Верховна Рада ввела обмеження на ринку друкованої продукції України. Тепер видання, країною походження або виготовлення яких значиться держава-агресор, а також ті, що потрапляють з тимчасово окупованих територій Донбасу і Криму, повинні проходити експертну перевірку. Відповідний закон у другому читанні парламент ухвалив цього тижня. За нього віддали свої голоси 237 народних депутатів. Якщо видання не пройдуть таку перевірку, то в Україну вони не потраплять. "Апостроф" розбирався, як депутатські нововведення позначаться на книжковому ринку України.
А судді хто?
У поясненні до тексту закону зазначається, що необхідність його прийняття обумовлена "інформаційно-психологічнюї" війною, яку Росія веде проти України. "Більше 70% друкованої продукції, яка реалізується в Україні, становить продукція РФ і більшість її — це контрафактна продукція. Існує необхідність створення механізму контролю за імпортом видавничої продукції з метою протидії інформаційній агресії Російської Федерації, дотримання вимог законодавства України щодо заборони пропаганди, ксенофобії, тероризму, сепаратизму", - йдеться в пояснювальній записці.
Згідно із законом, видавати дозволи на ввезення видавничої продукції з Росії і тимчасово окупованих територій буде експертна рада при Державному комітеті телебачення і радіомовлення. Очікується, що до неї увійдуть представники органів влади, галузевих асоціацій, громадські діячі, видавці, діячі культури, мистецтва, науки і освіти, медіаексперти. До речі, у варіанті законопроекту, який подавався депутатам до першого читання, до експертної ради повинні були входити ще й психіатри, але після обговорень було вирішено замінити їх на соціальних психологів.
Держкомтелерадіо розробить критерії оцінки, за якими експертна рада і буде приймати рішення, які видання дозволено ввозити в Україну, а які - будуть під забороною. "Основний пункт - щоб в літературі не було антиукраїнського змісту, адже ключове питання цього закону - припинити широкий продаж в торговельній мережі літератури головних ідеологів українофобії", - пояснив "Апострофу" голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко.
За його словами, як тільки президент підпише новий закон, почнеться формування експертної ради. "Думаю, що протягом місяця ми зможемо цю роботу організувати", - додав Олег Наливайко.
Надалі, щоб отримати дозвіл на ввезення в Україну видавничої продукції з Росії або окупованих територій, в Держкомтелерадіо необхідно буде подати заяву, в якій повинні бути прописані: назва видання (мовою оригіналу та в перекладі на українську мову), країна-виробник, рік випуску та кількість примірників, які планується завезти в країну. До заяви необхідно додати один примірник видання, оригінал або нотаріально завірену копію договору з власником прав на видання (з перекладом на українську мову), а також рецензію експерта, в якій оцінюється зміст видання.
Автори закону обіцяють, що дозвільна процедура займатиме не більше десяти днів з моменту подачі заяви, але арт-директор мережі книгарень "Є" Анастасія Левкова вважає, що в реальності через бюрократичну тяганину все може працювати інакше, ніж написано на папері. "Одна справа, коли якась велика компанія хоче просунути, наприклад, літак і чекає на нього ліцензію. Це дорога річ і є сенс чекати, а заради книги навряд чи видавництво буде проходити всі ці процедури", - пояснила Левкова в коментарі "Апострофу".
Що чекає ринок
З різкою критикою прийнятого закону виступив нардеп, член комітету ВР з питань науки і освіти Володимир Литвин. За його словами, для вчених це рівнозначно забороні думати і аналізувати різні точки зору.
"Ніхто навіть не замислювався, що це виглядає як спроба мати "правильну" культуру і науку. Логічним у своєму викривленні виглядає наступний крок — блокування інтернету. На мою думку, закон повертає читача в 30-ті роки. Акцент на необхідності популяризації української літератури. А що заважає це робити? І чому нічого не робиться? Розвивайте українську книгу, піднімайте її рівень, заохочуйте таланти. А так заборона імпортованої літератури не зробить українську більш привабливою", - написав Литвин на своїй сторінці у фейсбуці.
Медіаексперт і перший президент Української асоціації видавців періодичної преси Михайло Вейсберг упевнений, що в умовах війни деякі обмеження все ж необхідні.
"Хтось, звичайно, може сказати, що такі заборони не мають нічого спільного з демократією, але мені здається, що це абсолютно природні кроки в ситуації інформаційно-пропагандистського конфлікту. Нам пощастило, що активні бойові дії йдуть на дуже маленькому клаптику землі, а ось інформаційно-пропагандистські дії йдуть на всій території України і навіть Європи, і тут потрібно вести себе більш жорстко. Може, і будуть якісь перегини, і заборонять те, що можна було б не заборонити, але думаю, ми це переживемо. Залишається певна тривога, що в силу напіврозриву відносин ми почнемо недоотримувати цікаву літературу з Росії. Адже зрозуміло, що там багато інтелектуалів, які так само, як і ми, оцінюють те, що роблять російська влада, тому читати те, що ці люди пишуть, думаю, було б важливо і цікаво. Але наскільки я бачу дії телерадіокомітету, вони самі бояться звинувачень у цензурі і досить м'яко себе ведуть, і вже якщо щось забороняють, то зовсім очевидні речі", - підкреслив Вейсберг в коментарі "Апострофу".
Експерт додав, що відпустити ситуацію на волю ринку і дозволити українцям самим голосувати рублем за літературні новинки і, таким чином, просто зробити пропаганду незатребуваною — не зовсім правильно. "Не думаю, що плідно говорити про цю ситуацію в ринкових координатах. Це не гра чарівної невидимої руки ринку. Це війна. Є агресивна пропагандистська література, її відразу видно, а є фільми і книги про те, як добре було при Сталіні, які ми були молоді і як все було класно", - зазначив Вейсберг.
Автори закону стверджують, що нововведення дозволить пожвавити внутрішній ринок літератури і дати йому нові стимули до зростання, проте український письменник Андрій Кокотюха впевнений, що очікуваного ефекту не відбудеться.
"Взагалі потрібно розділити закон про обмеження ввезення російських книг, а, точніше, я б назвав цей закон про обмеження ввезення книг російських авторів (адже там видають дуже багато книг іноземних авторів у перекладі на зрозумілу нам мову) і розвиток українського книжкового ринку. Для того, щоб український книжковий ринок розвивався, не обов'язково спеціально забороняти російські книги пропагандистського змісту. Для цього потрібен інший закон, щоб можна було розвивати в Україні книжкові магазини і провести бібліотечну реформу, щоб бібліотеки могли за рахунок державних коштів закуповувати потрібні книги. Книга повинна опинитися в інформаційному і культурному просторі країни. Вона повинна розглядатися як новина, подія. Потрібен закон, який зможе посприяти тому, щоб відкривалися книжкові магазини в кожному райцентрі, хоча б по одному, не кажучи вже про села", - відмітив Кокотюха "Апострофу".
Втім, у питаннях заборони ввезення книг з Росії, письменник дотримується радикальних поглядів. "Заборона книг російських авторів антиукраїнського змісту - це під час війни абсолютно правильно і логічно. Я - прихильник того, щоб обмежити доступ книг абсолютно всіх російських авторів, крім Бориса Акуніна (тому що він не живе в Росії) для українських читачів. Справа в тому, що незалежно від напрямку, навіть якщо деякі російські автори заявляють, що вони ліберали, весь їхній лібералізм закінчується, коли починається українське питання. Крім того, я вважаю, що необхідно повністю зачистити українські книжкові магазини від російських бойовиків з серії "спецназ ГРУ" і тому подібного. Це абсолютно антиукраїнська література. Адже заборонили ж серіали, в яких прославляються силові структури держави-агресора", - підкреслив Кокотюха.
У той же час Анастасія Левкова додає, що за розмовами про патріотизм і інформаційній війні приховуються цілком конкретні інтереси окремих гравців видавничого ринку України, які хочуть добитися від міжнародних агентств права на переклад творів іноземних авторів на російську мову. Зараз ці права надаються Росії, адже саме РФ є зоною російської мови.
"Але видавці не хочуть віддавати цей шматок російського ринку, щоб самим заробляти на цьому. Вони апелюють до того, що в Україні багато російськомовного населення, яке буде купувати ці переклади. Але це антидержавна позиція. Якщо міжнародні агентства визнають Україну зоною російської мови, то тут вже півкроку до визнання російської другою державною мовою. І це дуже погано. Російськомовним українцям краще вибрати українську мову нехай не як мову своїх батьків, але як мову своїх дітей, щоб забезпечити їм нормальне майбутнє. Напевно, нам потрібно захищати свій гуманітарний простір, це зрозуміло, але гуманітарна політика у нас в принципі не є цілеспрямованою і продуманою, і таке рішення, незважаючи на нібито благі наміри, при несистемності гуманітарної політики може тільки нашкодити", - резюмувала Анастасія Левкова.
Експерти, опитані "Апострофом", вважають, що повністю витіснити російську пропагандистську літературу з українського ринку законодавчими механізмами не вийде, адже залишаються стихійні книжкові базари, де буде той продукт, на який є попит. Та й у самому законі прописано, що ліцензуванню не підлягає видавнича продукція, яка ввозиться в Україну в ручній поклажі або супровідному багажі в кількості не більше 10 примірників.
