Раптовий прояв "миролюбності" Росії, що відводить свої війська від наших кордонів, не має нікого вводити в оману. Тиск - гібридний - з використанням Кремлем всіх можливих ресурсів триватиме. Антракт в агресії Кремля Україна повинна ефективно використовувати, зміцнюючи оборону і економіку і заручаючись максимальною підтримкою наших зарубіжних партнерів.
Деескалація почалася?
Наступного дня після звернення президента РФ Володимира Путіна до Федеральних зборів, 22 квітня, міністр оборони Росії Сергій Шойгу прийняв рішення завершити перевірочні заходи в Південному та Західному військових округах.
"Вважаю, що цілі раптової перевірки досягнуті повністю. Війська продемонстрували здатність забезпечити надійну оборону країни. У зв'язку з цим мною прийнято рішення завершити перевірочні заходи в Південному та Західному військових округах", - сказав Шойгу в окупованому Криму на нараді про підсумки дій військ.
Російський міністр поставив завдання "Генеральному штабу, командувачем військами військових округів і Повітряно-десантних військ спланувати і приступити з 23 квітня до повернення військ в пункти постійної дислокації, провести детальний аналіз і підвести підсумки раптової перевірки військ".
Таким чином, російський міністр оборони підтвердив тенденцію, що намітилася ще в посланні Володимира Путіна до Ради Федерації Росії - до перемикання уваги Кремля на внутрішні проблеми і тимчасову деескалацію ситуації на українських кордонах. Судячи з усього, соціологи вказали російському автократові, що російське суспільство зараз мріє не стільки про маленьку переможну війну, а про власне благополуччя, тому Путін вирішив переключитися на "підгодівлю" електорату перед прийдешніми в Думу виборами. Тим більше, що зростаючі ціни на нафту це зробити дозволяють.
На рішення російського керівництва відвести війська від кордону відреагував президент Зеленський, який заявив, що це сприяє зниженню напруженості на Донбасі, проте Україна залишається напоготові.
"Зменшення чисельності військ на нашому кордоні пропорційно знижує напругу. Україна завжди напоготові, але вітає будь-які кроки щодо зменшення військової присутності і деескалації ситуації на Донбасі. Україна хоче миру. Спасибі міжнародним партнерам за підтримку", - сказав Зеленський.
Днем раніше президент України запропонував Путіну "зустрітися в будь-якій точці українського Донбасу, де йде війна". Наступного дня Путін, залишаючись вірним лінії "іхтамнет", заявив, що говорити Зеленський нібито повинен з "республіками", а не "третьою країною":
"Виникає питання: ми що хочемо обговорювати на цій зустрічі?" "Якщо мова йде про обговорення проблем Донбасу, то тоді в першу чергу керівництво України повинно зустрічатися з керівниками республік" ЛНР "і" ДНР ", а вже потім - обговорювати ці проблеми з представниками третіх країн. Якою в даному випадку є Росія", - заявив господар Кремля.
В результаті, говорити про якусь миролюбність, що прокинулася у Росії, безглуздо. Про це свідчить і свіжа заява глави делегації Росії в ПАРЄ, віце-спікера Держдуми Петра Толстого. Він заявив, що Росія не буде виконувати жодної резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи ні по Криму, ні по Навальному, ні щодо будь-яких інших резолюцій, "якщо вони суперечать російської конституції або рішенням російського суду". Фактично, таким чином Росія плюнула і смачно розтерла свій плювок в обличчя керівництва Парламентської Асамблеї та її делегатів, принизивши цю міжнародну структуру.
Тому швидше за все, "антракт" в російській агресії, який встановився з сьогоднішнього дня, триватиме не надто довго - можна говорити про час до майбутньої зустрічі Джо Байдена і Путіна, яка пройде влітку. Але навіть такий невеликий проміжок часу Україна повинна використовувати максимально ефективно, зміцнюючи оборону, економіку і союзи з нашими партнерами, одночасно просуваючи питання євроатлантичної і європейської інтеграції.
Час кріпити оборону
У першу чергу Україні потрібно зміцнювати оборону, в якій є проблеми, які потрібно вирішувати в дуже стислі терміни, каже "Апострофу" військовий експерт Михайло Жирохов.
"Зараз є розуміння, що повномасштабну війну з РФ ми не виграємо, але потрібно зробити так, щоб противнику було завдано максимальної шкоди. Тому потрібна ракетна програма, ППО і тероборона - це те, на чому зараз потрібно зосередити увагу. Тероборона потрібна нам, тому що в разі повномасштабної агресії Росії ми не зможемо їй протистояти - матеріальних і людських ресурсів у них буде апріорі більше", - говорить експерт.
За словами Жирохова, Україні потрібно зрозуміти, чим ми будемо відбивати атаку супротивника і що нам може дати Захід в плані ППО, протитанкових засобів, адже модернізувати авіацію зараз неможливо, на це піде дуже багато часу.
Су-27.ВВС України
"У нас немає ППО дальньої дії. Все, що у нас є - радянського виробництва і розраховане на ближню і середню дистанцію. Patriot і їх аналогів у нас просто немає, а Захід працює чітко за нашими замовленнями. Якщо ми не ведемо мови про їх закупівлю - вони нам їх і не дадуть, адже США розподіляють військову допомогу за заявками Генштабу. Що стосується аналогів Patriot, тобто норвезькі комплекси Namsas, такого ж класу, як "Бук", але більш сучасні, їх нам можуть продати, навіть в кредит. Потрібно продовження програми "Сапсан", яка входить в стадію серійного виробництва, зараз є можливість отримати дві пускові установки і збільшити кількість ракет для цих комплексів", - додає експерт.
Він зазначає, що потрібно враховувати можливість атаки ворога в море і з моря, при цьому флоту у нас фактично немає. Україні в ідеалі потрібно кілька фрегатів з ракетним озброєнням, які прикриті ракетними катерами і тральщиками. У нас є напрацювання з берегової оборони - той же "Нептун", а глава "Артема" Олег Коростельов недавно в інтерв'ю Радіо Свобода заявив, що при належному фінансуванні підприємство може забезпечити армію необхідним озброєнням.
Але одна з головних наших проблем - забезпечення боєприпасами, акцентує Жірохов.
"Потрібно не просто закуповувати боєприпаси в Болгарії і возити звідти літаками, а створювати виробництво, використовуючи місцеві ресурси. Тобто, не закуповувати снаряди повністю, а тільки підривники, порох робити в Шостці або Павлограді. В крайньому випадку можна просто купити технології виробництва вибухівки - це навіть Судан може зробити, не те що ми", - підсумовує він.
Геть від російських товарів
Поряд з військовим компонентом безпеки держави дуже важливий і компонент економічний. Справа в тому, що за даними Держмитниці, за підсумками 11 місяців 2020 року Росія була третім після Китаю і Німеччини найбільшим торговим партнером України (8,5% від усього експорту і 5,6% від усього імпорту). З січня по листопад минулого року з Росії було імпортовано товарів на суму $ 4,1 млрд. За цей же період з України в Росію було продано товарів на суму $ 2,5 млрд. Таким чином, за 11 місяців 2020 року товарообіг між двома країнами досяг $ 6,6 млрд, що зовсім немало. Так, Росія в 2020 році успішно поставляла на Україну паливо і паливно-мастильні матеріали, цивільні транспортні засоби всіх видів, живу велику і дрібну рогату худобу, м'ясо і м'ясні продукти, рибу та продукти з неї, молочні продукти, овочі, фрукти, мед, горіхи, чай, кава, садово-городні та паркові саджанці, сіль, цукор, кондитерські вироби.
Утім, ще в 2013-14 році Україна досить активно почала йти з російських ринків, говорить директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.
"Було багато шуму і розмов, що Україна пропаде без ринків РФ і СНД. Але бізнес досить швидко переорієнтувався на інші ринки. До 2014 року Росія домінувала у зовнішній торгівлі з нами, а зараз її частка в загальному обсязі експорту-імпорту близько 12%, а ЄС - близько 40%", - говорить він.
Юрчишин нагадує, що по газу Україна ще в 2014 році переорієнтувалися на поставки з Європи. Була і залежність по ядерному паливу і компонентів, але в останні два роки ситуація різко змінилася, і ми отримуємо паливні збірки для АЕС не тільки з Росії - значно збільшилася частка поставок з США. Ядерні відходи ми теж вже захоронюємо не в Росії, побудувавши для цього сховище в Чорнобильській зоні. Але все ж деяка залежність від російського імпорту зберігається, каже експерт.
"По металу залежність від російського імпорту зберігається, але вона значно зменшилася. По паливу і його постачанню, особливо під час посівної, проблеми виникають не вперше, але вже два роки мова йде про налагодження поставок з інших країн, крім Росії. Думаю, це питання буде вирішене", - говорить він, відзначаючи, що залежність по мінеральним добривам Україна вже подолала.
Прискорити шлях в НАТО і ЄС
Третім компонентом, за допомогою якого Україна повинна зміцнювати держбезпеку під час паузи в російській агресії, є посилення підтримки з боку наших союзників, подальша європейська і євроатлантична інтеграція (особливо з огляду на те, що в червні пройде черговий саміт НАТО).
Генеральний секретар НАТО і президент України
"Зеленський правильно наполягає на ПДЧ, адже на Бухарестському самміті 2008 роки нам вже обіцяли членство в НАТО. Але при цьому сказали тренуватися і виконувати річні національні програми, ніж ми і займаємося 13 років без особливих зрушень у позиції Альянсу. Звичайно, Столтенберг каже, що двері відкриті для України, а Росія не має права вето на наше членство. Але серед країн-членів НАТО є різні позиції, не тільки щодо України, а й взагалі щодо євроатлантичної солідарності", - говорить "Апострофу" директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС Григорій Перепелиця.
Він звертає увагу на те, що Зеленський вимагав у Макрона хоча б декларації про євроатлантичну та європейську інтеграцію нашої країни, але французький президент уникнув відповіді.
"Німеччина і Франція - два основних адвоката Росії, вони давно ними залишаються. Ми бачимо безпрецедентне зближення Німеччини з Росією, про що свідчить заява Меркель в ПАРЄ: мовляв, потрібен діалог з Росією і добудова Північного потоку-2, тобто в Берліні проросійські сили перемагають. Крім Німеччини та Франції, в рот Путіна заглядає і Італія. Мало того: Джо Байден озирається на Кремль, сповідуючи неоліберальну концепцію діалогу і співпраці навіть щодо своїх ворогів, того ж Кремля і порушників міжнародного права. Це чітко показала політика Обами", - говорить експерт.
Перепелиця каже: не варто ідеалізувати і широко обговорюваний статус особливого партнера США поза НАТО: він не дає гарантій колективної оборони, це не військовий союз. Звичайно, такий статус лібералізує режим експортного контролю, в тому числі чутливих технологій в сфері озброєнь, адже далеко не всім США продають найсучаснішу зброю.
"Не можна порівнювати можливе отримання Україною статусу партнера США поза НАТО і з Кореєю, і Японією: вони мають союзні договори зі США. Як, до слова, і Ізраїль. Але навіть перед цими країни, як і перед Єгиптом і Йорданією, які теж мають цей статус, у Вашингтона немає зобов'язань як у військового союзника. В НАТО є стаття 5 Статуту, яка гарантує колективну оборону, і це саме те, що нам потрібно. Крім того, статус особливого партнера поза НАТО дають тим державам, які не збираються вступати в Альянс, про що у нас ніхто не говорить. Це або нейтральні країни, або ті, хто не вступає в НАТО. Якщо ми випросимо цей статус, то членство нам не світить", - підсумував Перепелиця.
У цілому, Україна повинна брати від союзників максимум допомоги, яку вони можуть запропонувати, включаючи фінансову і військову, у вигляді поставок зброї. Разом з тим, ми повинні кріпити свою оборону і зменшувати економічні зв'язки з агресором, а головне - розуміти, що замість нас захищати нашу країну ніхто не буде.
