Нобелівську премію миру 2021 року одержали журналісти - головний редактор російської Нової газети Дмитро Муратов і засновниця філіппінського видання Rappler Марія Ресса. І це вельми неоднозначний вибір - принаймні для України. Чому "Нобеля" отримав редактор російського ліберального видання, афілійованого з однією з "веж" Кремля - читайте в матеріалі "Апострофа".
"Промінь світла у темному царстві"
Свіжу "мирну нобелівку" присудили за "зусилля щодо захисту свободи слова і самовираження, що є основоположною умовою для демократії і міцного миру". Отримали високу нагороду два абсолютно різних журналісти. Так, проти головного редактора Rappler Марії Рессо і проти самого Rappler було відкрито 11 кримінальних справ. Її особисто звинувачували в несплаті податків, наклепі, порушенні закону про іноземних власників та поширенні наклепу в інтернеті. З того часу вона стала символом боротьби за свободу преси на Філіппінах і здобула від філіппінського диктатора Дутерте прізвисько "рупора американців".
У другого лауреата таких проблем немає. Хоча російську "Нову газету", яку очолює Муратов, в Нобелівському комітеті назвали "найнезалежнішою газетою в сучасній Росії, з принципово критичним ставленням до влади". Але в Росії, як відомо, все відносно - і найнезалежніша газета там може мати своїх замовників у владних кабінетах. Ще один показник - відсутність у НГ "обов'язкового" статусу іноагента.
Сам Муратов говорить, що зовсім не очікував такої нагороди.
"Я сміюся. Взагалі не очікував. У мене тут безумство. Я бачив дзвінок з Норвегії, але вважав його небажаним. Я ось що можу сказати: ми будемо віддуватися цією премією за російську журналістику, яку зараз намагаються репресувати. Ось і все. Будемо намагатися допомагати людям, які зараз визнані агентами, яких зараз гноблять, висилають з країни", - заявив головний редактор "Нової", додаючи, що вручив би Нобелівську премію миру російському опозиціонеру Олексію Навальному.
Варто відзначити, що спочатку фаворитом гонки за премію миру вважалася Всесвітня організація охорони здоров'я. У числі інших найбільш ймовірних кандидатів також називали того ж Навального, лідера білоруської опозиції Світлану Тихановську, еко-активістку Грету Тунберг і організацію "Репортери без кордонів". Всього на премію миру претендували 329 кандидатів (234 особи; 95 організацій). Це третій показник за всю історію Нобелівської премії миру.
Український медіа-експерт, голова Інституту масової Оксана Романюк вважає, що в Комітеті стали більше уваги приділяти свободі інформації.
"Я думаю, таке рішення Нобелівського комітету говорить про те, що питання свободи слова, дезінформації зараз є найважливішими питаннями для збереження безпеки в світі. Крім того, в Комітеті більше уваги стали приділяти свободі інформації та необхідності захисту її якісних зразків. Журналістиці віддали пріоритет перед екологією і навіть над питаннями ковіду, оскільки серед кандидатів були ВООЗ і Грета Тунберг", - говорить експерт "Апострофу".
З Романюк згодні і деякі київські журналісти і громадські діячі, які вже привітали Муратова, звеличуючи НГ як "оплот свободи слова і демократії" і "останній ковток свободи в РФ". Втім, тут далеко не все так просто.
Де закінчуються московські ліберали і починається Путін?
Справа в тому, що журналісти видання "Проект" у 2019 році оприлюднили вельми цікаве розслідування. У ньому говориться, що один із засновників компанії Yota, доларовий мільйонер Сергій Адоньєв, який є партнером глави держкорпорації "Ростех" Сергія Чемезова, спонсорує "Нову газету". Крім того, як випливає з розслідування, він фінансував президентську кампанію Ксенії Собчак.
Цілями цієї підтримки, за даними "Проекту", є "створення ілюзії політичної волі і свободи слова в країні", а заодно можливість контролювати діяльність редакції.
Розслідування "Проекту" засноване на бесідах з колишніми співробітниками "Нової газети", колишніми бізнес-партнерами Адоньєва і Чемезова, а також неназваними високопоставленими чиновниками Кремля. Згідно із зібраною інформацією, співзасновник Yota став фінансувати "Нову газету" на рубежі 2014-2015 років, коли у видання виникли фінансові проблеми, в редакції почалися невиплати зарплат, а головний редактор Дмитро Муратов навіть припускав відмову від випуску друкованої версії видання.
Примітно, що в тому ж 2014 році Муратов разом з деякими російськими громадським діячами підписав відкритого листа до Володимира Путіна, протестуючи проти анексії Криму, нагадує Оксана Романюк.
"Муратов в 2014 році був серед тих, хто підписав відкритого листа до Путіна про те, що Крим - українська територія, і потрібно зупинити агресію. У мене є питання до контенту "Нової газети", але вибір Муратова - гідне рішення: премію не віддали тому ж Навальному, до якого є безліч питань щодо цінностей, які він декларує, його ставлення до України і так далі. Шкода, що не було кандидатур журналістів від Білорусі - було б добре привернути увагу до жахливого стану демократії і свободи слова там", - говорить експерт.
Втім, після 2014 року в "Новій" багато що змінилося. Змінилася і позиція Муратова по Криму.
"Це викликало масу нарікань і на Україні, і в світі, і в приблизно 10% населення нашої країни на те, що це приєднання не бездоганне. В ньому визначено існує нестача легітимності. Я обговорював це питання з різними людьми. З одного боку, просто неможливо сперечатися, що люди займали черги до виборчих дільниць мало не з ночі, щоб проголосувати (на псевдореферендумі за приєднання Криму до РФ - "Апостроф")...", - говорив він в інтерв'ю вже за рік.
З тих пір там не виходять гострі статті, що стосуються Чемезова, його сім'ї і бізнесу. Крім того, за час приходу в НГ нових інвесторів в ній з'явилися дві публікації, які в вигідному світлі висвітлювали роботу компаній Чемезова і державної компанії "РусГідро". Автором значився Олексій Барінов, однак співробітника з таким ім'ям не зміг пригадати жоден опитаний журналіст видання. При цьому Муратов визнав, що ЗМІ "отримує благодійні внески від Адоньєва", назвавши його "надійним партнером і товаришем", але додавши, що у того немає акцій газети.
Вельми своєрідна благодійність, треба сказати. Важливо відзначити і те, що обережний Муратов не хоче, щоб в Кремлі його сприймали як інструмент, яким шведські академіки втерли носа Путіну. Тому частину нобелівської премії він обіцяє віддати в фонд "Коло добра", який допомагає дітям з рідкісним захворюванням - сигнальною м'язовою атрофією. Фонд заснований з подачі самого Путіна, тобто виходить якась благодійність з присмаком диктатури.
До речі, Крим українським "Нова" не називає давно, та й відкритих листів її представники не пишуть. Зате пишуть репортажі про те, як росіянам з глибинки подобається "їх Крим" з фотографією Кримського моста на обкладинці.
"Керченський міст. Його ажурні арки видно за кілька кілометрів. Ширяє над Керченською протокою красивий, як лебідь. Поєднує Кубань і Крим, роз'єднує Росію і Україну". "Російські царі вважали Крим найкращим місцем Росії. Все, що створено рукою Господа, приголомшує". "Я заходив і накидався на чорноморські мідії, морського півня, морського дракона. Живу, рибу, що пахне морем, доставляють прямо з рибальських човнів. Чорноморську рибку, засмажену до хрускоту, їдять цілою. Руками і з нутрощами", - прекрасний зразок пропаганди, чи не так? Але це ще не все.
Зв'язки на найвищому рівні
Колишній російський журналіст Аркадій Бабченко стверджує, що дочка Дмитра Муратова працює радником голови Центробанку Росії Ельвіри Набіулліної, сам Муратов не чужий Дмитру Пєскову та Тіні Канделакі.
На цікавий момент, який пов'язує "Нову" з Україною, звертає увагу медіаексперт Віктор Огієнко. Він зазначає, що це видання користувалося великою прихильністю Віктора Медведчука.
"Сумновідомий Віктор Медведчук погоджувався давати інтерв'ю лише одному медіа з умовно ліберального блоку - "Новій газеті". Вже хто-хто, а Медведчук чітко знає кому давати інтерв'ю. Напевно тому, що основний її спонсор і куратор (але, підкреслимо, не єдиний) Чемезов з "Ростеху", - говорить Огієнко.
Таких "пазлів" щодо НГ і її головного редактора можна назбирати ще достатньо, і кожен приклад, як влучно зазначив медіа-експерт Отар Довженко, говорить нам про те, що у фразі "ліберальні російські медіа" головним словом є "російські". Тому досі численній українській аудиторії цих ЗМІ не слід сприймати їх як надійні джерела інформації: довіра до них - це гачок, який тримає вдумливу, адекватну частина українського суспільства на прив'язі "русского мира", від якого ми вже 7 рік активно намагаємося позбутися...
