На п'ятий місяць війни втрати російської армії мародерів та вбивць перевалили за рекордні 40 тисяч загиблих. За оцінками Пентагону, Москва, загнавши в Україну близько 85% своєї армії, має серйозні труднощі із живою силою та технікою. Незважаючи на перевагу в артилерії на вузьких ділянках фронту, наступ рашистів на півдні та Донбасі захлинувся, що відкриває для ЗСУ вікно можливостей для контрнаступу. Чому Володимир Путін переоцінив потенціал власної армії та недооцінив здібності ЗСУ та народу України до опору, читайте у матеріалі "Апострофа".
Перший прорахунок Путіна
У 2016 році, коли РФ створила навколо України три потужні угруповання військ, стало зрозумілим, що Кремль готується до подальшого розширення агресії. Але вже тоді експерти приходили до висновку, що відкрита агресія проти України лише силами цих угруповань стане для Москви катастрофою з урахуванням того, що стан справ у ЗСУ у 2016 році явно відрізнявся від ситуації 2014 року. Вказаних сил для повного "розгрому" України було мало шість років тому, а взимку-навесні 2022 року - тим більше.
Першою помилкою Москви, яка і спричинила такі втрати окупантів, стало небажання Володимира Путіна оголошувати перед вторгненням загальну мобілізацію, каже "Апострофу" Михайло Самусь.
Причини такого кроку криються у невпевненості кремлівської верхівки у власному суспільстві та державному механізмі, який може розвалитися, якщо його повністю перевести на військові рейки.
Армія вторгнення складалася з близько 100 тисяч військовослужбовців першого ешелону та 150-170 тисяч - другого. Наступ починався широким фронтом і "без нічого" з розрахунку на деморалізацію ЗСУ та велику кількість любителів "русского міра", яких в Україні не виявилося.
"З першої хвилини вторгнення українські захисники почали знищувати рашистів, на що Путін з Шойгу не розраховували. Легкої прогулянки з паралельним "взяттям" Києва, Харкова та Одеси (центральна Україна "падає" автоматично) не вийшло. Як наслідок, з перших днів окупанти понесли серйозні втрати в елітних частинах та з'єднаннях: авіація, ВДВ, сухопутні частини, Росгвардія і так далі. Загибель крейсера "Москва" показала, що ЗСУ готові знищувати такі цілі, про які на Заході навіть не замислювалися", - зазначив Михайло Самусь.
Некомпетентність, крадіжки та корупція
Якби бункерний фюрер за рахунок загальної мобілізації зібрав для навали близько 500 тис. осіб, Україні було б набагато важче вистояти навіть із урахуванням західної допомоги. Але і тут не факт, що така орда впоралася б із ЗСУ через безглуздість російського командування (одна тільки Чорнобаївка чого варта), тотального окозамилювання і технічної відсталості самої РФ.
"Велика ймовірність, що генералітет і розвідка спочатку дезінформували Путіна. Він запитав: "Чи зможемо швидко взяти Україну?". І йому відповіли: "Так, зможемо". Адже за кілька років вони списали 1 трлн доларів на "нові озброєння", які виявилися лише модернізацією старих радянських зразків", - каже Михайло Самусь.
Російська "програма переозброєння" - апофеоз крадіжок та корупційного трюкацтва. Як наполягають експерти, всі бравурні звіти, які Міноборони та функціонери ВПК направляли до путінської адміністрації щодо оснащення армії новою технікою, були тотальним фейком. Як приклад, можна навести будівництво танків. Усі "нові зразки" (крім "Армати", яку так і не випустили в серійне виробництво) є модифікацією радянських танків. Танк Т-90, яким так пишаються рашисти, є глибокою модернізацією Т-72.
Вже кілька років на російських заводах не збирають нових Т-90 і навіть Т-72, говорить у розмові з "Апострофом" військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко. Заводи займаються виключно модернізацією вже наявного парку, наклеюючи лише нові ярлики.
"Наприклад, Т-90 "Прорив" - це модернізований Т-90А. Але всі ці роки Міноборони РФ звітувала про постачання до військ саме нових танків, зібраних з нуля, а не модернізованих. Воно і зрозуміло: модернізувати танк коштує 300-800 тис. доларів, а вартість нового - 3-4 млн доларів. За документами танки йшли як нові, а 70% вартості просто клали в кишеню. І так за всіма напрямами", - пояснив Олександр Коваленко.
Боягузливі кремлівські "холопи"
Російський генералітет, побоюючись оголошувати загальну мобілізацію, шукає способи поповнення збіднілих резервів гарматного м'яса. Судячи з темпів формування нових корпусів, батальйонно-тактичних груп (БТГ) та стрілецьких полків, армія РФ в найближчому майбутньому не оговтається від втрат, завданих в Україні.
Російський Генштаб наказав військовим округам до середини червня сформувати додаткові 30 БТГ із ймовірною дислокацією під Курськом.
Не впоравшись зі своєчасною підготовкою додаткових батальйонів, російське командування вирішило не займатися "дрібницями" та відразу сформувати ціле військове з'єднання - три додаткові армійські корпуси в Західному військовому окрузі. У результаті військкомати провалили роботу з "новобранцями", а матеріально-технічне обладнання для корпусів, яке формально вважалося законсервованим на складах, просто розікрали.
Міноборони РФ зняло віковий ценз для контрактників, переглянуло вимоги щодо здоров'я, а на місцях військкоми заплющують очі на судимість потенційних "добровольців", але все марно.
З одного боку, низький рівень життя, відсутність нормальної роботи, кредитні зобов'язання та просто сіра безнадія російської провінції штовхають чоловіків до участі у "спецоперації". Моральне дно та деградація – саме такими словами можна описати пропагандистські ролики про те, як батьки загиблих рашистів хваляються автомобілями, купленими за "гробові" гроші.
Водночас у російському суспільстві шириться інформація щодо того, як командири та військкомати "кидають" бідолашних "воїнів" та їхні родини на компенсації по пораненню чи загибелі.
"Російські раби не довіряють своєму "царю" (Путіну - "Апостроф"). Його реальний рейтинг у кращому випадку становить третину від горезвісних 80%. "Патріотизм" добре виглядає в кремлівському телевізорі, але насправді багато хто ховається від повісток у військкомати, виїжджаючи в Казахстан чи кудись ще. Підписувати контракт погоджуються лише маргінали, які слабо уявляють, що їх чекає на полі бою. Уже на місці вони розуміють, що на них чекає смерть, поранення чи полон. Корпуси та БТГ, які Кремль зараз намагається формувати, – це "армія третього ґатунку", не здатна виконувати поставлені перед нею завдання", - каже "Апострофу" керівник військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.
Через це Кремлю з кожним днем дедалі важче переглядати пріоритети "спецоперації". У тому числі з цієї причини кремлівські сателіти запускають тему "мирних переговорів" з РФ . Кремль прагне зафіксувати за собою "завойоване", серйозно побоюючись, що за кілька тижнів їхні "переговорні позиції" виявляться суттєво слабшими.
