На День Росії, 12 червня, в РФ готуються масштабні акції протесту. Доля президентства Володимира Путіна вирішується саме в ці дні, тому в Росії можливі розгони місцевих "Майданів". Які наслідки матиме боротьба навколопутінських еліт для Росії та України, зокрема в найближчі дні, "Апострофу" розповів російський політолог Андрій Піонтковський.
12 червня, в День Росії, відбудеться всеросійська антикорупційна акція, організована "Фондом боротьби з корупцією" (ФБК) Олексія Навального. Вона пройде в десятках міст Росії. Масштаб маршів протесту 26 березня став несподіваним не тільки для влади, але й для самої опозиції. Влада була настільки шокована, що майже тиждень федеральні канали не згадували про цю подію – не знали, як реагувати. Я не бачу жодних підстав вважати, що 12 червня прийде менше людей, ніж 26 березня. Мені здається, що народу прийде більше, оскільки кампанія, яку проводять Навальний та ФБК, має успіх у багатомільйонної публіки. Після 26 березня було кілька нових яскравих подій: відеополеміка Навального з олігархом Алішером Усмановим, черговий суд над Навальним.
Дозвіл влади провести масштабний всеросійський захід аж ніяк не свідчить про її однозначне примирливе ставлення до нього. Так, у багатьох містах були затримання і навіть побиття організаторів акції. Коли ми говоримо про владу, то часто забуваємо, що вона неоднорідна. Щодо Навального, ФБК й маршів протесту у владі триває боротьба між двома лініями. Одна з них передбачає загравання з цим рухом, прагнення якось його приручити і використовувати в своїх інтересах. Другу лінію представляють сили, орієнтовані на жорстке придушення будь-якої опозиції. Дуже характерно в цьому зв'язку підписання Путіним указу про можливості Національної гвардії перепідпорядковувати в регіонах збройні сили (за рішенням президента РФ, в оперативне підпорядкування командувача округами Нацгвардії "можуть бути передані з'єднання і військові частини збройних сил, інші формування та органи", - "Апостроф").
Однією рукою влада дозволяє всеросійську маніфестацію, а іншою готується придушити її жорсткими засобами. Це прояв дуже серйозного конфлікту всередині влади, який сьогодні є неминучим. Оскільки саме зараз вирішується питання про транзит влади: чи залишиться Путін на своєму посту. Формальні вибори президента через рік, але вибори в Росії ніколи і нічого не вирішували, вони завжди були маніпуляцією, яка оформлює вже сформоване співвідношення сил. Тому питання про владу вирішується не в березні 2018-го, а саме сьогодні. Багато в чому на наступному тижні це співвідношення сил і визначиться.
У так званої "еліти", всередині російської клептократії зріє дуже серйозне невдоволення Путіним через його зовнішньополітичні провали, які призвели до різкого ускладнення відносин із Заходом. А для російської Дзюдохерії робочі контакти із Заходом життєво необхідні. Вся ця політекономічна "модель" полягає в тому, що верхівка грабує в Росії, а зберігає свої награбовані скарби на Заході. Зараз виникла загроза найдорожчому для них – активам на Заході, та й всьому способу життя. Адже справа не тільки і не стільки в активах, а у всьому їхньому життєвому укладі - освіта дітей, лікування, відпочинок, добробут дружин, наложниць і все, що завгодно. Все поставлено під загрозу однією людиною, яка своїми авантюристичними зовнішньополітичними понтами зіпсувала відносини із Заходом. Найбільше бажання "еліти", що працює вахтовим методом - нормалізувати відносини із Заходом, залишити за згодою Заходу незайманою чинну систему неофеодальної економіки, але замінити персональний бренд.
Є, звичайно, вузьке угрупування - "Бункер" - навколо Путіна, яке з цією заміною бренду втрачає все абсолютно. Вони будуть захищатися до останнього. Це близькі Путіну бізнесмени, його друзі дитинства, Дрездена, КДБ, [директор Федеральної служби військ Національної гвардії РФ Віктор] Золотов та його Національна гвардія, які особисто віддані Путіну. Але Золотов, може бути, дійсно особисто відданий – це його охоронець протягом 30 років, а чи вірні Путіну 400 тисяч бійців, зарахованих до Нацгвардії, то це велике питання, на яке ми, можливо, і отримаємо відповідь у найближчі дні.
"Бункер" розуміє, що якщо пустити все на самоплив і продовжувати загравати з Навальним та опозицією, як це робить сьогодні частина політичної верхівки, то доля всього "Бункера" і Путіна вирішена наперед. Їм потрібно терміново переламати ситуацію. У зв'язку із цим виникають серйозні думки щодо несподіваного призначення "прямої лінії Путіна з народом" на 15 червня. Зазвичай ця піар-акція відбувалася навесні. Здавалося б, що про цей формат забули, проскочили і не буде його в цьому році. Ні, раптом оголошують 15 червня, а це відразу ж після акції 12 червня.
За сьогоднішніми прогнозами, всеросійський марш протесту увінчається не меншим успіхом, ніж той, який пройшов 26 березня. І в якому ж тоді стані Путін прийде на цю лінію? Побитий, підібгавши хвіст. Після двох величезних публічних поразок поспіль у Парижі й Петербурзі.
У Парижі президент Франції Еммануель Макрон знущався з нього, поставивши його, нарешті, на місце і показавши, як тепер лідери Заходу будуть з ним розмовляти. Путін, як усі помітили, був зовсім жалюгідний і розгублений. У такі ж жорсткі руки він потрапив під час інтерв'ю Мегін Келлі на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Цього разу він намагався бути агресивним та зухвалим, але це виглядало вкрай непереконливо. Було помітно, що Путін дуже здав психофізично, що тільки посилило тривогу правлячої верхівки – фюрер не здатен більше виконувати свої обов'язки.
"Бункер" не може дозволити Путіну зазнати третього поспіль публічного приниження – прийти 15 червня на пряму лінію після приголомшливого успіху демонстрацій по всій Росії. Тому план "Бункера" полягає в іншому – цього успіху ні в якому разі не можна допустити, його зірвуть якоюсь масштабною провокацією, яку я називаю умовно "підпалом Рейхстагу". Відбудуться якісь сутички, загинуть люди, демонстрантів та їх лідерів звинуватять у спробі путчу, майдану, помаранчевій революції, захопленні влади тощо. А 15 червня Путін з'явиться на цю пряму лінію, як вождь "русского мира", що придушив змову зовнішніх і внутрішніх ворогів Росії. Ось такий, мені здається, план у путінського найближчого оточення. Плани ж більшості правлячої верхівки – інші. Зважаючи на це, 12-15 червня 2017 року - дуже серйозні дні в сучасній історії Росії.
У разі успішного "підпалу Рейхстагу" і перемоги "Бункера", Путін заявить на прямій лінії, що за обставин, коли зовнішні і внутрішні вороги оточили нашу сакральну фортецю, він не може залишити свій народ, який має зайву хромосому. Як технічно він це зробить - знову піде на вибори, оголосить надзвичайний стан та скасує вибори, проголосить себе імператором Володимиром III – не має значення. У будь-якому випадку, він оголосить, що залишається з нами і з вами, українцями, як з блудними дітьми єдиного великого народу до кінця – до Маріуполя, до Львова, до Варшави, до гамівної сорочки.
Яку, в одному з можливих сценаріїв, на нього можуть тактовно і дбайливо надіти вже в ці критичні дні. Хоча він самовпевнено вихвалявся лівій американській повії Стоуну, що у нього таких не буває. До речі, демонстрація замовного серіалу Стоуна про великого і простого як правда Путіна починається на американському каналі Showtimes саме 12 червня. Збіг? Не думаю.
