Свій перший рік на посаді президента Володимир Зеленський може вважати успішним. Україна не зробила поступок Росії, а підтримка голови держави досі висока. Відносини із сусідньою Польщею стали більш прагматичними та більш європейськими, обидві країни працюють командно у протистоянні Росії. Але у Зеленського є й проблеми, і не слід забувати, що довіра населення не безмежна, а час грає проти президента. Такі думки висловив "Апострофу" польський журналіст та письменник Вєслав Романовський.
Це був хороший рік у польсько-українських відносинах. Історичні суперечки, що панували протягом останніх років, особливо в засобах масової інформації і в політичній практиці польських та українських популістів, відійшли на другий план. У взаємних політичних відносинах ми повернулися до найважливіших питань: геополітичних, стратегічнихта економічних. Ми стали більш прагматичними та взаємно передбачуваними, роблячи висновки з минулих років. Ми дозріли як партнери, які знають ціну європейської безпеки.
Протягом останнього року польська дипломатія неодноразово підтримувала Україну у її протистоянні з Росією. Україна все ще може розраховувати на підтримку Польщі у Європі та у Європейському Союзі. Тут ми маємо спільні успіхи. Наприклад, спільна, поки що ефективна, блокада "Північного потоку-2". Польський уряд дедалі чіткіше усвідомлює зв’язок між економічним зростанням країни та працею українських економічних мігрантів. У цьому плані можна зауважити позитивні зміни у польському законодавстві. У Варшаві поширюється думка, що українським працівникам та спеціалістам слід гарантувати хороші умови праці та життя у Польщі.
Чи слід поєднувати ці позитивні зміни у польсько-українських відносинах із президентом України Володимиром Зеленським? Значною мірою, так. Його несподівана перемога на виборах породила багато питань. У Польщі було чути чимало голосів та прогнозів, що Зеленський піде шляхом Януковича і продасть Україну Путіну. Справа у тому, що ми також добре пам’ятаємо розтрачену перемогу Помаранчевої революції. Як і багато українців, ми не хочемо, щоб жертва Небесної сотні була марною.
Читайте також: Путін виявився слабеньким, у нього з'явився серйозний суперник - Дмитро Орєшкін
Звичайно, польські союзники України весь час тривожно спостерігають за розвитком ситуації навколо Донбасу та Криму, але вони впевнені, що Київ знає, за що бореться і не збирається складати зброю. Останній саміт у "нормандському форматі", з політичної точки зору, був дуже важливим для польської громадської думки. Як пам’ятаємо, він не приніс прориву, якщо йдеться про досягнення міцного миру на Донбасі та вирішення конфлікту. Але на саміті президент Зеленський проявив свою чітку позицію: він показав, що не має наміру йти на поступки Росії, і що Україна продовжує політику безпеки та боротьбу за незалежну, демократичну державу. Це дуже важливий сигнал для польських виборців і політиків.
Україна все ще перебуває у дуже складній ситуації. Москва не відмовляється від своїх політичних планів включити її до цивілізації "русского мира". Ось чому для Києва надзвичайно важливою є міжнародна підтримка, а також якнайширший фронт солідарності з Україною. Це те, що зараз шукає президент Зеленський, не без труднощів. Наприклад, ми пам’ятаємо історію його телефонної розмови з президентом Трампом. Це надзвичайно цікавий досвід не лише для президента України. Зовнішній світ сповнений несподіваних поворотів, навіть у стосунках із союзниками.
Внутрішня політика також не є простою. Незважаючи на все це, президенту Зеленському вдалося зберегти високу громадську підтримку. Однак найскладніше все ще попереду - економіка, підвищення рівня життя, освіта, охорона здоров'я та соціальна політика. Поволі час перестане бути його союзником. Також є тріщини в його парламентському та політичному оточенні. Проросійська фракція у Верховній Раді стає проблемою. І олігархія. Як вчить історія - олігарх не має батьківщини.
Загалом, президент Зеленський може записати собі у "плюс" свій перший рік: Україна зберегла свої шанси на незалежність та демократію, не зійшла зі шляху, обраного на Майдані під час Революції гідності у 2014 році. Президент все ще популярний серед виборців. Однак ніхто не може гарантувати, що цей стан протримається ще чотири роки, до наступних виборів. Час істини ще надійде.
