У середу, 5 травня, до Києва з довгоочікуваним візитом приїхав держсекретар США Ентоні Блінкен. За той час, що він пробув в Україні, глава Держдепу встиг провести зустрічі зі спікером і главами фракцій Верховної Ради, прем'єром, міністром закордонних справ, і звичайно, з президентом Володимиром Зеленським. Саме під час розмови з президентом і наступною прес-конференції стало остаточно зрозуміле коло тем, що обговорювалося українськими топ-чиновниками і главою американської дипломатії. Про те, чого чекати Україні від цього спілкування з Блінкеном, читайте в матеріалі "Апострофа".
Чи отримаємо ми "парасольку" від Вашингтона
Природно, головною темою - та й, власне, причиною приїзду Блінкена в Україні - стала війна на Донбасі і різке зростання загрози російського вторгнення. Держсекретар під час спільної прес-конференції з Володимиром Зеленським підкреслив, що росіяни відвели від кордону тільки частину своїх підрозділів. "У цьому контексті ми активно розглядаємо можливість збільшення допомоги Україні в сфері безпеки", - додав Блінкен. У свою чергу Зеленський назвав конкретні цифри: зараз біля кордонів України розташовано 75 тисяч російських військових.
Утім, сторони досить побіжно торкнулися формату підтримки України з боку США. Показово, що Зеленський, який в квітні неодноразово порушував в публічній площині питання про надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО, цього разу з цього приводу мовчав. Експерти не виключають, що це може свідчити про зміну цілевказівки в стратегії Києва та початок роботи над формалізацією двосторонніх відносин з США. Зокрема, мова йде про надання Україні статусу MNNA (Major Non-NATO Ally) - основного союзника США поза НАТО.
Тим більше, як зазначає співдиректор програм зовнішньої політики та безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков, в Конгресі з 2014 року лежить законопроект про Україну як союзника США поза НАТО, і він не втратив свою актуальність.
Експерт нагадує, що тема MNNA, включає не тільки військове співробітництво, а й співробітництво в інших сферах, в тому числі - енергетиці, інвестиційній співпраці в різних галузях. Тобто, сам по собі такий статус потягне за собою ланцюжок контактів в інших сферах, що дуже важливо. "Але потрібно бути досить тверезими в цьому плані і враховувати, що американці не будуть закривати очі на внутрішньоукраїнську проблематику. На проблеми, пов'язані з нашим нафтогазовим комплексом, з корпоративним управлінням, корупцією, реформою судової системи, реформою системи держуправління", - зазначив Пашков в коментарі "Апострофу".
"Звичайно, це було б дуже добре, якби ми отримали такий статус. Нам потрібні юридично зобов'язуючі, закріплені гарантії безпеки і військової допомоги. Відповідно ми теж зобов'язуємося надавати США необхідну допомогу, якщо це стосується якихось регіональних проблем або участі України в миротворчих місіях. У принципі, це ми можемо зробити не тільки на рівні міжнародних організацій: ОБСЄ або ООН, а й на рівні двостороннього партнерства", - говорить "Апострофу" професор КІМО, американіст Сергій Галака.
Він зазначає, що мова не йде про розміщення американських баз або якусь масштабну військову присутність в Україні, але в разі успіху можна буде говорити, як мінімум, про навчальні центри. Відповідно, українські військові активніше поїдуть на навчання в США. Також крім навчання і інструктажу військових, США можуть забезпечити Україну досить сучасною зброєю.
"США і їх союзники по НАТО проводять переозброєння. Поступово винищувачі F-16 списуються або виводяться в резерв. Якщо у них ресурс не вичерпаний або можна його продовжити, передача таких машин в істотній кількості або їх продаж за залишковими цінами були б дуже цінним придбанням для українських Збройних сил. Можливі й поставки американських безпілотників, адже в Ізраїлі ми закупили їх всього шість одиниць, це несерйозно. В американців є дальні безпілотники, які можуть літати на тисячі кілометрів, вони з баз в Туреччині запускають їх, над Іраком, Іраном, Афганістаном, там виконують бойові завдання", - додає експерт.
За його словами, американці можуть допомогти Україні і з флотом. Наприклад, американці багатьом союзникам передавали есмінці, які відслужили 30 років, або сторожові кораблі за символічні гроші, оскільки в США на західному і східному узбережжі стоїть набагато більше "покинутих" бортів, ніж в діючому флоті. Як зазначає Галака, Вашингтон цілком міг би передати їх нам за ціною металобрухту. Є й інші напрямки, за якими США може нам допомогти - в тому числі, і по ППО.
Глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко зазначає, що тема отримання статусу союзника США поза НАТО давно обговорюється, проте, домогтися його буде складно, хоча домовитися про укладення договору про особливе партнерство з США - реальне завдання. Це може стати заміною членства в НАТО, адже низка країн Західної Європи, які співпрацюють з Росією і є членами НАТО, не хочуть конфлікту з Росією і отримання Україною ПДЧ. Тобто, стратегічно і тактично ми все робимо правильно, окреслюючи "меню" наших інтересів.
"Ми зацікавлені в активному розвитку військово-технічного співробітництва та стабільній політичній підтримці. Навряд чи можливе підписання Договору про взаємодопомогу з США, який є у деяких союзників Вашингтона. І треба бути реалістами: більшість наших західних партнерів не готова воювати з ядерною державою. Але розвивати системне партнерство, яке істотно збільшить гарантії безпеки України - потрібно", - додає політолог.
Хто приїде до Києва говорити про окупований Крим?
Ще одна магістральна тема переговорів на вищому рівні - презентація Кримської платформи 23 серпня акурат до 30-річчя Незалежності України. Зеленський запросив США взяти участь у цій ініціативі, а президента Байдена - приїхати до Києва. Але глава Білого дому навряд чи приїде, вважає Галака.
"Не думаю, що Байден приїде на презентацію. Думаю, буде той же Блінкен або віце-президент Камала Харріс. До речі, я б до неї придивився дуже уважно, враховуючи вік Байдена і те, що він навряд чи на другий термін буде висуватися", - резюмував експерт.
З Галакою не згоден експерт Міжнародного центру стратегічних досліджень Микола Капітоненко. На його думку, значення візиту Блінкена в цілому - чисто символічне, а мета - показати, що Україна займає важливе місце в регіональній політиці США. Чи займає вона насправді настільки ключову роль в геополітичних позиціях Вашингтона - можна буде зрозуміти з того, як будуть розвиватися контакти з Байденом, чи приїде він в Україні і в якому вигляді братимуть участь США в Кримській платформі.
Раніше Джо Байден не раз був в Києві
У цілому, Капітоненко вважає, що всі ініціативи, які були озвучені українською стороною, виглядають як список побажань, який вже давно на слуху. Мовляв, ми багато чого хочемо - в НАТО хочемо, а якщо не в НАТО, то бути основним союзником США поза цієї організації, план ПДЧ і грошей хочемо, озброєння теж, а також посилення військової співпраці і двосторонній альянс. Але справа не в наших бажаннях, а в тому, що ми реально можемо отримати.
"Виходячи з риторики, яка звучала на зустрічі, думаю, українська політика Байдена буде виглядати як політика адміністрації Обами, трохи адаптована до умов, що змінилися. Головне завдання, яке вирішував Обама з приводу наших подій, полягала в тому, щоб якось надати Україні підтримку, але не опинитися заручником конфлікту і не поставити надто багато на карту. Все, що пов'язано з питаннями репутації, грошей, зв'язування рук, Обама вирішив наданням кількасотмільйонної допомоги Україні, різних організаційних і консультаційних послуг, а також антиросійськими санкціями і дипломатичною підтримкою", - каже експерт "Апострофу".
Апологетам теорії про "зовнішнє управління" Україною варто прислухатися до експерта: Капітоненко закликає не переоцінювати вплив США на внутрішньоукраїнські процеси, долі олігархів, підприємств і політиків.
"Актуальний стан справ в нашому регіоні США поки влаштовує. Може їх щось не влаштовує в наших реформах, окремих напрямках, особистостях, але це не настільки важливо для них, тому що Україна - все ж досить маленька країна, в якій вникати в деталі, що відбувається на рівні галузей і підприємств, їм нецікаво. Крім того, у них дійсно немає можливості щось тут змінити", - підсумовує Капітоненко.
Приклад США і невійськове співробітництво
"Для України дуже важливо відновити і налагодити канали співпраці, на зустрічі з депутатами це питання порушувалося, зокрема про посла США в Україні, про спецпредставника по Донбасу. Також сторони, швидше за все, не обійшли увагою й необхідність найближчим часом провести комісію зі стратегічного партнерства, яка діяла раніше", - говорить Михайло Пашков, відзначаючи, що на участь США в Кримській платформі на американців озираються, оскільки це - самодостатній стимул для дій для інших країн.
"Приклад США стосується й Європейського союзу, і країн-членів НАТО, де Америка грає першу скрипку, це момент дуже важливий, стимулюючий. Є ще один дуже важливий аспект участі Вашингтона в ініціативі Києва: Кримська платформа дасть дуже серйозний стимул задуматися країнам, які утримуються в період голосування на Генасамблеї ООН щодо кримської проблематики", - говорить Пашков.
Українсько-американські навчання
За словами Фесенка, для американців на переговорах з українським керівництвом важливо було акцентувати увагу на реформах, особливо антикорупційній.
"Зеленський зробив хитрий хід, підвищивши ставки і запросивши Байдена в Україну на презентацію платформи. Президенти США до нас приїжджали дуже давно, майже 20 років тому, останнім був Буш-молодший. Є чинники, які заважають Байдену приїхати: пандемія і шановний вік. Але ми маємо на увазі: якщо не президент США, то інший керівник США, тобто Камала Харріс, або той же Блінкен", - говорить Фесенко.
"Нафтогаз" і корпоративне управління
Щодо делікатного питання реформи корпоративного управління та звільнень в "Нафтогазі" (в тому числі - рішення Кабміну про відставку Андрія Коболєва, яке викликало негативну реакцію низки західних структур), Фесенко вважає, що в результаті змін держава втратила контроль над держкомпаніями, і це ненормально, незважаючи на зауваження Вашингтона.
"У США ніколи не було великих держкомпаній, на відміну, наприклад, від Франції. Нам ближче європейський досвід. Наприклад, Олланд боровся з втратою контролю держави над великими компаніями. А критична позиція Держдепу багато в чому сформована лобістами Коболєва з України, як і по багатьох інших питаннях. Справа ще і в тому, що погляд на українські реформи з Вашингтона і Брюсселя і з Києва не завжди збігається. Тарифи, наприклад: для американців важлива ринкова ціна на газ в Україні, а рівень тарифів хвилює нас і наших політиків", - резюмує Фесенко.
