Голова Верховної ради АНДРІЙ ПАРУБІЙ у першій частині інтерв'ю "Апострофу" заявив, що пишається цим парламентських роком, під час якого були прийняті закони, що стосуються візової лібералізації та боротьби з корупцією. При цьому документи щодо декомунізації, квот україномовних пісень на радіо, а також звернення до Вселенського патріарха Варфоломія Парубій вважає навіть більш важливими для країни, ніж затвердження нового складу уряду.
- Пане Андрію, з Вашого кабінету щойно вийшов голова фракції БПП в парламенті Ігор Гринів. Як часто спілкуєтеся з главою президентської фракції?
- Я досить часто спілкуюся з усіма головами фракцій. Ігор Гринів - голова найбільшої фракції у парламенті, і я вважаю доцільним, щоб з ним була часта комунікація. Без "Блоку Петра Порошенко" важко що-небудь вирішити у парламенті, тому я намагаюся з ним обговорювати всі питання по ключових напрямках і знати позицію БПП.
- А чи може пройти через парламент питання, проти якого спочатку виступала фракція БПП? Чи вдається Вам їх переконати?
- Часто робота в парламенті полягає не в переконанні, і тим більше не в переламуванні когось, а в пошуці консенсусу. Доводиться шукати компроміс шляхом комунікації. Пам'ятаю, коли ми починали співпрацювати у складі робочої групи по роботі над законом про місцеві вибори, яку я очолював, то люди спочатку прийшли з полярними позиціями. Питання було не в тому, чи переконає одна група іншу, а в тому, як з усіх цих позицій вийти на те рішення, яке підтримає парламент. Я пам'ятаю, коли ми запропонували узгоджений законопроект про місцеві вибори, то він відрізнявся від усіх законопроектів, які спочатку були запропоновані різними фракціями. Ось це і був компроміс.
Зараз ми обговорювали з Ігорем Гринівим кілька питань: реформу парламенту, декомунізацію, призначення суддів, і ми знайшли конструктивний формат. Я з Ігорем Гринівим знайомий з 1989 року.
- Звичайно, таке давнє знайомство допомагає співпраці. Але як спікеру Вам доводиться спілкуватися також з главою фракції "Опозиційного блоку" Юрієм Бойком, який, по суті, сьогодні очолює в парламенті політичну силу, проти якої Ви боролися на Майдані.
- Я зустрічаюся з усіма головами фракцій, і всі голови фракцій незалежно від того, яку політичну силу вони представляють, присутні на зустрічах. А двосторонні зустрічі, скажу відверто, у мене частіше відбуваються з Ігорем Гринівим, Максимом Бурбаком з "Народного фронту", Олегом Березюком з "Самопомочі", а також представниками фракції "Радикальної партії". Я б сказав, що так історично склалося. Але у мене є і постійні зустрічі з усіма керівниками фракцій.
- Зустрічатися з усіма головами фракцій - це Ваш обов'язок як для голови парламенту?
- Ні, не зовсім так. Я ввів певну традицію, коли ми раз у тиждень зустрічаємось у неформальній атмосфері. Ми можемо спілкуватися протягом двох-трьох годин, і такі зустрічі не входять в обов'язковий перелік моїх посадових функцій.
- Яка атмосфера панує на таких зустрічах?
- Ми обговорюємо виклики, що стоять перед парламентом. Ми пробуємо винести політичні питання за рамки цих зустрічей, а розглядати тільки ті проблеми, які вкрай важливі для країни. Наприклад, одна з останніх розмов стосувалася судової реформи. Ми обговорили її плюси і мінуси. Більш того, я всім повідомив, що "завтра будуть винесені на розгляд парламенту і судова реформа, і зміни до Конституції". Кожен на зустрічі висловив свою думку. Представники деяких фракцій заявили: "Ідея хороша, але ми голосувати не будемо".
- Я так розумію, що на таких зустрічах Юлія Тимошенко є чи не єдиною жінкою?
- Ні. На них присутні мої заступники Ірина Геращенко та Оксана Сироїд. Так що можна сказати, що у нас бувають по кілька жінок (сміється). Подібні зустрічі важливі для пошуку компромісу. Дуже важливо також і те, що нічого не витягується "з-під столу". Наприклад, питання внесення змін у закон про прокуратуру і призначення Юрія Луценка генпрокурором напередодні обговорювалися на такий ось зустрічі з головами фракцій. Я сказав: “Завтра цей законопроект буде розглянутий, і якщо він набере більшість голосів, то президент внесе в парламент кандидатуру Юрія Луценка”. Також напередодні прийняття закону про судову реформу я повідомив, що наступного дня буде розглянуто законопроект про судоустрій і статус суддів, і якщо він набере більшість голосів, то ми зможемо перейти до голосування за зміни до Конституції.
Крім того, попередні обговорення знижують напругу в залі. Я вважаю, що дуже важливо, коли фракції завчасно зорієнтовані і можуть підготуватися. Я намагаюся створити атмосферу довіри між фракціями, щоб не виникало відчуття, ніби хтось когось використовує.
- Хоча у нас і парламентсько-президентська республіка, відчувається, що в державних справах першу скрипку грає все-таки президент.
- У парламенті найбільшою фракцією є фракція президентської партії. Так вирішив український народ, висловивши на виборах найбільшу підтримку президентської політичної сили. І цілком закономірно, що глава держави, маючи найбільшу фракцію, істотно впливає на процес. Інакше і бути не може. Ви просто уявіть собі на хвилинку, якби президент не мав фракції в парламенті...
- Але через цю найбільшу фракцію президент може впливати на зміну українського законодавства таким чином, щоб сконцентрувати на собі більше повноважень.
- Сьогодні в парламенті без БПП не буде прийнято жодного рішення, але і сама БПП теж не може одноосібно прийняти жодного рішення. Тому БПП необхідно погоджувати свої позиції з партнерами з "Народного фронту", з "Самопоміччю" та іншими фракціями.
- І з "Опозиційним блоком"?
- З усіма. Це може подобатися комусь чи ні, але це факт, з яким ми живемо.
- Тобто, немає загрози в тому, що президент, користуючись тим, що має найбільшу фракцію в парламенті, буде перебирати на себе все більше повноважень?
- Я не думаю. Тим більше, що український народ здатний адекватно відповідати на подібні загрози. Це показали перший і другий Майдани. Тому тут немає жодних проблем.
- Давайте повернемося до голосувань у парламенті. У деяких ключових голосуваннях, наприклад, за призначення уряду або у голосуванні в першому читанні за зміни до Конституції в частині децентралізації, відсутні голоси дає "Опозиційний блок". Наскільки для вас особисто це прийнятно?
- Є речі, за які вони голосують як і ті, за які не голосують. Однак більшість голосувань відбуваються без участі "Опозиційного блоку". Я вважаю, що декомунізація в історичному плані набагато важливіша для держави, ніж процедура призначення уряду. Я вважаю, що звернення до Вселенського патріарха Варфоломія, яке ми прийняли по Помісній Церкві в Україні, набагато більше в стратегічному плані визначає долю держави, ніж призначення окремого міністра. Я вважаю, що рішення за квотою україномовних пісень на радіо набагато більш значущим для країни, ніж 0,2 відсотка плюс або 0,2 відсотка мінус податок. Я також вважаю питання акцизів по автомобілям дуже важливим для суспільства.
- Ви назвали ті законопроекти, прийняттям яких ви пишаєтеся?
- Це ті законопроекти, якими я справді пишаюся і які були прийняті без участі "Опозиційного блоку". Це ті законопроекти, які, на мою думку, є важливими для української держави. Питання національної безпеки, забезпечення українській армії, обороноздатності я вважаю визначальними для існування української держави. Тому треба визначитися з пріоритетами. Ми прийняли цілий блок законів про інформаційної безпеку без "Опозиційного блоку".
- Чи задоволені Ви тим парламентських роком, який завершується?
- Звичайно. Я вважаю, що парламент прийняв надважливі рішення: весь пакет візової лібералізації, антикорупційні закони. Таке в Україні не приймалося ніколи. Ці антикорупційні закони, що стосуються електронного декларування, реформи держслужби - це фундаментальні речі. Я думаю, що ми самі ще не до кінця розуміємо вагу тих законів, які були прийняті парламентом. Тільки час покаже, до яких кардинальних змін вони призвели.
- Чи відвідуєте Ви зараз засідання так званої стратегічної сімки?
- Я і раніше брав участь і зараз беру участь у різних нарадах у президента України. Більшість нарад, на яких я буваю, відбуваються у широкому форматі.
- А Арсеній Петрович Яценюк ще відвідує ці наради?
- Деякі так, деякі - ні.
- Як би Ви охарактеризували свої стосунки з президентом?
- Вони хороші. Він - головнокомандуючий нашої країни, яка веде війну. Я весь час повторюю, що, особливо в питаннях національної безпеки і зовнішньої політики він завжди знайде опору у Верховній раді. Я це кажу дуже щиро і відверто.
Найбільшою проблемою, яку мала Україна за всю свою історію, була проблема міжусобиць. Наш шанс у 2005 році був втрачений через міжусобиці, коли особисті амбіції виявилися вище державних інтересів. Зараз я докладаю всіх зусиль для того, щоб не виникло протистояння в українській владі.
- Як часто ви зустрічаєтеся з президентом?
- Важко сказати, але точно раз або два в тиждень ми бачимося, і ці зустрічі відбуваються в різних форматах.
- Чи відчуваєте Ви, що керуєте більш ніж 400 депутатами, які прийшли в парламент цього скликання?
- Ними неможливо керувати. Тут багато самодостатніх людей, які входять в самодостатні фракції. З ними можна шукати порозуміння. Я часто кажу, що можна діяти так, що температура в залі буде 38.8, а можна зробити так, щоб температура була 37.2. Я не так довго працюю головою Верховної ради України, але мені здається, що мені вдавалося знімати найбільш емоційно напружені моменти шляхом комунікації.
Крім того, я намагаюся при обговоренні важливих питань максимально давати можливість висловитися, щоб всі думки були почуті. Депутатам від опозиційних фракцій важко провести через парламент свій законопроект, але їм важливо висловитися. Я з великою повагою ставлюся до того, щоб кожен депутат отримав таку можливість. В результаті, в залі майже не було протистоянь і не було надто великої напруги.
- Ви згадали про те, що опозиційним фракціям важко "провести" через сесійний зал свої законопроектів. Чи все-таки є якісь законопроекти, які були запропоновані опозиційними фракціями і які були прийняті парламентом?
- Таких законопроектів безліч. Зокрема, ми розглянули низку законопроектів від "Самопомочі". Від "Опозиційного блоку", правда, не вдається приймати законопроекти навіть за основу, оскільки майже всі вони не мають рішень комітетів.
Але в регламенті є такий пункт, що якщо протягом 30 днів комітет не приймає рішення по законопроекту, то протягом 15 днів суб'єкт законодавчої ініціативи має право звернутися до голови Верховної ради, який може внести законопроект до порядку денного. На останній погоджувальній раді я запропонував користуватися цією нормою регламенту. Якщо протягом 30 днів немає рішення комітету, суб'єкт законодавчої ініціативи надсилає мені лист, і я ставлю законопроект на голосування для включення до порядку денного. У нас навіть з'явилася така опція: включення до порядку денного сесії за поданням суб'єкта законодавчої ініціативи. Тепер фракції можуть розраховувати на те, що їх законопроекти будуть включені до порядку денного навіть без рішення комітету.
- Але чи не заблокує це роботу парламенту? Народні депутати цього скликання реєструють величезну кількість законопроектів.
- Тут дуже велика проблема. З одного боку, доводиться витримувати таке "законодавче цунамі", а з іншого - треба відповідати на вимоги депутатів. Тому необхідно шукати баланс. Є законопроекти, які могли б об'єднати зал, але вони не проходять через комітет, тому парламент у сесійній залі за таким законопроектам приймає рішення, навіть якщо комітет з цим не згоден.
