У першому турі президентських виборів у Франції переміг чинний президент Еммануель Макрон, набравши 27,6% голосів. Він випередив лідера ультраправої партії "Національне об'єднання" Марін Ле Пен, за яку проголосували 23,41% виборців. Обидва кандидати проходять у другий тур виборів, що відбудеться 24 квітня. Про те, хто переможе на виборах у Франції, і що це означає для України, "Апострофу" розповів експерт "Українського інституту майбутнього" Ілля Куса.
Перший тур показує, що Макрон із невеликим, але стабільним відривом перемагає. Водночас ми побачили розкол французького суспільства між лівими та правими. Ультраправий Земмур отримав менше голосів, ніж очікували. Якщо ж подивитися на лівий фланг, він дуже сильно посилюється. Жан-Люк Меланшон від лівих отримав понад 20% голосів, тоді як йому прогнозували набагато меншу електоральну підтримку. Незалежно від того, хто переможе у другому турі, цей розкол залишиться і новий президент буде змушений це враховувати.
Перемога Макрона на виборах дуже залежить від того, до кого перетечуть голоси лівих. Швидше за все, цей перетік піде до Макрона, і тоді він переможе. Тим більше, його політична програма багато в чому лівоцентристська, особливо в економічній сфері, і деякі моменти співпадають із передвиборчою програмою Меланшона, хоч і не всі. Загалом, Макрон має гарний шанс перемогти, бо за нього виступають вже і Меланшон, і кандидат від республіканців Валері Пекресс, і всі інші. Водночас за Ле Пен, крім Земмура, більше ніхто не закликав голосувати. Якщо ситуація залишиться такою ж, Макрон з невеликим відривом переможе.
Що ж до впливу росіян на вибори у Франції, то, звичайно, вони в медіа підтримували Ле Пен. Вона для них є кращим кандидатом, враховуючи її євроскептицизм, критичне ставлення до НАТО, а також її своєрідну позицію щодо Росії та санкцій. Я не думаю, що Ле Пен переможе, проте Франція залишається глибоко поділеним суспільством, на що Росія теж робитиме ставку.
Мені здається, що в якомусь сенсі Макрону пощастило, бо він встигне проскочити зараз на цих виборах. Але аналогічні проблеми спостерігаються і в інших європейських країнах, і я не впевнений, що найближчі вибори в них відбудуться так само гладко. Я прогнозую, що ультраліві та ультраправі погляди тільки посилюватимуться на тлі посилення соціально-економічних проблем, розгону інфляції та зростання цін на продукти, що ми зараз спостерігаємо у Європі. Війна в Україні все це прискорює.
У другій каденції від Макрона варто очікувати на продовження всього того, що він просував до цього. По-перше, це посилення держрегулювання в економіці, і це, в принципі, загальноєвропейський тренд. Зважаючи на все, Макрон не проти посилення ролі держави в економічних процесах. По-друге, за Макрона Франція продовжуватиме тиснути на посилення власної самостійності у питаннях енергетичної безпеки та оборони. Тобто вони продовжуватимуть курс на стратегічну автономність від ЄС.
І я думаю, що за Макрона швидше за все ЄС робитиме ставку не на експансію за рахунок нових членів ЄС, а на посилення внутрішньої інтеграції. Тобто, швидше за все, вони віддадуть перевагу неприйняттю нових членів ЄС у прискореному темпі, таких як Україна, Боснія, Албанія, Сербія, а на те, щоб посилити внутрішню інтеграцію ЄС. Це робитиметься для того, щоб подолати ті розбіжності, які вже існують між різними країнами. Тому що, якщо подивитися на позицію Макрона та його партії, то вони вважають, що ЄС вже досить розрісся, і збільшувати його за рахунок нових членів, які можуть бути не готові до членства в ЄС – не потрібно.
Якщо ця позиція збережеться домінуючою у другій каденції Макрона, то я думаю, що процес прийняття нових членів до складу ЄС уповільниться, зокрема й для України. Я думаю, що Україна набуде статусу кандидата, бо щодо цього є консенсус у Європі. А ось щодо членства України в ЄС, то я не бачу великого бажання Франції це підтримувати.
З іншого боку, потрібно буде дивитися, як відбуватимуться переговори всередині ЄС з іншими країнами. Тому що треба розуміти, що Франція не є єдиною країною, яка це вирішує. Париж теж орієнтуватиметься на думку Німеччини, Нідерландів, Австрії, Бельгії, тобто тих країн, які управляють бюджетом разом із Францією. Тому що саме ці країни вирішуватимуть, якою буде доля України, а не такі країни як Польща, які більше беруть із бюджету ЄС, ніж у нього кладуть.
