31 грудня в Україні офіційно стартує президентська виборча кампанія. За півроку до неї суспільству вже окреслили приблизний рейтинг потенційних кандидатів на головне крісло в країні. Та український соціолог Євген Головаха запевняє, що результати соцопитувань можуть повністю відрізнятися від результатів реального голосування. Чому так може статися і як суспільство готується до президентських виборів, Головаха розповів "Апострофу".
- З якими настроями українське суспільство переходить в передвиборний рік?
- Настрої відповідають будь-якому передвиборному року за всі 27 років незалежності України. Кожного разу спостерігається одна й та сама динаміка: спочатку після виборів формуються певні сподівання на краще майбутнє, з часом це поступово змінюється до стану, коли десь 70-75% населення вважає, що країна йде не тим шляхом, економічний стан поганий, політична ситуація неспокійна, а цього разу ще додається війна і занепокоєння втрати території. Хоча це і додає тривожності суспільству, але цей додатковий негатив не погіршив ситуацію в порівнянні з усім, що було в минулі роки.
Тому я б оцінив так: настрої українського суспільства погані, як завжди. Та добре, що на них не позначилися ще багато інших серйозних негативних факторів.
- Чи можемо ми говорити про те, що суспільство готове до року виборів?
- Суспільство не тільки готове до виборів. Воно на них покладає певні сподівання, що є гарним показником. Зараз серед українців навіть спостерігається довгостроковий оптимізм: суспільство вірить, що країна стане дійсно європейською державою. Тому будь-які розмови про скасування виборів, крім випадку початку воєнних дій зі сторони Росії, не мають жодного сенсу.
- На даний момент українці очікують певного месію, який врятує країну?
- Суспільство очікує не месію, а людину, яка нарешті здійснить більше, ніж попередній президент. Це невгамовна віра в те, що на кожних президентських виборах ми оберемо кращого президента.
- У такому разі, чи варто теперішньому президентові Петру Порошенку очікувати на перемогу на виборах, якщо суспільство сподівається обрати когось кращого?
- Є багато виборців, які голосують за принципом "аби не гірше". Вони можуть думати так: Порошенко вже має досвід, він довів, що може утримувати ситуацію, а новий президент можливо суттєво погіршить. Тобто в Порошенка є певні результати, які цінуються значною кількістю так званого національно-демократичного електорату. Якщо ця частина все ж таки вирішить голосувати за Порошенка, то в нього є певні шанси.
Але на цей електорат також мають сподівання й інші претенденти – Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, радикальні націоналісти. А дехто навіть з цієї частини виборців покладає надії і на Юлію Тимошенко. Прикладом є те, що на заході України, де достатньо непогано підтримується Порошенко, з ним активно конкурує і Тимошенко. Хоча до неї ще багато запитань у виборців стосовно стосунків з Росією, на відміну від Порошенка. Але шанси в Тимошенко там непогані.
- Тобто український виборець ще не зробив остаточного рішення, кого підтримувати?
- Про остаточне рішення важко буде говорити навіть за день до виборів. Виборців, які не визначилися, дуже багато. У будь-якому разі потрібно дочекатись офіційної виборчої кампанії. З цього моменту виборець починає всерйоз замислюватися.
- Зараз майже кожного дня з’являються нові соцопитування, нові рейтинги кандидатів в президенти з різними результатами. Чи варто їм довіряти?
- Критично потрібно ставитися до всього. Та в будь-якому разі такі дані – це приблизна картина настроїв виборців. Принаймні ми можемо сказати, що вже окреслено коло кандидатів, які розглядаються електоратом.
- Це хіба не маніпуляція свідомістю виборців? Тому що досить часто в соцопитування включають не усіх кандидатів або додають тих, хто не озвучував про свої політичні наміри.
- Так роблять в усьому цивілізованому світі: до рейтингів включають ті популярні постаті, які могли б претендувати на місце в політиці. Так свого часу з’явився і президент Віктор Ющенко. Коли його, нікому невідомого політика, голову Національного банку, включили в рейтинги, то побачили, що він вже набирав до 5% підтримки. Це означало, що ця постать вже є досить перспективною в політиці. Таким чином виявляються перспективні політики.
У будь-якому складному структурованому суспільстві є можливість для маніпулювання. Але значно важливішим є інформація, яку можна використовувати для вивчення суспільної рефлексії. Це в свою чергу дозволить людям свідомо робити свій вибір, порівнювати різних кандидатів.
- Якою буде роль соцопитувань на цих президентських виборах?
- Як завжди, це – роль дзеркала громадської думки. Щоб люди самі бачили, що вони думають.
- Чи можуть виборці на основі соцопитувань різко змінити рішення про підтримку когось з кандидатів?
- Це вже давно досліджене явище. Одні підуть голосувати в будь-якому разі. А інші виборці, ознайомившись з рейтингами, будуть впевнені, що вже давно визначено переможця і йти голосувати немає сенсу.
Є й такі, які готові будуть піти на виборчу дільницю, розуміючи, що його кандидат програє і потребує підтримки. Інші, навпаки, проголосують за того, хто виглядає беззаперечним лідером. Це можна пояснити тим, що люди по-різному реагують на рейтинги, і загальний ефект впливу рейтингових опитувань – незначний. Тому не варто боятися великого впливу соціологів на виборців. Наші дослідження розглядайте як матеріал для роздумів.
- Майже по всім соцопитуванням перемагає Тимошенко. Це реально якось впливає на виборців?
- З одного боку, це може як надати їй голоси виборців, так і відібрати. Але на даний момент вона перемагає тільки в уявленні, а не в реальній ситуації. Не потрібно ототожнювати попередні уявлення людей про лідерів президентських перегонів з тим, як вони проголосують. Варто пам’ятати, що майже 30% виборців досі ще не визначилися.
Є ще один цікавий феномен. На президентських виборах 2010 року Тимошенко попередньо набирала менше голосів, ніж потім виявилося на самих виборах. Тоді багато виборців не хотіли зізнаватися, що готові її підтримати. Бо на той момент вона була ще при владі (прем’єр-міністр, - "Апостроф"). Особливо за неї голосували в тих селах, куди соціологи не доїжджали. Тому я не виключаю, що цей феномен також проявиться і на цих президентських виборах. Можливо й не тільки стосовно Тимошенко. Наприклад, багато українців говорить, що не будуть голосувати за діючого президента. Але потім все ж таки можуть його підтримати.
Наголошую ще раз, що не потрібно абсолютизувати соціологічні дані. І ми, соціологи, не претендуємо на те, що вони дають стовідсоткові показники. По-перше, потрібно не забувати про похибку вибірки. А по-друге, є систематичні похибки, як на виборах 2010 року.
- Що потрібно враховувати при ознайомленні з будь-якими соцопитуваннями перед виборами?
- Важливо перевіряти на професійність соціологічні центри, чи не є вони фейковими. Справжні центри мають акредитацію в міжнародних або вітчизняних опитувальних професійних спільнотах. Відповідна інформація повинна бути розміщена на їх сайтах.
- А як бути з тими соціологічними центрами, які знаходяться під контролем певного кандидата, і "малюють" йому високу електоральну підтримку, на відміну від інших соцопитувань?
- Вони відбирають таку опитувальну мережу, інтерв’юерів, яка співчуває конкретному кандидату. В ідеалі опитувачі повинні бути ідеологічно нейтральні. Політично заангажований інтерв’юер не буде пропонувати якійсь бабусі обрати свого кандидата в президенти з усіх існуючих. Він назве тільки тих кандидатів, в яких зацікавлене соцопитування.
Тому ідеологічне вподобання центру, який проводить опитування, може серйозно вплинути на результати таких рейтингів. Але, знову ж таки, нічого не потрібно абсолютизувати в цьому світі. Потрібно порівнювати.
- Давайте спробуємо спрогнозувати, як суспільство відреагує на перемогу певних кандидатів. Наприклад, Порошенко?
- У Порошенка є серйозна загроза. Якщо він переможе і не доведе, що то були чесні вибори, виникне багато проблем. Все що завгодно – від повного відчуження до чергового Майдану, або російської агресії. Тобто у разі перемоги, його головне завдання – довести, що це були чесні президентські вибори. Інакше опозиція може об’єднатися і вивести людей на акції протесту, що дестабілізує ситуацію в країні.
- Тимошенко?
- Якщо вона перемагає, в неї також буде багато проблем. Наприклад, Тимошенко потрібно буде визначитися, що робити з Володимиром Путіним. За її президентства також може в будь-якій момент відбутися спалах масового протесту, але не одразу, як у випадку з Порошенком.
Вона буде вимушена щось робити з ціною на газ. Тому що більшість виборців реально повірили в її обіцянку знизити вдвічі вартість.
- Зеленський та Вакарчук?
- Зеленському буде трохи легше, але його можуть просто "з’їсти" в політиці через відсутність досвіду. На нього буде величезний тиск з усіх боків. Важко уявити, як він буде в таких умовах будувати якусь цілісну політику. Теж саме можна сказати і про Вакарчука.
Взагалі буде важко будь-кому, хто переможе. Але я би хотів відзначити перші ознаки позитивних змін не в настроях, а в глибинних показниках стану нашого суспільства. Зараз найвище соціальне самопочуття за всі періоди спостережень. Рівень деморалізованності зменшився в порівнянні з 2013 роком. Це свідчить про рух країни у правильному напрямку. І тепер важливо провести чесні вибори, тобто щоб самі виборці повірили, що це можливо. Важливе уявлення, що Україна здатна не тільки на олігархічну систему та охлократію, але й на нормальне демократичне майбутнє.
