Зеленський не може принести мир в Україну - Павло Казарін

Перемога Володимира Зеленського - це черговий тріумф телевізора над здоровим глуздом. Насправді суспільству про нього нічого не відомо, оскільки всю виборчу кампанію він багатозначно мовчав і не заважав придумувати образ президента-чудотворця, якого українці хотіли бачити. Тому і не дивно, що з'явилася ініціатива винести на референдум питання миру з Росією, адже нова влада боїться брати на себе відповідальність, розповів в інтерв'ю "Апострофу" журналіст ПАВЛО КАЗАРІН.

- У нас тепер новий президент, і він обіцяє, що принесе мир в Україну - те, чого не вдалося зробити Петру Порошенку. Наскільки оптимістично ви дивитеся на його слова і на його заяви про те, що він готовий на все - втратити рейтинг, піти зі своєї посади, тільки щоб настав мир?

- Тут проблема не в ньому. Мир в Україну не міг принести ні Петро Порошенко, не може принести і Володимир Зеленський, тому що мир в Україну може принести тільки та людина, яка свого часу цей мир відібрала, тобто - Володимир Путін, той самий, який приймав рішення з приводу анексії Криму і вторгнення на Донбас. І я не думаю, що Володимиру Путіну є хоч якась справа до рейтингу Володимира Зеленського, і не вийде розплатитися рейтингом за якийсь вигідний для України сценарій миру.

По суті, єдиний формат миру, який є в розпорядженні Банкової - це капітуляція. І це теж форма миру. Не будуть стріляти на Сході - так, не будуть приходити похоронки в українські міста. Так, ми не будемо, напевно, так багато витрачати на оборонну сферу, хоча хто його знає, що ще буде входити в капітуляцію, і чи не доведеться нам виплачувати репарації в тій чи іншій непрямій формі. Але потрібно розуміти, що ніякого варіанту, коли Україна продавлює агресора і нав'язує йому свої правила гри одноосібно, в розпорядженні нового президента немає і не буде, так само як і не буде в розпорядженні будь-якої іншої людини, яка обійме головне крісло в країні.

- Як ви думаєте, Володимир Зеленський це розуміє. Адже він обіцяє те, що, в принципі, неможливо виконати, і те, що не від України зараз залежить, а все-таки - від позиції Кремля?

- Ми насправді нічого не знаємо про Володимира Зеленського. Він всю виборчу кампанію старанно не заважав виборцям себе придумувати. Він, як книжка-розмальовка, яку кожен розфарбовує тими фломастерами, якими захоче. І Володимир Зеленський сам за фломастери не брався, бо якби він почав чітко артикулювати свою позицію щодо низки питань, то його б ситуативна коаліція, та сама, яка 73% голосів дала в другому турі, розвалилася б ще перед першим туром. Ми дивилися соціологію Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), який аналізував електорат самих різних кандидатів у президенти, і щодо основних політиків - Петра Порошенка, Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, навіть Олега Ляшка - електорат більш-менш монолітний, він хоча б приблизно розуміє, чого чекає, і яка картинка майбутнього для нього є оптимальною.

А стосовно Володимира Зеленського: 50% голосують за нього через європейський вибір, 35% його виборців хочуть дружбу з Росією, 47% - хоче вільного ринку, 41% - хоче державного регулювання. Тобто виконати їхні мрії неможливо, тому що... Ось в дитинстві всі гралися з магнітиками. Пам'ятайте, магнітики однорідно заряджені. Вони не притягуються, а тільки відштовхуються. Виборці Володимира Зеленського - такі ж, однополюсно заряджені магнітики. Їх порядки денні не здатні притягуватися, тобто ти почнеш потурати очікуванням однієї частини своїх виборців - від тебе відколеться інша. До чого я все це веду: Володимир Зеленський так потужно тримав МХАТівську паузу, так успішно виконував роль Великого Німого, що зумів відмовчатися аж до дня інавгурації. І ми досі не знаємо, за великим рахунком, чи розуміє він різницю між, наприклад, ПАРЄ та органами управління Європейського Союзу, ми не знаємо ні рівня його компетенції, ні рівня його уявлення про мир, ні того, як він бачить складність у міжнародній політиці.

Тому, коли ви задаєте мені питання про те, чи розуміє він ризики, перед якими сьогодні опинилася Україна, і чи розуміє він недосяжність сценарію миру, крім як ціною капітуляції, я не можу дати відповідь на це питання. Я навіть не знаю, чи зможе дати відповідь на це питання сам Володимир Зеленський.

Ми насправді нічого не знаємо про Володимира Зеленського

- Новопризначений глава Адміністрації президента Андрій Богдан заявив, що влада розглядає винесення на всенародний референдум питання про укладення мирних домовленостей із РФ. Тут питання: чи є сенс виносити на референдум подібне питання, якщо ще не було переговорів із Росією? Чи не логічніше виносити: ось, у нас є такі домовленості, є такі, ви за що голосуєте?

- У тому то й справа. На референдум має сенс виносити ті домовленості, за які влада боїться взяти на себе відповідальність. Згадайте, як це було з Brexit: був прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон, який був прихильником Європейського Союзу, прихильником збереження Британії всередині Європейського Союзу, і його критики, його політичні опоненти, які весь час говорили про те, що Британії потрібно вийти з Євросоюзу. Кемерон вирішив перехопити ініціативу, винести це питання на референдум, та їздив по країні, агітуючи за збереження. Він думав, що він тим самим раз і назавжди закриє це питання. Британці прийдуть на виборчі дільниці, проголосують проти виходу з Європейського Союзу, але він помилився, бо в підсумку 52% британських виборців проголосували за Brexit. Його абсолютно небажання брати на себе відповідальність, небажання сказати, що хлопці, цей пункт згубний, цей пункт шкодить британському майбутньому, в кінцевому рахунку призвів до того, що Британія опинилася всередині глибокої політичної кризи, коли вона не може домовитися з Європейським Союзом про сценарії виходу, більш того, коли вихід із Європейського Союзу загрожує ескалацією насильства в Північній Ірландії. І весь цей вал політичної кризи, зубожіння, тому що кожен день британська економіка втрачає дуже великі гроші, все це виникло через небажання одного-єдиного британського політика брати на себе відповідальність і сказати, що ідея виходу з ЄС - це насправді абсолютно згубна для нашої країни ідея. Це преамбула.

З приводу заяви новопризначеного глави Адміністрації президента. У чому проблема Володимира Зеленського? Ми досі не розуміємо, хто акціонери його особистого ТОВ, тобто, умовно кажучи, скільки відсотків акцій у ТОВ "Володимир Зеленський" у Ігоря Коломойського, скільки - у Валерія Хорошковського, скільки - у інших якихось гравців, де закінчується, власне, Володимир Зеленський і починається Ігор Коломойський? Після того як пан Богдан був призначений на посаду глави Адміністрації президента, всі стали думати, а скільки акцій у самого Володимира Зеленського в ТОВ "Володимир Зеленський"?

Це насправді великий виклик, тому що до цього Ігор Коломойський давав низку інтерв'ю, в яких говорив про те, що на Донбасі триває громадянська війна, що треба цю війну закінчувати і так далі. І тепер людина, яка була до недавнього часу його юристом і працювала на структури Ігоря Коломойського, виходить і цю ж ідею озвучує, але вже з посади глави Адміністрації президента. Це викликає безліч питань, тому що через референдум країні можна продати все, що завгодно. Все залежить від того, як ви будете подавати те чи інше рішення.

Уявіть, що виходить, наприклад, партія Володимира Зеленського. Вони говорять про те, що ми виносимо на референдум питання, яке приведе до миру, до процвітання, до відкриття російського ринку для українських товарів, який приведе до припинення кровопролиття, до того, що ми зменшимо військовий бюджет. За це проголосують пересічні українці звідки-небудь з невеликого районного центру чи обласного центру, або з будь-якого іншого міста? Звичайно ж, проголосують у такій подачі, тому що якщо їм пояснити, що насправді це сценарій, при якому, наприклад, українські реформи згортаються, місце українських олігархів займають російські олігархи, які куди більш зубасті, у нас збільшується політична корупція, відбувається білорусизація країни, а російські колонії ніколи не живуть багатше, ніж метрополія, то, можливо, під таким соусом виборець не буде на цьому референдумі голосувати за цей сценарій мирної угоди.

Я повторюся: все, що ми бачимо, це така утрамбовка, розпушування ґрунту під якийсь досить, на мій погляд, безвідповідальний сценарій мирних переговорів з Росією, за який політики, які його будуть пропонувати, не хочуть брати відповідальність.

Все залежить від того, як ви будете подавати те чи інше рішення

- Так, це зараз виглядає як тупикова ситуація, але хотілося б, щоб ми трошки спробували прогнозувати, як можуть звучати питання на цьому референдумі? Наприклад, чи готова Україна надати особливий статус окупованому Донбасу, ОРДЛО?

- Я думаю, що все впирається в Мінські угоди значною мірою. Мінські угоди можуть спрацювати як на користь України, так і на користь Росії. Все залежить від черговості виконання пунктів. Росія наполягає на тому, що спершу Україна повинна оголосити амністію, тобто легалізувати бойовиків, провести вибори на окупованій частині Донбасу, тобто бойовики обираються, відповідно, до органів влади, стають мерами міст, місцевих рад і так далі, і так далі, а потім цим же бойовикам передається контроль над кордоном. Україна наполягає на іншому сценарії реалізації Мінських угод: спершу Росія виводить свої збройні сили, заходять міжнародні спостерігачі або українська армія, тільки після цього - закон про амністію, тільки після цього - вибори і, відповідно, передача контролю над кордоном вже передається українській армії, а не легалізованним захарченкам, плотницьким, як би їх не називали.

Здавалося б, і те, й інше є реалізацією Мінських угод, але залежно від черговості пунктів - і фінальний підсумок цих Мінських угод змінює свій знак із плюса на мінус. Все залежить від того, чи погодиться Київ із російським сценарієм реалізації Мінських угод чи наполягатиме на своєму сценарії, на тому, який вигідний країні. У тому-то і жах, що, коли ваш не дуже стійкий корабель пливе в шторм, дірку в трюмі можна пропиляти в будь-якому місці. Не існує якоїсь однієї-єдиної вразливої точки, яку можна закрити і сказати: якщо вони тут не пропилять дірку, то більше ніде не пропилять. У тому-то й жах, що люди, які з дрилем мотаються зараз по нашому "трюму", можуть наробити дірок у найнесподіваніших місцях. Хтось буде це робити свідомо, в силу професійної підлості й користі, а хтось буде це робити несвідомо, в силу того, що він просто дурень.

- Який сценарій сьогодні готові підтримати українці?

- Українці будуть підтримувати той сценарій, який їм найбільш вигідно продадуть. Продали ж Володимира Зеленського, людину, яка не була нам відома інакше, як своїми скетчами.

- Але це ж називали голосуванням проти Порошенка, а не за Зеленського.

- Я згоден, але його "продали", в першу чергу, тому що він більше всіх підходив на роль президента-чудотворця, який прийде і за помахом чарівної палички вирішить всі наші проблеми. Історія перемоги Володимира Зеленського - це історія чергової перемоги телевізора, перемоги серіалу "Слуга народу" над здоровим глуздом, над реальністю, перемоги його медійної популярності і "Кварталу-95". На жаль, обивателю практично в будь-якій країні, ми в цьому сенсі не є якимось сумним винятком, продати можна практично все, що завгодно. Дональд Трамп зумів же себе продати досить, як ми звикли вважати, недурним американським обивателям. А ідею Brexit змогли ж продати теж, як ми звикли вважати, досить недурним британським обивателям. Або, наприклад, в Австрії, де перемагають ультраправі? Так що ж нас змушує думати, що в нашій країні не можна продати сценарій капітуляції під виглядом сценарію перемоги і закінчення війни?

Історія перемоги Володимира Зеленського - це історія чергової перемоги телевізора над здоровим глуздом і реальністю

- Чи може Зеленський вирішити питання обміну військовополонених у найближчій перспективі? Тим більше, вже в самопроголошених ДНР і ЛНР сказали, що вони готові вести консультації з ним, згодні на обмін - всіх на всіх. Він зможе хоча б починати, наприклад, реалізовувати цей пункт, а потім вже перейти до якихось більш глобальних стратегій?

- Років зо два тому я був на закритій зустрічі з одним американським чиновником, який займається українським напрямом. І його на цій зустрічі запитали, чи є шанс, що переговори щодо долі українських полонених і політв'язнів будуть розморожені, він сказав, що ініціатива тут - не на боці Києва, і Москва не йде на переговори. Це був, здається, початок 2017 року. Умовно кажучи, якщо чинна Адміністрація на Банковій проводить обмін і повертає якусь частину українських полонених додому, то це додає їй політичних очок, а Москва, не бажаючи йти на поводу у адміністрації Петра Порошенка, не хоче додавати їм очок. Тому він тоді заявив, що, швидше за все, до кінця президентських виборів ніяких зрушень в цьому питанні не буде.

Все залежить від того, чи захоче Москва підтримати Володимира Зеленського. Припустімо тепер він хоче йти на дострокові парламентські вибори. Ми розуміємо, що голосування за політика і голосування за його партію - це завжди різні цифри. Якщо тут за тебе готові проголосувати 70% виборців, то за партію може бути - 30-35%. Москва, наприклад, може запропонувати таку "угоду з дияволом": ми даємо тобі якусь частину українських полонених, підвищуючи тим самим рейтинг твоєї партії на парламентських виборах, а ти натомість робиш ось це, наприклад , блокуєш судовий позов або саботуєш судову тяжбу, яку веде "Нафтогаз" із "Газпромом" за багатомільярдні контракти, або продавлюєш підписання того газового контракту, який вигідний "Газпрому" і вкрай невигідний "Нафтогазу" і Україні в цілому тощо.