В Україні продали Об'єднану гірничо-хімічну компанію, яка є лідером з видобутку та збагачення титанової руди в нашій країні. Ціна угоди склала майже 4 миллиарди гривень, покупцем компанії виявилася NEQSOL Holding з Азербайджану. "Апостроф" з'ясовував, якими є шанси на те, що вітчизняний титан, який окрім іншого використовують у виробництві сучасних озброєнь, потрапить до Росії.
В Україні в жовтні 2024 року була продана "Об'єднана гірничо-хімічна компанію" (ОГХК). Це вже другий великий об’єкт, який приватизовано в поточному році – у вересні з молотка пішов готель "Україна".
Приватизаційний аукціон відбувся 9 жовтня через онлайн-систему "Prozorro.Продажі", за ОГХК отримали 3,94 мільярда гривень.
Єдиним учасником торгів було ТОВ "Цемін Україна", підконтрольне азербайджанському бізнесмену Насібу Хасанову, яке власне і стало переможцем аукціону. Насіб Хасанов також є власником NEQSOL Holding, що контролює телекомунікаційну компанію "Vodafone Україна".
Важливість такого об’єкту як ОГХК полягає в тому, що вона є лідером з видобутку та переробки титанового рудного концентрату в Україні. До складу компанії входять Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області.
Щодо NEQSOL, то компанія серед іншого займається видобутком корисних копалин, щоправда переважно нафти та газу, і не тільки у рідному Азербайджані, але також у Великій Британії та США.
Загалом, згідно з інформацією NEQSOL, вона у різних галузях веде діяльність у США, Великій Британії, Туреччині, Азербайджані, Україні, Нідерландах, Грузії, Казахстані та Об’єднаних Арабських Еміратах.
Стосовно титану компанія має далекосяжні плани завдяки своєму новому придбанню в Україні.
"NEQSOL прагне реалізувати свої плани щодо модернізації, розробки нових продуктів шляхом глибокої переробки сировини та виходу на світові ринки, а також виконати всі приватизаційні зобов'язання", – заявив регіональний директор NEQSOL Holding в Україні Володимир Лавренчук.
Дуже потрібні гроші
Втім, щодо світових ринків є певні запитання, адже одним з них цілком може виявитися Росія, навіть якщо новий власник ОГХК не буде продавати титан країні-агресорці напряму.
В будь-якому разі було б цілком неприйнятним, якби щось з України потрапляло до РФ, але справа ще й в тому, що титан використовується у виробництві багатьох видів озброєння, зокрема ракет. Останнім часом Росія значно збільшила обсяги виготовлення ракет, а вони мають властивість летіти в Україну і вражати наші енергетичні, цивільні та інші об’єкти, а також вбивати та калічити наших громадян, в тому числі дітей.
До 2022 року, тобто до вторгнення, одним з головних постачальників титану в Росію була саме Україна, проте з початком великої війни ці поставки припинилися. З того часу країна-агресорка знайшла інших постачальників титану, серед яких, на жаль, бувають і західні компанії. При цьому розширення пулу постачальників для РФ дуже важливе, враховуючи масштаби виробництва смертоносної зброї.
Але чи дійсно тепер є ризик того, що наш титан потрапить до Росії, і, якщо так, наскільки він є великим?
Президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар у розмові з "Апострофом" нагадав, що у Плані перемоги, який нещодавно був презентований президентом Володимиром Зеленським, зокрема йдеться про стратегічну сировину, в тому числі про титан, і про необхідність разом із західними партнерами займатися його видобутком та раціонально використовувати.
"Себто, з одного боку ми говоримо – приходьте і інвестуйте, а з іншого боку, ми віддаємо це не зрозуміло кому – приватній компанії походженням з країни, яка, на жаль, еволюціонує в зовсім інший бік від партнерства з нами (звичайно йдеться про Азербайджан - "Апостроф")", - сказав експерт.
Він впевнений, що питання приватизації ОГХК не було опрацьовано належним чином з усіх боків попри те, що уряд попереджали про можливі ризики.
На думку експерта з питань оборони та безпеки, колишнього співробітника СБУ Івана Ступака, рішення про продаж ОГХК приймалося під впливом певних обставин.
"Україні потрібні гроші, і станом на зараз з’явилась можливість їх швидко отримати, - пояснив він у коментарі виданню. – З іншого боку, ми, на жаль, не забуваємо про корупцію. Я не можу нікого звинувачувати, але такий сценарій також є можливим".
Втім, у Фонді державного майна України запевняють, що підготовка до приватизації компанії і її продаж відбувалися з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.
"Законодавство України надійно захищає об’єкти державної власності від недоброчесних покупців, зокрема відповідно до частини другої статті 8 закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не можуть бути покупцями громадяни та/або резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором; фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону України "Про санкції", а також пов’язані з ними особи", - йдеться у відповіді ФДМ на запит "Апострофа" стосовно потенційних ризиків, пов’язаних з приватизацією ОГХК.
У фонді також запевнили, що стосовно покупця компанії буде здійснена перевірка на відповідність вимогам українського законодавства.
Створили проблему на рівному місці
Навіть якщо перевірки не виявлять порушень законодавства з боку покупця, ризики, того, що український уран потрапить до РФ, все рівно є.
"Глобалізація настільки велика, настільки глибока, що сказати, наприклад, що за німецькою компанією не можуть стирчати російські вуха, неможна, - каже Іван Ступак. - Азербайджан є союзником Росії, принаймні знаходиться з нею в нормальних відносинах (і не підтримує санкційний режим щодо неї – "Апостроф"), тому ризики є".
Тобто титанова сировина, видобута в Україні, може бути відправлена морем в якусь нейтральну країну, де її перевантажать на нове судно, і вже з новими паперами вона вирушить до Росії. Ще зовсім недавно так було з російським скрапленим автогазом, який потрапляв до України як європейський, а російська нафта й зараз дуже часто перевантажується прямо в морі поблизу узбережжя Європи з танкера в танкер, а потім приходить в європейський порт як не російський, а якійсь інший ресурс.
"Як показує досвід західних санкцій, завжди можна знайти обхідний варіант, - пояснює Михайло Гончар. - І чим більше буде ланок в ланцюжку – піде в один офшор, з нього – в інший офшор, на папері, і зрештою, так чи інакше, потрапить до якогось маловідомого офшору, а фактично буде в Росії".
Звичайно Україна буде прискіпливо слідкувати за тим, аби наш титан не потрапляв до РФ.
"Незважаючи на те, що пакет акцій АТ "ОГХК" переходить у приватну власність, держава зберігає за собою функції з регулювання та контролю за дотриманням законодавства в цій галузі, - кажуть у ФДМ. - Також слід зазначити, що фонд у межах своєї компетенції здійснює контроль за виконанням покупцями договорів купівлі-продажу державного майна".
Там також зазначили, що після переходу до покупця ОГХК продовжить здійснювати свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України, а ФДМ зі свого боку буде контролювати виконання покупцем умов договору купівлі-продажу.
За словами Івана Ступака, до процесу моніторингу має також долучитися Служба безпеки України, і у разі виявлення фактів постачання українського титану в Росію "мають прийматися відповідні заходи у вигляді штрафних санкцій аж до розірвання приватизаційної угоди".
Наразі ми не можемо стверджувати, що українська титанова сировина обов’язково потрапить до рук ворога. Дуже ймовірно, що NEQSOL Holding, враховуючи її зв’язки в західному світі, зокрема в США, буде просто незацікавлена в тому, щоб так ризикувати своєю репутацією.
"В компаніях групи діють compliance-процедури, впроваджено ефективне та прозоре корпоративне управління. NEQSOL Holding не має активів та не веде бізнес в Росії. Ми суворо дотримуємся норм міжнародного права та міжнародних санкцій проти країни-агресора, - заявив "Апострофу" керівник з PR NEQSOL Holding Ukraine Михайло Шуранов. - Після завершення процесу приватизації плануємо стратегічний розвиток ОГХК з подальшим розвитком присутності його продукції на глобальних ринках, що в цілому сприятиме підсиленню позиції України в цьому сегменті. Зрозуміло, з відповідним контролем щодо цієї важливої групи матеріалів".
Але вірогідність найгіршого сценарію, як було описано вище, все рівно є, і українська влада, вибачте за тавтологію, створила її власними руками. І якщо одного дня з’ясується, що ракета, яка прилетить по черговому багатоквартирному будинку в Україні, була вироблена з використанням українського титана, звинувачувати в цьому не буде кого крім самих себе.
