Індія публічно засудила війну Росії проти України, що не заважає їй нарощувати обсяги торгівлі з країною-агресором, купуючи у РФ дедалі більше нафти та інших товарів. Цьому могли б перешкодити країни Заходу, насамперед, США, проте до кінця неясно, чи є у наших союзників відповідні важелі впливу. При цьому, як не дивно, Україна сама може "відфрендити" Індію від Росії, і залучити найбільшу демократію світу на свій бік. Про те, що слід робити Києву у цьому напрямку, читайте у матеріалі "Апострофа".
Після вторгнення російських військ на територію України 24 лютого 2022 року світ розділився на два табори. Перший, на чолі з умовним Заходом, рішуче засудив військову агресію і ввів проти Росії санкції, продовжуючи посилювати санкційний тиск на РФ.
Інші країни, багато з яких хоч і не стали відкрито підтримувати агресора, проте зайняли позицію нейтралітету, а їхні лідери обмежилися закликами припинити війну і досягти миру за столом переговорів.
Саме на ці держави умовного не-Заходу Кремль вирішив зробити ставку, намагаючись залучити якомога більшу їх кількість у союзники.
Особливе занепокоєння викликали контакти Росії з Китаєм, зокрема те, що Піднебесна допомагатиме РФ фінансами та озброєнням.
Ці страхи поки що, на щастя, не справдилися. Більше того, за непрямими ознаками можна припустити, що китайський лідер Сі Цзіньпін не в захваті від ходу "спеціальної військової операції", яку затіяв Владімір Путін.
Зокрема, це невдоволення було висловлено під час зустрічі лідерів Шанхайської організації співробітництва (ШОС), яка відбулася 15-16 вересня в узбецькому Самарканді, що змушений був визнати і сам Путін.
Неоднозначну політику проводить Туреччина. З одного боку, вона постачає Україні озброєння, з іншого, продовжує співпрацю з Росією з низки напрямків. При цьому турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган намагається відігравати роль посередника між Києвом та Москвою.
Туреччина й раніше не ставила під сумнів територіальну цілісність України, але останнім часом заяви Ердогана стали жорсткішими. Так, в одному з недавніх інтерв'ю він сказав, що Росія має повернути Україні всі захоплені території, включаючи Крим.
Турецький лідер також не залишає надій посадити за стіл переговорів президентів України та Росії, а також публічно заявляє, що Путін готовий якнайшвидше закінчити війну.
Нічого особистого - тільки бізнес
Про неприпустимість продовження війни також говорить ще один ситуативний союзник Владіміра Путіна – прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді. "Сьогоднішня епоха – не епоха війни", - сказав Моді Путіну в ході зустрічі в рамках того ж саміту ШОС у Самарканді. Слова прем'єра оприлюднило індійське МЗС наступного дня після його зустрічі з російським президентом.
Однак було б наївно думати, що Нарендру Моді серйозно непокоїть проблема українського суверенітету. Для Індії з її майже півторамільярдним населенням набагато важливіше питання продовольчої безпеки, яка опинилася під загрозою через розв'язану Путіним війну, оскільки до кінця липня експорт української аграрної продукції був фактично заблокований, що створило дефіцит продовольства у світі та підстебнуло світові продуктові ціни вгору.
Разом з тим, публічний заклик зупинити війну явно був зроблений для того, що на нього звернули увагу в європейських і північноамериканських столицях.
"Заява Моді досягла бажаної мети - надіслати сигнал Заходу, що він не на боці Путіна", - сказав старший науковий співробітник Центру політичних досліджень у Нью-Делі Сушант Сінгх, якого цитує The Financial Times.
Незважаючи на висловлене невдоволення "спеціальною військовою операцією", Індія, як, втім, і інші країни, такі як Туреччина і Китай, отримала певні бонуси внаслідок введення західних санкцій проти Росії.
РФ після бойкоту з боку Європи терміново почала шукати нові ринки збуту для своїх товарів, а також нарощувати товарообіг з країнами, з якими вже налагоджені контакти.
До останніх якраз і належить Індія. Згідно з офіційними даними, якщо за весь 2021 рік товарообіг між двома країнами становив 13,6 мільярда доларів, то в першому півріччі нинішнього року він уже сягнув 11,5 мільярда доларів. За даними російської сторони, йдеться про зростання на 120% у річному вимірі.
Збільшення обсягів торгівлі багато в чому пов'язане з тим, що Індія почала активно купувати російську нафту, при тому, що раніше її практично не імпортувала. На сьогоднішній день Індія стала другим після Китаю покупцем нафти з РФ.
Через фактичну втрату європейського ринку Росія змушена продавати свою нафту іншим країнам з великими знижками, чим активно користується Індія, для якої дисконт становить близько 30 доларів на барелі. З огляду на те, що Індія є третім імпортером нафти у світі, такі умови для неї дуже вигідні.
При цьому двостороння торгівля Росії та Індії не обмежується нафтою. Нью-Делі розраховує на збільшення постачання російських мінеральних добрив, обсяги яких вже значно зросли останнім часом. Так, згідно з даними Міністерства торгівлі Індії, у квітні-липні імпорт добрив із РФ зріс до 1,03 мільярда доларів у порівнянні з 773,54 мільйона доларів за весь минулий фіскальний рік, який закінчився 31 березня.
Усидіти на двох стільцях
Продовжуючи співробітництво з Росією, до того ж, нарощуючи з нею товарообіг на окремих напрямках, Індія, по суті, спонсорує країну-агресора, суттєво послаблюючи ефект західних санкцій, спрямованих, зокрема, на позбавлення РФ фінансів, які ій необхідні для продовження війни.
А тому і Україна, і Захід мають докласти максимум зусиль для того, щоби значно обмежити взаємодію Нью-Делі та Москви.
Але чи має наша країна і наші партнери, насамперед США, реальні важелі впливу на Індію?
Як було зазначено вище, одним із важливих напрямів двосторонньої торгівлі Індії та Росії є мінеральні добрива.
"Що стосується добрив, то це окрема ситуація, - сказав "Апострофу" керівник аналітичного напряму мережі "АНТС" Ілля Несходовський. - Є певні обмеження на ринку. Індія залежить від російських добрив і продовжить їх купувати".
За його словами, оскільки йдеться про продовольчу безпеку, по суті, про реальну загрозу голоду для населення та необхідність цю загрозу усунути, змусити уряд Індії відмовитися від постачання добрив із РФ буде практично неможливо.
Дещо інша справа з нафтою.
За словами економіста та фінансового аналітика Олексія Куща, нафта - це глобальний ресурс, і на сьогодні є лише один світовий кластер, який є в плані забезпеченості нафтою профіцитним, - США.
"У той час як є дефіцитний Китай, дефіцитна Європа та дефіцитна Індія. Тому викреслення Росії з енергетичного балансу автоматично актуалізує питання: хто залишається без енергоресурсів, який глобальний кластер - європейський, китайський чи індійський?, - пояснив експерт у розмові з виданням. – Але американці, незважаючи на свій профіцит, забезпечити постраждалий кластер не зможуть”.
Глобальна боротьба за ресурс загостриться після запровадження механізму обмеження цін на нафту, який, за задумом країн "великої сімки" та Євросоюзу, має запрацювати на початку грудня.
"Основний попит буде з боку Європи (яка відмовиться від закупівель російської нафти), і Індія чисто прагматично буде змушена розглядати питання, де можна буде купити нафту, причому дешевше. Тому я сумніваюся, що США чи хтось інший зможуть у цьому якось натиснути на Індію", - каже Ілля Несходовський.
Індія поки не ухвалила рішення про те, чи увійде вона до коаліції країн, які мають намір обмежувати максимальну ціну російської нафти, проте дуже уважно вивчає відповідну пропозицію, заявив днями міністр нафти та газу Індії Шрі Хардіп Сінгх Пурі.
Індія зараз опинилася, у певному сенсі, у положенні шпагату між двома стільцями.
"Вона вибирає, що для неї краще, - торгуватися з Росією про персональні дискони, наприклад, на рівні 30-40%, або приєднатися до моделі обмеження ціни на російську нафту. З урахуванням того, що Індія, на відміну від Китаю, хоче зберегти дружні відносини з Великою Британією та США, я думаю, що, швидше за все, Індія йтиме у фарватері західної політики, але з неабиякою часткою свого суто індійського суверенітету", - каже Олексій Кущ.
Але в цьому випадку вона ризикує зіпсувати відносини з РФ, яка вже заявила, що перестане продавати нафту країнам, які підтримають механізм обмеження цін на її нафту.
"Вони дисконт вже отримують (від Росії). Якщо ми від ціни в 90 доларів (за барель) заберемо цей дисконт, ми отримаємо ті 50 доларів, які пропонують (як максимальну ціну) Європа та США", - зазначив Ілля Несходовський.
Але, схоже, свій непростий вибір Індія вже зробила. Як повідомляє The Times of India з посиланням на джерела, країна збирається відмовитися від російської нафти на користь поставок з Африки та Близького Сходу. Що ж, будемо спостерігати.
Український фактор
Індія є одним із найбільших імпортерів озброєнь у світі. Це пов'язано насамперед з її непростими відносинами з сусідами – Китаєм та Пакистаном, з якими в Індії залишаються неврегульовані територіальні суперечки, які нерідко переростають у збройні конфлікти малої інтенсивності. Не забуватимемо, що всі три країни є ядерними державами.
Співпраця Індії з РФ у сфері ВПК продовжується з часів СРСР. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (Sipri), на поставки з Росії припадає приблизно дві третини всієї індійської військової техніки. А за оцінкою американського дослідницького центру Стімсона, частка великих російських озброєнь в індійській армії може становити до 85%.
Щоправда, останнім часом Нью-Делі знижує свою залежність від російського ВПК, дедалі частіше купуючи озброєння у країнах Заходу – США, Франції, Ізраїлі, Великій Британії. Однак частка Росії, як і раніше, залишається високою.
Українсько-російська війна може стати для Індії додатковим аргументом для подальшого скорочення обсягів закупівель російських озброєнь – усім очевидно, що західні зразки набагато ефективніші.
"Якщо Індія взагалі відмовиться від російських озброєнь, це буде дуже здорово, - каже Ілля Несходовський. - І, якщо зірвати всі їхні контракти, а з огляду на певні тенденції, швидше за все, так і буде, це стане дуже потужним ударом по економіці Росії".
Таким чином, при тому, що важелів тиску на Індію у Заходу справді не так багато, вони, можливо, особливо й не потрібні.
Натомість Україна, у свою чергу, могла б набагато ефективніше використовувати щодо Індії "м'яку силу".
"Ми недооцінюємо інформаційну та ідеологічну, а також навіть у хорошому сенсі пропагандистську складову цього питання, - пояснює Олексій Кущ. - У нас, на жаль, немає абсолютно ніякої політики щодо Індії в тому, щоб орієнтувати її на більш лояльне ставлення до України. Ми абсолютно не вміємо - і не хочемо - доносити свої меседжі до азійських та африканських країн, у яких досить потужна "м'язова" пам'ять щодо колоніалізму, а тому вони рефлексивно підтримують ті країни, які конфліктують із західним світом, - цим, наприклад, пояснюються їхні симпатії до Росії. А Україна могла б актуалізувати тему, що сучасна Росія – це імперіалістичний хижак. Цей меседж дуже сильно зіграв би в Індії".