У неділю, 23 грудня, відбулися вибори у 78 нових об'єднаних територіальних громад (ОТГ) у 13-ти областях України, викликавши бурхливу дискусію серед експертів і політиків, які вирішили екстраполювати результати волевиявлення на місцевому рівні на майбутні президентські вибори. Наскільки обґрунтованим є таке порівняння, чому українці не розуміють важливість місцевих виборів і як в нашій країні підрахунок голосів перетворюється на багатоденний марафон, читайте в матеріалі "Апострофа".
Одиниця з математики
Затягування офіційного підрахунку голосів викликає чимало запитань щодо чесності та прозорості роботи виборчих комісій різного рівня. Минуло вже дві з половиною доби після закінчення виборів в ОТГ, а за станом на ранок середи, 26 грудня, офіційні результати невідомі.
Формально терміни не порушені: відповідно до закону "Про місцеві вибори" територіальна виборча комісія зобов'язана оприлюднити результати не пізніше, ніж на п'ятий день. Але сам процес підрахунку виглядає вельми дивно: наприклад, в країнах Євросоюзу, а також за океаном на офіційне оголошення результатів виборів йде буквально кілька годин. І ніяких різночитань це не викликає.
Хто переміг
Відсутність офіційних результатів і величезна кількість "білого шуму" від політичних партій і різних експертів призвели до того, що зараз досить складно об'єктивно оцінювати, хто ж насправді переміг на цих виборах. Гучні заяви про перемогу з боку представників "Блоку Петра Порошенка" (за кількістю голів нових ОТГ) і "Батьківщини" (за чисельністю депутатів в радах громад) - ніщо інше, як спроба психологічно налаштувати українців на майбутню перемогу їхніх кандидатів у президенти. Втім, своїми заявами вони нівелюють один одного.
Хто ж переміг насправді? Адже навіть в абсолютних цифрах дані цих двох політсил викликають чимало запитань. Наприклад, в БПП заявили про 52 переможців глав ОТГ. Втім безпосередньо від президентської партії балотувалося лише 30 кандидатів, тоді як ще 22 людини йшли самовисуванцями за підтримки партії Петра Порошенка. Як показує практика, лояльність самовисуванців до тієї чи іншої політсили дуже швидко нівелюється в разі зміни влади. Трапляється і таке, що кандидат перемагав за підтримки відразу кількох політсил, які потім записували переможця на свою користь. Як би там не було, але подібні математичні вишукування з самовисуванцями з боку БПП виглядають дещо штучно.
Не менш дивна історія трапилася під час підрахунку кількості депутатів. Партія президента одразу ж після закінчення голосування, не чекаючи офіційних результатів, "намалювала" собі 370 депутатів, в той час як своєму головному конкуренту "Батьківщині" - 322. У свою чергу останні заявляють про свою перемогу. "Абсолютне перше місце з великим відривом посіла "Батьківщина" - 35,7%. На другому місці з результатом 22,7% - "Блок Петра Порошенка"", - заявила Юлія Тимошенко під час брифінгу. Хто з них має рацію, стане зрозуміло тільки після офіційного оголошення результатів виборів.
Навіщо змагатися
Чому ведеться така запекла війна за цифри? Справа в тому, що в деяких виборчих штабах порахували, що вибори в ОТГ є важливими чинником для фіксації реальних рейтингів кандидатів-лідерів, а також зможуть заміряти їх ресурс в регіонах.
Втім даний підхід є некоректним: місцеві вибори не можна екстраполювати на президентську гонку. По-перше, вибори пройшли тільки в тих областях, де не введено воєнний стан. Йдеться про 45 ОТГ в десяти областях. Так що картинка виглядає однобоко і необ'єктивно.
По-друге, на місцевих виборах виборець голосує не за партійний бренд, а за конкретного кандидата. Часто буває так, що виборець, який голосує за Юлію Тимошенко, підтримує претендента на крісло глави ОТГ від БПП, і навпаки.
По-третє, помічається очевидна диспропорція: наприклад, у БПП наявність більшості своїх глав ОТГ відбулася на тлі відносно малої кількості власних депутатів у радах громад. Хто з тих, що голосували за главу громади, якого в добровільно-примусовому порядку записали в БПП, піде в навесні віддавати свій голос за Петра Порошенка, сказати важко.
Як і незрозуміло, за кого проголосують ті українці, хто голосував за самовисуванців або політсили, які не будуть представлені власними кандидатами в президенти. До слова, показово, що третє загальнокомандне місце на виборах в ОТГ отримала Аграрна партія, в лавах якої восени стався серйозний розкол. Після конфлікту всередині політсили главу партії Віталія Скоцика фактично "посунули" від керівництва, а сама організація вже кілька місяців не фігурує в новинах, зникнувши з соціологічних замірів. У "аграріїв" тепер не буде власного кандидата в президенти, але це не заважає їм отримувати високі результати на місцях, що свідчить про те, що їхній бренд ефективно використовують місцеві "еліти" як свого роду франшизу на час виборів.
Торги тривають
Переможно про свої результати на виборах відзвітували в "Народному фронті". Цікаво, що вперше за два роки проведення виборів "фронтовики" вирішили повноцінно взяти участь у місцевих виборах, виставивши своїх представників в 34-х громадах. Як повідомили в прес-службі, НФ отримав представництво в ОТГ в Київській, Житомирській, Тернопільській та Чернівецькій областях.
Втім на тлі результатів парламентських виборів 2014 року, коли НФ набрав 22,1% голосів, нинішнє потрапляння до місцевих рад кількох депутатів виглядає, м'яко кажучи, не дуже переконливо. Виникає інше питання: навіщо "фронтовикам", що досі ігнорували вибори, раптом знадобилося продемонструвати свою активність. Схоже на те, що це - запрошення до торгів для інших політичних гравців. Власне першим кроком в цьому напрямку стала поява зовнішньої реклами Арсенія Яценюка. Тепер сигнал - абсолютно однозначний. По суті, "фронтовики" демонструють готовність допомагати кожній з центральних політсил. Але робити це будуть не безкоштовно...
Непорозуміння
Важливий показник - низька явка на місцевих виборах. Лідером за кількістю виборців, які взяли участь в перших виборах в об'єднаних територіальних громадах, стала Житомирська область, де одразу в 4 ОТГ була зафіксована явка вище 50%. В цілому ж загальна явка не дотягує навіть до 40%. І це велика проблема. Справа в тому, що українці не усвідомили важливість місцевих виборів і можливостей, які дає децентралізація.
Не в останню чергу така низька явка пов'язана з відсутністю альтернативи місцевим "елітам". Неофеодалізм, при якому місцеві "царі" фактично контролюють цілі райони в периферії, заводячи в районні та обласні ради своїх людей під різними політичними вивісками, привів до того, що політизація українців стала поширюватися тільки на загальнодержавний контекст. У той же час на місцевому рівні українці розчарувалися в пошуку нових облич, в результаті чого не вірять в те, що створення нових громад щось змінить...
