На четвертому році війни з Росією українська влада нарешті зробила перші конкретні кроки для відновлення власного патронного виробництва, яке буде штампувати боєприпаси за стандартами НАТО. Рішення про будівництво профільного заводу днями було прийнято Радою національної безпеки і оборони та президентом України Петром Порошенком, а джерела "Апострофа" в "Укроборонпромі" розповіли, в якій саме формі може запрацювати нове виробництво.
Гроші є... майже
З початком окупації Донбасу, єдине патронне підприємство країни - Луганський патронний завод - опинилося в руках бойовиків, відповідно, працювати на потреби української армії ЛПЗ вже не міг. А ось на потреби окупантів завод продовжує працювати. У цьому "Апостроф" запевнив член парламентського комітету з питань нацбезпеки та оборони, нардеп від "Народного фронту" Дмитро Тимчук. "Обмежено, але працює. Вони відновили виробництво", - каже він.
Про будівництво нового заводу на території України чиновники в "Укроборонпромі" та уряді говорили багато й часто. Так, наприклад, екс-прем'єр-міністр Арсеній Яценюк обіцяв запустити першу лінію виробництва патронів у 2016 році, оцінивши її вартість в межах від 20 до 200 мільйонів доларів. Тоді грошей на таке виробництво в уряді не знайшли, а тепер - майже знайшли. Сума в 1,4 мільярда гривень з коштів спецфонду бюджету буде виділена Міноборони, якщо депутати підтримають президентські поправки в закон "Про державний бюджет України на 2017 рік".
В "Укроборонпромі" рапортували, що передали в Кабмін кілька проектів будівництва заводу ще минулого року, і як тільки буде розпорядження уряду, всього за 18 місяців концерн готовий запустити масштабне виробництво.
Правда, на думку голови Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, суспільство обов'язково має звернути увагу на те, як буде фінансуватися проект.
"Будь-які гроші, що виділяються на сектор оборони, вони у нас в країні надзвичайно заховані - все під державною таємницею. Але ж ці гроші не Петро Олексійович з власної кишені виділяє - це наші з вами гроші. Тому мене дуже цікавить, хто буде приймати участь в тендері на будівництво заводу, - пояснює "Апострофу" Учайкін. - Я не хочу, щоб в тендері брали участь лижні інструктори або компанії, які виробляють дирижаблі, а потім беруться за виробництво гвинтівок для України. Я хочу, щоб був прозорий тендер. Безумовно, не потрібно розкривати всі деталі, але хочеться дізнатися, що тендер пройшов правильно й прозоро. Адже чому ми чуємо про цифру саме в 1,4 мільярда гривень? А може, вже тендер провели?"
Чи потрібен завод
На перший погляд, потреби воюючої країни у власному патронному виробництві очевидні.
"Ми як країна, яка знаходиться в умовах російської агресії, яка захищається, обов'язково повинні мати свій патронний завод, адже рано чи пізно наявні ресурси закінчаться, а купувати патрони за кордоном не завжди зручно, та не завжди є така можливість, - пояснює "Апострофу" заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Антон Міхненко. - Так, у нас величезні запаси залишилися з часів СРСР, але вже зараз ЗСУ відчувають потребу в деяких калібрах боєприпасів".
В Україні залишилися з часів СРСР величезні запаси боєприпасів,
але вже зараз ЗСУ відчувають потребу у деяких калібрах. Фото: УНІАН
Подібні аргументи висловлює і президент. "Впровадження новітніх технологій у повній відповідності до стандартів НАТО забезпечить сумісність боєприпасів за основними калібрами, що випускаються. Це дасть можливість не просто складувати боєприпаси, а забезпечити виготовлення боєприпасів вже з вітчизняної сировини. Ми, відповідно, маємо відновити ті потужності, які були в Україні до початку окупації Російською Федерацією. Я ставлю цю позицію як один із найперших пріоритетів", - зазначив Петро Порошенко.
Проте восени минулого року голова парламентського комітету з оборони, нардеп від "Народного фронту" Сергій Пашинський заявляв, що насправді відновлювати патронне виробництво в Україні немає сенсу. "Луганський патронний завод, який був на території України, 100% своєї продукції відправляв на експорт. Ринку збуту всередині України не було. ЗСУ патронний завод не потрібен. Але у нас в суспільстві є така теза, що якщо ми побудуємо патронний завод, то ми щось змінимо", - зазначив нардеп.
"Глава комітету апелював до того, що від Міноборони немає замовлення. Яке замовлення буде від Міноборони, якщо патронний завод буде побудований? - захищає колегу по комітету Дмитро Тимчук. - За ті 2,5 роки, які я входжу до парламентського комітету з питань нацбезпеки й оборони, думки самих військових з цього питання дуже різні. Починаючи з того, що такий завод життєво необхідний, адже з деяких найменувань боєприпасів для стрілецької зброї ми вичерпуємо запаси, змушені закуповувати їх за кордоном, та закінчуючи тим, що особливої потреби й немає. Є потреба тільки з певних видів боєприпасів, але потрібні вони ЗСУ у порівняно невеликій кількості, наприклад, патрони до снайперської зброї, але ми їх не використовуємо мільйонами".
Відповідно, для того, щоб не запускати нерентабельне виробництво, патронний завод змушений буде орієнтуватися на експорт.
"Якщо ми створюємо виробництво, орієнтоване на війну, ми повинні розуміти, що ми з ним будемо робити після закінчення бойових дій, якщо швидко поповнимо внутрішню потребу? На мою думку, відповідь очевидна: ми зможемо вийти на зовнішні ринки і продовжимо отримувати замовлення", - говорить Дмитро Тимчук.
Як відзначають експерти, після закінчення бойових дій на території України, пряма потреба в заводі з виробництва патронів зникне,
але з'явиться можливість вийти на іноземні ринки. Фото: EPA/UPG
А міжнародні перспективи у вітчизняного патронного заводу обов'язково будуть. У цьому "Апостроф" запевнив військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергій Згурець. "Стрілецьких боєприпасів зараз дійсно не вистачає на міжнародному ринку, відповідно, попит на таку продукцію буде, і патронне виробництво виявиться вкрай рентабельним", - вважає експерт.
Хто побудує
Залишаються питання, в якій саме формі буде організовано виробництво і яку продукцію необхідно випускати патронному заводу, щоб залишатися на плаву. Джерело "Апострофа" в концерні "Укроборонпром" розповіло, що серед проектів заводу, переданих в Кабмін, "розглядалися різні форми співпраці: як кооперація з міжнародними компаніями, так і інвестиції під цей проект".
З технологічної точки зору, також існує декілька варіантів реалізації проекту. "Перший варіант: ми купуємо за кордоном верстати, створюємо в себе виробничу лінію і запускаємо патронний завод. Другий варіант: якщо в Україні залишилися власні верстати та обладнання, яке використовувалось у свій час в Луганську, то ми його використовуємо", - говорить Антон Міхненко.
"Ряд потужностей є на неокупованих територіях, крім того, є персонал, який частково виїхав з окупованих територій", - підтверджує "Апострофу" Дмитро Тимчук.
Що стосується продукції, то ще в січні заступник генерального директора "Укроборонпрому" Володимир Коробов заявляв журналістам, що завод зможе виробляти патрони для натівських і пострадянських калібрів. Правда, якщо держава ставить за мету перехід армії на стандарти НАТО, то логічно, що і завод повинен орієнтуватися на ці ж стандарти.
"Взагалі виробництво буде орієнтуватися під конкретні завдання, але, звичайно ж, у концерну вектор переходу на стандарти НАТО", - додало джерело в "Укроборонпромі".
