Світові ціни на нафту зростають, що спричиняє подорожчання автомобільного палива, зокрема в Україні. Вартість російської нафти також збільшується, і вона вже кілька місяців продається дорожче санкційної "стелі" в 60 доларів за барель. Очевидно, що чим вища ціна нафти, тим більші надходження до російського бюджету, які країна-агресор використовує на війну проти України. Втім, як з'ясував "Апостроф", все дещо складніше.
Краще менше, але дорожче
Провідні постачальники нафти на світовий ринок, об’єднані в міжнародний картель ОПЕК, скорочують видобуток. Йдеться про 13 країн з Азії, Африки та Південної Америки. Неформальним лідером ОПЕК і найбільшим експортером нафти є Саудівська Аравія.
Росія, яка не входить до ОПЕК, але координує з ним свої дії (у форматі ОПЕК+) також знижує обсяги нафтовидобутку.
Як повідомляє агентство Bloomberg, на сьогодні ринок отримує на 1,8 мільйона барелів на добу менше, ніж споживає. А оскільки скорочення видобутку продовжується, в четвертому кварталі дефіцит буде зростати. За підрахунками ОПЕК, ринок щодня потребує 30,7 мільйонів барелів нафти. Натомість організація має намір в четвертому кварталі видобувати 27,4 мільйони барелів.
Читайте: Холодильник проти телевізора: чи зможе Росія закрити бюджетну дірку
Дефіцит видобутку покривається зі стратегічних запасів, накопичених у світі, через що вони протягом останніх місяців помітно скоротилися, досягши найнижчого рівня за останні 10 років. Біржі відреагували на це значним збільшенням цін. Вартість еталонної марки нафти Brent протягом третього кварталу зросла з 75 до 95 доларів (хоча останніми днями її ціна трохи впала - до 93 доларів).
У зв’язку з цим з’явилися прогнози, що наприкінці року на світові ринки може очікувати дефіцит пального, особливо дизелю, що призведе до підвищення цін і нового витка інфляції.
За інформацією Bloomberg, скорочення видобутку нафти пов’язане з внутрішніми потребами країн ОПЕК, в першу чергу, Саудівської Аравії. Уряд цієї країни заявив, що нинішнє скорочення має на меті досягти ціни на нафту на рівні 100 доларів за барель. Цілком можливо, що незабаром він буде досягнутий.
Проте щодо того, чи вдасться арабським країнам втримати цей рівень, є значні сумніви.
"Хоча ОПЕК є потужним гравцем на світовому ринку і може сильно впливати на ціни, вона не є монополістом, - розповів "Апострофу" експерт "Нафторинку" Олександр Сіренко. - У саудівської нафти в сучасному світі є цілий ряд конкурентів. І щойно ціна сягає 100 доларів за барель, всі альтернативні варіанти значно прискорюються. Наприклад, в Канаді є родовища, з яких важко виймати нафту, і тому при низьких цінах вони нерентабельні. Але коли ціна зростає, ці родовища оживають і починають давати продукт. Це збільшує конкуренцію на нафтовому ринку і врешті решт призводить до зниження цін".
Відтак, заходи, яких вживають експортери нафти для підвищення цін на свій товар, автоматично вмикають процеси, які компенсують дефіцит і ведуть до наступного подешевшання.
"Досягнути наміченого рубежу у 100 доларів за барель ОПЕК, звичайно, зможе, а ось утримати довгий час ціну на цьому рівні - навряд чи, - прогнозує Сіренко. - Ціна на нафту, до якої сьогодні пристосувалася світова економіка, - 60-70 доларів, і до цього рівня вона прямуватиме після тимчасового підвищення".
До того ж, повідомлення про можливий дефіцит пального цілком можуть бути інформаційною технологією.
"Нафтовий ринок дуже залежить від інформаційного поля, - пояснює у розмові з виданням президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. - І країни-експортери часто цим користуються, генеруючи повідомлення, подібні до нинішніх, щоб підігріти ажіотаж серед покупців і підвищити ціни. І в таких інформаційних операціях досить часто бере участь агентство Bloomberg".
Звичайно, такі інформаційні вкиди не обов’язково мають відповідати дійсності. Так і зараз, за словами Михайла Гончара, є інформація про те, що стратегічні запаси нафти у США зовсім не в такому поганому стані, як повідомляє агентство. І американський уряд має змогу в разі потреби здійснити інтервенції на ринку для того, щоб зупинити зростання цін.
Проте поки що він цього не робить.
"Зараз Сполучені Штати не реагують на підвищення цін, оскільки воно вигідно і американським експортерам, - говорить Олександр Сіренко. - Проте, якщо в США через підвищення цін на АЗС виникне серйозне невдоволення населення, уряд буде змушений вживати заходів. І він має досить інструментів для того, щоб обмежити зростання цін".
Що знаходиться за "стелею"
Проте головною турботою України є ціна не арабської, а російської нафти, оскільки саме нафта є основним джерелом доходів для бюджету РФ. Тому країна-агресор кровно зацікавлена в підвищенні цін - навіть більше, ніж Саудівська Аравія. І вона вживає всіх можливих заходів для того, щоб цього добитися.
"На світовому нафтовому ринку є три ключові гравці - США, Саудівська Аравія і Росія, - розповідає Михайло Гончар. - Саме вони здатні задавати ціну на нафту. І якщо двоє з них домовляються між собою, то третій програє. Так було, наприклад, в 2014 році, коли після нападу Росії на Україну і анексії Криму США провели консультації з Саудівською Аравією, і вони спільними зусиллями обвалили ціни на нафту зі 117 доларів за барель до майже вдвічі нижчого рівня. Проте сьогодні ситуація інша. На тлі певних проблем у стосунках між США та Саудівською Аравією Росія домовилася з ОПЕК про зниження квот на видобуток, щоб підвищити ціни".
На думку експерта, для того, щоб протидіяти цьому, Сполученим Штатам потрібно поглиблювати стосунки з Саудівською Аравією і залучати її на свій бік. Одним з інструментів такого зближення може стати анонсований проєкт транспортного коридору з Індії до Європи. Цей шлях має пройти в тому числі і через територію Саудівської Аравії, що передбачає значні інвестиції в розвиток її портів, залізниць, енергетики, зв’язку та іншої інфраструктури. Все це обіцяє країні немалі вигоди в майбутньому і може стати потужним інструментом для впливу на її позицію зокрема і в питаннях постачання нафти.
Проте, поки цього не сталося, нафтові ціни тримаються на високому рівні. І це стосується також російської нафти, а відтак – доходів російського бюджету, які здебільшого спрямовуються на війну проти України.
Саме для того, щоб обмежити ці доходи, країни "великої сімки" впровадили цінову "стелю", вище якої російська нафта не повинна надходити на ринок. Ця стеля була встановлена майже рік тому (5 грудня 2022 року) на рівні 60 доларів за барель і з того часу не змінювалася.
На момент впровадження "стелі" ринкова вартість російської нафти і так була нижчою за встановлений ліміт, тож жодних проблем не виникало. Проте для учасників ринку залишалося питання: як "стеля" спрацює, якщо ( і коли) світові ціни підуть вгору? Вартість російської нафти зупиниться на рівні 60 доларів за барель, чи промине його і піде вгору слідом за Brent?
Сьогодні ми маємо відповідь на це питання. І вона невтішна. Світова ціна російської нафти Urals на початку липня пробила цінову "стелю", продовжила зростання і сьогодні на 15 доларів дешевше ніж Brent - приблизно 80 доларів за барель.
Головна причина цього в тому, що країни, які не приєдналися до режиму цінової "стелі", не зобов’язані її дотримуватися. Вони цілком можуть купувати російську нафту дорожче. Звичайно, при цьому виникають певні труднощі з фрахтом суден, їх страхуванням, грошовими розрахунками. Проте завдяки створенню росіянами великого "сірого" танкерного флоту, ці проблеми вдається вирішувати.
До того ж, росіяни, разом зі своїми закордонними партнерами, розробили низку способів продавати нафту, формально дотримуючися цінової "стелі".
"В ціну нафти входить також вартість супутніх послуг: транспортування, страхування тощо, і останнім часом ці складові різко зросли, - розповідає "Апострофу" керівник спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев. - Завдяки цьому "чиста" ціна нафти за контрактами може знаходитися нижче "стелі". А російські компанії добирають своє на додаткових послугах".
Подібні схеми дозволяють російським олігархам не тільки отримувати підвищені доходи, але й виводити їх з країни і приховувати від власного уряду.
"Вони розбили свій танкерний флот на багато невеличких судноплавних компаній, розташованих за межами Росії, і плата за перевезення нафти потрапляє на їхні рахунки, - каже Михайло Гончар. - Таким чином, втрачаючи на ціні нафти, росіяни надолужують на вартості транспортування. Зараз Єврокомісія намагається розробити заходи боротьби з цим явищем, проте це досить важка задача - режим цінової "стелі" не містить механізму покарання за невиконання санкцій. Тож його порушникам фактично нічого не загрожує. І вони, звичайно, цим користуються".
Також, за словами Геннадія Рябцева, все більшого поширення набуває ще одна схема, за якою російські нафтотрейдери реєструють за кордоном власні фірми, яким продають нафту за ціною, що вписується в ціновий коридор. Ці фірми "відмивають" російську нафту, замінюючи документи, що засвідчують її походження, а потім продають за ринковою ціною вже як неросійську.
"Втім, такі схеми, хоча і дозволяють нафтотрейдерам продавати нафту дорожче встановленої "стелі", мало допомагають російському бюджету, - говорить Рябцев. - Адже податки сплачуються з тієї ціни, за якою нафта відвантажується з російських портів, а вона продовжує лишатися нижчою за 60 доларів за барель. Так що, хоча росіянам і вдається продавати нафту значно дорожче 60 доларів за барель, фактично цінова "стеля" виконує ту задачу, для якої вона вводилася, - обмежує доходи російського бюджету, з якого фінансується війна з Україною".
Погіршує ситуацію і той факт, що в гонитві за валютою російські нафтовики "забули" про внутрішньоросійський ринок, що призвело до дефіциту палива на АЗС у низці регіонів РФ, а також стрибкоподібного зростання цін на бензин і дизель. З цих причин зараз у Кремлі змушені терміново обмежити експорт палива, щоб хоч "перекрити дірки" всередині РФ.
Читайте також: В Кремлі хочуть відібрати таємні запаси валюти у мільярдерів: хто стане "дійною коровою"