Зростання світових оборонних витрат збільшилося за останнє десятиліття на 7,2% і досягло в 2019 році майже 2 трлн доларів США. 62% цих витрат припадають на п'ять держав - США, Китай, Індію, Російську Федерацію і Саудівську Аравію. За останні три роки, вони збільшили свою частку в світових військових витратах більш ніж на 2%. "Апостроф" розбирався, що стоїть за гонкою військових бюджетів і чому Росія, підвищуючи витрати на армію під час падіння економіки, може повторити долю СРСР.
Згідно з дослідженням Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), більше всіх в світі на оборонні витрати виділили США - 732 млрд дол. При цьому наголошується, що в період з 2009 по 2019 роки США зменшили цю статтю витрат на 15%. Найвище зростання серед країн з топ-5 продемонстрував Китай, збільшивши свої військові витрати за цей період на 85%. Індія збільшила на 37%, РФ - на 30%, а Саудівська Аравія - 14%.
Також варто звернути увагу на зростання загального оборонного бюджету країн-членів НАТО. У минулому році він склав понад 1,04 трлн доларів, при тому, що ще в 2016 році він був 918 млрд доларів. Примітно, що в Європі найдинамічніше зростання витрат за десятиліття продемонструвала Румунія - 154%, друге місце зайняла Україна - 132%. Але їх частка в світових оборонних витратах не перевищує 0,3%.
За оцінками аналітиків SIPRI, українські витрати на оборону в 2019 році зросли на 9,3%, в порівнянні з 2018-м. У грошовому вираженні йдеться про 5,2 млрд доларів. Для порівняння, витрати сусідніх Туреччини і Польщі склали 20,4 млрд доларів і 11,9 млрд доларів відповідно. Враховуючи те, що Україна знаходиться в стані війни с російським проксі на Донбасі, це порівняння свідчить не на нашу користь. Про ситуацію навколо Росії мова піде далі.
Співдиректор зовнішньополітичних програм і безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник пояснив "Апострофу", що SIPRI вважає витрати на оборону, а не сектор оборони і безпеки, куди входять більше відомств.
"У нас ці витрати йдуть однією статтею на безпеку і оборону, а не тільки армію. Збройні сили отримують незначний відсоток від ВВП, якщо порівнювати зі світовими витратами. Але разом з тим, це кожна четверта гривня (з державної скарбниці, - "Апостроф"), що чинить тиск на бюджет", - говорить Мельник.
Зазначимо, що в 2020 році фінансування Збройних сил становить 116 млрд грн з урахуванням коштів зі спеціального фонду, тобто приблизно на 14 млрд більше, ніж в минулому. При цьому в цілому на сектор оборони в державному бюджеті України на 2020 рік було виділено 245,8 млрд грн, що становить вже більше $9 млрд. У той же час фінансування програм, пов'язаних з модернізацією, ремонтом і закупівлею нових озброєнь порівняно невелике і складає 22,7 млрд грн - менше 1 мільярда доларів. Це не дозволяє нашій армії зробити якісний стрибок вперед навіть в умовах збройного протистояння на Донбасі. Хоча все в цьому світі відносно. Наприклад, в першій редакції Держбюджету 2014 року, зверстаного до початку російської анексії Криму та війни на Сході України, все фінансування Міноборони становило 16 млрд грн, тобто було меншим, ніж та сума, яку ми зараз виділяємо лише на вдосконалення техніки.
Світ готується до війни
За словами Мельника, зростання світових військових витрат вказує на збільшення напруженості та дестабілізації в регіонах з чіткою кореляцією між сусідніми державами. Йдеться про зростання військової присутності Китаю в Індійському океані, а також напруженість у відносинах Індії, Китаю і Пакистану. Потенційна загроза існує і в стосунках Саудівської Аравії з Єменом та Іраном. Фінансово відреагували на зростання загроз з боку РФ і країни-члени НАТО. Сюди варто додати застереження президента США Дональда Трампа щодо скорочення фінансування бюджету Альянсу, якщо європейські союзники не збільшать свої видатки.
Головний консультант відділу військової і військово-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков зазначає, що зростання військових витрат базується на відчутті відновлення військового суперництва між великими державами.
Винищувач F-16
"Ми бачимо, що світ входить в ту фазу, коли на перше місце виходить жорстка військова сила. Якщо Китай хоче показати свою перевагу, то РФ бере участь у військових операціях. Так-сяк, але Путіну вдалося провести переозброєння армії, вони отримали нову якість. Думаю, на тлі падіння ціни на нафту, вони можуть скоротити військові витрати на 20-25%, це буде не критично, через пару років знову відновлять витрати. Важливо відзначити, що навіть в такому стані РФ буде створювати велику загрозу для України та світу", - говорить виданню Белесков.
З іншого боку, відзначають експерти, схоже на те, що в Кремлі на даний момент не мають наміру знижувати витрати на "оборонку", що може їм серйозно відгукнутися вже найближчим часом...
Намацати дно
Приріст військових витрат РФ з 2000 року становить 175%, з 2010-го - близько 30%. При тому, що витрати не можна порівняти із середньосвітовими в перерахунку на відсотки ВВП. Світовий показник становить 2,2%, Кремль витрачає - 3,9%.
У 2010 році Дмитро Медведєв, на той момент чинний президент РФ, заявляв, що готовий почати гонку озброєнь.
"У найближче десятиліття нас чекає наступна альтернатива: або ми досягнемо згоди щодо протиракетної оборони і створимо повноцінний спільний механізм співпраці, або ж почнеться новий виток гонки озброєнь. І нам доведеться ухвалювати рішення про розміщення нових ударних засобів. Цілком очевидно, що цей сценарій був би дуже важким", - говорив Медведєв у посланні Федеральним зборам.
Починаючи з 2010 року РФ щорічно збільшувала витрати - до 70,2 млрд доларів 2011 році, 81,5 млрд - в 2012 році, 90,4 млрд - до 2013 році, 85,7 млрд - 2014 році. Але в останні роки в Кремлі скорочували витрати на "воєнку": в 2018 році, знизивши рівень витрат на оборону на 3,5%, до $61,4 млрд, Росія вперше з 2006 року випала з ТОП-5. Втім, в 2019 році військові витрати знову виросли, і сягнули 65,1 млрд доларів.
Як уже писав "Апостроф", Росія має проблеми з державною програмою озброєнь. Не встигнувши в озвучені терміни до 2020 року, Міноборони вирішило продовжити її ще на сім років. На думку експертів, на тлі падіння цін на нафту і економічних санкцій, не знижуючи витрати на ВПК, РФ ризикує повторити долю СРСР. Нагадаємо, однією з ключових причин розвалу Союзу стала гонка озброєнь, яку економіка країни, ослаблена падінням цін на енергоресурси, просто не витримала.
За словами Белескова, США продовжує витрачати на військові витрати більше всіх в світі, і вони навіть близько не підходять до показників початку "холодної війни".
Німецький танк Леопард-2
"Вони витрачають багато, але потрібно відзначити те, що Вашингтон на 15% скоротив витрати за останні десять років. Але теорія про те, що таким чином США втягують РФ в нову гонку озброєнь поки не підтверджується цифрами. Вони сумарно навіть не пішли до показників початку "холодної війни", - говорить експерт.
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко вважає, що головним мотивом Путіна є реваншистсько-імперські амбіції. Але влаштувавши гонку озброєнь фактично з самим собою, а також розв'язавши "нафтову війну", господар Кремля програв ще до її початку.
"Саудівська Аравія диверсифікувала економіку на альтернативну енергетику і офшорні хаби. Завдяки новим технологіям видобуток нафти там має високу окупність. Для США частка експорту нафти в структурі ВВП менша 1%. В РФ технологія видобутку залишилася на рівні СРСР - вони не можуть зупинити видобуток, тому що ресурси родовища настільки виснажені, що повторний запуск може відбутися вже без сировини. При цьому, вони не можуть розвивати нові технології через накладені санкцій. Вартість їх нафти навіть не окупається, при тому, що витісняється дешевшою арабською. Незабаром Кремлю доведеться використовувати інші ресурси - продавати золото та інші дорогоцінні метали, щоб хоч якось компенсувати збитки через обвал цін на нафту і газ", - розповідає "Апострофу" Коваленко.
Зазначимо, що державний бюджет РФ на 2020 рік зверстаний з розрахунку, що барель нафти буде продаватися по 45-48 доларів. Але 20 квітня вартість травневих ф'ючерсів на американську нафту WTI обвалилася до мінусової позначки. В той же час, вже 1 травня ціни на нафту значно зросли на тлі домовленостей про скорочення світового видобутку. Зокрема, червневий ф'ючерс на WTI коштував близько $20 за барель, але це все одно дуже далеко від мінімально необхідних для Росії показників.
Читайте також: За півхвилини до "опівночі": чому падіння цін на нафту загрожує війною
Як зазначає Коваленко, високі ціни на нафту дозволяли РФ не тільки збільшувати витрати, а й надолужити втрати від введених санкцій. При цьому у Кремля є низка закритих оборонних програм, фінансування яких не афішується. Сюди варто додати витрати на приватні військові компанії, які теж не відображаються в офіційних даних.
При таких витратах Кремлю доведеться знижувати витрати на сектор оборони або економити на соціальній сфері, що може привести до соціального вибуху. На все це наклалася нервозність у населення, викликана введенням карантину. В цілому, події останніх днів показали, що Москві зараз вкрай складно утримати ситуацію в регіонах контрольованою. Варто виділити події 20 квітня в Північній Осетії, де ОМОН розганяв протестуючих із застосуванням спецзасобів. Жителі вийшли з вимогою дати можливість їм працювати. В Якутії, на Чаяндінському нафтогазоконденсатному родовищі, 27 квітня робітники влаштували мітинг, вимагаючи нормальних умов роботи і захисту від коронавірусу. Разом з тим, рівень довіри до Володимира Путіна падає. За даними ВЦИОМ, російському лідерові довіряють лише 28,3% респондентів. Вже зараз стає очевидним, що падіння рівня життя пересічних росіян навряд чи пройде без наслідків для влади. І в цьому контексті подальше вкладання коштів в посилення армії зараз може зіграти з Путіним злий жарт.
