Перець в обмін на танки: як обкрадали українську армію

У четвер, 17 жовтня, співробітники НАБУ затримали одного з соратників п'ятого президента України Петра Порошенка, колишнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського. Як відомо, пана Гладковського пов'язують з фактами корупції під час поставок комплектуючих для оборонних підприємств в 2015-2016 роках. У розпорядженні "Апострофа" опинився звіт Тимчасової парламентської слідчої комісії, яка вивчала масштаби розкрадань в українській "оборонці".

За даними журналістського розслідування, проведеного Bihus.Info, Олег Гладковський був причетний до корупційних операцій під час поставок комплектуючих для оборонних підприємств. У березні 2019 року він був звільнений з посади заступника секретаря РНБО з метою забезпечення об'єктивного розслідування даних фактів. Верховна Рада доручила Тимчасовій слідчій комісії (ТСК) за фактами розкрадань в Збройних силах України в 1991-2018 роках вивчити інформацію, оприлюднену журналістами. При цьому повноваження комісії були розширені на 2019 рік.

У розпорядженні "Апострофа" опинилася копія проекту звіту про роботу комісії. У документі найбільш докладно висвітлюються факти розкрадань в українській армії з моменту здобуття Україною незалежності й до березня 2014 року.

У звіті комісії зазначається, що значна частина документів, особливо первинних (договори, акти, тощо) були знищені або залишилися на окупованих територіях. Низку документів було передано в архіви, але доступ до них був обмежений. Для розблокування доступу до таких документів, Верховна Рада зобов'язала Кабінет міністрів, Міністерство оборони, Генштаб ЗСУ, Службу безпеки України, Державну службу експортного контролю, Рахункову палату внести зміни до Переліку відомостей, що становлять державну таємницю. Однак вимоги парламенту жодним із зазначених органів виконані не були. У зв'язку з цим, ТСК наголошує, що деякі факти та обставини, опубліковані в звіті, не були перевірені в повному обсязі через відсутність в розпорядженні ТСК необхідної інформації та копій документів.

У своїй роботі ТСК використала матеріали попередніх парламентських слідчих комісій. Звіт розділений на умовні п'ять етапів, які описують ситуацію в оборонному секторі та ЗСУ при кожному президентові України. Зазначається, що перевірити реальну загальну вартість військового майна, яке залишилося після розвалу СРСР, неможливо. За оцінками деяких експертів, орієнтовно вона становила $89 млрд, а до кінця 1994 року Україна експортувала зброю та військову техніку на суму $32,4 млрд.

Продати все

Період з 1991 по 1996 рік характеризується, як найбільш безконтрольний в питанні торгівлі військовим майном, озброєнням та технікою. У матеріалах ТСК зазначається, що нерідко генерали та старші офіцери "безпосередньо та відкрито" проводили переговори з питань реалізації військового майна, проведення бартерних операцій за схемою: продавець Україна - озброєння (танки, літаки), а покупці - лавровий лист, перець. В результаті приєднання України до Договору про звичайні збройні сили в Європі, почався неконтрольований процес розпродажу військової техніки та майна з баз, складів та арсеналів, а також реалізація техніки за межі України.

Так, продаж зброї фактично був розпочатий після видання указу президента від 31 грудня 1991 року № 28 "Про порядок реалізації військами Збройних Сил на території України матеріальних засобів, техніки, озброєння та нерухомості". Документ встановлював, що передача в оренду та реалізація рухомого і нерухомого майна ЗСУ слід проводити тільки через Комерційний центр при Міноборони. Ухвалення рішення про те, що саме піде на продаж, було покладено на командувачів округів та командирів військових частин. Згодом, враховуючи встановлені факти втрат, привласнень, розтрат та інших серйозних порушень у фінансово-господарській діяльності цієї установи, Комерційний центр в червні 1993 був ліквідований, а матеріали передані до військової прокуратури Центрального регіону для розслідування зловживань, вчинених посадовими особами цього центру. Про будь-які результати цього розслідування та притягнення винних до відповідальності досі нічого не відомо.

Також в 1992 році, за поданням прем'єр-міністра Вітольда Фокіна, указом президента України від 20 січня 1992 року № 45 з позначкою "Не для друку", була створена зовнішньоекономічна компанія "Український дім". Компанія отримала повноваження на безліцензійний продаж іноземним державам та приватним фірмам запасів товарно-матеріальних цінностей, а також право на здійснення експортних операцій з продажу за кордон озброєнь та військової техніки за погодженням із Міноборони. Інформація про обсяг продажів відсутня, оскільки компанію ліквідували вже в січні 1993 року.

За даними ТСК, в той час торгувати зброєю, військовою та спеціальною технікою почали навіть громадські організації. Однією з таких організацій був Міжнародний громадський фонд "Ділова діаспора України", президентом якого став Володимир Гриньов, котрий обіймав тоді посаду заступника голови Верховної Ради. Членами фонду стали міністр машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України Віктор Антонов, заступник секретаря РНБО Олександр Разумков, голова Міжбанківської валютної біржі Вадим Гетьман, заступник міністра інформації Олег Бай. Як випливає з матеріалів розслідування попередніх комісій, на реєстраційних документах керівництво фонду використовувало гербову печатку Секретаріату Верховної Ради УРСР.

Станом на 1996 рік існувало 114 різних суб'єктів, які отримали право на торгівлю зброєю. Обсяг продажів озброєнь та техніки склав більше $30 млрд, з яких не більше 20% відбувалося відповідно до укладених договорів. Процес хаотичної торгівлі вдалося зупинити тільки у 1997-2004 роках, коли були визначені виключні суб'єкти господарювання державної форми власності (спецекспортери). Крім того, був введений державний експортний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення.

У цей період також відзначається незаконне переміщення військової техніки та майна ЗСУ на територію Російської Федерації. Зокрема, в 1991 році близько 40 літаків палубної авіації Як-38, були зняті з озброєння, розукомплектовані, завантажені на баржі та відправлені у невідомому напрямку. У 1992 році пошуково-рятувальний корабель "Ямал" вийшов на рейд Балтійського флоту (РФ), проте в порт приписки на території України не повернувся і не був врахований при розділі Чорноморського флоту СРСР в 1997 році.

Така ж ситуація мала місце з підводним човном БС-555, чотирма вертольотами Мі-8МТ та Мі-14ПЛ, які були перегнані в Анапу й при розділі не враховувалися. Крім того, 17 одиниць повнопривідних плаваючих автомобілів-транспортерів були передислоковані в Москву, а також зняті з недоторканних запасів п'ять автомобілів радіолокаційної боротьби для їх переміщення в Новоросійськ. У лютому 1992 року, під час проведення планових тренувальних польотів, шість літаків Су-24 разом із екіпажами опинилися на території РФ. Надалі офіцери успішно проходили службу в Росії, а літаки не були повернуті.

Не менше 50% військової техніки та майна колишньої 98-ї повітряно-десантної дивізії ЗС СРСР, яка дислокувалася в Болграді Одеської області були завантажені на 27 залізничних ешелонів та вивезені до Іваново (РФ). А в 2014 році 98-а гвардійська повітряно-десантна дивізія ЗС РФ брала участь у вторгненні на територію України з використанням техніки, яку свого часу Україна передала в Росію.

Крім звичайних озброєнь, Україна постачала Росії і ядерну зброю. Так до травня 1992 року, ще до визначення порядку вивезення, умов та розміру компенсацій за ядерну зброю, з території України в РФ були переміщені 2883 тактичних ядерних заряди.

На шкоду інтересам

За даними ТСК, з 1997 по 2004 роки положення Воєнної доктрини базувалися на відсутності реальних загроз національній безпеці України у воєнній сфері, що призвело до скорочення армії та її озброєнь. При цьому вищим військово-політичним керівництвом були прийняті рішення, які суперечили національним інтересам та не мали економічної доцільності. Наприклад, під час розподілу Чорноморського флоту СРСР, Україна віддала РФ 32% кращої частини флоту від визначеної частки в розмірі 50%, залишивши собі лише 18% корабельного складу. Подальше списання кораблів та суден, отриманих в результаті цього розподілу, свідчить про прийняття до складу ВМС непридатних для подальшого використання суден.

Також вісім важких бомбардувальників Ту-160, три Ту-95МС, 575 крилатих ракет Х-55 та обладнання до них були передані РФ в рахунок платежів по заборгованості за поставки газу перед ВАТ "Газпром" на суму $275 млн. У Китай за $20 млн був проданий авіаносний крейсер проекту №1143 "Варяг". Ступінь готовності корабля становила 89%, а вартість будівництва в цінах 90-х років - понад $2 млрд - без урахування вартості проектно-конструкторських робіт. Додамо, що корабель був куплений Китаєм з метою створення на ньому плавучого центру розваг, однак згодом він був добудований саме як авіаносець, який отримав назву "Ляонін".

З бойового складу ЗСУ також була виведена та передана в оренду техніка, яку повернули з відпрацьованим ресурсом без фінансової компенсації або ж взагалі не повернули.

Наприклад, для російської транспортної компанії "Атрувера" було передано в оренду п'ять транспортних літаків Іл-76МД. За наявною інформацією, один борт розбився в авіакатастрофі в 2010 році, інші - досі не повернуто. У 1998 році в авіакатастрофі був втрачений Іл-76МД, орендований українською компанією "АТІ". В якості компенсації Міноборони було виплачено $3,5 тис., хоча літак коштував більше $20 млн.

Два вертольоти Мі-8МТВ через суди довелося повертати з оренди у "Державної авіаційної транспортної компанії" України. Після повернення техніка була розукомплектована та непридатна для використання без проведення капітальних ремонтів. У 2005 році ця компанія отримала від Міноборони два вертольоти Мі-26, які згодом були продані на аукціоні за низькою ціною. У звіті комісії сума цієї операції не вказується.

Без обліку та контролю

За даними ТСК, в 2005-2009 роках відбувається зняття з бойового складу низки озброєнь та військової техніки. Зокрема, танків Т-72, окремих засобів протиповітряної оборони України, зокрема зенітних ракетних комплексів (ЗРК) "Бук" та С-300ПС. Надалі ЗРК С-300ПС були продані внутрішнім посередникам орієнтовно за $1,6 млн, які в подальшому реалізували їх на зовнішніх ринках по $23,6 млн (кількість проданих комплексів в звіті не вказується). Були знищені військові аеродроми в Стрию (Львівська область) та Чорткові (Тернопільська область). Аеропорт в Стрию міг приймати літаки всіх існуючих типів аж до Ан-225 "Мрія". Його злітно-посадкова смуга була модернізована для використання в якості резервного місця для посадки космічного корабля "Буран".

Після приходу до влади президента Віктора Януковича, почалася кампанія щодо скорочення великої кількості найбільш боєздатних військових частин (розвідка, зв'язок, інженерне забезпечення), масове скорочення авіаційних військових частин, розформування зенітних ракетних дивізіонів, озброєних ракетними комплексами С-300. У 2013 році Кабінет міністрів затвердив перелік військового майна, яке може бути відчужено, за загальною залишковою вартістю майже у 8 млрд грн. Більшість включеного до переліку майна являла собою критичні номенклатури озброєнь та військової техніки ЗСУ. Командуванню Військово-морськими силами були передані деякі військові частини Повітряних сил ЗСУ, що в підсумку, до початку 2014 року фактично позбавило Україну належним чином організованої протиповітряної оборони (перш за все, в Криму).

При цьому, за даними Комісії, вищі посадові особи держави постійно отримували інформацію від керівництва розвідувальних органів про підривні дії РФ в Криму. Зокрема, про підготовку та можливе втручання козацьких формувань РФ у внутрішні справи України, а також про загрозу застосування військової сили проти нашої країни для її повернення в сферу впливу Москви.

У 2010 році був створений державний концерн "Укроборонпром" до якого увійшли всі підприємства, котрі належали до сфери управління Міноборони. При цьому не було вирішено питання обсягу та контролю над майном, яке зберігалося на цих підприємствах. Лише в 2018 році на підприємствах концерну була розпочата інвентаризація - на момент підготовки звіту ТСК, вона ще тривала. Повідомляється, що за проміжними результатами інвентаризації зафіксовано втрати та розкрадання майна на суму понад 100 млн грн за його залишкової вартості.

Схеми

За даними ТСК, з посиланням на державного секретаря Міноборони Олександра Дубляна, з 2012 року по березень 2014 року, оборонне відомство через уповноважені Кабміном організації, реалізувало 1 183 178 одиниць основних зразків озброєння та військової техніки загальною вартістю у 2,863 млрд грн. Як правило, реалізація військового майна здійснювалася через посередника. Міноборони укладало договір з спецекспортером та передавало йому майно, оцінене на 10-15% вище залишкової вартості. Це дозволяло покрити витрати, пов'язані з продажем цього майна, а також на комісійну винагороду. Спецекспортер реалізовував таке майно на внутрішньому ринку за цінами, які були значно нижче цін на зовнішніх ринках або ж продавав його посереднику на зовнішньому ринку. Новий власник реалізовував майно на зовнішніх ринках за цінами значно нижчими від тих, які пропонувалися для Міноборони або ж для внутрішніх ринків.

Для прикладу в проекті звіту наводиться продаж 15 танків Т-72А 1977-1979 років випуску. У висновку професійного оцінювача вартість всіх танків становила 2 920 410 грн., тобто в середньому 194 тис.грн за одиницю. При цьому, за даними Держслужби експортного контролю, вартість реалізації аналогічних танків Т-72А в зазначений період, була на рівні $300-376 тис.за одиницю. Тільки в 2006 році до переліку надлишкового майна було включено 1000 танків Т-72 різних модифікацій. Перед цим танк був знятий з озброєння української армії, оскільки в нашій країні були відсутні ремонтні підприємства, які могли б його обслуговувати.

4 червня 2019 року ТСК провела підсумкове засідання, на якому був попередньо схвалений звіт про виконану роботу. Очікувалося, що цей документ буде переданий до Верховної Ради для подальшого розгляду. Але після рішення президента Володимира Зеленського про дострокове припинення повноважень парламенту VIII скликання та проведення позачергових виборів, подальша доля цього звіту поки залишається невирішеною.