Щодня ми ходимо звичними маршрутами й гадки не маємо, які загадки криються в буденних обрисах. "Апостроф" розповідає про найцікавіші місця столиці, що знаходяться просто в середмісті й про які мешканці Києва, можливо, досі не знають.
Дім із воронами
У звичайному житловому будинку старого планування, неподалік Золотих воріт, живуть справжні ворони. Вони ручні і мають імена. Мало хто знає, що птахи тут мешкають ще з початку 90-х. Подейкують, що їх у цьому дворику оселила одна дуже впливова в 90-х роках людина на ім’я Григорій. Він окрім інших якостей відзначався любов’ю до птахів. Але вже у 2000-х цей чоловік помер, і турботу про пернатих взяли на себе місцеві мешканці. За іншою легендою, одного з воронів, Корбіна, знайшли пташенятком і вирішили вигодувати, а вже згодом підселили до нього друзів.
У двір на Рейтарську, 9 часто заходять люди й приносять птахам щось поласувати. Але тутешні попереджають, що пернаті не до всіх однаково доброзичливі – з власниками таких клювів та кігтів краще поводитись обережніше. Натомість, коли ворони в доброму гуморі, то можуть і продемонструвати цікаві уміння, наприклад, звуки сигналізації.
Ліфт на одного
На вулиці Прорізна, 11-б є ліфт, потрапити всередину якого можуть далеко не всі. Його підлога має площу близько половини квадратного метра, а тому поміститься на такій ділянці лише одна людина, а щоб проїхати вдвох, потрібно дуже-дуже міцно обійнятися. Кому ж знадобився такий ліфт? Виявляється, у будинку 19 століття взагалі не мало бути ліфту. Але у 50-х роках там мешкав міністр харчової промисловості Микола Петрович Санов, який був, кажуть, занадто лінивий для пересування вгору пішки, а відтак замовив собі ліфт. Хоча, як згадують старожили, й сам ледве вміщувався в ньому – але на більший ліфт будинок був не розрахований.
Ліфт на одного
За іншою легендою, ліфт у 5-поверхівці з’явився завдяки генералові, який був занадто підозрілим і думав, що всюди на нього чатує небезпека. У ліфті почувався безпечніше дорогою до квартири. Як би там не було, нині мешканцям підйомник став у нагоді, адже більшість із місцевих жителів – все ж люди старшого покоління.
Дивіться: Мистецтво зі сміття: як київський художник рятує довкілля, створюючи шедеври
Натомість для пар, особливо незначної комплекції, це прекрасний атракціон – зайти до під’їзду і, притиснувшись один до одного, проїхатись у ліфті на одного. Щоби потрапити в потрібний під’їзд, потрібно пройти між будинками по вулиці Прорізній 11 і 15 та обійти будинок з іншого боку. Найближча станція метро – Золоті ворота.
Будинок із кішками або страхітливий замок Кощея
Пам’ятка історії та архітектури з живописною назвою – це Дім Ягимовського на Гоголівській, 23. Отримав свою назву, як можна здогадатися, завдяки милим барельєфам котиків у декорі фасаду. Вони тут – із 1909 року. Але це тут не єдині фігурки. Уважні й спостережливі неодмінно знайдуть на будинку кілька сов і фігуру чортів під дахом. Щодо Кощея – цю назву вигадали зовсім не через чортів, а лише тому, що архітектор будинку має ім’я Володимир Безсмертний.
Будинок з кішками
До речі, в цьому будинку свого часу мешкало чимало відомих діячів. Серед них – історик та етнограф Микола Левченко, вчений-механік Степан Тимошенко та інші. Певно через його чудернацьку архітектуру та дещо страхітливі фігурки склалась думка, що саме цей будинок став причиною багатьох драматичних доль людей, які тут мешкали. А фігура чортика – не що інше, як містичне послання.
Як би там не було, але нині в будинку доволі успішно розташувалось кілька офісів.
Стіна з носом
Його можуть роками не помічати ті, хто квапиться щодня кудись у справах, але ось він, "ніс Гоголя" просто посеред стіни, на вулиці Десятинній, 13. Те, що це ніс Гоголя, і нічий інший, підтверджують тоненькі характерні вуса, а також те, що у письменника є цілий твір, присвячений носу.
На Андріївському спуску письменник якось потрапив під страшну зливу і застудився так, що ні про що, окрім свого носу, й думати не міг. Тоді й народилась сатирична абсурдистська повість "Ніс".
Ніс Гоголя
"Ніс" відносно молодий – його створив у 2006 році львівський скульптор Олег Дергачов, ім’я якого вибито на ніздрі. Спершу ніс з’явився на стіні галереї "Триптих", на Андріївському узвозі, а через 5 років переїхав на Десятинну.
До речі, носу приписують лікувальні властивості – буцімто, якщо є нежить, то варто потерти цей ніс і вона миттю мине. Туристи та перехожі вірять, що якщо потерти ніс і загадати бажання, то воно здійсниться, і охоче фотографують у процесі його загадування.
Київська фортеця
Більшість киян і гостей міста їдуть дивитися фортеці і замки на Захід, і гадки не маючи, що одна з найбільших у Європі фортець знаходиться в Києві, та ще й центрі. Фортифікаційний комплекс на Печерську, з якого відкривається панорама на Олімпійський стадіон та цілий Солом’янський район, має площу понад 1 тис. га.
Будувалась фортеця понад півтора століття – з 1706 по 1870-ті роки, але основна частина зведена за часів правління Миколи І, у 1850-ті роки. На величезній території комплексу є, зокрема, музей, що входить до складу так званого Косого капоніра. Він являє собою величезну споруду з могутніми кам’яними стінами. Капонір має як підземну, так і наземну частину. Наземна призначалась для стрільби з пушок та рушниць (пушки можна побачити поряд, по периметру), а в підземній тримали ув’язнених. За свідченням істориків, першими ув’язненими стали учасники польського повстання в 1863 році, деякі з яких були розстріляні просто біля фортеці.
Київська фортеця
Гуляти по території комплексу буде цікаво не лише хлопчикам молодшого й середнього шкільного віку. Подих історії, разом із ровами, насипами, частоколами та мостами розбурхують уяву, надихають щонайменше на цікаві світлини для соцмереж, а декого – і на професійні фото- та відео-доробки.
Найстаріший міст у Києві
Є у Києві міст, якому вже понад 120 років – він ховається в затінках середмістя й поєднує вулиці Кудрявську та Вознесенський узвіз. Міст-віадук був збудований іще в 1897 році вже відомим нам інженером Володимиром Безсмертним. Прольоти віадуку зроблені з цегли, що тримаються на металевих підпорках із заклепками. Міст був потрібен тут для доступу до погребів "Казенного винного складу", що з’явився тут на рік раніше за міст, та розвантаження сусідніх вулиць, по яких їздили вози з вином.
Міст-віадук 1897 року
Нині поважний вік мосту дався взнаки – цегла потроху розсипається, а металеві підпорки заіржавіли. Звісно, по ньому вже давно ніхто не їздить, а з 2001 року він має статус аварійного. Зате кожен може спланувати свої прогулянку середмістям через міст родом із позаминулого століття. Вже років 20 як його хочуть відреставрувати, але поки що це лише балачки.
Парк Трипільської культури
Мало хто чув про цікавий музей під відкритим небом, біля Малої академії управління персоналом, відкритий у 2003 році. У парку знаходяться точні копії артефактів трипільської цивілізації, оригінали яких були знайдені у різний час на правобережжі Україні, у Молдові, Румунії та Угорщині.
Тут можна побачити предмети побуту, що належать до цієї культури, відтворені з кераміки й каменю в збільшених масштабах. Посеред парку знаходиться скульптура головної богині матріархальних трипільців – Великої Матері. Також тут можна побачити різний посуд тієї епохи, макети житлових приміщень і храму, а також величезного вола на колесах – який поруч з собакою був у трипільців тотемною твариною.
Парк Трипільської культури
Поряд є ще одна цікава експозиція – 7 чудес світу, що являє собою зменшені копії легендарних світових цікавинок.
Музей знаходиться в 10 хвилинах ходьби від станції метро "Деміївська".
