Російське керівництво виявилося в стратегічній пастці: йти з українського Донбасу вони не хочуть, але і відкрито напасти на Україну широким фронтом Кремль не може. Москва грає м'язами, стягуючи війська ближче до українських кордонів і озвучуючи войовничі погрози. Говорити, що Володимир Путін рушить армію на Київ поки передчасно, але і стверджувати, що він "не ризикне" напасти - було б занадто легковажно. Російська верхівка вважає дії і публічні заяви Вашингтона, спрямовані на підтримку України, а також дії Києва проти кума Путіна Віктора Медведчука "приниженням", на яке слід обов'язково відповісти. На яку відповідь в нинішніх умовах піде Москва, читайте в матеріалі "Апострофа".
"Нормандського саміту" не буде
На тлі потоку повідомлень про можливе вторгнення росіян углиб української території, в Кремлі продовжують підвищувати градус напруги, формально демонструючи гуманність. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, зокрема, після низки гучних погроз поспішив запевнити журналістів, "ніхто не збирається рухатися до війни з Україною, і ніхто не сприймає якусь можливість такої війни".
Але в цілому ні розмова Путіна з канцлером ФРН Ангелою Меркель, під час якої глава німецького уряду зажадала прибрати війська від українських кордонів, ні зустріч Володимира Зеленського і президента Туреччини Реджепа Ердогана, за підсумком якої Анкара висловилася на підтримку Києва, не поміняла позицію Кремля. Навпаки, заяви турецького президента викликали вкрай різку реакцію з боку Кремля: міністр закордонних справ Сергій Лавров застеріг владу Туреччини "від підживлення мілітаристських настроїв" Києва.
Ще пару днів назад в російських верхах звучали зовсім інші заяви. Заступник Адміністрації президента РФ Дмитро Козак, який є офіційним парламентером в "мінському процесі", говорив, що РФ відкрито втрутиться в ситуацію на Донбасі для захисту "російських громадян". Він також пригрозив Україні розвалом. У "республіках" ОРДЛО, за даними української розвідки, вже підготували три варіанти звернення до Володимира Путіна, серед яких є прохання надати "військову допомогу".
"У Кремлі, в тому числі, побоюються, що Київ за підтримки Вашингтона вирішиться на масштабну силову операцію на Донбасі. У Москви перед очима приклад Нагірного Карабаху. Дмитро Козак такими заявами намагається нагадати, що в ОРДЛО саме РФ, як вважає російське керівництво, є вирішальною силою", - пояснив у розмові з "Апострофом" військово-політичний експерт Микола Белесков.
У пана Козака також може бути персональний інтерес. Адже провал "прямих переговорів" між Офісом президента і колабораціоністами в ОРДЛО - його особиста недоробка, за яку йому доведеться звітувати перед Володимиром Путіним.
"Про висловлювання (погрози) Дмитра Козака на адресу України, які багатьох якщо не злякали, то сильно напружили. Що потрібно мати на увазі? Навіть в Росії, інші офіційні особи (навіть секретар Радбезу РФ Микола Патрушев) висловлюються в цьому контексті більш стримано. Про що це говорить? Про те, що Козак прикриває свою дупу (вибачте за непарламентський сленг, але в даному випадку він доречний). Повний провал в переговорному процесі по Донбасу - це його зона відповідальності", - написав у Facebook глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Чому "Путін нападе"
Незважаючи на те, що в Кремлі заперечують ймовірність війни з Україною, вона фактично йде з 2014 року, коли Москва окупувала Крим, а також частину Луганської та Донецької областей. Хоча спочатку Володимир Путін відкидав ймовірність анексії Криму, а введення військ РФ на Донбас росіяни заперечують досі.
Російські війська в Криму
Питання не в тому "нападе Путін нападе" чи ні, а в інтенсивності бойових дій на Донбасі на тлі де-факто не працюючого перемир'я.
У російські ЗМІ просочилася безліч даних про стягування військ до кордонів України з паралельним проведенням перевірки боєготовності десантних частин. В тому числі, є дані про те, що в рамках "навчань" російське командування наказало розбивати польові госпіталі для прийому поранених. Це може бути елементом залякування (госпіталі біля кордонів серед військових експертів і розвідників завжди вважалися важливим індикатором ймовірності атаки), але подібні дії, як правило, вказують на підготовку до бойових дій.
Якщо в Кремлі вважатимуть, що блискавична військова операція проти України принесе їм геополітичні та дипломатичні вигоди, Володимир Путін на неї точно піде. Мінус для росіян в тому, що на дворі не 2014 рік, і на одному тільки факторі раптовості виїхати не вийде. Зараз такий номер уже не пройде, кажуть експерти.
Чому "Путін не нападе"
Відповідно, вимальовується набір аргументів, чому (саме в цей момент) Володимиру Путіну не з руки відкрито наступати широким фронтом.
По-перше, необхідна ударне угруповання, якій зараз у росіян немає. Навіть з урахуванням "навчань" масового проведення перевірки боєготовності у військах.
"Перевірка бойової готовності займе кілька днів, після чого війська з полігонів повернуться в казарми. Володимиру Путіну, навіть якщо він зважиться, власне оточення не дозволить (вторгнутися в Україну - "Апостроф"). У Кремля немає внутрішнього політичного ресурсу на масштабну операцію з відкритим використанням російської армії. До того ж прикрити стільки масштабну операцію "зеленими чоловічками" і "іхтамнетамі" не вийде", - говорить "Апострофу" військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.
По-друге, яка політична мета можливого масштабного наступу? Дивно думати, що Путін буде "брати" Україну, щоб вона виконала Мінські угоди по Донбасу або розблокувала поставки води в Крим. Величезні втрати, витрати на великий окупаційний контингент і захопленої території, а також удари у вигляді економічних санкцій США і ЄС, які можуть бути набагато болючішими за попередні - все це входить в протиріччя зі справжніми цілями росіян.
Тому, власне, серед трьох варіантів "листів Пушиліна", про які говорить українська розвідка, крім прохання надати військову допомогу "ДНР", є й інші сценарії - прийняти "ДНР" до складу Росії або ж визнати незалежність "ДНР". Який варіант в кінцевому підсумку оберуть в Кремлі, залежить від того, наскільки серйозно "прогнеться" Київ і західні партнери.
Бойовик
Чого хоче Москва?
Для росіян завдання-максимум - отримати зняття санкцій і одночасно гарантії від Заходу, що Україна повертається в геополітичну орбіту Москви. Або, як мінімум, Кремль повинен отримати контролюючий "пакет акцій" при формально нейтральному статусі Києва. Для цього росіянам необхідний "особливий статус" для ОРДЛО, а також сильна політична "п'ята колона", щоб блокувати будь-яке просування Київ в сторону ЄС і НАТО.
Саме з цієї причини, вважають експерти, команда Віктора Медведчука активно "форсує" тему тарифних протестів з прицілом на дострокові вибори, а росіяни паралельно з цим продавлювали "прямі переговори" Київ з колабораціоністами і проведення місцевих виборів в ОРДЛО. Через дії глави Офісу президента Андрія Єрмака таку "консультаційну раду" на початку 2020 року майже створили.
"Для Кремля "прямі переговори" українського керівництва з ватажками в ОРДЛО - питання першорядної важливості. З початку війни проти нашої країни, росіяни ведуть лінію, що це нібито "громадянська війна", а вони - "посередники". На цьому тлі гучні заяви Козака, який прямо загрожує відкрито втрутитися в ситуацію на Донбасі, звучать занадто прямолінійно. Значить, Кремль виявився в цейтноті і тепер змушений публічно тиснути на президента Зеленського, вимагаючи політичних поступок", - сказав в коментарі "Апострофу" керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Володимир Путін навряд чи зараз пошле війська вглиб України, але стверджувати, що Москва "не зважиться" на жорсткі дії було б, щонайменше, наївним.
Росіяни можуть піти на стрімку операцію саме в рамках ОРДЛО, заздалегідь звинувативши Київ у "провокаціях". Адже представники "республік" не просто так постійно загрожують вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Мета - жорсткіше натиснути на Офіс президента Зеленського, щоб Банкова погодилася на всі кремлівські "хотілки".
