У Свято Покрови Пресвятої Богородиці та День захисників та захисниць у Києві відбулась низка заходів, до яких долучився і "Апостроф".
Мульти-свято
Свято Покрови Пресвятої Богородиці, день українського козацтва, день утворення Української повстанської армії, а з 2014 року – День захисників Вітчизни, який цьогоріч почав називатися гендерно коректно – захисників і захисниць. Ось скільки свят відзначали кияни та гості столиці 14 жовтня.
"Бо захисники не лише військові, і не лише чоловіки. Це всі, хто бере участь у захисті нашої держави, - сказав "Апострофу" киянин Микола. – Особисто я відзначаю чотири свята. І всі вони дуже важливі для нашої держави. Бо це наша історія, а зараз такі часи, що наша держава дуже потребує захисту. Тому люди в такі свята мають об’єднуватись і виходити в центр міста".
Тож напевно немає аналогів у році за кількістю свят, що припадають на один день.
"Купа різних свят. Що з ними робити? Святкувати усі й одразу? Так, святкуємо – адже надворі гарна погода, вихідний день, і ще й так багато свят. Ми знаємо, що, зокрема, день захисників і захисниць. З чим я вас і вітаю", - сказав чоловік на Софіївській площі.
"Якось забагато свят – усі й не назву. Для мене це передусім свято Покрови", - сказала дівчина Катерина.
"День повстанської армії. І день захисників. А, і захисниць. Більше не знаємо, які 14 жовтня свята. Вихідний", - говорять молоді хлопці.
"Ми не дуже святкуємо, просто гуляємо центром, - кажуть Олег і Оксана, подружня пара. – Але знаємо, що сьогодні три свята: Покрова, День козацтва, і День захисника. Мабуть, все. Чи щось забули? Українська повстанська армія?.. Ну, знаєте. Так глибоко історією не цікавимось".
Пристрасті на молебні: щоб москалі пішли геть
Зранку захисників і захисниць вітав президент України Володимир Зеленський, вшанувавши пам'ять загиблих за країну. Він поклав квіти до Стіни пам'яті, після чого відправився у Запоріжжя на острів Хортиця, де взяв участь у урочистих заходах з нагоди складання присяги майбутніх воїнів.
Опівдні на Софіївській площі розпочався Всеукраїнський молитовний майдан, який організувала громадська організація "Інтелектуальна Україна". Молитву очолив Почесний патріарх Православної церкви України Філарет. У ході події можна було почути виконання вокалістів та хорових колективів, а організатори назвали метою акції об’єднання людей, незалежно від релігійних вірувань та конфесій.
Молебен на Софійській площі
І так сталося, що саме на Софіївській площі "Апостроф" зустрів літню пару, Володимира й Олену, яка посперечалась, навіть просто даючи інтерв`ю. А все через розбіжності з популярного питання.
"Ми святкуємо Покрову і День захисника, - почав Володимир. - Приїхали з Кропивницького – відпочиваємо в санаторії поруч із Києвом. Відвідали Михайлівський золотоверхий собор, взяли участь у молитві, оглянули військову техніку. Для мене принципово брати участь у таких заходах, бо ми повинні пам’ятати, хто ми".
Згодом підійшла його дружина. Вона була у вельми піднесеному настрої.
"Сьогодні надзвичайне свято! – почала Олена. - Ми любимо Пресвяту Богородицю, поважаємо, віримо в неї. І віримо, що вона допоможе нашим захисникам. Що Україна буде вільною, не буде воювати. Для мене головне – аби люди любили один одного, щоб у душі був мир. Для мене це дуже важливо. Ми дуже задоволені бути тут, тут чудова атмосфера й прекрасне свято. Захисники – чудові! Хочеться, щоб був мир".
Володимир: "Хочеться, щоб москалі пішли геть".
Олена: "Треба, щоб у нас із москалями була дружба, а не війна. Щоб була дружба, мир. А щоб не було війни – треба аби люди в Україні самі змінювались. Про росіян я не говорю – ми на них вплинути не можемо. Ми й на своїх співвітчизників вплинути не можемо".
Володимир: "Як це не можемо? Можемо! Ми ж впливаємо – ти ходиш, молишся, значить впливаєш. Ти заблукала (сміється)".
Олена: "Я не заблукала. Головне, щоб люди були людьми – і українці, і росіяни".
Володимир: "Головне - щоб Росія пішла звідси геть".
Олена: "Треба, щоб Росія і Україна стали добрими, всі - віруючими людьми, тоді й настане мир. А поки люди будуть ненавидіти один одного, будуть жадібними – завжди буде війна".
Володимир: "Російська армія нехай буде тут?"
Олена: "Ні, вони не будуть тут – бо стануть добрими християнами і підуть".
Володимир: "Коли ж таке відбудеться? Коли то вони стануть добрими християнами?"
Олена: "Треба за це молитися".
Володимир: "Після такого інтерв’ю подаю позов на розірвання шлюбу (сміється)".
На запитання, що ж треба, аби завершити війну, чоловік відповів: "Моя думка – поки Путін живий, нічого не допоможе. Оце й те, що нам треба".
Попри суперечку після розмови з журналісткою чоловік обійняв дружину.
Паспорти з фейкових "республік" та фото з ООС
На Михайлівській площі проходила предметно-документальна виставка "На лінії вогню", організована волонтерською організацією "Армія SOS".
"Ще з 2015 року почали її виставляти, - розповідає "Апострофу" волонтер організації Олександр. - Це артефакти війни, невеличка частинка. Взагалі було більше. Артефакти ми почали збирати, коли їздили на лінію фронту допомагати – там уламки з градів, там смерч, там ураган. Вони показують справжню війну. Фото Дмитра Мурашкова. Він люб’язно надав їх нам на час виставки, щоб привернути увагу до цієї події. А відео знімали ми і журналісти, які з нами їздили".
Окрім промовистих фото та уламків зброї, на виставці можна побачити справжнє одкровення – прапорці "ДНР" та паспорти реальних осіб, які вважали себе громадянами неіснуючих республік.
"Це документи російських громадян, які приїхали на територію України вбивати нас із вами. І були знищені тут в Україні, - розповідає Олександр. - Під Донецьким аеропортом у 2014 році був наступ в районі "Зеніта" і там накрили їх артилерією, знищили багато російських найманців. Саме там були наші волонтери й з трупів підібрали документи. Якщо гинули з боку російських окупаційних військ їхні військові, вони могли не забирати тіла, але забирали їхні документи".
Волонтери розповідають, що виставку відвідує багато військових – вони коментують світлини, розповідають своїм родинам про те, що уламки є справжніми, пояснюють, з чого це видно.
"Дітям особливо цікаво – вони розпитують про все. А дорослі мовчки дивляться. Бо розуміють, що це тут усе добре. А за 600-700 кілометрів - на сході - йде війна. І там досі вбивають", - зазначив Олександр.
Цікава дітям, та й їхнім батькам, і виставка новітніх зразків озброєння та техніки "Цифрове майбутнє армії", яка розташувалась теж на Михайлівській площі. Міністерство оборони України показало містянам зразки високоточної зброї, бронетанкової техніки, засобів розвідки, зв’язку та автоматизації управління, радіоелектронної боротьби. Але найбільше зацікавили реанімобілі – юні й дорослі святкувальники по черзі лазили по драбині на величезну машину, дивитись, що всередині.
"Там два операційні столики, купа медичного обладнання, рентген. Оснащено новітніми технологіями. Дуже цікаво", - коментує киянка, яка ледве спустилась із досить крутого парапету.
"Я привчаю дітей, що такі свята – дуже важливі для українців. І про захист своєї держави потрібно пам’ятати не лише у свята. Тому ми тут", - говорить Микола.
Герої не вмирають, а об’єднуються
Кульмінацією свята став марш захисників, у якому взяли участь понад 10 тисяч людей.
В анонсах спершу значилось, що по Києву пройдуть дві ходи. Це Марш слави УПА та Марш до дня захисників. Але учасники маршів об’єднались, і в підсумку можна було побачити потужну багатотисячну ходу із неймовірною енергетикою.
Хода стартувала з парку Шевченка і через Хрещатик вирушила на Майдан. До маршу долучились ветерани та їхні родичі, багато хто з них ніс фото загиблих на війні.
"Дуже сильні емоції, коли здалеку почала йти колона. Особливо для мене сумно й зворушливо бачити фото ветеранів, - ділиться враженнями пані Галина, яка спостерігала за ходою. - Я вважаю, що ми, українці, повинні в такий день об’єднуватись і виходити на Майдан, щоб самим усвідомлювати єдність і показувати її іншим країнам".
Звісно, не обходилось без гасел і піротехніки. Але загалом усе пройшло мирно, хоч і були бажаючі податись під Офіс президента.
Після мирної акції на Майдані Незалежності учасники маршу вшанували пам’ять героїв Небесної Сотні.
Після цього всі розійшлись, і святкування продовжилось локально – у різних районах Києва проходили виставки, музичні перфоманси та культурно-просвітницькі заходи.