У Музеї історії туалету відкрилась виставка художника Дмитра Ульянова під назвою "На берегах свідомості". Атмосферні, насичені пейзажі, у яких неважко впізнати узбережжя київських водойм, стають іще цікавішими, коли дізнаєшся: художник не використав жодної фарби. Усі до єдиного роботи створені за допомогою пластику, знайденого на березі цих же річок. "Апостроф" побував на виставці унікального митця.
Дитяча травма і дорослі реалії
У дитинстві Дмитру не пророкували кар’єру видатного митця.
"У школі №165 вчитель побачив намальовану мною сливу і сказав, що мені треба повідривати руки й замінити їх на дві мітли, щоб я більше нічого не малював. Таким чином я отримав психотравму, і то вже був стимул ставати художником", - розповідає Дмитро Ульянов "Апострофу".
Оволодівши технікою акварелі, пастелі, олівця, він почав освоювати живопис. І вже тоді збагнув: грошей на фарби фізично не вистачить.
"Щоб купити повну палітру художника, потрібно продавати автомобіль, - говорить Дмитро. – До фарб ще потрібні пензлі, мастихіни, лак, розчинник".
Вихід знайшовся не одразу.
Нуль фарб і хірургічна лабораторія вдома
Усе почалось із бажання очистити довкілля. Дмитро разом із друзями-однодумцями виходив на береги річок і збирав сміття.
"Зокрема, по Либіді були маршрути, - розповідає художник. – Ми як ті бобри, виловлювали цей пластик із річок, мили його та везли на звалище. Усе за власний рахунок, нам ніхто не допомагав".
Насправді Дмитро – активний поборник екології. Користується єдиним пакетом уже кілька місяців і активно закликає до цього своє оточення.
"Поліетилен – не лише ворог екології. Це ворог нас самих. При потраплянні в воду чи ґрунт вся поверхня під цим поліетиленом перестане відповідати нашій екологічній формі середовища, там буде формуватися свій мікроклімат, зокрема будуть розвиватися злоякісні гриби. А їхні спори дуже небезпечні для легень", - говорить Дмитро Ульянов.
Художник зізнався, що ідея поєднати чистоту довкілля з творчістю прийшла до нього не одразу.
"Одного разу підійшов до багаття й побачив розплавлені пляшки разом із кришечками з-під кави. Хтось кинув у вогнище пластик. Це мене спантеличило і, прийшовши додому, я почав малювати пластмасою", - розповів Дмитро.
Вийшло не одразу, але згодом вдалося виконати в пластмасі одну з простих вже готових картин. Відтак почав розробляти й відточувати свою власну техніку.
"Моя техніка роботи не розголошується, - говорить Дмитро. – У мене ціла купа інструментів – справжня хірургічна лабораторія вдома. Там усе суворо".
Головний принцип – жодної фарби: "Бо це у моєму випадку халтура. Якщо мені не вистачає якогось кольору, я зриваюсь і йду шукати цей пластик, і якщо цього дня я цей пластик не знаходжу, то додому не приходжу".
Пластиком Дмитро малює уже 7 років. Втім, саме малювання пластмасою не є чимось особливим. Ці техніки загальновідомі багато років.
"Наприклад, одна з них – береться металевий піддон, на ньому викладається зображення - різний пластик, запальнички, кришечки. Піддон із цим зображенням із пластику кладуть у муфельну пічку, де вони запікаються у високій температурі і картина стає пластмасовим зображенням", - розповів художник.
У такій техніці чимало умовностей, каже митець: "Є талановита художниця, яка в такий спосіб перемальовує відомі картини епохи Середньовіччя та Відродження. Скажімо, Веласкеса. Вона малює на викладку, за допомогою клею. Бере пластикові фрагменти й створює так звану мозаїку".
Але у Дмитра техніка особлива, і про неї не знає ніхто. З роками ця техніка вдосконалюється. Поряд із пейзажами річок та парків є цілком предметні картини.
"Анубіс" - це вже мій рівень А. Я дійсно почав добре вимальовувати дрібні деталі", - зізнався художник.
У центрі уваги Дмитра Ульянова – природа й екологія Києва.
"Я все-таки за очищення київських річок і попри будь-яку комерцію буду завжди прагнути відображати саме природу Києва", - зазначив художник.
У цьому чимало допомагають друзі й однодумці.
Один із них – професійний фотограф і оператор Микита Процак. Він один із тих, хто ходить разом із Дмитром по берегах річок, а по його фото художник часто малює свої картини. Юнак говорить, що інвестує свій час, сили й ресурси в екологічну місію.
"З дитинства за прикладом моєї родини я був великим захисником природи, - розповідає Микита. – Я обережно використовую пластик і намагаюсь інформувати людей про наслідки розпаду поліетилену".
Юнак довгі роки займається пейзажним фото і, хоч не є корінним киянином, але за 7 років проживання закохався в столицю, її стан, природу і архітектуру. І природним було бажання побачити її в якомога кращому світлі.
"Мене вразили роботи Дмитра, - говорить Микита Процак. – Я був у захваті і від якості виконання, і від тематики, і методики роботи. Власне, так і почалось наше спілкування. Співпраця продовжилась на основі взаємодопомоги зі збору пластику, також у співавторстві деяких робіт".
"Завдяки моїм талановитим друзям у мене є можливість малювати картини по фото високої якості", - говорить у свою чергу Дмитро Ульянов.
Музеї Води, Туалету та космічне сміття
На виставку Дмитра надихнула знайома. Раніше вона працювала в Музеї води, а нині - в Музеї історії туалету. У Музеї води картини Дмитра експонуються ще з березня.
"Символічно, що саме ця виставка відкрита на Івана Купала – я вбачаю в цьому безпосередній зв’язок із водою, - міркує Дмитро. – Цікаво, що і Музей води, і Музей туалету знаходяться в вежі, і туди, й сюди ведуть круті східці, і обидва музеї пов’язані з водою, і на базі обох цих музеїв можна робити експозицію. Виходить, перша галерея, у Музеї води, створила можливість працювати в другій галереї, у Музеї історії туалету".
Але на цьому художник-еколог зупинятися не збирається. Він планує робити пластикові інтер’єри, мурали, великоформатні об’єкти.
"Щоб нас побачили, про нас почали говорити. Ну і допомагати звісно", - говорить художник.
І в жодному випадку не зупиняти рух: "Мої друзі можуть і вночі піти збирати пластик. У нас навіть рух є – "Жив Движ" називається. Ми ще незареєстровані, але на базі виставок це все можна вирішити. Особисто я збираюсь розвивати цей рух, поки всі не почнуть прибирати пластик за собою".
Наступна виставка буде присвячена вже проблемам океанічного характеру. Та що там – художник воліє говорити навіть про космічне сміття. І має однойменну серію робіт.
"Наприклад, робота "Світанок на Марсі", або "Марс на світанку" - кому як більше подобається. Вона займає центральне місце в головній галереї Музею води. А намальована шматками битого скла від фар "Мерседеса". Себто "Мерс на Марсі" - теж цікава ідея", - жартує художник.
Директор Музею історії туалету Юрій Могильний впевнений, що експозиція Дмитра Ульянова приверне увагу відвідувачів.
"Ці картини, якщо навіть не брати до уваги екологічний аспект, дуже насичені кольорами. Вони вражають глибиною кольорів. Це повноцінні художні твори, які самі по собі є цінністю. Будь-хто міг би їх купити, придбати, і повісити в себе, це була би окраса офісу або квартири", - впевнений Юрій Могильний.
У планах музею випустити відео, як активісти збирають це сміття на берегах річок – щоб підігріти інтерес киян до виставки.
"Є ідея під кожну картину вивести освітлення, бо так вони виглядають ще більш ефектно, - говорить Юрій Могильний. – Також хочемо на чорному фоні демонструвати колектор якоїсь підземної річки".
Зазначимо, що виставку "На берегах свідомості" можна подивитися щонайменше до середини жовтня. Керівництво музею планує мінятися картинами з Музеєм води. І кілька з них залишити в постійно діючій експозиції.
