Напавши на Україну і отримавши гідну відсіч, Росія, по суті, відчинила для нас вікно до Євросоюзу. Наразі лідери ЄС почали чітко заявляти про європейські перспективи Києва. Це ще не схвалення статусу країни-кандидата у члени ЄС, але тим не менш. Про те, чи зможемо ми досягти бажаного результату у своєму шляху до Брюсселя, читайте у матеріалі "Апострофа".
Стриманий оптимізм без "зради"
У понеділок, 14 березня, посли Європейського союзу готуються узгодити черговий, четвертий пакет санкцій щодо Російської Федерації, що включає заборону на експорт предметів розкоші та нові інвестиції ЄС у російський енергетичний сектор, а також заборону на імпорт сталі та заліза. Це ще один сильний жест, який свідчить про підтримку України з боку Брюсселя, для якого після нападу Росії українська тема, безумовно, є ключовою.
Буквально одразу після того, як стало зрозуміло, що Україна не збирається здаватися, європейські політики заговорили про перспективи вступу України до Євросоюзу. До цього ніхто про таку можливість із лідерів ЄС навіть не заїкався.
1 березня, через тиждень після початку війни, Київ подав заявку на вступ до Євросоюзу. Відразу після цього посли держав-членів ЄС направили українську заявку на розгляд Єврокомісії, яка має дати оцінку готовності України. Дуже важливим завданням для дипломатії є ухвалення особливої прискореної процедури переговорів щодо статусу країни-кандидата до членів ЄС.
Неформальне засідання Європейської ради, що відбулося в ніч із 10 на 11 березня, завершилося схваленням декларації, яка містить компромісне визнання перспектив членства України в ЄС. Прийняте рішення щодо європерспективи звучить так:
"Європейська Рада визнала європейські прагнення та європейський вибір України, як зазначено в Угоді про асоціацію. 28 лютого 2022 року президент України, реалізуючи право України обирати свою долю, подав заявку України на вступ до Європейського Союзу. Рада ЄС запропонувала Єврокомісії подати свій висновок щодо цього заяві відповідно до положень Договорів ЄС. До винесення цього висновку вже тепер ми ще більше зміцнюватимемо наші зв'язки і поглиблюватимемо наше партнерство, щоб підтримати Україну на її європейському шляху. Україна входить до нашої європейської родини".
Крига скресла, але є питання
Рішення має низку позитивних зрушень порівняно з попередніми формулюваннями, хоча в ньому немає посилань на статтю 49 Договору ЄС про процедуру приєднання. Тим не менш, через два дні голова представництва ЄС в Україні Матті Маасікас заявив, що робота з приєднання України до Європейського союзу розпочалася.
"11 березня на своєму саміті у Версалі глави держав та урядів ЄС обговорили заяву України на членство в ЄС. Вони дали чіткий політичний сигнал: Україна належить до європейської сім'ї. Роботу щодо членства України в ЄС розпочато, крига скресла, процес пішов", – сказав Маасікас.
Звісно, такі заяви не робляться просто так, і Україна справді зробила значний стрибок уперед на шляху євроінтеграції, але розраховувати, що Києву дадуть чітку перспективу членства вже зараз не варто з низки причин, каже "Апострофу" директор Інституту світової політики Євген Магда.
"На сьогоднішній момент підстав для членства у нас немає, на жаль. ЄС нас втягнув у власну сферу впливу, зафіксував там і тепер чекатиме завершення бойових дій, щоб взяти максимально активну участь у відновленні української економіки. Для ЄС участь у відновленні України – це шанс отримати імпульс для свого економічного розвитку. У нас є Угода про асоціацію, але нагадаю, що після референдуму в Нідерландах до документу було внесено певні обмеження, його виконання не означає членство в ЄС", - каже експерт.
На його думку, якщо проаналізувати рішення неформального засідання Європейської ради, яке відбулося 11 березня, то у підсумковому документі позитивом є те, що чотири параграфи стосувалися України і лише один – про Грузію та Молдову. Іншими словами, Євросоюз показав, що розуміє гру цих двох країн, але ставиться до неї зі скепсисом. Втім, і щодо нас є багато питань.
"Об'єктивно кажучи, не забуваємо, що поки що йде війна - ні в економічному, ні в політичному сенсі наблизитися до ЄС ми не можемо. Той, хто думає інакше - живе ілюзіями. Іншими словами, у Версалі на зустрічі Євроради ми отримали максимум, тому що перед самітом Макрон зазначив: Україна, мовляв, зараз не може розраховувати на членство в ЄС. Перед нами у черзі держави Балкан, інтеграція тієї ж Сербії у політичному сенсі для Брюсселя не менш важлива, ніж вступ до ЄС України. Є ще й заявки Грузії та Молдови можна обурюватися порядку речей, але сенсу в цьому я не бачу", - вважає Магда.
З ним погоджується політичний експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса, який зазначає, що результатами неформального саміту ЄС стали декларативні запевнення, які мали місце раніше, зокрема, про підтримку України (теж на рівні декларацій).
"Я не очікував від цих зборів будь-яких рішень про наш прискорений вступ, адже країни ЄС не поспішають із таким серйозним питанням. Поки що ми воюємо – мені здається, не варто на нього розраховувати. Максимум, на який можна сподіватися – визнання України кандидатом у члени ЄС, для цього залишилося кілька формальних процедур, це символічний крок, який не дуже змінює формат взаємовідносин з Євросоюзом, але це те, що Брюссель пообіцяв зробити ще на початку російського вторгнення. Щодо процедури прискореного розгляду заявки України, то це стосується статусу кандидата в члени ЄС, а не безпосередньо вступу до Євросоюзу. Навіть якщо буде спрощено процедуру вступу, її слід очікувати пізніше, принаймні тоді, коли буде якась прогнозованість ситуації в Україні", - стверджує Куса.
Додамо, що президент Литви Гітанас Науседа, який брав участь у згаданому саміті і є одним з адвокатів вступу України до ЄС, залишився задоволеним його рішенням, і дав зрозуміти, що воно має проміжний характер, а розвиток події істотно залежить від того, чи громадські настрої зможуть змінити позицію урядів деяких країн, влада яких здавна чинила опір євроінтеграції України.
"Окремі держави мають порядок денний вдома, мають громадську думку і повинні дбати про нього", - заявив він, додавши, що в разі чого прийняти нове рішення можна буде вже дуже скоро. Наступний саміт, коли ЄС, ймовірно, буде легше ухвалити рішення, відбудеться 24-25 березня.
Тобто, ми маємо підстави для стриманого оптимізму. Очевидно, після багатолюдних демонстрацій на підтримку України, що відбулися по всьому ЄС, крига скресла навіть у таких країнах, як Нідерланди, які дали згоду на набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС після виконання необхідних процедур. Наша заявка про статус країни-кандидата має шанс на розгляд щодо прискореної процедури, про що заявив словенський прем'єр Янез Янша. Залишилося переконати головних "україноскептиків" в особі Берліна, Парижа – а за останніми опитуваннями, німці та французи здебільшого вже готові бачити нас у ЄС.
Перевірка цінностей та страх конкуренції
Важливою перевіркою на міцність українсько-європейських відносин стала санкційна політика ЄС проти Росії у всьому її різноманітті. Брюссель досить неохоче, порівняно зі США та Британією, погоджувався на деякі обмежувальні заходи. Наприклад, досі не відключено від SWIFT більшість російських банків. Не запроваджено ембарго імпорту російських енергоносіїв, за рахунок яких країна-бензоколонка отримує величезні бариші.
"Рішення ЄС про відмову від російських енергоносіїв до 2027 року свідчить про те, що є ще досить багато часу, і воно може бути переглянуте. Фактично Брюссель визнав, що не готовий наступити на горло власній пісні. Бувають принципи, а бувають інтереси, і є моменти, коли перші мають бути важливішими за другі, але це розуміють не всі в ЄС: нам кажуть, що не хочуть ескалації з Росією, бо це нібито призведе до ядерної війни, але хіба обстріл Запорізької АЕС не призведе до такої катастрофи? Різниця буде лише у тому, що замість застосування тактичної "ядерки" зруйнують ядерний реактор, але радіація вбиватиме людей так само", - вважає Євген Магда.
У свою чергу, його колега Ілія Куса вважає, що Євросоюз фактично "досяг стелі" у санкціях, про що днями говорив голова європейської дипломатії Жозеп Борель.
"Теоретично Брюссель ще не вичерпав весь набір можливих рішень щодо санкцій проти Москви, але в політичному сенсі я не бачу, як його можна розширити. Ще можуть оголосити морську блокаду Росії, тобто закриють європейські порти від російських кораблів. Відмовитися від російської нафти, газу і вугілля Європа сьогодні-завтра просто не може, інакше матиме надсерйозну енергетичну кризу і через тиждень буде змушена скасувати ембарго. Тобто зараз уже діє практично максимум санкцій, які нам обіцяли", - зазначає експерт.
На цікавий нюанс зв'язку української євроінтеграції звертає увагу Євген Магда. Він вважає, що "стара Європа" побоюється конкуренції, яку їй становитиме тандем Варшава-Київ.
"Польське керівництво розуміє, що Україна може суттєво посилити Польщу в ЄС, і тут Володимир Зеленський досить добре виступив із промовою перед Сеймом. Її почули й інші країни ЄС, які чітко усвідомлюють, що у разі прийняття України в ЄС виникне тандем Варшава-Київ з населенням, яке можна співставити з населенням Німеччини. Це - голоси в Європарламенті та багато іншого. Наприклад, Польща може навчити нас, як користуватися фондами розвитку ЄС та активно працювати в цьому напрямку, а цього "стара Європа" явно не дуже хоче", - вважає експерт.
Відповідно, говорити про те, що хтось серйозно розглядатиме можливість вступу України до блоку через рік-три-п'ять, було б необачно. Але рішення Єврокомісії, яке може надати нам статус кандидата, може бути прийняте вже за кілька тижнів, і це стане явним проривом у довгій історії євроінтеграції, яка почалася ще наприкінці 90-х років минулого сторіччя і таким чином має шанси завершитись ще у поточному десятилітті. . Залишилося лише вигнати зі своєї території агресора. З цим завданням нам, на жаль, доведеться розбиратися самим...
