Опція бронювання працівників, яку пропонують підприємства оборонно-промислового комплексу, не убезпечує їх від дефіциту кадрів, який в Україні спостерігається тривалий час. Додатковою перепоною донедавна був ризик отримання військовозобов’язаними працівниками критичних підприємств ОПК повісток на етапі звірки військовооблікових даних.
У зв’язку з цим Верховна Рада нещодавно ухвалила законопроєкт №13335, що дозволяє тимчасово бронювати нових працівників, щоб дати їм час пройти військово-лікарську комісію та офіційно працевлаштувати. Серед ініціаторів законопроєкту – нардеп Галина Янченко, член комітету з питань економічного розвитку та голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту прав інвесторів.
Під час короткої розмови “Апостроф” розпитав у неї про ризики й можливості від відкриття контрольованого експорту зброї та найбільші проблеми бізнесу інших галузей.
– Гендиректор Rheinmetall під час будівництва заводу в Україні свого часу скаржився на значну бюрократію в Україні. Чи реагував на це комітет?
– Наскільки я знаю, то вже з гендиректором контактували для того, щоб з'ясувати, яка яка бюрократія. На мою точку зору, в Україні на сьогоднішній день і Верховна Рада, і уряд працює над тим, щоб кількість бюрократії не те, що була менше ніж в Європі, а взагалі [не було] особливо в питаннях оборонки.
Наприклад, було прийнято цілий ряд експериментальних постанов, які дозволяють у нас тестувати навіть там ще не, скажімо так, не готову продукцію вже на лінії фронту. На сьогоднішній день Україна - найбільш інноваційна країна світу в плані ОПК. І тут уряд робить ключовий взагалі внесок.
Тому якщо виникають окремі питання на місцях, їх можна вирішувати. І я, як голова парламентської спецкомісії із захисту інвестицій, відкрита до звернень. Ми допомагаємо і українським підприємцям, підприємствам і іноземним вирішувати, якщо є десь тяганина.
– Президент анонсував відкриття контрольованого експорту зброї. Чи потрібні якісь зміни в законодавстві?
– Ні, жодних змін не потрібно, тому що взагалі заборона експорту це не була юридична заборона. Це не було прописано в жодному законі або в підзаконних документах. Це було винятково політичне рішення, прийняте в 22-му році. І станом на 22-й рік це було дуже правильне, ефективне і своєчасне рішення. Тому що почалась повномасштабна війна і наам треба було провести аудит, що у нас взагалі є зі зброї і що ми можемо оперативно відправити нашим бійцям на фронт.
Зараз, через 3,5 роки, у нас спроможності оборонно-промислового комплексу зросли в 35 разів. І зараз ОПК виробляє в шість разів більше продукції, ніж те, що держава може викупити. Тому немає сенсу далі тримати виробників зброї в Україні в заручниках. Є сенс дати їм можливість те, що вони можуть виробити в надлишку, порівнюючи з тим, що країна може викупити, вивозити за кордон, заводити відповідно в Україну валюту, створювати тут робочі місця, платити податки і за рахунок, власне, експортних контрактів модернізувати виробництво.
Для підвищення продуктивності праці потрібна модернізація підприємства, а для цього потрібні інвестиції. Чому б не дати можливість оборонно-промисловому комплексу експортувати і за виручені кошти проводити модернізацію?
– Деякі експерти, учасники ринку кажуть, що дуже погано буде, якщо цей експорт йтиме через "Укрспецекспорт", державну компанію. Тобто це ризики корупції, бюрократії, вищих комісій. А ви як вважаєте?
– Повністю погоджуюся, я завжди за конкуренцію. Я вважаю, що монополія призводить і до корупційних ризиків, і взагалі до меншої ефективності. На сьогоднішній день експортні контракти можуть отримати не лише державні спецекспортери, а й також приватні компанії, які виробляють і експортують. Цим питанням займається ДСЕК, Державна служба експортного контролю. Відповідно, така можливість отримати ліцензію на експорт є. Єдине, що потрібно розуміти всім, в тому числі українцям, щоб вони не хвилювалися, що зараз все поїде.
Ринок озброєння – найбільш зарегульований ринок у світі. І до війни, і зараз тим паче, будь-який контракт має пройти там мінімум чотири сита. Це і Міністерство закордонних справ, і Міністерство оборони, і всіх на світі наших розвідок, які вони у нас є. Все перевіряється по різних параметрах. Наприклад, чи достатньо у нас цього товару, певної зброї з того, що може держава закупити, чи везе приватна компанія-виробник це в дружню країну чи у ворожу?
У ворожу – значить ні, не дозволяють. Чи це сприятиме, наприклад, нашим дипломатичним або геополітичним зв'язкам? Тому що часто контракти озброєння можуть прокладати шлях до якихось більших домовленостей.
І я переконана, наприклад, що експорт озброєння може дуже сильно допомогти нам із переговорами щодо вступу в НАТО. Бо одна справа - брати в НАТО бідну аграрну країну, якою часто уявляли собі Україну раніше, інша справа брати в НАТО країну, у якої найпотужніша, найефективніша, найдосвідченіша армія, а ще й до того найбільш ефективний та інноваційний обороно-промисловий комплекс.
Це зовсім різні переговорні позиції. Тому я вважаю, що експерт озброєння також нам допоможе зайняти чільне взагалі місце в різних таких військово-економічних союзах.
– Чимало критики на адресу програми “Національний кешбек”, зокрема, що малий і середній бізнес залишається осторонь. Як ви вважаєте? Може, кошти варто перенаправити на підтримку ВПК?
– Це дійсно дискусійне питання, тому я би утрималася від коментаря.
– На вашу думку, щоб утримати наших виробників від релокації за кордон назавжди, що варто зробити?
– Головне – спілкуватися з ними, бути на контакті, ходити ногами по землі. Знову ж таки, якщо говорити про мене особисто, то ми з парламентською спецкомісією дуже багато їздимо по регіонах, робимо круглі столи з бізнесом, де говоримо не ми, а більшість. Ми записуємо, що зараз найактуальніше, які виклики, які у них запити до держави. І держава має оперативно реагувати.
– І які зараз головні виклики?
– Зараз питання є різні, починаючи від робочих місць, тобто пошуку людей, і закінчуючи, наприклад, питанням правоохоронних органів, коли правоохоронці м'яко кажучи, перегинають палицю, відкривають кримінальні провадження по ділу і без діла. Ми, як парламентська спецкомісія з роботи з бізнесом на це реагуємо. Ми пишемо законодавство. Ми так само, умовно кажучи, здійснюємо парламентський контроль за правоохоронними органами. Я дуже сподіваюся, що новий Генеральний прокурор сильно змінить цю політику. І ми поки що висловлюємо стриманий оптимізм з цього приводу.
