Попри нібито теплу зустріч президентів України і Білорусі Петра Порошенка і Олександра Лукашенка, яка відбулася в Гомелі у п'ятницю, 26 жовтня, виникло чимало питань до меседжів, озвучених "бацькою". Зокрема, небажання Лукашенка говорити про окупацію Криму та його неоднозначна позиція про війну на Донбасі може свідчити про попереднє погодження заяв очільника Білорусі з Кремлем. Таку думку висловив "Апострофу" експерт з питань безпеки, ветеран зовнішньої розвідки, генерал-лейтенант Василь Богдан.
Те, що зустріч Порошенка і Лукашенка відбулася – це дуже позитивний фактор у плані формування довіри, подальшого розвитку торговельно-економічних відносин і взаємного інвестування в економіку обох країн. Утім, сам формат "гомельського рандеву" трошки віддає "совковим" духом, що було дуже характерно для Радянського Союзу та перших років незалежності України. І ми знаємо, чим це закінчилося у стосунках з Росією.
Зрозуміло, що звучали сентиментальні спогади обох президентів, пошуки родинного коріння. Але не забуваймо: Дмитро Медведєв свого часу знайшов коріння на Донбасі – а ми добре знаємо, чим це скінчилося.
Головний момент – заяви Лукашенка з приводу безпекового сегменту очевидно були погоджені з Кремлем з огляду на зміст його заяв.
Так, Лукашенко зачепив питання українсько-російських відносин і ситуацію на Сході України, оминувши ситуацію у Криму. Пан Лукашенко використав цей формат для того, щоб вкотре проголосити і донести до спільноти обох країн і світової спільноти ту ж саму позицію, яку сповідує і Кремль – не треба ніяких миротворчих місій, ніяких посередників, а стосунки потрібно з'ясовувати у двосторонньому форматі. Це говорить про те, що Білорусь як частина союзної держави з Росією продовжує надалі перебувати у тісних зв’язках з Кремлем, а пан Лукашенко чітко йде у фарватері Кремля щодо цієї проблематики.
Безумовно, його заява про те, що Україні нічого боятися Білорусі – звичайно, приємна і вселяє певний оптимізм. Але те, що він каже, що замість танків підуть комбайни і трактори – то ми пам'ятаємо, як Путін говорив, що на Донбасі воюють комбайнери і шахтарі. Ці заяви Лукашенка викликають у мене певні нездорові аналогії і змушують до певних висновків на перспективу.
Водночас те, що пан Лукашенко підняв питання українсько-російських відносин – не було попередньо узгоджено з президентом України, тому що у них перед цим була зустріч тет-а-тет, і, очевидно, вони могли б цю тему обговорити. Ця заява дуже вразлива і неоднозначна, а позиція Білорусі не завжди сприятлива до України – ми це бачили і при голосуванні в ООН та інших міжнародних інституціях. Згадаймо і військові навчання Захід-2017 (спільні масштабні військові навчання Росії і Білорусі, - "Апостроф"), затримання українця Павла Гриба, якого Білорусь віддала російському ФСБ, затримання українського журналіста у Мінську.
Президент Петро Порошенко та президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко перед початком Першого Форуму регіонів України та Білорусі, у Гомелі, 26 жовтня 2018 року
Тому цей спіч Лукашенка був дещо несподіваним і для президента України. Але Петро Порошенко дуже своєчасно взяв слово після Лукашенка і розставив всі акценти, підтвердивши, що Росія є агресором. Безумовно, пан Лукашенко з подачі Кремля намагався поставити українського президента в ситуацію, коли треба було розвинути тему начебто з’ясування стосунків у форматі Україна–Росія. Але Порошенко досить вишукано відповів на спіч свого білоруського колеги.
І ще один важливий момент. Намагання Лукашенка донести меседжі Кремля до України і світової спільноти свідчить про те, що Росія намагається шукати якісь шляхи виходу з того глухого кута, в який вона загнала себе агресією проти України і окупацією Криму. І з огляду на те, що Лукашенко абсолютно забув про Крим, чітко прослідковується та стратегія, яку намагається реалізувати Путін – обміняти Донбас на Крим. І те, що Кремль готовий піти на певні поступки, підтверджує, що санкції Заходу впливають, а Україна зайняла тверду і правильну позицію вирішення цього питання.
Звичайно, довіру з Білоруссю треба формувати, але, враховуючи, що Лукашенко йде у фарватері політики Путіна, необхідно бути пильними і в жодному разі не зменшувати нашу обороноздатність.
Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко під час Першого Форуму регіонів України та Білорусі, в Гомелі, 26 жовтня 2018 року
Варто окремо згадати і про пасаж Лукашенка про те, як Білорусь може втрутитися у війну на Донбасі. Лукашенко заявив, що не визнає ніякого посередництва і миротворчості. Тут треба згадати, що Москва давно пропонувала, щоб у миротворчому контингенті на Донбасі були білоруси, казахи або інші союзні з Кремлем країни, які є членами так званого ОДКБ. Україна в жодному разі не може допустити такого сценарію попри цнотливу і миротворчу риторику Кремля.
Тому я не виключаю, що пан Лукашенко мав на увазі те, що Білорусь може бути готова надати свій контингент у миротворчу місію ООН. Якраз таким чином Білорусь може втрутитися у війну.
І наостанок – дипломатія це одне, обійми президентів - інше, але не треба забувати, ким є Білорусь і яку політику веде сам Лукашенко. В жодному разі тут не можна втрачати пильності.
