Наприкінці 2024 року спливає термін дії контракту на транзит російського газу до Європи через Україну, і наша країна не збирається продовжувати його у будь-якому вигляді. При цьому Київ готовий технічно забезпечувати транзит вітчизняною газотранспортною системою, якщо Європейський Союз безпосередньо домовиться з Росією про постачання. "Апостроф" з'ясовував, на яких умовах можливий газовий транзит з наступного року, чи купуватиме ЄС газ у країни-агресора, і чи є ризики для енергетичної безпеки України у разі припинення газового транзиту українською ГТС.
Україна не збирається ані продовжувати чинний контракт на транзит газу з Росії до Європи, ані підписувати з нею нову транзитну угоду. Про це заявив прем'єрміністр Денис Шмигаль.
"Ми, зрозуміло, не плануємо переговорів із країною-агресором про те, щоб продовжувати і ставити свої підписи під угодою", - сказав він.
Разом з цим, голова уряду не виключив, що транзит російського газу до країн Європейського Союзу територією України може продовжитися і після 2024 року, тобто після того, як закінчиться дія чинного п’ятирічного контракту.
Читайте: За рахунок нацбезпеки України: чому "Нафтогаз" Чернишова пішов угору
"Ми мали неодноразові переговори з європейськими лідерами на базі Єврокомісії. Якщо європейські країни виступлять або консорціумом, або хтось із європейських партнерів виступить транзитером уже свого газу - ми готові таку послугу надавати", - пояснив Шмигаль.
Нагадаємо, контракт між НАК "Нафтогаз України" та російським "Газпромом" про транспортування газу з РФ до країн Європи було підписано 30 грудня 2019 року. Він діє до кінця поточного року, і сторони можуть його продовжити, або укласти новий договір. За чинним контрактом Росія здійснює постачання газу до ЄС територією України навіть попри війну. Ба більше – на сьогодні трубопровідні поставки російського газу до Європи здійснюються лише двома маршрутами – газопроводом "Турецький потік" і газотранспортною системою (ГТС) України.
Фіцо в допомогу
Треба зауважити, що тема продовження (а, скоріше, непродовження) транзиту російського газу до ЄС через Україну не нова: українські високопосадовці раніше заявляли про неможливість переговорів з країною-агресоркою, а в Євросоюзі деякий час тривають дискусії щодо можливої ситуації, коли вже у 2025 році поставок газу українським маршрутом не буде.
Через російське вторгнення в Україну і фактичний шантаж з боку Росії, яка суттєво зменшила обсяги поставок газу до Європи, спричинивши цим зростання цін на нього (влітку та восени 2022 року ціни піднімалися вище 3000 євро за 1000 кубометрів), ЄС взяв курс на скорочення споживання газу, в першу чергу, саме російського. Зокрема було запроваджено план REPowerEU щодо повної відмови від російського викопного палива до 2030 року.
В цій справі Євросоюз зміг досягти певних успіхів.
"Програма REPowerEU протягом двох років принесла свої результати, - заявила на початку березня єврокомісар з питань енергетики Кадрі Сімсон. - Торік на російський газ припадали 15% загального обсягу від імпорту газу, у порівнянні із 24% у 2022 році та 45% за рік до початку війни. Імпорт газу з Росії до ЄС зменшився на 71% з 2021 року. Ціни суттєво знизилися, і перебувають на відносно стабільному рівні. Минулого тижня вони становили 25 євро за мегават/годину (близько 300 євро за 1000 кубометрів - "Апостроф") - і це той рівень який існував до початку війни".
Сімсон також заявила, що ЄС не буде долучатися до переговорів щодо транзиту російського газу через Україну: "Я була дуже чіткою у цьому та донесла це послання до наших українських партнерів, що Європейська комісія не буде долучатися, як робила це п’ять років тому, коли була погоджена тристороння угода з транзиту газу".
Вона додала, що згаданий віще план REPowerUE передбачає позбавлення ЄС залежності від російського газу не пізніше 2027 року.
Тож певна залежність все ще є. В тому числі й від транзиту через Україну. Проте ЄС може отримувати газ з Росії через Туреччину, а також морем у скрапленому стані (до речі, поставки російського скрапленого природного газу до Європи значно зросли після початку великої війни).
Але принаймні декілька країн Євросоюзу залежать саме від українського маршруту постачання газу більше за інших. Йдеться про Словаччину, Австрію та Угорщину (та певною мірою про Італію, хоча вона заявляє, що знайшла альтернативу російському газу). Для цих країн отримувати російський газ через Україну не тільки простіше, а й дешевше. Особливо це стосується Словаччини, і в цьому контексті можна пригадати заяву прем'єрміністра цієї країни Роберта Фіцо про те, що Україна нібито готова продовжити транзитний контракт після 2024 року. Українська сторона цю заяву спростувала, у зв’язку з чим можна припустити, що на зустрічі з Фіцо його український колега Шмигаль мав на увазі продовження транзиту без відповідного контракту між Україною та Росією.
Чи можливий такий варіант? Опитані "Апострофом" експерти вважають, що, принаймні технічно, це не виключено.
"Укладення договорів між європейськими газовими компаніями і "Газпромом" є тим варіантом, який дозволить зберегти постачання російського газу до Європи, позбавивши при цьому Україну необхідності підписувати будь-які угоди з Росією, - сказав виданню президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. - Такий механізм потрібно було реалізувати ще в 2019 році, коли йшла робота над укладенням нині діючого контракту. Проте наші європейські партнери змусили нас підписати угоду між "Нафтогазом" і "Газпромом".
За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, для продовження транзиту російського газу в Європу українською ГТС теоретично може бути реалізована схема, при якій країни ЄС, купуючи газ в РФ, укладатимуть з Україною контракт на транспортування.
"Проте для цього необхідно перенести точку продажу газу з кордону Україна-ЄС до українсько-російського кордону, що вимагатиме часу і витрат", – сказав експерт у коментарі "Апострофу".
Утім, вважає Омельченко, реалізувати такий варіант на рівні енергетичних компаній буде неможливо, адже відповідне рішення потрібно буде ухвалювати на найвищому політичному рівні.
Ба більше – це буде складно зробити навіть на рівні окремих країн.
"Уявіть собі зараз будь-якого європейського посадовця, навіть прем’єрміністра Угорщини Віктора Орбана, який поїде в Москву укладати контракт з "Газпромом". Це вкрай малоймовірний варіант. Особливо з огляду на ті заяви, які пролунали з боку Європейської комісії", - каже у розмові з виданням керівник спеціальних проєктів науково-технічного центру "Псіхея" Геннадій Рябцев.
Мається на увазі, в першу чергу, наведена вище заява єврокомісарки Кадрі Сімсон, яка, за словами, Михайла Гончара, "з нехарактерною для євробюрократів прямотою" дала зрозуміти, що ЄС не бачить необхідності в тому, щоб у подальшому купувати російський газ.
"Єврокомісарка очевидно добре знає ситуацію на газовому ринку ЄС, тож, якщо вона зробила таку заяву, це означає, що для європейських країн, які сьогодні споживають російський газ, існують технічні можливості замістити його. Вони мають достатню кількість інтерконнекторів для того, щоб отримати газ з інших напрямків", - сказав експерт.
Життя без транзиту
Тож, ймовірніше за все, транзиту російського газу територією України, починаючи з 2025 року, не буде (хоча повністю цього виключати неможна, оскільки своє слово можуть ще сказати Віктор Орбан і Роберт Фіцо).
Проте у зв’язку з цим виникає питання щодо подальшого використання вітчизняної ГТС, яка створювалась, ще за часів СРСР, переважно для транзиту газу до Європи.
По-перше, Україна зможе пропонувати європейським трейдерам свої підземні сховища, які є частиною ГТС, для зберігання в них свого газу (це вже з успіхом робиться). По-друге, газотранспортна система зосередиться на забезпеченні газом внутрішніх споживачів.
Раніше були побоювання, що з доставкою газа українським споживачам можуть виникнути складнощі через падіння тиску в системі у разі припинення транзиту, але наразі цю проблему усунуто.
"Оператор газотранспортної системи повідомляє, що він підготував мережі до роботи в умовах відсутності транзиту російського газу і в цілому готовий до того, щоб подавати газ до всіх споживачів на території України, - каже Володимир Омельченко. - Можливі складнощі в деяких регіонах, проте навряд чи вони будуть критичними".
Як пояснює Геннадій Рябцев, у 2020-2021 роках були проведені роботи з реконструкції компресорних станцій, в результаті яких залежність від тиску в магістральних трубопроводах зменшилася до мінімуму.
"Крім того, зараз в Україні набагато нижчі обсяги споживання газу, тому технічних проблем через повне припинення транзиту не виникне, - каже він. - Тож практично єдиним наслідком цього рішення (про припинення транзиту через Україну – "Апостроф") стане деяке зниження доходів "Нафтогазу" через те, що припиниться оплата транспортних послуг з боку Росії".
Та й ця втрата, насправді, невелика – за даними "Нафтогаза", 2022 року доходи від транзиту склали близько 1,2 мільярда доларів. У 2023 році вони, напевно були нижчими – за різними оцінками, менше 1 мільярда доларів. Хтось може зауважити, що в умовах дефіциту коштів, зокрема через затримку фінансової допомоги збоку наших західних партнерів, навіть така сума не виглядає "зайвою". Проте треба розуміти, що через припинення транзиту Росія втратить набагато більше, а, значить, в неї буде менше грошей для ведення війни проти нас.
До речі, про війну. Вважається, що Росія не б’є ракетами та бомбами по об’єктам української ГТС через те, що нею транспортується російський газ до Європи. Тож, чи не вийде так, що у разі припинення транзиту для країни-агресорки зникне остання перешкода для здійснення обстрілів нашої газової труби?
Такий ризик, між іншим, існує навіть у разі, якщо транзит продовжиться, але без підписання контракту збоку України.
"Ризики, пов'язані з російськими обстрілами, будуть покладені на покупців газу, - каже Володимир Омельченко. - Україна буде укладати контракти лише на технічне обслуговування транзиту, а європейські постачальники будуть самостійно оцінювати ймовірність можливих руйнувань, можливих втрат від них, вартість страховки таких ризиків".
Проте РФ могла обстрілювати нашу ГТС і раніше, принаймні немагістральні газопроводи. Але вона цього не робила, і можна навіть здогадатися, чому: Україна може з успіхом відповісти так, що мало не здасться. Враховуючи, що за два роки війни наші можливості щодо нанесення ударів глибоко в тилу ворога значно зросли, кремлівські старці напевно декілька разів подумають, чи варто їм віддавати наказ про ураження об’єктів української газотранспортної системи.
Читайте: Ціна свободи: коли Європа відмовиться від російського газу
