Від більш-менш потужної зливи Київ починає плавати у воді у буквальному сенсі цього слова. "Апостроф" спробував з’ясувати, в чому причина регулярних паводків після рясних злив у столиці і як вберегти Київ від стихійних басейнів.
У всьому винні... труби
Те, що трапилось у Києві 19 липня (хто забув, це той самий понеділок, коли неможливо було вийти на вулицю через стіну води з неба) – на жаль, відбувається далеко не вперше. Автор цих рядків чудово пам’ятає, скажімо, потоп на Лівобережній в 2018 році – коли доводилося просто знімати взуття і йти по коліно у воді. А ще – затоплені підземні переходи в районі цирку. Та що там – кожен, хто мешкає в Києві, може назбирати бодай кілька таких прикладів.
Цього разу влада міста посилається на місячну норму опадів. Адже, за словами представника КК "Київавтодор", рівень поверхневих вод місцями сягав 30-60 мм, тоді як місячна норма опадів у липні для Києва становить 75 мм. Через це, як говорять у виконавчій службі департаменту КМДА, виникли "деякі місця підтоплень на вулично-дорожній мережі".
"Відбулось затоплення тунелю на вулиці Олени Теліги поблизу станції метро "Дорогожичі". За попередньою оцінкою, під час зливи з усіх прилеглих вулиць та дворів в тунелі за годину прибуло близько 3700 куб. м води. В тунелях встановлено одну водоприймальну камера об’ємом 270 куб. м води та п'ять насосів, зокрема чотири насоси потужністю 65 куб. м/год. Насоси технічно справні, видають пікову продуктивність в 450 куб. м/год, розраховані на роботу в штатному режимі і працювали без перебоїв від початку зливи", - повідомили "Апострофу" в КК "Київавтодор".
Комунальники визнають, що проблеми зі зливними колодязями є. Серед них називають недостатню протяжність і пропускну спроможність (щодо пікового наповнення) дощової каналізації відносно загальної площі міста. Також треба брати до уваги той факт, що система дощової каналізації знаходиться в зношеному стані, оскільки основне її будівництво відбувалось у 50-80-ті роки за нормами, що діяли на той час.
"Каналізація розраховувалась відповідно до тодішніх норм, - говорить "Апострофу" директор Аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко. - Тобто залежно від площі збору води розраховується діаметр зливової каналізації. Але протягом останніх 20 років була дуже інтенсивна забудова, що призвела до зменшення площі відкритих ґрунтів – парків, дворів, а натомість збільшення заасфальтованої забудованої території. Тому вода не всотується, а вся потрапляє в зливову каналізацію, яка на таку щільність забудови не розрахована".
Олександр Сергієнко зауважує, що там, де відбувся інтенсивний ремонт доріг і, зокрема, комплексне оновлення зливової каналізації – проблем із затопленням немає.
У "Київавтодорі" підтвердили, що зменшення кількості зелених насаджень та фільтраційних зон теж впливає на труднощі в боротьбі зі стихією. Адже коли замість ґрунту, що всотує рідину, асфальт – води стає більше. І відповідно не вся вона спроможна потрапити до каналізації.
Як вирішувати проблему і чи є бодай такі наміри – у владних ешелонах "Апострофу" не повідомили. Профільний чиновник КМДА відмовився коментувати ситуацію, посилаючись на зайнятість.
На ливнівки надійся, та й сам не сміти
Поряд зі станом каналізації та інтенсивною забудовою комунальники називають кілька проблем засміченості міста. Зокрема:
- Невідповідність (забрудненість сміттям) поверхневого стоку, що потрапляє до мереж дощової каналізації, здебільшого від стихійної торгівлі;
- Засміченість відкритих русел малих річок та меліоканалів (Сирець, Либідь, Північно-Дарницький меліоканал).
Сміття, яке деякі городяни кидають ледь не під ноги, потрапляє до зливових систем із водою, забиває їх, внаслідок чого зменшується їхня пропускна спроможність і прискорюється їхнє старіння. Потім ті ж городяни бідкаються на владу, яка нічого не робить, аби уникнути потопів.
"Якби мешканці були більш дисципліновані й менше смітили на вулицях, то і зливові колодязі не забивались би так, як вони зараз забиваються, - говорить Олександр Сергієнко. - Адже "Київавтодор" постійно займається чисткою цих колодязів. Особливо навесні, коли сніг сходить, і ви бачите, який жах на дорогах спостерігається у місцях, де лежав сніг".
А у Києві є 30 тисяч зливових колодязів і щоб їх почистити - треба не один день.
"Якщо їх витягти в лінію, це буде 30 кілометрів. Великий обсяг робіт, і "Київавтодор" практично завжди займається чисткою цих колодязів", - говорить Олександр Сергієнко.
Місто-губка
Києвознавець Олександр Калашников говорить, що робити ставку виключно на ливнівки – застарілий та дуже неефективний підхід. Практично в усіх провідних країнах світу це вже зрозуміли й впроваджують підхід під назвою "місто-губка". Тобто зливова каналізація має бути в робочому стані, але води туди потрапляти повинно якомога менше.
"Атмосферні опади мусять максимально всотуватись і очищуватись просто на місці, не створюючи пікових навантажень на загальноміські дренажні системи, - говорить "Апострофу" Олександр Калашников. – Тоді таких підтоплень і не буде".
Місто-губка – це цілий комплекс заходів і рішень, пристосованих під особливості конкретного міста. Зокрема, в Івано-Франківську обговорюється використання еко-бруківки, що зменшує кількість поверхневих вод. До таких рішень також можуть відноситись зелені дахи, фасади, дренажні корита тощо.
Стихія, звісно, здатна підсунути сюрприз, від якого ніхто не застрахований. Це можна бачити на прикладі Європи, де кількість загиблих від повені вже сягнула до 200 людей.
"Ніхто не гарантує, що за півгодини не випаде тижнева норма. І будь-яка каналізація цього не витримає", - зазначив Олександр Сергієнко.
"Клімат змінюється, і ми все частіше спостерігаємо наслідки серйозного розбалансування природних систем і процесів. Тому, на жаль, зливи, що перевищують норму, будуть траплятись усе частіше. Боротися з ними варто не по факту, а заздалегідь", - підсумував Олександр Калашников.