24 січня у "Кримському домі" в Києві відкрилась благодійна фотовиставка "Промінь", що оповідає історію війни крізь призму бачення українських фотожурналістів, що зафільмували злочини рф на території України. На подію завітав і "Апостроф".
"Промінь" - це творчий проект шести українських фотожурналістів: Яна Доброносова, Данила Антонюка, Євгена Завгороднього, Павла Петрова, Євгена Котенка та фотокореспондента "Апострофа" Романа Пєтушкова. Експозиція – фотохроніка широкомасштабного вторгнення в Україну, починаючи з 24 лютого і по теперішній час.
Чому саме "Промінь"?
"Якщо говорити саме про концепцію, то перше і очевидне, це промінь надії. Фотографії передають настрій того, що ми боремося, переможемо, та впевнені в цьому", - пояснює Євген Завгородній.
І дійсно, не дивлячись на те, що тема, навколо якої об’єдналися фотографи, по суті своїй трагічна, майже в кожній світлині можливо розгледіти промені надії на мирне майбутнє.
Вщент зруйнований будинок в Мощуні Київської області.
"Люди 10 років будували цей свій дім, а по факту в них не залишилося взагалі нічого. Вигоріло все, навіть підвал. Рятувальники ДСНС з ділянки цієї родини винесли близько 45 снарядів", - коментує своє фото Роман Пєтушков. Та через коване мереживо воріт, які вціліли на цій ділянці, проглядає український прапор.
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" 
Благодійна фотовиставка "Промінь" Або ж розбитий російською ракетою будинок в Києві. Уламки будівельних матеріалів розкидані по всій вулиці. Якісь хвилини тому, тут відбулася трагедія. Та яскраво-помаранчевою плямою майорять на фото жилети комунальників, які вже готові до ліквідації наслідків обстрілу. Чим не проміні надії?
"Другий сенс назви «Промінь" - промінь фотографа, та як ми бачимо це все, що відбувається навколо", - додає Завгородній.
Авторський погляд на війну та її наслідки – чи не найважливіша особливість фотолітопису. Адже саме від хисту журналіста, вдачі, вміння опинитись в потрібному місті в потрібний час й залежить драматургія історії, яка буде розказана.
"Одна з представлених тут фотографій, яка дійсно мені запам’яталася - це лелека в затопленому Демидові. Ми якраз фотографували чоловіка, що проїжджає на велосипеді, аж раптом перед нами на воду сів лелека, і просто зробив цей кадр. Саме місто було затоплене, вода стояла в підвалах, люди не знали що робити, і цей лелека як такий символ життя", - ділиться спогадами Пєтушков.
Деокупований Херсон. Перші дні після звільнення. Світові ЗМІ облетіли світлини, де люди з квітами зустрічають військовослужбовців ЗСУ, які зайшли в місто. Однак за першою емоцією радості приходить розуміння того, як складно було місцевим, що тягнуть десятки рук до розгубленого волонтера, що роздає льодяники від кашлю.
"В самому моменті ти інколи не зовсім розумієш всю ситуацію. Приїхав, зняв, та повернувся додому. І тільки після того, як ти дивишся на фотографію, то починаєш розуміти, що вона передає. По цій фотографії я лише через деякий час почав розуміти, наскільки складна була ситуація в місті, що люди ставали в довжелезні черги і навіть виривали у волонтерів льодяники від кашлю. А це ж не якісь там рідкісні ліки, а абсолютно доступна річ", - розповідає "Апострофу" Данило Антонюк.
Звісно, такі пошуки свого променю бачення пов’язані з небезпекою для фотожурналістів.
"Наприклад, коли їдеш знімати на звільнену територію, залізне правило – на траву не наступати. Місяць тому на Салтівці (мікрорайон Харкова, – "Апостроф") люди все ще травмувалися від вибухонебезпечних предметів. Стовідсоткової гарантії, що все перевірено - немає", - пояснює Пєтушков.
Нарешті, третя частина сенсу виставки: "Те, на що ми збираємо цією виставкою, це тепловізори. Це проміні пошуку наших військових, які дозволяють їм бачити", - резюмує Завгородній.
Формат події – допомога ЗСУ. Будь-хто з відвідувачів має змогу придбати роботу, що сподобалася, а виручені кошти будуть направлені організаторами на спорядження для військових. До речі, під час відкриття виставки перші лоти вже були придбані відвідувачами.
"Двері "Кримського дому" відкриті для кожного, кому не байдуже, - каже "Апострофу" директор установи Ахтем Сейтаблаєв. – Посеред цих, пов’язаних з війною, трагедією, драмою світлин, є присутнім життя, є присутньою надія. Так само поруч є світлини, які розповідають історію про те, як може людина жити, якщо вона живе без війни. Так само тут історії звитяги, героїзму, драматичного дитинства. Це свідчення життя, яке відрефлексовано через майстерність, відчуття сьогодення і того, про що мріється стосовно дня завтрашнього".
Фотовиставка "Промінь" триватиме в "Кримському домі" до 17 лютого. В планах у її авторів та організаторів показати її у містах України та країнах Європи.
