Геополітичного консенсусу між Заходом і Кремлем щодо проведення виборів на окупованому Донбасі не досягнуто. Захід пропонує лише забезпечити голосування в українському парламенті за відповідний законопроект, який не буде узгоджений з представниками бойовиків. У свою чергу Кремль наполягає на проведенні предметних переговорів з представниками так званих ДНР і ЛНР про зміст документа, який буде регламентувати проведення виборів на неконтрольованій території.
Звільнення Надії Савченко дало підстави багатьом експертам припустити, що Путін буде готовий піти на поступки і стосовно Донбасу. Однак ці припущення є передчасними, оскільки головного консенсусу щодо питання проведення виборів на Донбасі між Заходом і Кремлем поки не досягнуто. Про це "Апострофу" повідомив високопоставлений дипломат однієї з європейських наглядових місій, що працюють в Україні.
За його словами, головною перемогою Києва є те, що основна дискусія точиться навколо того, чи прийме український парламент закон про вибори. Навіть на експертному рівні ніхто не обговорює технічних моментів проведення виборів. І якщо українська сторона все-таки ухвалить нинішній варіант поправок, то західні партнери будуть сприймати ці заходи як максимальні поступки з боку Києва. Тим більше, що останні акції та марші націоналістів продемонстрували Заходу те, що українська версія законопроекту про вибори – це той максимум, на який влада готова піти.
Судячи з того, який тиск чинять західні структури на Порошенка, він буде зобов'язаний провести відповідні політичні рішення в парламенті. Інша справа, що Кремль не погодиться на умови, які будуть прописані в підсумковому законопроекті про вибори. Головна проблема в цьому протистоянні базується на інтерпретації Мінських угод. Сторони бачать вирішення конфлікту зовсім по-різному. Для Кремля Мінські угоди є інструментом формування федеративної України з особливим статусом Донбасу в посткримських кордонах. А Київ розглядає їх як можливість інтеграції Донбасу на принципах децентралізації у склад України. При цьому українська влада декларує роботу щодо встановлення суверенітету над анексованим Кримом, що дуже болісно сприймають росіяни. Точок дотику тут дуже мало.
Швидше за все, у ДНР і ЛНР відбудуться місцеві вибори, бо технічні аспекти місцевого самоврядування потрібно також вирішувати. Це не відповідає інтересам усієї України. Власні вибори на Донбасі будуть тільки сприяти розвитку квазідержавних інститутів за придністровським сценарієм. Міжнародний досвід показує, що потім інтегрувати дані території буде ще складніше. З іншого боку, ці вибори хоч і не суперечать Мінським угодам, але створять негативний фон навколо російських переговірників. Адже волевиявлення під автоматами на Донбасі ніхто не визнає, більше того, всі звинуватять Росію в навмисному зриві діалогу з мирного врегулювання.
Утім, в кулуарах від російських дипломатів можна почути ще один варіант врегулювання конфлікту на Донбасі, про який в Україні та на Заході не прийнято говорити. Це заморожування ситуації та очікування приходу в Україні нової, як кажуть росіяни, прагматичної влади. Надмірна концентрація влади в руках Порошенка дасть позитивний ефект лише в короткостроковому періоді. З часом така консолідація може призвести до певних проблем, якими неодмінно скористаються опоненти. Але чи зможе Росія з її запасом економічної міцності очікувати приходу прагматиків і одночасно жити під санкціями - це велике питання.
