Єдиний в Україні оригінал Малевича та доленосний твір Шевченка - у Музеї історії Києва проходить виставка унікальних робіт найвидатніших українських художників.
Виставка відбувається у рамках національного арт-проекту "Велика сімка", який організатори називають шляхом до створення візуального коду нації. Під одним дахом вперше в історії експонуються роботи видатних митців, які здобули світову славу – найвідоміших представників українського авангарду.
Історія народження унікальної виставки
Журнал "Новое время" ініціював рейтинг "Топ-100 великих українців" - від Київської Русі до наших часів. Аби його сформувати, запросили 100 авторитетних експертів. Туди увійшли Сергій Жадан, Владислав Троїцький, Юрій Андрухович, Андрій Курков та інші.
І так сталося, що в цьому рейтингу опинились сім художників. Авторові відомого проекту "Ukraine The Best: культурний простір від А до Я" Юрію Комелькову спало на думку наочно продемонструвати культурне надбання митців, які увійшли до топ-100. Так утворилась "Велика сімка".
"Давно замислювався над тим, а яким видом візуального мистецтва Україна відома? Вважаю, що це український авангард. Всі семеро – українські авангардисти. Це найпопулярніше явище в українському мистецтві. На зразок італійського ренесансу чи французьких імпресіоністів", - говорить Юрій Комельков "Апострофу".
Юрій вважає, що український авангард може стати відомим по всьому світу брендом.
"Це певною мірою продовження мого відомого проекту "Культурний простір від А до Я", успішного у сенсі міжнародної політики, - говорить Юрій Комельков. - Проект і зараз презентується у формі каталогу, що виданий англійською мовою для українських посольств по всьому світу. "Велика сімка" вже має певне історичне наповнення і є шляхом створення візуального коду нації".
Юрій розповідає, що зібрати роботи було нелегко. Але приблизно за місяць вдалось отримати для експозиції понад 50 творів авторства "сімки".
"Найважче було з Малевичем, бо в Україні є лише одна робота його доведеного авторства, з приватної колекції, - це автопортрет. Весь Малевич, що є сьогодні в Україні, представлений сьогодні на цій виставці", - говорить організатор.
Важко було з представником Розстріляного відродження Михайлом Бойчуком – майже всі роботи художника та його послідовників знищили.
"Зв’язався з людиною, яка займається бойчукістами - сином Охріма Кравченка. Охрім Кравченко - це один із бойчукістів, якого не знищили. У нього і був портрет Бойчука", - говорить Юрій Комельков.
Проект експонує роботи з п’яти українських музеїв, тому має статус національного.
"Виставка наповнена концентрацією різних сенсів, - говорить "Апострофу" Тетяна Костенко, перший заступник генерального директора Музею історії Києва та куратор проекту від музею. - Велика сімка асоціюється з сімкою великих держав, а у нас своя сімка – великих художників. Це люди, якими ми пишаємось, які важливі для історії культури - не лише України, а й усього світу. Ми маємо про них говорити більше, ширше. Ми підтримуємо ці імена. Це більше, аніж імена, це - справжні явища".
Сім геніїв в одному музеї
Експонати привертають увагу вже здалеку – взірці бездоганного дивацтва, довершеного авангардизму, виконані впевненою рукою майстрів своєї справи: соковита гра кольору й форм абстрактних пейзажів нашого сучасника Анатолія Криполапа, влучні графічні образи з українським присмаком Георгія Нарбута, стильні мінімалістичні скульптури Олександра Архипенка.
"Твори Архипенка - це приватна колекція Ігоря Воронова, - розповідає "Апострофу" організатор виставки Юрій Комельков. - А в колекції присутні й інші роботи – не лише скульптури, а й живопис і графіка".
Далі з’ясовується, що Казимир Малевич писав не лише геометричні фігури, а й цілком впізнавані образи. До того ж, він займався фресковим малярством. На експозиції представлена його робота "Церква", виконана в стилі пуантилізму, а також автопортрет 1934 року. І цей автопортрет – єдиний твір всесвітньо відомого засновника супрематизму, що є в Україні. І володіє ним мистецтвознавець та колекціонер, заслужений діяч мистецтв Едуард Димшиц.
"Малевич – це ім’я світового масштабу. Його творчість досліджують і у нас, і в Росії, і в Польщі. Це єдина його робота, яка існує в Україні, і вона вперше експонується в музейному просторі", - наголошує академік.
Історії потрапляння таких раритетів в руки колекціонерів почасти не менш захоплюючі, аніж самі роботи.
"Це була друга половина 90-х років, - розповідає Едуард Димшиц. – Мій колега мені зателефонував і сказав, що в Криму продається робота Малевича. Оскільки роботи Малевича, Пікассо, Рембрандта щодня там продаються, і ніхто не в темі, я поставився до цього скептично. Але дізнався, що роботу продає донька поета-футуриста Геригорія Петнікова. Петніков був близьким другом Малевича, якому той перед смертю вислав свій портрет. Я зрозумів, що це оригінал, і купив його".
Фантастичні тварини й рослини Марії Примаченко – ніби екскурсія до колективного підсвідомого українського народу. У яскравих візерунках, що отримали назву "народний примітивізм", криється справжній етнічний код, до того ж напрочуд потужний енергетично.
"Марія втілювала себе в образі лева. Всі зображення лева – це автобіографічна картина. На ній присутня і сила характеру, і сила духу, - розповідає правнука художниці, а також директор БФ "Творча спадщина родини Марії Примаченко" Анастасія Примаченко. - На початку 60-х років Марія почала створювати колекцію автобіографічних малюнків. Вона мріяла, щоб ці малюнки перевтілювались у книгу".
Є також унікальна двостороння картина Марії Примаченко "Звір Поліський" з колекції Prymachenko family foundation, в якій художниця описала важливу подію своєї біографії.
"Картина є автобіографічною. Вона як родзинка сьогоднішнього дійства - відображає основні моменти її особистісного росту в мистецтві", - пояснює Анастасія.
Є тут і твори бойчукістів – невідомих студентів, які були послідовниками творчого шляху Михайла Бойчука, представника Розстріляного відродження та одного з засновників монументального мистецтва України.
На виставці присутня знакова робота Тараса Шевченка "Циганка".
"Робота отримала перше місце в конкурсі, який проводила Петербурзька імперська Російська академія. І надала йому звання вільного художника, - говорить Юрій Комельков. - Про Шевченка в каталозі я написав лише три слова. Ті, які сказав він сам: "За професією я художник".
До рейтингу потрапив і наш сучасник – відомий київський художник-авангардист Анатолій Криволап. Його називають засновником "нового українського пейзажу". Майстер абстрактного та нефігуративного мистецтва, роботи якого заворожують око і наповнюють течію думок калейдоскопом сенсів і відчуттів. І важко не замилуватися його морськими пейзажами.
"У мене на дачі є поштова скриня на вулиці, - розповідає "Апострофу" Анатолій Криволап. - Якось побачив там журнал "Новое время". Прийшов і поклав на стіл, щоб потім почитати. А потім відкрив і побачив… Я був вражений. Це абсолютно неочікувано і приємно".
Історія становлення художника – теж справжній авангард. Цілих 15 років маестро принципово не цікавився роботами інших митців – шукав власний стиль після того, як марно намагався пізнати схеми застосування кольору своїх колег. Зрештою, зайнявся розробкою власної схеми.
"Фігуративна абстракція завжди пов’язана з недосказаністю і стилістичною загадковістю, - міркує Анатолій Криволап. - Художник може мати конкретну фантазію, яка потім переходить у неконкретну. Фактично пейзаж Кандинського став абстракцією, і народив новий напрямок. Малевич спершу почав малювати вікно і потім його зафарбував, і виник квадрат. Це не поодинокий випадок".
Художник говорить, що його пейзажі – не абстрактні, а мають своєрідну форму вираження.
До речі, всі роботи Криволапа, що представлені в проекті "Велика сімка", експонуються вперше.
"Починаючи з автопортретів 70-х років і закінчуючи роботою-символом цього проекту. "Сім кольорів" - сім учасників проекту. Кожен має свій колір, кожен - особистість, але всі вони єдині і мають витоки до народного мистецтва", - говорить Юрій Комельков.
Святині й розмови митців
Загалом виставка ділиться на три тематичні блоки: "портрет", "сакральне мистецтво", "полілог".
Блок "портрет" презентує обличчя героїв виставки:
"Це автопортрети Бойчука, Шевченка, Криволапа, Нарбута, і фотопортрети Архипенка і Приймаченко", - говорить Юрій Комельков.
Наступний блок – це проект сакрального мистецтва.
"Всі учасники проекту приділяли увагу сакральному мистецтву, - говорить Юрій Комельков. – У цьому проекті взяли участь всі окрім Архипенка. Це і картина Малевича "Церква", і церковний розпис бойчукістів, і розпис Криволапа, який ще триває. Цій темі присвячені й графічні роботи Георгія Нарбута. І українські церкви Тараса Шевченка".
Третій блок – "полілог" - розмова між художниками, учасниками проекту. Організатори показують, як перегукуються між собою твори українських митців, нібито "розмовляють".
"Якщо ви подивитесь експозицію, ви знайдете багато спільного між цими людьми", - пояснює ідею організатор.
Але що саме? Звісно, коріння. Різні стилі, різні епохи, але всіх об’єднує певний народний лейтмотив. І він – доволі відчутний для спостерігача. Певно, саме його Комельков і назвав візуальним кодом нації.
"Малевич наголошував, що без народного мистецтва не існує професійного", - говорить Юрій Комельков.
І ця ідея взаємодії між художниками стала родзинкою проекту. "Я всі ці роботи бачив, але як він (Юрій Комельков) їх розмістив! – захоплюється один із експертів.
Відвідувачі у захваті. Відомий хореограф Раду Поклітару не стримує свого щирого захоплення побаченим.
"Я просто вражений! Як можна за такий короткий термін організувати просто неймовірну виставку, де зібрана квінтесенція української культури, від Шевченка до Криволапа, - говорить "Апострофу" творець театру "Київ модерн-балет". – Дуже сподобались роботи Малевича. А Криволап – той узагалі геній, який живе з нами в один час".
У дитинстві мама прищеплювала малому Раду любов до мистецтва – невтомно водила його по музеях. Хореограф вважає, що це сформувало його смаки й вплинуло на творчі звершення у професії.
"Моя мама не фахівець у живописі, вона балерина, - говорить Раду Поклітару. – Але їй здавалось, що це потрібно. Тоді ніхто не знав, що я стану хореографом, що це згодом стане частиною мого культурного світу. Але мама, як виявилось, мала рацію. Тепер я й сам намагаюсь ходити по музеях. І відчуваю себе в них як у власній стихії".
Організатори виставки запрошують киян і гостей міста до Музею історії Києва побачити рідкісні роботи художників, яких знають далеко за межами України.
"Цей проект цікавий і для навчання, і для дипломатії, і для зовнішньої політики, - підсумовує куратор проекту від музею Тетяна Костенко. - Хто пам’ятає, яким був Папа Римський, коли жив Мікеланджело? Ніхто. А Мікеланджело пам’ятають всі. Мистецтво вічне".
