Київ шукає нові маршрути постачання газу у світлі можливого припинення транзиту з Росії до Європи українським маршрутом, завдяки якому можливий "віртуальний реверс" в нашу країну. Зрушення у цьому напрямку є, але поки що незрозуміло, чи буде забезпечений необхідний для стабільного імпорту ресурс, не кажучи вже про ціни, за якими він закуповуватиметься. "Апостроф" розбирався, хто і звідки готовий протягнути нам "газову" руку допомоги.
Україна з 1 лютого 2022 року вперше в історії розпочала фізичний імпорт газу з Угорщини. Про це у Facebook написав генеральний директор ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон. "Угорський напрямок став другим після Словаччини гарантованим маршрутом постачання газу в Україну навіть у разі відсутності транзиту", – зазначив він.
Ця подія багато в чому є знаковою, і ключовим у повідомленні про неї є слово "фізичний".
Справа в тому, що раніше українська газотранспортна система (ГТС), побудована як частина загальнорадянської для постачання радянського, а потім російського газу до Європи, могла працювати виключно у напрямку Угорщини.
З листопада 2015 року Україна не купує газ у Росії і отримує його тільки із західного напрямку, але за фактом це, здебільшого, "віртуальний реверс" - законтрактовані у європейських трейдерів обсяги газу Україна відбирає на своїй території під час його транзиту. Але в жовтні 2021 року "Газпром" припинив поставки до Угорщини українським маршрутом, у зв'язку з чим "віртуальний реверс" із цієї країни став неможливим.
Проте тепер є можливість отримувати з Угорщини "фізичний" імпорт.
Згідно з угодою між операторами газотранспортних систем України та Угорщини, яка була підписана наприкінці 2021 року, за угорським маршрутом ми можемо отримувати до 8 мільйонів кубометрів газу на добу (понад 2,9 мільярда кубів на рік) . Для розуміння – приблизно такий обсяг газу споживає Київ.
Крім того, вже зараз гарантований добовий обсяг імпорту газу зі Словаччини становить 27 мільйонів кубометрів на добу (9,8 мільярда кубів на рік), проте відповідно до нещодавно підписаного договору, навесні він зросте до 42 мільйонів кубів (15,3 мільярда кубів на рік).
Це не означає, що сьогодні Україна отримує саме такі обсяги газу з боку Угорщини і, тим більше, Словаччини – йдеться про максимальні обсяги прокачування газу в напрямку України з територій цих країн, якщо, звичайно, відповідний ресурс буде в наявності. А ось із цим можуть виникнути проблеми, про що нижче.
Крім того, наскільки відомо, зараз Україна (за винятком деяких приватних трейдерів) в принципі не купує газ, розраховуючи поки що на запаси у підземних сховищах (ПСГ). Станом на початок лютого в них залишалося менше 12 мільярдів кубів. Цього до закінчення опалювального сезону має вистачити, але з весни ПСГ доведеться заповнювати у будь-якому разі, зокрема за рахунок імпорту. Закупівлі можуть розпочатися навіть раніше – принаймні НАК "Нафтогаз України" вже купує валюту під закупівлю, яка намічена на лютий "у разі потреби". Поки що йдеться про 300 мільйонів кубометрів, що за нинішніх цін може потягнути на 300 мільйонів доларів (при середній ціні в 1000 доларів за 1000 кубометрів).
Експерт енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп у розмові з "Апострофом" нагадав, що цього місяця українська енергосистема на кілька днів – з 24 по 26 лютого – працюватиме в ізольованому режимі (відключившись від об'єднаної енергосистеми з Росією та Білоруссю), що необхідно для тестування її роботи у світлі майбутньої інтеграції із європейською мережею системних операторів передачі електроенергії ENTSO-E.
"Я думаю, що це (очікувані закупівлі газу) може бути пов'язане із ізольованим режимом, оскільки є ризик непідключення назад до Росії, а тому потрібно буде мати певний запас, якщо щось піде не так", - сказав Прокіп.
Враховуючи, що вугілля, на якому, в основному, працюють теплоелектростанції (ТЕС), які виробляють у тому числі й електроенергію, у країні, як і раніше, недостатньо, ці станції можуть почати більше використовувати газ, і тоді виникне нестача цього виду палива.
Ціни на газ у Європі з кінця минулого року б'ють рекорди. У грудні вони перевищували 2000 доларів за 1000 кубометрів, але потім стабілізувалися біля позначки 1000 доларів. На початку лютого вони навіть опускалися нижче 900 доларів, але поки що все одно тримаються на дуже високих рівнях. Є велика ймовірність, що навесні ціни все ж таки почнуть знижуватися, тим більше, що США, Катар і навіть Австралія заявили про готовність забезпечити Європу необхідними обсягами газу, та й Росія на початку лютого наростила постачання, в тому числі через Україну, чого не було більшу частину зими. Але, навіть з огляду на все це, навряд чи ціни обваляться до, скажімо, 100 або хоча б 300 доларів за тисячу кубів.
При цьому в невизначеній ситуації з українським транзитом, який може впасти до мінімуму (або навіть до нуля) з введенням в експлуатацію газопроводу "Північний потік-2", питання ціни газу стане менш актуальним, ніж те, звідки Україна, в принципі, буде отримувати паливо.
Польський транзит
В останні дні відбулися ще дві знакові події у газовій сфері, і в цьому випадку вони пов'язані вже з Польщею.
Так, 1 лютого стало відомо, що польська державна компанія PGNiG закупила для України партію американського скрапленого газу (СПГ). Очікується, що танкер із цим газом прибуде до СПГ-терміналу у Świnoujście на Балтійському морі у Польщі наприкінці лютого.
Цей газ призначений для українського трейдера ERU Europe. Група "Енергетичні ресурси України" ("ЕРУ", ERU) належить українцю Ярославу Мудрому та американцю Дейлу Перрі. ERU займається енергетичними проектами на території України.
Компанія отримає американський газ наприкінці березня на кордоні двох країн після того, як паливо пройде повторну газифікацію та надійде до ГТС Польщі.
У повідомленнях не вказуються ні обсяг постачання, ні ціна, за якою вона була куплена. Проте можна розрахувати, хоча б приблизно, і те, й інше.
Сучасний типовий танкер-газовоз має місткість від 150 до 220 тисяч кубометрів скрапленого газу, з яких можна отримати від 90 до 135 мільйонів кубів природного газу. Для зручності візьмемо обсяг 100 мільйонів кубометрів повторно газифікованого палива. Ціну, також для зручності, візьмемо на рівні 1000 доларів за тисячу кубів. Таким чином, можна припустити, що ціна покупки склала 100 мільйонів доларів (при цьому ще раз наголосимо, що ці цифри є чисто гіпотетичними, і вони не повинні сприйматися і тим більше використовуватися як фактичні).
Поки що незрозуміло, кому буде реалізовано цей газ. Обсяг постачання невеликий - його можна порівняти з добовим споживанням України в зимовий період (в середньому 120 мільйонів кубометрів). Однак, можна не сумніватися, що свого покупця він знайде з огляду на дефіцит палива в країні.
До речі, це вже друга поставка американського СПГ через Польщу на користь ERU. Щоправда, першу було здійснено ще у 2019 році.
Термінал для прийому зрідженого газу
Друга важлива новина для України, що пов'язана з Польщею, стосується будівництва нового газопроводу, який мають намір побудувати дві країни. Про плани прокладання такої "труби" було оголошено під час візиту до Києва польського прем'єра Матеуша Моравецького 1 лютого.
Біда лише в тому, що дискусії щодо необхідності будівництва нового газового інтерконектора між країнами точиться з 2014 року. По ньому Україна могла б отримувати додаткові обсяги газу, що сприяло б нашій енергетичній диверсифікації. Планувалося, що будівельні роботи розпочнуться у 2017 році, а комерційна експлуатація газопроводу – у 2020-му. Але, як бачимо, нічого такого не сталося.
"Фізичні поставки з Польщі ми можемо отримувати і по діючому газопроводу, однак треба враховувати, що він експлуатується не менше 35 років. І в моїй практиці було як мінімум два випадки розгерметизації цього газопроводу. На режим постачання це не вплинуло, але це вкотре показало, що нам потрібно розширювати газотранспортний коридор Україна-Польща. При цьому фактично йдеться про необхідність заміни діючого трубопроводу", - сказав у коментарі виданню провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Максим Білявський, який понад 10 років пропрацював на різних посадах у компанії "Укртрансгаз".
Діючим газопроводом Україна може отримувати з боку Польщі не більше 2 мільярдів кубометрів газу на рік, тоді як потужність нового газопроводу оцінювалася в різний час на рівні від 5 до 8 мільярдів кубометрів. Але, навіть якщо вона, зрештою, складе близько 5 мільярдів кубів на рік, це все одно буде більш ніж удвічі більше, ніж зараз.
Зрозуміло, що реалізація проекту газопроводу потребує інвестицій. Раніше вони оцінювалися у 200 мільйонів доларів, але у 2017 році проект був заморожений.
"Цей проект заблокував Андрій Коболєв (на той час голова НАК "Нафтогаз України" - "Апостроф"). Причини такого рішення Коболєва мені невідомі, - заявив Максим Білявський. - Якби не ця стратегічна помилка, Україна сьогодні мала б досить широкий газовий коридор на кордоні з Польщею, який дозволяв би здійснювати фізичні поставки газу в Україну в добовому режимі 7-9 мільйонів кубометрів (2,5-3,3 мільярда кубометрів на рік)".
Зараз, після заяв глав урядів України та Польщі Дениса Шмигаля та Матеуша Моравецького, з'явилася деяка надія, що цей проект все ж таки зрушить з мертвої точки.
За всіма напрямками
До речі, Польща може бути хорошим прикладом щодо забезпечення диверсифікації постачання газу. Зараз ведуться роботи зі збільшення потужності ЗПГ-терміналу в Świnoujście з нинішніх 5 мільярдів кубометрів до 7,5 мільярда кубометрів на рік. Крім того, завершено прокладання газопроводу Baltic Pipe, який поєднав польську територію з норвезьким родовищем у Північному морі. Потужність цього газопроводу становитиме 10 мільярдів кубів на рік, і він, як очікується, почне працювати до кінця 2022 року.
Норвезький газ, за ідеєю, міг би постачатись транзитом в Україну, проте з 2023 року Польща має намір припинити закупівлю газу в Росії. На сьогодні країна отримує 10 мільярдів кубів російського газу. Крім того, Польща збирається забезпечити постачання палива до країн Балтії.
У зв'язку із цим постає питання, звідки ще Україна може отримувати газ? Це питання має особливу актуальність у світлі того, що наприкінці 2024 року закінчується термін дії контракту з Росією щодо транзиту газу до Європи. Якщо до цього часу Кремль все ж таки доб'ється запуску "Північного потоку-2", транзит через нашу країну може знизитися до мінімуму або взагалі припинитися. А це означає, що "віртуальний реверс" буде неможливим.
Nord stream 2
Андріан Прокіп зазначає, що Європа має досить добре розгалужену мережу газопроводів, а тому особливих проблем із доставкою газу в Україну не має бути. "Але є обмеження – наявність самого газу, а також його ціна", – додає він.
Щодо ціни, то тут ми є заручниками європейських спотів, на яких встановлюються котирування палива. Якщо ціни стабілізуються після ралі, що розпочалося в 2021 році, то "Нафтогаз", а також приватні трейдери повернуться до колишнього режиму роботи, коли основні закупівлі здійснюються в літній період за мінімальною вартістю через сезонне зниження попиту.
Тепер щодо власне ресурсу. Україна може претендувати на постачання азербайджанського газу – вони можливі з боку Туреччини. За словами Максима Білявського, після введення в експлуатацію газопроводу "Турецький потік" у 2020 році балканський напрямок транзиту через Україну став "висушеним". Нагадаємо, саме "Турецьким потоком" Росія з жовтня 2021 року постачає газ до Угорщини, тоді як до цього він доставлявся українським маршрутом.
Проте всерйоз на азербайджанський газ не варто розраховувати, оскільки його ресурси обмежені. До того ж, Азербайджан з кінця 2020 року постачає свій газ до південної Європи трубопроводом TAP - до Болгарії, Греції та Італії.
Тому якщо Україні і є на що розраховувати, то це на скраплений природний газ. Але й тут варіантів не так багато. По-перше, це польський маршрут. За наявності ресурсу - це може бути американський, катарський і, можливо, навіть австралійський газ, а також у разі реалізації проекту інтерконектора, про який говорилося вище, перспективи досить непогані.
Ми також можемо отримувати газ через хорватський СПГ-термінал на острові Крк. "Ймовірно, це вже відбувається. Є версія, що з Угорщини до нас надходить не російський газ, як того хотіли б ідеологи кремлівської пропаганди, а саме американський газ з LNG-терміналу в Хорватії", - зазначив Максим Білявський.
Однак потужність хорватського терміналу дуже скромна - всього 2,6 мільярда кубометрів на рік (що майже втричі менше, ніж польського СПГ-терміналу після завершення робіт зі збільшення його пропускної спроможності). І, навіть якщо весь обсяг піде в Україну (що навряд чи), все одно цього буде замало, щоб задовольнити потреби нашої країни в імпорті, які, нагадаємо, сьогодні складають приблизно 10 мільярдів кубометрів на рік.
До речі, країни НАТО, серйозно занепокоєні "газовим шантажем" Росії, вирішили відродити призабутий проект газопроводу Midcat з Іспанії до Франції. Справа в тому, що сьогодні Іспанія пов'язана з рештою континентальної Європи лише одним газопроводом потужністю 5 мільярдів кубів на рік. У зв'язку з цим Іспанія отримує газ з Алжиру трубопроводом, а також скраплений газ, який надходить на її шість СПГ-терміналів (ще один розташований у сусідній Португалії).
Однак цей проект поки що навіть не схвалений, а тому невідомо, чи буде він у принципі реалізований. У будь-якому випадку йдеться не про один рік очікування.
Резюмуючи, зазначимо, що перспективи імпорту для України виглядають не так вже і сумно. Інша річ, що значна залежність від імпорту не сприяє нашій енергонезалежності. А посилити її міг би власний газовидобуток, який, на жаль, останніми роками стагнує (якщо 2020 року в Україні було видобуто 20,23 мільярда кубів газу, то 2021-го - 19,79 мільярда). Плани щодо збільшення видобутку існують уже багато років, але з їхньою реалізацією все ніяк не складається. Але наша країна іншого виходу просто не має.
