У Білорусі не буде тривалого, затяжного "Майдану", якщо не трапиться чогось, що підкине дров у вогонь. Протестуючі роз'єднані, а опозиція відсторонилася від "вулиці". Тому, імовірно, усе повернеться на свої місця. При цьому країна може залишитися без грошей, так як у запалі виборчої гонки Олександр Лукашенко сильно розлютив Кремль, а Європа не піде на поступки через жорстоке ставлення білоруської міліції до мирних мітингувальників.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів білоруський письменник, доцент Європейського гуманітарного університету у Вільнюсі ВІКТОР МАРТИНОВИЧ.
- Як би ви охарактеризували те, що сталося 9 серпня в Білорусі?
- Вибори закінчилися з передбачуваним результатом. Я ще три тижні тому заявляв про те, що нам буде пред'явлено результат не нижче 76% "за Лукашенка".
Люди діяли теж без сюрпризів - об'єднаний штаб відсторонився від вуличної активності. Відповідно, виникла стихійна реакція по містах. Стихійні протести завжди характеризуються децентралізованістю - люди не знали, куди йти. Це, з одного боку, погано, тому що люди не могли зібратися в одному місці в один ефектний, красивий натовп. Але, з іншого боку, міліція не знала, куди кидати сили. Вони сконцентрувалися навколо стели "Мінськ - місто герой". Про те, що там треба збиратися, напередодні заявляв один із популярних у Білорусі Telegram-каналів. Найбільші сутички із застосуванням шумових гранат і гумових куль відбувалися саме там. Наскільки було виправдано кидати світлошумові гранати в мирних людей, які спочатку не поводилися агресивно і не нападали на міліцію - для мене це велика загадка.
У чому відмінність від попередніх протестів: люди не тікали, коли пролунали перші вибухи гранат, - вони просто перегруповувались.
Офіційної інформації про результат сутичок немає. Ми не знаємо, скільки насправді убитих, чим все закінчилося для людини, яка потрапила під колеса автозаку. Так само, як статистика щодо коронавірусу, - кількість поранених і тяжкопоранених в протестах будуть приховувати, для того щоб приховати істинний масштаб подій 9 серпня.
Те, що відбувалося, не було схоже на впевнену перемогу Лукашенка із 80% голосів. Тому що на тих дільницях, де зібралися великі натовпи виборців і змусили підрахувати голоси по-чесному, показали протилежну картину - що 80% отримала Тихановська.
Цифра, яку створили для Лукашенка, виглядає абсолютно фантастичною. Якби вони зробили 54% у Лукашенка, можливо, масштаб протестів був би набагато меншим. Адже після голосування в будь-якому дворі на будь-якій лавці пенсіонери, які ще вчора були за президента, гуділи про те, що відбувається якась глобальна брехня, пенсії у них маленькі, і коли ж він, нарешті, піде.
Чи можна керувати країною, будучи переможеним? Напевно, можна. Один із парадоксів полягає в тому, що маючи навіть 3% підтримки (дані інтернет-опитувань білоруських видань Onliner і Tut.by, після яких Лукашенка дражнили "Саша-3%", - "Апостроф") можна управляти країною, коли 1,5% із цих 3% - силовики, а інші 1,5% - вчителі, які рахують твої голоси.
Таким чином, не мав рації той чоловік, який заявив, що "на багнетах можна втриматися, але складно всидіти" (авторство невідомо, приписувалося Шарлю Талейрану, міністру-президенту Австрії Феліксу Шварценбергу й іншим, - "Апостроф"). Я вважаю, що можна всидіти, тому у мене немає тріумфу і радості від того, що вчора так багато людей вийшло.
Поліція поливає протестуючих водою в Мінську
- На вашу думку, як розгортатиметься протест далі?
- Я думаю, що принаймні буде ще один-два великих виходи - і все. Адже все дуже сильно залежить від поведінки сторін. Протест - це стихія, яка тримається на енергії злості, яка виникає, якщо сторони поводяться несправедливо. Якщо щось підкине дров у топку, то буде ще кілька акцій. Але я повністю виключаю варіант затяжного "Майдану". Тому що треба розуміти, що те, що відбувається тут, кардинально відрізняється від того, що відбувалося в Україні.
Я був у Києві. В Україні було дуже багато різних структур, завжди були парамілітарні структури, здатні організовано тримати оборону, займати позиції, будувати барикади. У Мінську був момент, коли хтось спробував на кілька хвилин створити щось схоже на барикаду зі сміттєвих баків - міліція відразу ж зробила її своєю ціллю, і вона була зметена.
Тому нічого схожого на Майдан тут не буде точно. Білоруси вміють виходити один раз на 10 років. Вчорашній "один раз" триватиме ще пару днів і на цьому закінчиться.
- Кандидат у президенти Білорусі на виборах 9 серпня 2020 року Світлана Тихановська вже закликала Лукашенка до переговорів. Зрозуміло, що вона - як і будь-хто інший - президентом навряд чи стане. Але чи зможе вона на хвилі протестів заробити собі політичні дивіденди?
- Ви знову ж розмірковуєте, як представник української політичної культури, в якій це було б можливо. У нас гра в політику - це завжди "пан або пропав". У Білорусі немає інституту репутації. Коли ти приходиш в політику, у тебе є один шанс перемогти. Якщо ти програєш, ти відразу ж поміщаєшся у в’язницю і маргіналізуєшся по виходу з неї.
Набрати політичний капітал перед парламентськими виборами за допомогою цих протестів неможливо, тому що голоси там рахуються таким же чином, як і на президентських. Список 110 депутатів, які будуть оголошені через півроку переможцями, у нас затверджується на самому верху ще до того, як кампанія починається. Відповідно, кандидати отримують вказівку - вам треба висуватися, тому що ви будете депутатами.
Очевидно, що в таких умовах Тихановська пішла ва-банк, як і всі ті, хто висувався, включаючи Сергія Тихановського, Віктора Бабарико. Зараз ми бачимо, чим все закінчиться, якщо не станеться диво, контури якого я не можу поки розгледіти.
- Чим все закінчиться?
- Частина активних учасників протестів виїде за кордон. Частина - відправиться в СІЗО, а після виходу - виїде за кордон. А ті, хто залишиться, акумулюють в собі енергію народної гіркоти з приводу того, що ми ж вам повірили, а ви нічого не зробили.
Розгін протесту
- Зараз говорять, що в перетягуванні політичного канату з Кремлем Лукашенко більше виграє, ніж Путін. Якби на місці "бацьки" опинився хтось інший, чи можлива якась різка реакція Росії або планомірна здача Мінськом своїх інтересів?
- Ні. Основний кандидат, якого не допустили до виборів - Віктор Бабарико - хоча і був афілійований із російським банком, не став би сваритися з Росією, але і не здав би інтереси Білорусі. Тому що він, наприклад, дуже багато зробив для білоруської культури. Я сам бачив, як театр дотується завдяки Бабарико.
Другий основний кандидат - Сергій Тихановський - теж не був би гірше. Це такий собі білоруський Зеленський. Він харизматик, популіст, але ніяк не зрадник. Він деякий час тому симпатизував ідеям "русского мира", але ви розумієте, що коли ти приходиш до влади, народ не дає тобі кудись звернути. Якщо у тебе був слоган "Сильна Білорусь", то ніхто не дозволить тобі укласти контакти з Кремлем.
Що стосується ефективності Лукашенка як парламентера з Кремлем, то хоча Путін вже і привітав його з перемогою, я б не надавав цьому великого значення. Тому що за останні півроку відносини з Москвою у офіційного Мінська зайшли в такий глухий кут, в якому вони не були ніколи.
Ви розумієте, що Путін був змушений проводити конституційний референдум через те, що не спрацював обіцяний Мінськом план щодо підписання дорожньої карти зі створення "союзної держави". Такі речі не пробачаються. При цьому Білорусь починає купувати американську нафту - такі речі не пробачаються.
На словах ні Пєсков, ні Путін не виступали проти Лукашенка. Але будь-який крок, який за останні шість місяців робив Кремль стосовно Лукашенка, був максимально найгіршим із можливих. Більшого погіршення бути не може. Покращення при чинному президенті теж бути не може. Одним із моментів виборчої кампанії Лукашенка був розгром і "віджимання" російського "Бєлгазпромбанка" - його просто забрали. Таке не пробачається.
Наскільки я розумію владні еліти в Росії, вони діють за логікою серіалу "Бандитський Петербург". І зараз почалися такі "наїзди" один на одного.
Я думаю, до речі, що ситуація сильно затьмарить смак перемоги комусь із тих, хто міг би відчувати в Білорусі радість через те, що приписав собі 80% підтримки. Адже грошей не буде. Європа не дасть, тому що вона побачила, що тут відбувається, і зараз усі "європейські друзі" в білоруському уряді мовчать. Вони розуміють, що нової відлиги у відносинах із ЄС вже не бачити. Росія теж грошей давати не буде. Тому буде велика криза, і буде великий голод. Бюджетники будуть почувати себе дуже погано. Думаю, вчителям, які вчора спускалися по пожежних сходах, щоб уникнути сотень людей, які зустрічали їх оплесками біля дільниць (мовчазні оплески - один із форматів протестів, - "Апостроф"), або завучів, які перечікувати по коридорах, коли люди розійдуться, і яких у результаті довелося евакуювати ОМОНу, - всім цим людям відгукнеться їхня перемога.
- Перед виборами, як каже Лукашенко, Росія спробувала перекинути в Білорусь 200 людей із "групи Вагнера". На вашу думку, чи може Кремль повторити це, скориставшись нестабільністю в країні?
- Та ні, звичайно. Почнемо з того, що "вагнеровці", яких тут "знайшли", перебували з дозволу і відома білоруських силових структур. Мінськ був "аеродромом підскоку" для них для переправлення в подальші місця. Потрібно бути дуже наївною людиною, щоб допустити, що при повному проникненні спецслужб Білорусі в будь-яку сферу життя, ситуація, коли в одному з санаторіїв сидить 32 мужика в камуфляжі, цей санаторій належить управлінню справами президента, а особіст цього готелю не рапортує до КДБ - це фантастична ситуація.
На мою думку, відбулося гарне розігрування карти цих хлопців. Я вважаю, що це ще один гострий момент у відносинах між країнами. Адже "вагнеровців" використовували, та ще й як. Їхні регулярні рейси через Мінськ, який вони вважали безпечним, стали одним із елементів виборчої боротьби. Тому, повторюся, "отвєточку" чекати не довго.
