Ветеран АТО, один з лідерів УНА-УНСО, Ігор Мазур ("Тополя"), якого затримували в Польщі за запитом російського Інтерполу, рекомендує українцям не подорожувати до країн, які "заграють" з РФ. Про причини свого затримання, про свою діяльність в Чечні в період першої війни з Росією, а також про те, в які саме країни не варто їздити українцям ІГОР МАЗУР розповів в інтерв'ю "Апострофу".
- Розкажіть як відбувалося затримання, як з вами поводилися?
- Митниця - це таке місце, де тобі особливо не пояснюють чого тебе затримали. Я віддав свій паспорт на сканування, а дівчина, яка працювала біля комп'ютера, покликала офіцера. Він підійшов і теж подивився на комп'ютер. Офіцер попросив мене відійти в бік та показати речі. Я показав йому свої речі. Далі він попросив мене почекати на місці. Всі хто їхав автобусом вже пройшли митницю і чекали на мене. Потім мене провели у центральний корпус і теж попросили почекати.
- Раніше вже стикалися з такими проблемами?
- Так, в травні мене не впускали до Польщі, бо було подання від німців. В них є список SIS (Schengen Information System - "Апостроф") В цьому списку вказуються особи, яким не бажано перебування в ЄС через те, що вони належать до екстремістських організацій. В мене поляки питають: "Ти Азов"? "Ні, кажу, не Азов". "Ти екстреміст?" "Ні, не екстреміст". Але тоді мене не пустили, бо німці подали мене як екстреміста. Я тоді прийшов з'ясовувати ситуацію в польське посольство. Виявилося, що німці внесли мене до списку з подачі росіян, через те, що УНСО та Правий Сектор вважаються в РФ екстремістськими організаціями. До цього списку так само включений Сергій Стерненко (очільник одеського осередку "Правого сектору" у 2014-2017 році. - "Апостроф") та інші хлопці. Поляки написали німцям великий матеріал, про мене та про УНСО. Про те, що ми працюємо над чорноморсько-балтійською співпрацею та шукаємо шляхи для зближення польсько-українського народів. Поляки попросили німців забрати мене з цього списку і німці забрали. Для того, щоб підтвердити, що в мене все гаразд з ЄС, мені поставили польську візу в біометричному паспорті. Тому цього разу я вирішив, що проблема знову з SIS та подумав, що доведеться знову повертатися в Україну.
- А цього разу вас затримали...
- Так, офіцер сказав, що я затриманий. Я спитав в нього, чому. "Бо по вас є наказ від Інтерполу". В мене була інформація, що в 2014 році стосовно мене була відкрита кримінальна справа і що Міжнародний Інтерпол її не брав до відома, тому що це було переслідуванням за військову та політичну діяльність. Тому я спитав, чи це подання від Міжнародного Інтерполу? Як виявилося, подання було суто від російського Інтерполу, в обхід міжнародного. Я питаю, а хіба так можна? Кажуть, якщо в комп'ютері є, значить можна. Далі я знову чекав, але вже на працівників спецслужб, які їхали з міста Холм. Поки в мене не забрали телефони, я зателефонував польській та нашій стороні та попередив, що в мене є проблеми з російським Інтерполом. Я вимагав нашого консула. До мене прийшов ще один офіцер та зажадав мій телефон. "На якій підставі?" "Бо ви, як затриманий, маєте право зателефонувати або адвокату, або рідним", Я сказав, що маю право зателефонувати консулу. Зателефонував Андрію Мамализі, який був моїм адвокатом ще під час акції "Україна без Кучми". В мене забрали телефон. Десь за годину приїхав консул з Любліна, ми з ним поговорили і він звернувся до Андрія Дещиці (посол України в Польщі, - "Апостроф").
Дещиця вийшов на польську прокуратуру, та організаторів конференції, яка була присвячена річниці незалежності Польщі та україно-польско-литовській співпраці у сфері протистоянні російської агресії. На цій конференції мала бути Малгожата Госевська, яка приїжджала до нас на фронт з волонтерською допомогою нашому 131 розвідбату, ОУН ім. Миколи Коханівського та іншим нашим підрозділам. І вона одразу сказала, що готова брати мене на поруки та заявила, що ні в якому разі Польща мене не віддасть Росії. Також вона попросила утриматися від силових акцій біля польського посольства, бо це гратиме на руку Росії, яка зробить з цього "мінусову" картинку для України. Польща мала мене затримати, бо такою є процедура. Далі Росія повинна була протягом 7 днів передати польській стороні документи, які б підтверджували вчинення мною злочинів.
- Росія передала документи?
- Росія мала передати документи за тиждень. Пройшло десять днів, а документів не було. (На 02.12.19 документів з боку РФ досі немає - "Апостоф"). Росія заявила, що відправила їх дипломатичною поштою. Тоді польській Інтерпол та український Інтерпол "наїхали" на Міжнародний, а уповноважена Верховної Ради з прав людини Денисова звернулася до МЗС, МВС і центральний офіс Інтерполу зняв мене з червоної стрічки. Але консул все одно порадив мені покинути Польщу. Якщо будуть гарантії, що мене не заарештують, я можу поїхати до Польщі, в тому числі й на судовий процес.
- Росія звинувачувала вас у веденні військових дій у Чечні, можете розказати що ви там робили?
- Ми були там, щоб показати як відбувалася агресія російських військ. Ми допомагали робити матеріали іноземним та українським журналістам. Ми були зі зброєю в руках, бо охороняли журналістів в місці, де ішли бойові дії: безпека нас та наших журналістів була пріоритетом. В нас були посвідчення журналістів українських видань УНА-УНСО "Обрій", "Замкова Гора" на випадок, якщо ми потрапимо в полон. Ці посвідчення мали гарантувати, що нас не розстріляють, хоча могли і розстріляти. Головним нашим завданням було те, щоб наших журналістів не вбили, не пограбували або щоб вони не зайшли на територію, яка контролюється російськими військами. Ми трошки знали Грозний, знали куди можна ходити, а куди не можна, могли показати залишки "Граду", касетних бомб та інші заборонені для використання у місті види зброї. Також ми показували квартали міста, які були цілком знищені російською авіацією. Такими засобами Росія просувалася вперед. Багато людей залишалося під завалами, але їх ніхто не викопував з цих руїн.
- Ви комусь допомагали?
- До нас їздили якісь козачки, жіночки та шукали з фотокартками своїх дітей у полоні. Їм хтось казав, що є українці, які знають все про полонених, які знаходяться у Басаєва, чи у Радуєва чи в інших польових командирів і, якщо нас дуже сильно попросити, то ми можемо домовитися про звільнення. Чесно кажучи, ми трошки допомагали, бо деколи ті мами приходили, падали на коліна, клялися, що ніколи більше їхня дитина зброю до рук не візьме. Ми просили чеченців, а ті через це обурювалися. Вони утримували російських полонених, сподіваючись обміняти їх на своїх бійців, а через нас їм доводилося віддавати їх просто так. Російські закиди, що ми там когось катували є брехнею. Інколи ми навіть рятували росіян. Чеченці теж бували різні, окремі особи біля штабів знущалися над російськими полоненими. А в російській кримінальній справі було, ніби я держаком від лопати гвалтував російських солдатів, а Микола Карпюк перерізав їм горло. І що це відбувалось мало не конвеєром.
- Це ті звинувачення, які звучали раніше?
- Так, на суді їх зняли, тому що адвокати і російські правозахисні організації дали інформацію, що жодного подібного факту зґвалтування чи перерізання горла за зиму-весну 1995 року не було. Такі факти фіксувалися під час Другої Чеченської, коли почалися партизанські дії і до Чечні приїхали ваххабіти. А на початку Першої Чеченської війни не було жодного епізоду, де б знайшли тіло російського солдата з травмами, які вказували б на знущання чи перерізання горла.
- А звідки з'явилися такі звинувачення?
- Все це розповідав Олександр Малофеєв (член УНА-УНСО, якого визнали винним в Росії, - "Апостроф"). Він нарозповідав як я вбивав, як Карпюк вбивав, як Яценюк вбивав, як Тягнибок вбивав, як Ярош вбивав. Це стало основою кримінальної справи. Спочатку в справі фігурував навіть Юрій Шухевич. Сліпий Юрій Шухевич теж "вбивав" російських солдатів. Також у вбивствах звинувачувався голова виконкому УНА-УНСО Ярослав Лагнюк, якому було в 1995 році було 3,5 роки. А по матеріалах справи цей Малофєєв розказував, що він (Лагнюк) катував солдатів і приймав участь у бойових діях. Вони навіть не подивилися на рік народження. Чого звинувачували Яценюка? Бо був 2014 рік, Росія подавала Революцію Гідності як державний переворот, бандити прийшли до влади, а хто Яценюк? Бандит. Росіяни взяли нашу фотокартку з Грузії, на мого товариша Влада Мирончука намалювали стрілочку та підписали - "Яценюк". Мене на цьому фото не було, тому вони намалювали стрілочку на самого високого та підписали його - "Мазур". Самим високим виявився Микола Березовий, чоловік Тетяни Чорновіл, який загинув під Іловайськом. На першій сторінці російського документа вказаний хрест УНСО посередині, а зверху написано "Конгрес українських націоналістів". Ці дебіли навіть сфальсифікувати нормально справу не можуть. Дітей роблять терористами, а Яценюка зробили моїм підлеглим, бо за їх версією я і Бобрович (Валерій Бобрович, керівник Головного штабу УНСО, - "Апостроф") були командирами і мені підпорядковувалися два брати Тягнибоки, Ярош і маленький Ярік Лагнюк. То раніше були сини полку, тепер виходить що у нас дитячий садок був у підпорядкуванні.
- На що розраховували росіяни?
- Ситуація могла розтягнутися, вони могли надати одні документи, а потім сказати, що додадуть ще. Це могло розраховуватися на те, що я сидітиму в Польщі в тому самому консульстві, витрачатиму кошти на адвокатів, а родина буде нервуватися. Коли з мене зняли червону лінію, то її зняли з Яценюка, Тягнибока, бо з`ясувалося, що росіяни паралельно подали 25 жовтня документи і щодо них. Це було приблизно за десять днів до моєї поїздки у Варшаву. Вони знали, що я маю їхати.
- Журналісти з'ясували, що по запиту Росії в Польщі було затримано ще 19 українців. Що вам відомо про них?
- Двоє чи троє з них є учасниками АТО, одного з них рік тому повернули в Україну. Чесно кажучи, "політичних" там немає. Там є хлопець, який збив машиною людину насмерть, але оскільки він учасник АТО, тому зрозуміло, що в Росії, його будуть переслідувати не стільки за ту людину, скільки за те, що він є учасником АТО.
- Як українцям діяти в ситуації, коли їх затримують за кордоном? До кого звертатися?
- Думаю що багато чого залежить від країни. Якби я потрапив, не дай Боже, у Сербію, мене могли б прямим рейсом у Росію відправити. Турки теж зараз граються з Росією в якісь ігри, тому навіть не знаю що чекати тим українцям, які їдуть туди відпочувати. Я би порадив не їздити в держави, які заграють з Росією. Ми маємо в Італії справу Марківа. А тепер з Росією починають загравати і французи. Колись в 1938 гралися з Гітлером, віддаючи по шматкам Чехословаччину, а зараз вони граються з Путіним навколо України. Це теж може закінчитися великою війною. Ця війна вже йде.
- Що може зробити наша держава для захисту українців за кордоном?
- Є думка про те, щоб створювати міждержавні комісії. У таку комісію могли б увійти представники МЗС, представники Міністерства внутрішніх справ і вони між собою домовляються, що у разі запитів від Росії наш громадянин не видається. І якщо є якісь реальні дії, то його за ці злочини судить Україна. Аналогічні зобов'язання на себе могла б взяти і Україна. Такі самі угоди можна зробити з литовцями, угорцями, румунами. Заодно подивитися, наскільки угорці та румуні є нашими союзниками в цих питаннях. Наскільки вони готові захищати наші тили. Наприклад, поляки чудово розуміють, що якщо Росія окупує Україну, то наступною буде Польща.
