"Не дуже приємний район – суцільна промзона", - таке часто можна почути про ту чи іншу місцевість Києва від місцевих мешканців та гостей столиці. Прозмона – це неестетично, сумовито й навіть депресивно. І головне – незручно. Кожному більше до вподоби мати біля дому не останки радянського заводу, а лісопарк, сквер чи хоча би торговий центр. Але що робити з забутими й нікому не потрібними промисловими "монстрами", які колись годували місто, а нині навіюють смуток? Куди їх подіти, а головне – як? І що має бути замість них, аби столиця почала вільніше дихати? На ці та інші запитання відповіді шукав "Апостроф".
Уламки радянської епохи
Згідно з даними департаменту промисловості та підприємництва КМДА, загальна площа промислових, комунально-складських та змішаних за функціями територій Києва складає 6912 га.
"Промисловий та комунально-складський сектор економіки міста формують 9426 великих, середніх та малих промислових підприємств, які розташовані в 20 промислових районах та низці промзон, а також підприємств, розміщених поза межами промрайонів", - повідомили "Апострофу" в КМДА.
Чому ж у Києві так багато величезних промислових зон? Їх киянам у спадок залишив Радянський Союз.
"Передумовами для появи величезних промислових територій в межах українських міст був шалений індустріальний ріст часів Радянського Союзу та той факт, що території під це виділяли безкоштовно. Відповідно рідко при їх освоєнні дбали про ефективність рішень чи поліфункціональність забудови", - сказав "Апострофу" архітектор і урбаніст Володимир Йосипчук.
Зі здобуттям незалежності відбулась низка економічних перетворень, внаслідок яких велика кількість промислових територій столиці поступово прийшла в занепад, тоді як вартість суміжних ділянок збільшилась. Це спричинило появу величезних ділянок непривабливих і нефункціональних приміщень.
Все за планом?
На початку 2020 року у комунальному підприємстві "Інститут генерального плану м. Києва" була заява про зменшення площі промислових і комунально-складських територій шляхом підвищення ефективності використання земельних ділянок та виробничих фондів. Таким чином, були визначені об’єкти, які підлягають функціональному перепрофілюванню. Простіше кажучи – замість занедбаних промислових територій мають з’явитись офісні й торгові центри, або ж інноваційні простори.
"Планується перепрофілювання біля 1662 га територій для громадської багатофункціональної, житлової багатоквартирної забудови, озеленення та інженерно-транспортної інфраструктури у промрайонах "Подільсько-Куренівському", "Дніпровському", "Микільська Борщагівка", "Нивки", "Відрадному", "Теличка", "Воскресенському", "Дарницькому", у промзонах "Корчувате" та "Пирогово", - йдеться у заяві планувальників.
Дивіться: Тунель, металобрухт та психлікарня: незвичайні місця для любителів індастріалу в Києві
Про реалізацію таких амбітних планів у КМДА на офіційний запит "Апострофа" нічого не розповіли. Відтак ми вирішили поцікавитись, яким розвиток цих територій бачать фахівці-урбаністи.
"Очевидно, що можуть заважати столиці тільки ті промислові зони, котрі зараз не використовуються, чи створюють екологічну небезпеку для суміжних територій, - сказав Володимир Оверчук. - Універсального рішення для всіх промзон немає, і бути не може. Перед тим, як ухвалити рішення, яким чином повинна розвиватися промзона, потрібно спершу зрозуміти її масштаб, як вона використовувалася раніше, та й у даний момент, вивчити її навколишнє середовище, оцінити цінність цієї території для міста. На основі зібраних даних треба робити висновки та планувати майбутнє".
Реінкарнація: ТЦ, нічний клуб, парк
У Києві чимало відомих об’єктів, які нині є улюбленими місцями для роботи та відпочинку, а колись були промисловими зонами. Низка житлових будинків, торгових центрів чи фуд-кортів показує приклад перепрофілювання старого виробництва. Найвідоміші з них наступні:
1. Unit City – перший в Україні інноваційний парк, що вміщує офіси, коворкінги, виставкові майданчики та конференц-зали. Раніше це була територія Київського мотоциклетного заводу. Щоправда, за фактом до найближчого креативного офісу потрібно долати величезний шлях тією ж промзоною, бо далеко не вся територія колишнього заводу освоєна належним чином.
2. ТРЦ Cosmo Multi Mall на частині території колишнього заводу "Більшовик".
3. ЖК "Комфорт Таун" – оригінальний житловий комплекс у Дніпровському районі, побудований за концепцією "місто в місті". Міні-містечко побудували на місці колишнього гумового заводу "Вулкан".
4. Kyiv Food Market – міський фуд-хол, де працюють понад два десятки ресторанів, кав’ярень, закладів швидкого харчування. Все це інвестори побудували на території колишнього заводу "Арсенал".
5. На місці колишніх виробничих просторів модно стало облаштовувати нічні клуби та арт-простори. Наприклад, колишня стрічкоткацька фабрика стала арт-простором Closer, де нічний клуб поєднується з концертним майданчиком, мистецьким центром та зоною відпочинку. Організатори навіть обіграли один із фестивалів електронної музики "Стрічка", приурочивши назву до колишньої діяльності, з якою пов’язують це місце. На території колишнього радянського заводу працює й простір біля станції метро "Лісова" - Art-zavod Platforma вже прийняв у своїх стінах чимало незалежних виконавців. До того ж, там можна відпочити у творчій атмосфері.
"Бувають випадки, коли промислові будівлі вже не використовуються відповідно до початкового призначення. Проте їхнє розташування в межах мікрорайону чи кварталу, а також той факт, що більшість міської молоді зараз бажає працювати в сфері послуг, диктує нові напрямки для існуючих будівель. Таким чином ці будівлі пристосовуються під нові функції - офіси, коворкінги, фуд-корти, мистецькі галереї тощо та формують громадські простори. До таких просторів можна віднести Unit City в Києві, Kivsh та LEM Station у Львові, Promprylad в Івано-Франківську", - розповідає Володимир Йосипчук.
Куди дівати рештки промисловості?
Прикладів успішного перепрофілювання в Києві чимало, але ще більше – закинутих повністю або наполовину територій, з якими місто не знає, що робити. До речі, підприємство не обов’язково мусить бути закинутим – місто знає чимало прикладів, коли завод чи фабрика працює у збиток і приносить своєю діяльністю більше шкоди, аніж користі.
Та й одночасно інвестицій на всі промзони не напасешся. Залишається чекати, доки поступовий розвиток міст зробить свою справу.
"Сценаріїв розвитку територій може бути безліч. Бувають випадки, коли до нас звертаються власники підприємств, котрі успішно працюють та виробляють продукцію, але саме ж керівництво підприємства розуміє, що вони опинилися не в тому місці, і вже не у той час - вони не мають місця для розвитку, створюють незручності для свого середовища, змушені довозити сировину чи працівників з інших територій, тоді як вартість їхньої ділянки в рази перевищує вартість таких же ділянок на більш зручних для цих виробництв територіях", - говорить Володимир Йосипчук.
Понад 9 тисяч промислових підприємств – це чимало навіть для міста-мільйонника. Але є такі, що особливо кидаються у вічі й постійно опиняються в центрі інформаційних приводів. Серед них найбільш відомі наступні:
1. ЗАТ АТЕК (проспект Перемоги, 83)
Машинобудівний завод "Червоний екскаватор", який у часи незалежності перейменований у ЗАТ "АТЕК" - це один із найстаріших заводів Києва, що має довгу й звивисту історію. Після падіння Союзу не лише змінив назву, а й став банкрутом. Навколо заводу вже багато років точаться судові справи, а у 2014 році відбулось рейдерське захоплення території. Так чи інакше, рештки "Червоного екскаватора" суттєво псують картину району поблизу станції метро "Святошин".
2. Електронмаш (вул. Кільцева, 4)
Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Електронмаш", виставлений на продаж за стартовою ціною 66 млн гривень.
Тут виготовляють, відповідно, до статуту, комп`ютери та периферійне устаткування. За 2020 рік дохід підприємства зменшився майже вдвічі: з 26 до 14 мільйонів гривень на рік. Щоправда, зовні підприємство виглядає взагалі закинутим – занедбані території, зруйновані будівлі не справляють враження того, що тут є бодай якесь життя.
3. Дарницький м’ясокомбінат (вул. Зрошувальна, 5)
Побудований у 1931 році, колись він входив у трійку найкращих м’ясопереробних підприємств. Нині тут вже не виготовляють ані м’яса, ані ковбаси – з 2016 року на 110 тисяч квадратних метрів аварійних будівель навідуються лише сталкери. Але нещодавно почали говорити, чим би цю руїну замінити. Найбільш імовірні варіанти – нове виробництво або логістичний центр.
4. Цех заводу "Київтрактордеталь" ім. Лепсе (бульвар Вацлава Гавела, 16)
Територія між проспектом Перемоги та бульваром Вацлава Гавела – суцільна промзона. Зокрема, її частиною є підприємство виробничого об’єднання "Київтрактордеталь" ім. Лепсе. Заводу вже виповнилось майже 100 років. Зараз це 6 взаємопов’язаних між собою цехів, звідки повивозили весь метал - там панує атмосфера занедбаності. Але в цехах не безлюдно: деякі дрібні фірми орендують тут офіси. Як не дивно, діє й пропускна система. Особливий інтерес являють собою підвальні приміщення під цехами. Є на території заводу і зимовий сад.
5. Завод "Більшовик" (проспект Перемоги, 49/2)
Величезне й дуже скандальне занедбане підприємство родом із XIX століття нещодавно майже за стартовою ціною було продано на аукціоні. Покупцем стало ТОВ "Дженерал Комерс", яке пов’язують із засновником холдингової компанії UFuture Василем Хмельницьким. Потенційні покупці на аукціоні відверто говорили, що їх цікавить передусім земля, на якій знаходиться підприємство. Судячи з усього, можна невдовзі чекати на новий ЖК, хоча невідомо, де може поміститись ще один житловий фонд біля метро "Шулявська", де й так проблеми з розв’язками.
6. Агрокомбінат "Пуща-Водиця" (вул. Полкова, 57)
Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до початку 2000-х був одним із найбільш потужних аграрних підприємств. Нині величезні території підприємства фактично занедбані. Наразі інвестор планує вкласти гроші в освоєння цих територій та облаштувати тут новий житловий мікрорайон із 54% зелених зон. Згідно з детальним планом територій, самими лише будинками не обмежаться, бо в плані передбачені школа, три дитячих садки, стадіони, амбулаторія сімейних лікарів.
На думку експертів, це правильний підхід, адже без відповідної інфраструктури житловий комплекс на такій величезній території, як колишнє промислове підприємство, лише створить зайві проблеми для міста.
"Масштабна територія того чи іншого підприємства може дозволити появі повноцінного міського району з усім набором функцій, необхідних для самостійного міського розвитку. Коли перестає функціонувати виробництво на територіях 20-30 га чи більше, то такі території не можуть розплановуватися виключно під житлову чи офісну забудову. Адже кількість людей, котрі будуть переміщуватися до таких об'єктів зранку та ввечері, створить значні проблеми для міста. Такі території повинні мати різноманіття функцій - від офісів до житла - з повним набором закладів сфери обслуговування - від дитячих садочків та школи до лікарні та похоронного бюро. Обов'язково потрібно забезпечити такі райони громадським центром та зеленими територіями, чи хоча б продумати прогулянкові маршрути", - вважає Володимир Оверчук.
Саме такий досвід можна побачити в західних країнах, говорить архітектор – використання різних методів ревіталізації промислових територій.
"Інколи на місці металургійних заводів та портів виникають музеї та мистецькі галереї, інколи ці території використовують для зведення елітної житлової забудови. HafenCity в Гамбурзі, Kabelwerk та Gasometer у Відні, реконструкції старих припортових територій у Гдині, Амстердамі та Копенгагені - урбаністичні перетворення, про котрі вдосталь інформації в інтернеті. Проте значно краще відвідувати ці проекти наживо, щоб надихнутися атмосферою, яка тепер панує там", - говорить Володимир Оверчук.
Небезпека для людей
Але одна річ, якщо підприємства псують лиш естетику й настрій, а зовсім інша – коли становить реальну небезпеку для життя й здоров’я людей. Таким, зокрема, є колишній завод "Радикал", який для створення своєї продукції використовував ртуть. Її залишки на території вже непрацюючого підприємства становлять загрозу всьому місту, надто Лісовому масиву, де завод розташовується (вул. Червоноткацька, 61). Повідомлялось, що показники випарів ртуті перевищують норму від 4 до 16 разів, а влітку – в 40 разів.
Через це закритий завод називають "другим Чорнобилем". Ще на початку 2010-х років звідси вивозили заражену землю. Ситуація ускладняються тим, що територія не охороняється, а поряд знаходяться житлові будинки. Ба більше – забудовник планує тут іще нове житло. Люди погано усвідомлюють небезпеку, що знаходиться поряд, а найгірше, судячи з усього, що це не усвідомлюють можновладці – бо далі балачок роками діло не йде.
Неможливість негайної демеркуризації, зокрема, пояснювали тим, що підприємство, яке цим займається, залишилось на окупованій території.
У відповідь на запит "Апострофу" в КМДА розповіли, що виділяли кошти на очищення території ВАТ "Радикал" у 2018 році.
"Але рішенням Антимонопольного комітету України від 16.01.2020 № 34-р визначено недопустимим подальше фінансування заходів, спрямованих на очищення території та об’єктів підприємства за рахунок міського бюджету, тому що власником відходів є Арбітражний керуючий ВАТ "Радикал", - відповів "Апострофу" в. о. директора департаменту промисловості та розвитку підприємництва Володимир Костіков.
У КМДА також сказали, що з питанням очищення території заводу вже підготували лист-звернення до уряду.
Дивіться: Недобудований Київ: чи є шанс очиститися від примар Радянського Союзу?
Запитання лише в тому, чому в Києві так радо захоплюють архітектурні пам’ятки, а величезні промислові території так і залишаються непривабливими для інвесторів.