Україна, успішно відбиваючи наступи російських нацистів, здобула низку морально-політичних перемог над Москвою. Кремлівський ватажок Володимир Путін, залишившись без підтримки навіть з боку формальних "союзників" щодо ОДКБ, змушений закликати на війну з Україною різного роду зброд із Сирії та інших країн Близького Сходу, де РФ на догоду диктаторським режимам знищувала мирне населення. Москва у такий спосіб імітує перед росіянами "міжнародну підтримку" масштабної агресії проти України. Чому українцям не варто побоюватися цих "солдат удачі" на кремлівському достатку, читайте у матеріалі "Апострофа".
Бойовики "путінського призову"
Ватажок держави-окупанта Володимир Путін має намір направити на війну проти України близько 16 тисяч "добровольців" із Близького Сходу.
Формально таку ідею на засіданні російської Ради безпеки озвучив голова міноборони РФ Сергій Шойгу, а кремлівський фюрер її лише підтримав.
"До нас надходить величезна кількість заявок від різного роду добровольців з різних країн, які хотіли б приїхати до Луганської та Донецької народних республік, для того щоб брати участь у тому, як вони вважають, визвольному русі. Найбільша кількість – з країн Близького Сходу: вже більше 16 тисяч заявок", - сказав Шойгу на нещодавньому засіданні російського Радбезу.
У Генштаб ЗСУ підтвердили, що рашисти продовжують накопичувати на території РФ резерви для бойових дій на території України, що складаються з їхніх власних громадян та найманців із різних країн.
За попередніми даними, на російській території поблизу українських кордонів формуються загони найманців, які готові за винагороду виконувати злочинні накази російських командирів.
За інформацією українського командування, центри вербування таких найманців відкриті, наприклад, на території Сирії. Протягом останніх днів там вже було завербовано близько тисячі осіб, частина з яких вже прибула до РФ. Поблизу українського кордону в Ростовській області РФ та на території Білорусі у Гомельській області розгорнуто табори для розміщення та підготовки бойовиків.
Безглузде вербування
Участь "добровольців" із Близького Сходу у війні проти України навряд чи зможе хоч якось вплинути на перебіг бойових дій. Якщо військові злочинці Сергій Шойгу і Валерій Герасимов, який обіймає посаду голови терористичного "генштабу", розповідають кремлівському фюреру про "боєздатність" своїх спільників у звірствах у Сирії, то вони нахабно брешуть.
Єдине, на що здатні "орли Асада" і самі російські вояки - "воювати" з беззбройним населенням, жінками та дітьми, обстрілюючи будинки, лікарні, пологові будинки та дитячі садки.
"Кремль може скільки завгодно розповідати про "добровольців". Нам нічого тут побоюватися, тому що в сухому залишку йдеться про легку піхоту. Навіть найбоєздатніші російські частини, маючи підтримку авіації та артилерії, ніяк не можуть вирішити поставлені перед ними завдання. На такому тлі "добровольці" з Сирії або звідкись ще – тактичний показник, яким можна знехтувати", - сказав у коментарі "Апострофу" військово-політичний експерт Микола Бєлєсков.
Те саме стосується хвалених "кадировців", яких нібито мають побоюватися ЗСУ та територіальна оборона. Бої на Київщині показали, що прислужники Кремля з Північного Кавказу вміли лише записувати "героїчні" відео для соціальних мереж, через що до них прилипло прізвисько "тиктокери". Поява "піхотинця Путіна" Рамзана Кадирова під Києвом, яка нібито мала підвищити вкрай низький бойовий дух окупантів, виявилася фейком.
Криворукі рашисти
Навіть якщо Москва закине в Україну кілька сотень бойовиків, то для кремлівського командування вони статут більше тягарем, ніж підмогою. Сумнівно, що бойовики, надіслані сирійським диктатором Башаром Асадом, зможуть успішно виконувати завдання в болотах Полісся, лісової місцевості або в степах Миколаївської області.
Деякі з них можуть мати досвід ведення боїв в умовах міської забудови, але користі з цього небагато, коли навіть самі рашисти не ризикують зайвий лізти в міста, щоб не втратити солдатів і техніку.
"Незрозуміло, як і де використовуватимуть цих "сирійських добровольців", як російське командування їх тренуватиме перед відправкою в Україну і як тут на місці буде організовано зв'язок та взаємодію з іншими російськими з'єднаннями. Сумнівно, що ці "гості" з Близького Сходу хоч якось володіють російською. Інший момент - мотивування бойовиків, крім грошової винагороди. Тут навіть самі російські солдати не хочуть воювати, здаються в полон і чекають, коли їх відправлять додому до мамки", - каже "Апострофу" політолог із Сум Віктор Бобиренко.
Нічого хорошого на цих "добровольців" в Україні не чекає. З одного боку ЗСУ, територіальна оборона та простий народ, озброєний стрілецькою зброєю та "коктейлями Молотова", а з іншого – безглузде російське командування, яке часто себе не може вберегти від кулі чи снаряда. З початку масштабного вторгнення Кремля в боях з ЗСУ загинули, як мінімум, чотири російські генерали. У світовій військовій практиці високий рівень бойових втрат серед генералітету вказує на невміння планувати та проводити військові операції.
Кремлівська самота
Гучні заяви кремлівського фюрера і колабораціоністів з ОРДЛО щодо "добровольців" - публічний сеанс самозаспокоєння.
Дії РФ в Україні не підтримують навіть формальні "союзники" щодо ОДКБ. Керівництво Вірменії, Казахстану, Киргизії та Таджикистану не стало на бік Кремля. Мінський диктатор Олександр Лукашенко продовжує трясти повітря, розповідаючи про "союз" з Росією, критикуючи Україну та Захід, але всіляко упирається вимогам Путіна направити білоруських військових в Україну.
В умовах, коли Путіна не хочуть у військовому плані підтримати навіть "стратегічні партнери", Москві доводиться імітувати нібито міжнародну солідарність із кремлівською агресією.
"Заяви Путіна про "добровольців" - політичний трюк з елементами трагікомедії. Величезна країна (Росія - "Апостроф") з населенням у 150 млн людей закликає до себе на допомогу іноземних бойовиків. Путін такими заявами намагається показати власному населенню, що Кремль ніби має міжнародну підтримку. Хоча місць, де кремлівські окупанти можуть вербувати гарматне м'ясо для відправки в Україну, у Москви небагато. Навіть режим Лукашенка, незважаючи на гучні заяви, не горить бажанням відкрито воювати з нашою країною", - зазначив у розмові з "Апострофом" голова Інституту світової політики Євген Магда.
Якщо Лукашенка не вдається вмовити на вторгнення в Україну, то Башару Асаду просто нема куди подітися. Він зміг утримати владу в Сирії виключно за рахунок російських військ, які масово вбивали мирне населення у провінціях, які виступали проти сирійського диктатора. Тепер Москва вимагає повернути "борг". Розплачуватися належить кров'ю...
