інших країн. Зокрема, за даними Державної геологічної служби США, промисловість їхньої країни на понад 50% залежить від імпорту 46 видів корисних копалин, а потреба у 15 видах корисних копалин на 100% покривається імпортом. Серед них миш’як, азбест, цезій, флюорит, галій (металічний), графіт (природний), індій, марганець, ніобій (колумбій), рубідій, скандій, стронцій, тантал, ітрій. Серед країн, які забезпечують імпорт до США 19-21 вид корисних копалин – Канада та Китай; від 7 до 12 видів корисних копалин експортують Мексика, Японія, Німеччина, Бразилія, Південна Африка. Залежність від імпорту від обмеженої кількості чи взагалі від єдиного постачальника створює ризики забезпеченості для секторів економіки, особливо це стосується рідкісних та рідкісноземельних елементів. Їх переробка, перш за все важких, зосереджена у Китаї. У квітні після оголошення адміністрацією Президента Трампа підняття мит на продукцію з Китаю, керівництво Піднебесної ввело обмеження на продаж 7 важливих рідкісноземельних елементів (самарій, гадоліній, тербій, диспрозій, лютецій, скандій та ітрій). Неодим і празеодим не обмежили. За останні два роки на тлі зростання торговельної напруженості Пекін вже запроваджував подібні обмеження на іншу мінеральну сировину, зокрема галій, германій, графіт і сурму.
– Перспективи розробки мінеральних ресурсів України можуть сприяти у майбутньому стабільності постачання різних видів мінеральної сировини, тому США в угоду про корисні копалини з Україною включили майже 60 їх видів. З рідкісноземельними елементами, про це вже багато писали, залежність від китайських виробників ще більша. Тому США і ЄС шукають диверсифікації джерел постачання. Якщо нам вдасться знайти своє місце у глобальному розподілі виробництва критичної продукції, залученні сучасних технологій видобутку і переробки, створення ланцюгів виробництва продукції з доданою вартістю, тоді видобуток рідкісноземельних елементів може стати рентабельним.
Ціна на рідкісноземельні також може несподівано вплинути на підвищення рентабельності. Наразі найдешевшими є лантан та церій (перші долари за кілограм), найвартіснішими – диспрозій та тербій. У 2022 році кілограм чистого тербія коштував понад $2000, у минулому році – $810.
