13 квітня, у чистий четвер, співробітники ГПУ та СБУ під процесуальним керівництвом прокуратури АР Криму провели обшуки в "Міжнародному центрі перспективних досліджень", де також розташована редакція інтернет-видання "Апостроф" та інші недержавні організації. Близько п’яти годин більше двох десятків співробітників фактично тримали в заручниках з метою подальшого вилучення з офісу матеріалів, які мають яку-небуть причетність до розроблення плану " Ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі". Процес супроводжувався низкою дій, правомірність яких мають визначити юристи, з боку правоохоронних органів — від привласнення ключів, злому та блокування вхідних дверей до застосовування фізичної сили й заборони скористатися правовою допомогою адвокатів та медичної допомогою. Про ці та інші моторошні події на вулиці Інститутській у Києві, що за кілька сотень метрів від Адміністрації президента – у матеріалі "Апострофа".
Обличчям до долу
Співробітники "Апострофу" та МЦПД ще досі приходять до тями й намагаються зрозуміти, що саме сталось у четвер. Організація, яка займається аналізом внутрішньої та міжнародної політики, проводить публічні консультації щодо актуальних для України проблем за кошти міжнародних донорів, навіть у найгірші часи не ставала об’єктом подібних атак правоохоронних органів. Провести обшук центру, який отримує фінансування фонду Сороса, британського, швейцарського, нідерландського, фінського та інших міжнародних та європейських урядів та організацій було за межами допустимого навіть для Януковича, Пшонки чи Захарченка. "Я такого не знала за 25 років існування незалежної України, ні при Кучмі, ні при Януковичі. А при Януковичі, наприклад, я й наша організація чітко виступали проти його політики, але до нас не приходили з обшуками. Якщо є якесь звинувачення конкретне, не те звинувачення, що є якісь плани, які були особисто висловлені, то, очевидно, треба було про це сказати. Звинувачення у розробці планів – взагалі не в Кримінальному кодексі. Отже, це ідеологічне переслідування. І це дуже небезпечно", — заявила в коментарі "Детектор медіа" український соціолог, спеціаліст у галузі політичної та електоральної соціології, директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна.
Але, мабуть для нинішнього президента Петра Порошенка та генерального прокурора Юрія Луценка подібна поведінка допустима. Тому близько 16 години до офісу ввірвались півтора десятка людей у штатському разом з трьома бійцями спецпідрозділу Альфа, представившись спочатку кліринговою компанією. Керівник зведеної групи Олександр Удовиченко, який вже після представився "кримською прокуратурою", показав постанову суду щодо проведення обшуку в офісі МЦПД у зв’язку із звинуваченнями центру у причетності до розробки плану "Ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі".
Пропозиції Філіпчука, який, згідно ухвали прокуратури АР Криму, проходить свідком по справі "Мирного плану" депутата Андрія Артеменка, пройти до приміщення ГПУ для надання усіх пояснень чи принаймні допустити адвоката для надання правового захисту представниками прокуратури були проігноровані.
Все, що відбувалося далі, від блокування дверей, брутального порушення законних прав присутніх – до використання фізичної сили до вищезазначеного пана Філіпчука з метою вилучення особистих речей, можна порівняти будь з чим, але не з законом. І все це відбувалось, коли адвокат, народні депутати, журналісти, швидка та поліція намагалися потрапити у приміщення. Втім, жодного шансу на правовий захист чи медичну допомогу не було.
За словами юристів, наразі КПУ настількі понівечений, що будь-якій процес може перетворитися у свавілля. Найбільше турбують ті процеси, де немає ЗМІ — люди залишаються беззахісними.
І це не кажучи вже про цілу низку "дрібніших" порушень закону з боку правоохоронців: крадіжки телефону, заборони користуватися засобами зв’язку, "випадкового" псування медичного апарату, відмови представитися на численні вимоги, залучення досить "дивних" понятих (хлопці скоріше скидалися на штатних співробітників органів, чи, як мінімум, стажерів), відмови внести в протокол особисту думку присутніх, перешкоджання журналістам виконувати їх професійні обов’язки, відмови пускати швидку допомогу (!) до співробітника, якому стало зле, зрив робочого процесу двох колективів і так далі. Фактично колектив став заручником кричущих протиправних дій тих, хто називають себе прокурорами Криму. Шкода, що свою силу вони "успішно" продемонстрували щодо беззбройних аналітиків, а не до тих, хто сприяв анексії Криму.
"Обшуки в МЦПД — це ганьба правоохоронних органів. Мабуть, в Україні усіх сепаратистів переловлено разом з корупціонерами. Таке враження, що інститути влади грають в гру "Тупий та ще тупіший". Кожен день — шедевр тупості", - відзначив cпівзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко.
Юрист Леонід Сіваков, один з адвокатів, який намагався потрапити до приміщення для надання правової допомоги, в коментарі "Апострофу" відзначив, всі ці дії – протиправні і стануть предметом подальшого судового розгляду.
"Кількість порушень процесуального кодексу така, що усі здійснені дії можна вважати просто незаконними, і тих, хто їх робив, має бути притягнутим до відповідальності", - додав юрист.
За його словами, в даний час Кримінально-процесуальний кодекс настільки скалічений, що, фактично, будь-який процес може перетворитися на свавілля. "Уявіть, що діється там де нема ЗМІ і де людей нема кому захистити. Ми повинні ініціювати зміни до КПК щодо рішення слідчого залучати або не залучати до слідчих дій адвокатів на вимогу. Тому що така вимога повинна прийматися в обов'язковому порядку, а не так як зараз, коли слідчі приймають рішення, керуючись виключно власним бажанням або небажанням".
Вороги з "ідеями миру"
Формальною причиною втручання в МЦПД є робота щодо опрацювання моделей мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. Хоча кожен громадянин України має право обмірковувати і публічно висловлювати свою думку щодо будь-яких політичних питань і це закріплене в Конституції, МЦПД вже тривалий час здійснює низку проектів, спрямованих на врегулювання конфлікту на Донбасі.
"Робота свого часу була започаткована у рамках проекту щодо мирних діалогових ініціатив, що фінансувався урядом Нідерландів, а потім у рамках проекту фонду Сороса в Україні під назвою "Моделювання впровадження Мінських угод". Ми опрацювали декілька варіантів того, як може розвиватися ситуація на Донбасі, виокремили 4 моделі, порівняли їх плюси і мінуси і запропонували для публічного обговорення як усі ці моделі, так і нашу пропозицію щодо найкращої для України – хорватської, із застосуванням інструменту запровадження міжнародної перехідної тимчасової адміністрації на неконтрольованій території", — говорить Філіпчук.
Слід зазначити, що моделі мирного врегулювання були предметом численних обговорень з представниками українського політикуму, дипкорпусу, експертного середовища. Детальніше про це можна прочитати, наприклад, тут, тут, чи тут. Останнє посилання є найбільш показовим, адже яскраво демонструє, що усі ці сценарії – не результати якоїсь таємної змови, а цілком публічної діяльності, у якій держава брала активну участь, про що свідчить, зокрема, присутність на обговореннях представників МінТОТ.
Чому: три версії
Зрозуміти, чому діяльність, гарантована Конституцією і міжнародними зобов’язаннями України, стала предметом судового рішення щодо атаки на аналітичний центр, важко. Можливих причин декілька. Першу ймовірну причину вже озвучив сам Філіпчук. Полягає вона в тому, що йому, фактично, перепало через провали української влади і дипломатії.
"Я повернувся щойно зі Сполучених Штатів. Я думаю, що саме те, що я був у США і мав можливість спілкуватись і Білому домі, і з представниками Ради нацбезпеки, і в Конгресі… так дістало нашу владу, що вирішили влаштувати оці маскі-шоу", — розповів Філіпчук.
Тобто голова МЦПД був прийнятий у таких кабінетах в США, куди вже декілька місяців попри всі зусилля не можуть потрапити українські дипломати. Простіше кажучи, у Білому Домі коли йдеться про Україну ладні більше довіряти незалежному експерту, аніж представникам офіційної влади. Мабуть, тому ще й досі не сталась давно анонсована зустріч президента з Трампом.
Щодо другої можливої причини – іде широка атака з боку Порошенка на громадянське суспільство і всіх, хто можуть виявити незадоволенням встановленням в Україні фактично авторитарно-олігархічного режиму. Зобов’язання проходити е-декларування представників антикорупційних організацій, напади і пресинг антикорупційних активістів, переслідування нелояльних політиків і ЗМІ, все більш тотальний контроль над інформаційним простором і посилення атмосфери ненависті та істерії – все це частинки однієї картини. Владі хочеться контролювати все, а тих, кого не контролює – знищити або дискредитувати.
"Обшук у громадській організації здійснюється у вигляді справжньої боротьби з "ворогами народу", якими, немовби, є незалежні експерти, озброєні у кращому разі лише ноутбуками. Завзятість і нерозбірливість поводження силовиків у подібних діях по відношенню до незалежного аналітичного центру разом із прийняттям закону, який дискримінує антикорупційні ГО, силує до визнання факту наступу на громадянські свободи в країні на четвертому році після Майдану", — прокоментував ситуацію виконавчий директор фонду "Відродження" Євген Бистрицький.
Третя версія – найстрашніша, тому в ній хотілося б помилятися. Сьогодні в Україні кожен, незалежно від становища, може опинитися під прицілами "пшонкиних послідовників", якщо хоч словом обмовиться щодо планів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. Очевидно, що влада чомусь цього дуже боїться. Адже вже сам факт офіційного звинувачення - підготовка "Ідей щодо врегулювання конфлікту на Донбасі" – є унікальним. Янукович і його прокурори шукали хоча б якоїсь видимості законності, як, наприклад, неправильне оформлення водія, як це було у нинішнього генпрокурора Луценка. Зараз же генпрокурор, складається таке враження, питаннями такої законності не турбується. Якщо влада й справді переслідує людей за плани з мирного закінчення війни, то цілком очевидно, що сама вона стоїть на протилежних позиціях. І це, на жаль, означає, що доки ця влада буде при владі – війна триватиме.
"Боюся, що в СБУ існує якийсь ідеологічний підрозділ, який цим займається. Ще більше небезпечно, скажімо, висловлювання у Facebook Юрія Луценка, який як генеральний прокурор має бути на сторожі дотримання закону. Але він там висловився, вже не пам’ятаю дослівно, але з точки зору, що це все правильно. І саме він і сказав: А ви що, поділяєте плани Філіпчука? ". Плани у людей можуть бути які завгодно, плани – це не злочин", — відмітила директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна.
