Президентська кампанія в Україні фактично вже стартувала, а на політичному горизонті нових облич не спостерігається. Головними фаворитами президентських перегонів є політики, які перебувають на перших ролях в протягом останніх 10-15 років – Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Юрій Бойко, Петро Порошенко. А чутки про можливе висування кандидатур Святослава Вакарчука і Володимира Зеленського поки не підтвердилися.
Чим можуть закінчитися президентські вибори і які процеси спостерігаються в українському суспільстві, "Апострофу" розповів Доктор соціологічних наук Інституту соціології НАН України ОЛЕКСАНДР ВИШНЯК.
- Українські політики дали старт передвиборчій кампанії. Хтось бере активну участь в цій гонці, хтось придивляється. Але що зараз відбувається з українським суспільством? Які зміни в політичних уподобаннях спостерігаються?
- Стрімкі зміни відбувалися в 2013-2015 роках. Зараз же фактично не з'являється ніяких серйозних партій або лідерів. Причому, у жодного з нинішніх лідерів, який може висунути свою кандидатуру, не спостерігається значного зростання рейтингу. Є невелике падіння, яке характерне для багатьох політиків. На даний момент жоден кандидат не має навіть 20% електоральної підтримки. 10% мають декілька лідерів, а решта - 5-6%.
- З чим це пов'язано?
- З розчаруванням у старих лідерах і відсутністю якихось значущих нових.
- Якого кандидата потребує український електорат? Це впевнений господарник або сильна жінка?
- Образ не має ніякого відношення до виборів. Точніше, до реального вибору в Україні він ніколи не мав прямого відношення. Дослідження завжди показують, що депутатом і президентом хочуть бачити економіста, юриста, але голосують за людей інших професій. Також як хочуть мати чесного політика, а голосують за нечесного. Це пов'язано з тим, що вибирають з того, що є, а не з образів.
- Чого ж можна наобіцяти українцям, щоб вони, як в 2014 році, дали більше 50% голосів за одного з кандидатів вже у першому турі?
- Обіцянки мало що значать. На цих виборах ключовим буде те, що зробив кандидат в президенти. А в другому турі будуть вибирати менше зло. У такому випадку, якщо до другого туру вийдуть Юлія Тимошенко та Петро Порошенко, то у першої шансів на перемогу буде менше. Чинний президент, ким би він не був, завжди має достатню підтримку і набагато більше ресурсів для того, щоб вийти в другий тур.
Ніхто з тих кандидатів, які можуть брати участь в президентських виборах, не зможе скласти Порошенку і Тимошенко конкуренцію і потрапити у "двійку", не дивлячись на низькі рейтинги Порошенка в даний момент. Але він ще й не починав кампанію. А його предкампанія свідчить про те, що він може працювати ефективно. Якщо Порошенку потрібно, він легко вибиває тих, хто йому заважає. Як було взимку з Міхеілом Саакашвілі, навесні з Надією Савченко. Хто плутається під ногами, той дуже легко вибивається з гонки.
Петро Порошенко
А те, що Тимошенко ще в грі, говорить про те, що вона розглядається, як цілком прийнятний кандидат для чинного президента у другому турі.
- Прийнятний для його перемоги?
- Так. Оскільки вона є кандидатом "секонд-хенд".
- Що це означає?
- По-перше, в Україні ніхто ніколи не перемагав, балотуючись втретє. А по-друге, у Тимошенко немає ніяких новий ідей у порівнянні з тими, які вона висувала 10 років тому. Плюс є ще один фактор: в умовах війни шанси у жінок на перемогу значно нижчі, ніж у мирний і благополучний час. Але ми пам'ятаємо, що і в мирний час Юлія Володимирівна програла.
- А чи не спостерігається розчарування в чоловіках-президентах?
- Розчарувалися в конкретних чоловіках, персоналіях, але не у всіх. А що стосується жінок, я вважаю, що війна надовго відсунула шанси жінок перемогти на президентських виборах.
- Але за багатьма рейтингами Тимошенко серед лідерів...
- Тимошенко має вищий рейтинг першого туру, ніж інші кандидати. Але 15-20% підтримки – це ще не перемога. Потрібно 50% і більше. Жодна соціологічна компанія не публікує, на якому вона місці за рейтингами другого туру, тому що тут Юлія Володимирівна вже не лідирує. Вірніше, вона лідирує, але всього лише на кілька відсотків випереджає Порошенка, який вийде до другого туру без проблем.
Хто його може зупинити? Тільки єдиний кандидат від південно-східного електорату. Але у них немає харизматичного кандидата, а Юрій Бойко на такого не тягне. Електоральна ніша цих кандидатів свого часу була за 40%, але після анексії Криму та окупації частини Донбасу вона впала до 20%. Значна частина російськомовних українців перестала голосувати за проросійських кандидатів і переключилася на кандидатів іншого табору. І такого кандидата, який готовий освоїти всі 20%, на тому фланзі немає.
Юлія Тимошенко
Також залишається питання, хто буде з табору демократичного і популістського проєвропейського електорату? Олег Ляшко або Анатолій Гриценко? Вони працюють на тому ж електоральному полі, що й Порошенко з Тимошенко. Але, в будь-якому разі, 20% вони не наберуть.
- Кінець минулого тижня ознаменувався заявами низки українських політиків про необхідність внесення змін до Конституції України. Втім, погляди серед представників політикуму в даному питанні серйозно відрізняються. Порошенко пропонує закріпити в Основному законі євроатлантичні сподівання України. Тимошенко і Яценюк, кожен на свій лад, пропонують послабити роль президента. Ляшко, навпаки, говорить про необхідність переходу на американську модель держуправління. Наскільки важливим для українського суспільства є питання змін до Конституції, і чи превалюватиме дана тема під час президентської виборчої кампанії?
- Конституція ніякого відношення до майбутніх виборів не має, це народ абсолютно не хвилює. Більш того, будь-які зміни і пропозиції щодо Конституції, економіки, соціалки практично не впливають на результати виборів. Впливає те, що політик робив до виборів. Наприклад, у Порошенка було багато провалів, але і багато зроблено. А є Ляшко, який нічого не робив. І це легше доносити до електорату перед виборами.
- Чому ви списали з рахунків Святослава Вакарчука і Володимира Зеленського, які вже наробили чимало галасу навколо можливої участі в президентських виборах?
- Справа в тому, що вони не політики. Варто згадати, що Вакарчук був депутатом, але він сам сказав, що це не для нього. І якщо він балотуватиметься в президенти, йому за це згадають. Єдиний сенс брати участь у виборах для людей, які не є політиками – це заробити грошей. Навряд чи Вакарчук захоче ціною свого імені заробити навіть мільйон доларів. На виборах він набере свої 5%. Якщо він збирається йти в політику назавжди, то для нього є сенс брати участь в президентських виборах, щоб конвертувати їх в депутатські мандати на парламентських виборах. А ось Зеленський якраз не проти заробити. Але і його участь ніяк особливо не позначиться на рейтингах серйозних кандидатів.
Святослав Вакарчук / Володимир Зеленський
Те, що зараз можна виявити в соцопитуваннях, цього й на третину не буде в день голосування, навіть якщо в вибори вкладуть колосальні гроші.
- Тобто у суспільстві немає запитів на шоуменів і зірок?
- Ні звичайно. В опитуванні можуть відповісти, що готові їх підтримати, але в дійсності не проголосують.
- Ви сказали, що в день виборів у кандидата може і не бути тих рейтингів, які йому зараз приписують. Тоді для чого зараз так часто проводять подібні опитування?
- Зараз всі опитування розраховані на олігархів, щоб показувати їм хороші результати кандидата для вкладення в нього ресурсів. Олігархи тим часом придивляються. Вони будуть вкладатися, але не так, як раніше. Імовірніше, вони даватимуть всім, хто має шанси на перемогу або хоча б може вплинути на результати виборів. Саме тому Вакарчуку можуть дати гроші.
Але проблема в тому, що олігархи перестали самостійно замовляти для себе соціологічні опитування, щоб реально оцінити ситуацію і прийняти рішення, кому давати гроші, а кому ні. Для цього потрібні великі соціологічні опитування і серйозний аналіз. Тому що звичайні опитування не дають такого розуміння і детального аналізу. До 2005 року соціологам надходили такі замовлення від олігархів. Але останні 10 років замовник надто змарнів.
- Останнім часом ми спостерігаємо величезну кількість соціологічних досліджень, пов'язаних з майбутніми президентськими виборами. З боку деяких так званих ЛОМів у соцмережах звучать досить скептичні висловлювання на адресу соціологів. Чи варто готуватися до того, що вже восени ми станемо свідками повномасштабних "соціологічних війн"?
- Соціологічні війни якраз спрямовані не на електорат, як багато хто думає. Мій 20-річний досвід на цьому ринку говорить, що на електорат це не впливає за винятком одного випадку – якщо є явний лідер з великим відривом від усіх, то до нього приходять ще й виборці.
