RU  UA  EN

Вівторок, 28 січня
НБУ:USD
  • НБУ:USD
  • НБУ:EUR
24.20
Політика

Ліга Європи 2019/20: усі новости, результати, відео

Депутат Ради закликає військових кидати фронт і зі зброєю йти на Київ - комбат з АТО

Комбат "Філін" про псевдобійців на протестах у Києві й те, коли закінчиться війна

Комбат "Філін" про псевдобійців на протестах у Києві й те, коли закінчиться війна В'ячеслав Власенко Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Нещодавно група бійців 46 батальйону ЗСУ "Донбас-Україна" та його командир В’ячеслав Власенко (позивний "Філін") виступили на прес-конференції зі своєю позицією щодо використання теми АТО у протестах в центрі Києва. Зокрема, діючі учасники війни заявили, що люди з шевронами батальйону "Донбас", які зараз перебувають у наметовому містечку разом з нардепом Семеном Семенченком, не мають жодного стосунку ні до самого батальйону, ні до АТО взагалі.

Про те, що змусило бійців батальйону “Донбас-Україна” вийти на цю прес-конференцію з рядом серйозних обвинувачень, а також про Семена Семенченка, його близьких соратників, те, до чого можуть призвести заворушення під час війни і коли ця війна може закінчитися, В’ЯЧЕСЛАВ ВЛАСЕНКО розповів у першій частині інтерв’ю "Апострофу".

- У статуті Збройних сил України записано, що вони поза політикою. Зрозуміло, що політикою займається діючий нардеп Семен Семенченко, який нині грає одну з основних ролей у тому дійстві, що відбувається під Верховною Радою і яке дехто називає "третім Майданом". Але що змусило втрутитися в політичні ігрища вас, професійного військового? Що аж настільки вас зачепило, що ви вирішили вийти на прес-конференцію, присвячену цій акції та її учасникам?

- Ну, найперше – Семенченко ніколи не був військовим. Він ніколи не був оформлений офіційно в батальйоні. Фактично, він був ніким.

- Але ви - військовий. І мали би триматися осторонь політичних протистоянь, як це передбачено статутом ЗСУ.

- Я в політику і не лізу. Я і ті бійці, які зі мною вийшли на прес-конференцію, висловили своє невдоволення тим фактом, що учасники акції під Верховною Радою використовують військову форму, атрибутику і шеврон нашого батальйону.

Розумієте, Семенченко – сценарист. Принаймні, він 2 роки провчився на сценариста. От він будує сценарії, де гинуть люди. Те саме відбувається і зараз. Тому ми просто вимушені були приїхати і висловити своє ставлення до цього.

Друге, чого ми ніяк не можемо зрозуміти – як то так виходить, що ми вже четвертий рік знаходимося в окопах, на передовій, а хтось за нашими спинами, одягнувши таку саму форму, розхитує політичну і економічну ситуацію в Україні. Народ-то не розбирається, який "Донбас", хто там що. Люди свято вірять, що там, в наметах на Грушевського – вояки АТО. А насправді їх там нема. Хіба лиш пару чоловік. Решта – ряджені. Семенченко просто наштампував шевронів "Донбасу" - і тепер всім роздає.

Там, серед учасників, ми бачили і тих, кого свого часу вигнали з "Айдару", і тих, кого вигнали з "Донбасу", і тих, кого викидали вже з 46-го батальйону "Донбас-Україна", командиром якого я є зараз. Всі ці люди зараз там збираються і позиціонують себе або як ветеранів АТО, або як діючих бійців. А на додачу Семенченко через свого "літописця" Євгена Шевченка, колишнього офіціанта, закликає реальних бійців лишати фронт і висуватися на Київ.

- До речі, бачила, що Шевченко через Facebook звертається до вас із вимогою сказати, де саме він працював офіціантом. Звертається, наскільки я розумію, заочно. Очевидно, має сумнів, що ви зможете підтвердити свої слова. Ви можете це зробити?

- Я цю інформацію отримав від нього самого – ще коли він тільки прийшов до нас, тільки-тільки з’явився у нас в Попасній. Він тоді сам розповідав, хто він і що він, ким працює. Зокрема, сказав, що свою трудову діяльність починав з роботи офіціантом. А тепер цей факт, виходить, порушує його образ героя?.. Ну так він ніколи і не був героєм! У 2014 році Євген Шевченко не брав участі в жодному бою.

- Взагалі?

- Взагалі. Він їздив на своїй Volvo – зеленій, наскільки я пам’ятаю. І єдине, чим він займався – це вічно просив грошей у народу на її ремонт. У 2015-му він теж ніде не воював. А потім його оформили командиром якогось взводу. Не розумію тільки, на якій підставі, бо у нього немає відповідної освіти…

Тобто він теж фейковий воїн. А якщо вже він щось у мене запитує – то хай і він мені відповість, за який такий бій, за яку особисту мужність і де ним проявлену, він отримав орден "За мужність"? От можете ви у нього запитати. Тому що коли я його зловлю – а я його зловлю! – то я у нього неодмінно про це запитаю. І крім мене ще дуже багато людей поставлять йому чимало питань. І я не впевнений, що він встигне на них відповісти.

А щодо того що він був офіціантом і до сьогодні продовжує себе поводити, як хріновий офіціант – то це є. Хоча я би інакше висловився, але то не для жіночих вух.

загрузка...

Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Облишмо Шевченка. Ви сказали, що через нього Семенченко закликає військових іти на Київ?

- Так, транслює на всю Україну свої заклики, щоб військовослужбовці, які знаходяться на передовій, кидали свої позиції, розверталися і зі зброєю їхали на Київ.

- Але ж подібні заклики не такі вже й невинні… Чи можна їх, на вашу думку, розцінювати як протизаконне діяння?

- Це злочин. Однозначно, злочин. Це заклик дезертирувати з позицій. І це можна розцінювати, як намагання влаштувати військовий збройний переворот. І на підтвердження цього може слугувати той факт, що в Броварах було знайдено склад зброї Роланда Мелії.

- Що за один?

- Це один з помічників Семенченка і Виногродського, це ще один великий кадр, чудік (Анатолій Виногродський - соратник Семена Семенченка, екс-комбат "Донбасу", очолив батальйон після того, як Семенченко став нардепом, - "Апостроф"). І таких складів багато.

Тобто є люди - не ветерани, не бійці, просто ряджені. І є зброя. І є керівництво всім цим. То як це називається, знаєте? Це називається "озброєне злочинне угруповання". Тобто цим однозначно повинні займатися правоохоронні органи і Служба безпеки України. І, думаю, вони таки будуть це розглядати, а організатори цього всього будуть відповідати перед законом.

Бо під якими гаслами вони б це не робили, але є зброя, є угруповання і є закони України. І якщо ми себе позиціонуємо як європейська держава, то жити ми маємо по законах.

Хоча вихідцеві з Сімферополя, а згодом – жителю Донецька Костянтину Грішину, видно, не дуже хочеться, щоб у нас була правова демократична держава.

- Виступити на прес-конференції щодо того, що нині відбувається під Верховною Радою, вас змусило те, що зачіпають честь очолюваного вами підрозділу? Те, що вас обурює використання ваших шевронів і символіки батальйону в політичних акціях? Чи причина – в чомусь більшому? Чи вважаєте ви, приміром, що подібні акції під час війни шкодять Україні чи навіть загрожують її існуванню?

- На сьогоднішній день будь-які дії, які розхитують політичну і економічну ситуацію, шкодять Україні і загрожують її існуванню.

Ці самі люди, що сьогодні зібралися під Радою, економічно розхитували Україну, коли під красивими гаслами "звільнення полонених" (жоден з яких так і не був звільнений у результаті) та "припинення торгівлі на крові" влаштовували цирк під назвою "блокада" (окупованого Донбасу, - "Апостроф"). Всі ж розуміють: для того, щоб перекрити повністю переміщення потягів на окуповану територію, достатньо заїхати в диспетчерську, натиснути три кнопки – і все, рух припиниться. Всі семафори червоним загоряться – і все.

- Ви би саме так вчинили?

- Звісно. Але вони так не зробили. Вони виїхали у Бахмут – колишній Артемівськ - перекрили там переїзди, наставили наметів, навішали прапорів… Зробили все для того, аби зібрати там побільше журналістів, побільше ЗМІ. Це був просто піар, не більше.

І, крім того, далі були вже вжиті заходи, які майже відрізали від України окуповану частину. Якщо сама Україна відмежовується від своєї території, то хто її має забрати? Ясно, що Росія! Питання: на кого ця компанія працювала?

Так само: чого бажають Путін і вся та компанія? Змінити нашу прозахідну, проєвропейську владу, прибрати президента Порошенка, прибрати уряд... А потім вийдуть на вибори якісь "Опоблок", "Відродження", "бабушкін калач", які поставлять свого президента. А той тут же підпише законодавчо затверджені у Верховні Раді тези, що у 2014-му трапилося непорозуміння, що Росія – то наш "старший брат", а ми, відповідно, "менший брат". Тому ми будемо дружити далі…

От тільки мене такий сценарій не влаштовує. Я буду воювати до кінця. І мої бійці воюватимуть пліч-о-пліч зі мною.

- Скажіть, а серед тих, хто на різних етапах доєднувався до цього протесту біля Верховної Ради, є хтось, хто викликає у вас довіру? Чиї вимоги ви, можливо, підтримали би – якби не війна?

- А в цій компанії хто є? Там є професійні політики, для яких політика – це робота. Та ж Тимошенко і так далі. Вони заробляють гроші. Тому ясно, що вони і далі будуть цим займатися.

Є ті, хто хоче потрапити теж на таку політичну роботу.

Люди, які по 10-15 років у владі. Але подивіться, що коїться в країні. То нащо вони такі потрібні? Значить, їх треба змінити.

Найкращі патріоти сьогодні знаходяться на передовій. Вони живуть цим, вони боронять країну. Не ті, що у 2014 році використали і далі вони у статусі ветеранів продовжують там боротися за своє місце біля корита… Ні, у нас в батальйоні є і кандидати наук, і мільйонери. Є достатньо потужних умів, серйозних людей, які можуть принести користь державі. Але вони зараз не можуть покинути позиції. Тому що, якщо ми звідти підемо, то вся та сепарня разом із руснею прийде у Київ. Вони досі не тут лише тому, що пройти нас важко - і дуже багато гине на Донбасі і росіян, і "ополченців".

Тому вони пішли іншим шляхом. Вони почали розхитувати політичну ситуацію в самому серці України, в Києві. І допомагають їм у цьому ті люди, які зараз хочуть всіх переконати, що творять "третій Майдан".

Це не Майдан. Не буду уточнювати, що я про це думаю, але це - не Майдан. Це проплачена акція, яка хотіла би видати себе за Майдан. На Майдан люди йшли за покликом серця. Бо у них мета була інша. А ці вирішили трошки грошенят вкинути - і зробити видимість Майдану. Не допустимо ми цього.

- Якщо вже на те пішло, цікава ваша думка про Міхеіла Саакашвілі і його роль у нагнітанні істерії всередині країни. В цій "імітації Майдану" він - центровий гравець чи швидше ширма для справжніх організаторів?

- Людина себе проявила в Грузії, показала, що можливо наводити порядок у країні. Тому він користується повагою у світових лідерів - досить заслужено. Добре. Це мені зрозуміло.

Мені незрозуміло інше. Йому все одно, де порядок наводити? То хай далі в Грузії наводить порядок! Далі: дали йому можливість навести лад в Одеській області. Вона, певно, трохи більша за Грузію і за територією, і за населенням. Зроби порядок там. Але ж ні! Йому потрібен був конфлікт з кимось. Були там прокурори, були там судді, яких він звинувачував у корумпованості. Кажеш, вони корупціонери? Маєш факти? То, будь ласка, передавай – СБУ всіх прийме, суд засудить, все зрозуміло… А він що зробив? Він почав дзвонити президенту: "Давай їх знімемо". Той відповів: "Як це знімемо? Є факти корупції?" - "Ні, але вони корумповані". - "То слова, давай факти – і будемо садити корупціонерів". Нема фактів… Після цього конфлікт почався вже з президентською командою.

Саакашвілі ж себе позиціонує як європеєць? То хай і діє по-європейськи. Згідно чинного законодавства. Бо то найлегше – сказати, що у нас всі суди погані, всі прокуратури нікуди не годяться, якщо ти в довіреній тобі Одеській області не зміг порядок навести.

Лідер партії "Рух нових сил", колишній губернатор Одеської області Міхеiл Саакашвілі підтримує хвилю протестів в Україні за "велику політичну реформу" Фото: Олександр Гончаров / Апостроф

Та й загалом, я не розумію – чому моїм президентом повинен бути грузин? От не розумію! Давайте узбека поставимо чи в’єтнамця, чому ні? У В’єтнамі теж є нормальні, розумні люди. То давайте в’єтнамця поставимо президентом. Міністром охорони здоров’я – американку або канадійку. То в’єтнамця, то узбека. І будемо собі сидіти, а вони хай керують…

Я ще раз повторюю: у нас досить багато потужних, розумних, проєвропейських людей. Якщо їм не вистачає рівня чи знань – не страшно, будуть вчитися. Іноземці мають бути помічниками. Ми можемо задіяти їх у якості консультантів, помічників, спостерігачів - як завгодно. Але вони не повинні займати високі державні посади і керувати всією Україною. Це така моя думка.

- Облишмо це питання, воно надто дискусійне і за такі слова вас можуть звинуватити у ксенофобії. Натомість хочу запитати про те, про що вас останніми днями й так часто запитують в коментарях у Facebook. Скажіть, вас все влаштовує у діях влади? Бо ж навіть на цьому протесті, про який ми так багато сьогодні говоримо, декларувалися начебто хороші і правильні вимоги…

- Це певно риторичне запитання. Запитайте у американця: його все влаштовує? Він вам відповість: ні. Хоча у них і зарплатня, і пенсії - в рази більші за наші. Ніколи і ніде, в жодній країні не буває так, що люди задоволені повністю діями влади. Це так само, як от ви живете вдома з чоловіком, він приносить додому зарплатню 10 тисяч гривень. А вам хочеться 12 тисяч. Потім він десь знайшов ще одну роботу – і вже приносить 15 тисяч гривень. Будете ви задоволені? Ні, бо вам захочеться 20 тисяч… Тому що бажання постійно змінюються, хочеться жити все краще і краще.

Так, на сьогоднішній день ми живемо ось так. Безумовно, нам хочеться кращого. Але ми повинні розуміти, що Росія за 3,5 роки витратила біля 160 мільярдів доларів на цю війну. І, як гадаєте, якщо одна воююча сторона витратила 160 мільярдів, може таке бути, щоб інша не витратила нічого? Звісно що ні! Вона теж витратила близько 160 мільярдів. При цьому бюджет нашої країни становить біля 13,5 мільярда доларів, плюс 77 мільярдів боргу. Питання: за які кошти воюємо?

- І яка відповідь?

- Значить, ці кошти нам хтось дає. А хто дає кошти - той нас і "танцює". Правильно? А ми тут щось вимагаємо у влади…

Але ж при цьому всьому у країні-банкруті (давайте своїми іменами речі називати) зарплати зростають, пенсії підвищуються. Так, не настільки сильно, як нам би хотілося. Я би, приміром, хотів, щоб у мене пенсія складала 5 тисяч доларів. Але ж маємо об’єктивно оцінювати реальність – і розуміти, що зараз це неможливо.

Ну, добре. Припустімо, почнеться третій Майдан. В результаті знімуть діючого президента, розженуть парламент - і поставлять Тимошенко, Семенченка, всіх тих, хто під Радою зараз сидить. І що зміниться? У нас бюджет виросте? Ні. У нас борги зникнуть? Ні. Ми зможемо самі фінансувати ту війну? Ні! То навіщо тоді це все?

І я – не порохобот. Коли мене журналісти запитують: "За що ви воюєте?" - я завжди підкреслюю: воюю не за владу.

- Невже на четвертому році війни ще досі у когось виникає таке питання?

- Постійно! Весь час мене запитують: "За що ви воюєте?" І я весь час відповідаю, що воюю не за владу, бо влада – то змінна величина. Вона змінюється кожні 5 років, приходять інші люди. Я навіть за народ не воюю, бо народ можна зомбувати, народ можна скерувати в один бік, наприклад, під Верховну Раду, як зараз намагається зробити маніпулятор Семенченко. Я воюю за землю. Бо земля наша – це константа, вона не має права змінюватися. У нас ніхто не має права її забирати. На цій землі народжуються нові покоління, живуть нові люди, керує нова влада. Але земля все одно має бути. І воюю я за землю.

І, знаєте, є у мене нагорода, яка мені особливо дорога. Це громадська нагорода – Орден української землі. Він дуже красивий, зеленого кольору… У мене чимало нагород. І орден Богдана Хмельницького є, і ще купа державних, відомчих і громадських нагород. Але саме ця нагорода мені найближча до душі. Тому що я дійсно воюю саме за цю землю. І мені байдуже, з ким воювати. Чи це будуть росіяни, чи молдавани, білоруси або американці. Мені все одно. Бо я готовий воювати з усіма, хто зазіхатиме на нашу землю. Так я думаю, так відчуваю.

- А у вас є своє уявлення, як саме закінчиться ця війна? Навіть не питаю, коли вона закінчиться – хоча, якщо маєте міркування на цей рахунок, поділіться.

- А "закінчиться війна" - це, по-вашому, що? Перестануть стріляти? Чи щось інше маєте на увазі?

- Не тільки. Війна почалася, коли у нас відібрали частину нашої території. Значить, про закінчення війни, мені здається, можна говорити не раніше, ніж коли ми повернемо свою землю як мінімум.

- Це добре, що ви розумієте. Бо багато для кого це далеко не так очевидно. Я часто ставлю таке питання. І найчастіше чую у відповідь: війна закінчиться, коли на Донбасі перестануть стріляти один в одного. Але ні, то не кінець війни. Війна закінчиться, коли ми відновимо нашу територіальну цілісність, повернемо собі свою землю.

З цього приводу багато є складних питань. Найперше – чи готові ми військовим шляхом повернути свою територію? Особисто я – готовий. Батальйон "Донбас-Україна" - готовий. Але давайте зараз вийдемо на будь-яку вулицю Києва і запитаємо у тисячі чоловіків (не жінок, а саме чоловіків): чи готові вони загинути? Відповідь ми знаємо, правда? Або давайте зупинимо тисячу машин, особливо трохи дорожчих марок – їхні власники готові віддати життя там, на фронті? Ні.

То хто ж повинен воювати і помирати за Україну? Воювати має весь народ, а не його частина. У нас же все частіше люди думають: Україна має Збройні сили – то хай вони і воюють. Вже й таке мені чути доводилось - свіженьке.

Коли війна закінчиться, питаєте? Ми ворога зупинили. А війна закінчиться, коли країні-агресору, яка розпочала цю війну, стане невигідно з нами воювати. Свою територію ми повернемо тоді, коли для Росії ця територія стане тягарем, коли вона перестане становити, як вони часто кажуть, національний інтерес Російської Федерації.

"Свою територію ми повернемо тоді, коли Росії ця територія стане тягарем", - каже Вячеслав Власенко Фото: EPA/UPG

- За якої умови, на вашу думку, це можливо?

- А ці умови якраз зараз і створюються. Це економічний тиск, коли вони втрачають більше, ніж отримують. Це політичні рішення, які приймаються у нас в країні… Війну затягли в таку заморожену стадію. І я думаю, що стріляти перестануть до кінця цього року.

- Чому ви так думаєте?

- Віщий сон у мене був. А коли ми повернемо свої землі? Донбас, гадаю, років за десять. Крим – за чверть століття. Я не циганка, аби гадати. Це такі в мене думки. Втім, я дуже рідко помиляюсь.

- А за чим затримка, якщо ви говорите про 10 і 25 років? Цей час потрібен на що? Щоб росіяни звідти остаточно забрались? Чи цей час потрібен Україні, аби повернути лояльність тієї частини населення на окупованих територіях, яка зараз не дуже тепло ставиться до України?

- Люди на окупованих територіях були зомбовані розповідями, що зараз прийде Росія, ми тут заживемо щасливо, пенсія у нас буде висока… Фактично вони продалися. А тепер бачать, що купилися на відверту брехню.

Свого часу вони пішли на "референдуми" і голосували проти України, за відділення від України. Тому в ідеалі їх треба довести до такого стану, аби вони знову зібралися, знову пішли на референдум і попросили Україну забрати їх назад. Зрозуміло, вони понесуть відповідальність за свої вчинки. Але тоді можна буде розглядати це питання.

- І тоді закінчиться війна?

- І тоді закінчиться війна.

Продовження інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом

загрузка...

Новости партнеров

‡авантаженнЯ...

Читайте також

Українці повинні скрізь кричати про величезні провали Заходу - канадський аналітик

Євросоюз на збирається ставитися до російської агресії, як до основної загрози безпеці в регіоні

Операція "Транзит": як Росія буде тиснути на Україну

Після відставки Суркова та посилення Дмитра Козака варто очікувати спроб якомога швидше вийти на компроміс в питанні Донбасу

Катастрофа МАУ показала, що Захід не довіряє Києву - канадський аналітик

У ситуації з іранською катастрофою реакція Києва дистанціювала Україну від позиції західних партнерів

загрузка...

Новости партнеров

Загрузка...