Вигадана Росією історія з "кримськими диверсантами" певним чином зіграла на руку Україні, адже повернула тему окупованого Криму на перші шпальти західних видань і вкотре привернула увагу міжнародної громадськості до проблеми мілітаризації півострова Кремлем. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів посол України в Німеччині АНДРІЙ МЕЛЬНИК. За словами дипломата, сьогодні в контексті підтримки України Німеччині доводиться займати двоїсту позицію: з одного боку вона є другом і партнером нашої країни, з іншого – учасником Нормандського формату, що передбачає певний нейтралітет, зокрема в питанні надання нам військової допомоги. Посол сподівається, що незалежно від внутрішньополітичної кон'юнктури Німеччина і надалі буде союзником України, що, можливо, незабаром повинні показати її кроки щодо вирішення питання введення поліцейської місії ОБСЄ на Донбас.
- Сьогодні активно обговорюється питання можливості введення на Донбас поліцейської місії ОБСЄ. Які перспективи цього, і яка може бути роль Німеччини в цьому процесі?
- Дійсно, Німеччина крім всіх інших важливих ролей, які вона грає – насамперед у Нормандському форматі, що має для України першочергове значення, – тепер головує в ОБСЄ. І тому, звичайно, значною мірою саме від неї залежало і залежатиме те, наскільки рішення, які ця організація повинна прийняти, мають шанс на успіх. Питання поліцейської місії — і про це треба відверто сказати — з самого початку дуже скептично сприймалося нашими німецькими партнерами. Особливо якщо мати на увазі збройну місію. А ми вимагали і продовжуємо наполягати на тому, що на Донбасі повинна бути озброєна поліцейська місія ОБСЄ.
Незважаючи на скепсис держави, яка головує в ОБСЄ з початку цього року, вдалося запустити відповідні формальні процедури. Але рішення в ОБСЄ, як ви знаєте, приймаються консенсусом. Тому достатньо однієї держави, наприклад Росії, щоб навіть найбільш м'яке і компромісне рішення заблокувати і поховати. Зараз цей процес консультацій наближається до свого завершення. У кінці року відбуватиметься повноцінна зустріч міністрів закордонних справ у Гамбурзі, де, як ми розраховуємо, можна буде вийти на якесь рішення. Тобто нині оцінювати успішність цього процесу ще занадто рано.
Поки що, чесно кажучи, особливого оптимізму немає. Тим не менше потрібно намагатися досягти щодо місії рішення, яке було б прийнятним для переважної більшості серед всіх 57 держав-членів ОБСЄ. Якщо росіяни його в результаті заблокують, то тоді весь цивілізований світ укотре зрозуміє, хто хоче прогресу, а хто займається імітацією процесу і, зловживаючи правилом консенсусу, деструктивно блокує роботу організації. Тому ми дуже розраховуємо на послідовність німецьких партнерів у цьому процесі.
- Як досягти того, щоб Росія за це проголосувала? І чи потрібно, власне, це Україні? Багато говорять про те, що європейські країни просто не готові сформувати цю місію за нинішньої ситуації на Донбасі. Як і про те, що жодним чином місія на хід подій не вплине.
- Давайте поговоримо відверто! Дійсно, тут багато факторів, які грають свою роль. Наша оцінка або відчуття того, чому наша ідея поліцейської місії спочатку скептично сприймалася офіційним Берліном, дуже проста: Німеччина була і є одним з найбільших контрибуторів у роботу всіх міжнародних організацій, включаючи ОБСЄ. Мається на увазі як фінансове забезпечення, так і персонал, який вирушає у складі місій. І тому очевидно, що левову частку поліцейського складу повинна спрямовувати саме Німеччина. Те саме стосується й інших держав, які просто не хочуть нічого спільного з цим мати і настільки глибоко включатися у вирішення такого вкрай складного конфлікту.
Водночас західні партнери все жорсткіше вимагають від нас проведення місцевих виборів на Донбасі. У першу чергу наші союзники по Нормандському формату — німці і французи. Це дійсно так, це — ніякий не секрет. Наша відповідь на ці заклики дуже проста. Ви хочете виборів? Добре, ми готові ці вибори допустити, ми готові допомогти і посприяти їхньому проведенню за нашим законодавством. Але за умови адекватної ситуації з безпекою. Як можна уявити місцеві вибори на території, яка нами не контролюється? Адже там, за нашими оцінками, має бути близько 2 тисяч виборних дільниць. А якщо там ще й не буде українських поліцейських, наших сил безпеки... тобто як ми можемо розраховувати на те, що люди не побояться піти проголосувати, якщо навколо будуть бродити невідомо які бойовики і поруч на перехресті стояти танки? Вибори можна провести лише за умови, якщо в кожної ділянки буде як мінімум один міжнародний поліцейський у формі, умовно кажучи, з блакитною каскою, бажано, і хоча б з легкою вогнепальною зброєю, щоб було створено хоч мінімальне відчуття безпеки. Щоб виборець не боявся, що його схоплять в кабінці для голосування, коли підглянуть, що він віддав свій голос "не за потрібного хлопця".
Враховуючи ці міркування, обґрунтованість яких важко заперечити, не можна від нас вимагати проводити вибори в умовах "дикого Заходу" і повного свавілля, які мають місце на сході України сьогодні. Коли не тільки продовжуються обстріли цивільних об'єктів, а й проводиться систематична політика залякування, викрадень, тортур. Ці факти, до речі, вже є в широкому доступі для німецької громадськості після низки ініційованих посольством серйозних журналістських розслідувань протягом останніх місяців. Проводити вибори в цій системі тотального страху і переслідувань (я вже мовчу про постійні обстріли) — це, звичайно, з серії фантастики.
- Чи не може статися так, що від України вимагатимуть проведення виборів за будь-яких умов? Який ви можете зробити висновок з розмов на цю тему зі своїми німецькими колегами? Зрозуміло, що публічно вони напевно кажуть про забезпечення безпеки...
- У політичній площині ми ведемо інтенсивний діалог у двох напрямах. У першому випадку йдеться про вжиття невідкладних заходів для поліпшення ситуації у сфері безпеки. І цей проект документу на стадії фіналізації. Незабаром будемо вимагати, щоб документ, узгоджений з нашими партнерами по "Нормандії", був прийнятий росіянами. Це, скажімо так, мінімум заходів безпеки, які є необхідними. І другий блок, робота над яким триває паралельно, — це питання модальності виборів. Там присутні базові речі, щодо яких не вдалося досягти консенсусу досі, — про право на голосування внутрішніх переселенців, про доступ українських партій та ЗМІ. Це не проект закону в чистому вигляді, йдеться саме про модальність — базові принципи, які треба узгодити. Якщо всього цього не буде досягнуто, можна від України чого завгодно вимагати, хоч зірку з неба, але чисто технічно вибори здійснити буде просто неможливо.
- У серпні голова МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр виступив в Уральському федеральному університеті з вкрай дивними тезами. Наприклад, він висловив нерозуміння, коли ж варто починати турбуватися діями Росії, і говорив про небезпеку "ворожого ставлення Заходу до Росії". Як у цілому в Німеччині оцінюють останні заяви пана Штайнмайєра? Відомо про жорстку реакцію німецької преси, зокрема газети Bild...
- Реагують, звичайно, дуже неоднозначно. Зрозуміло, з точки зору України, з точки зору сприйняття нами власних інтересів, це схоже для багатьох співвітчизників на майже відхід дипломатії Німеччини від попередніх позицій. Деякі гарячі голови ще далі йдуть у своїй риториці, кричать "аврал", "все пропало", "зрада". Наша оцінка тут дуже раціональна: кардинально важливим було і є те, що, незважаючи на всі відмінності або нюанси в позиції двох партій правлячої коаліції — тобто ХДС/ХСС (об'єднання Християнсько-демократичного союзу і Християнсько-соціального союзу, — "Апостроф") і СДП (Соціал-демократична партія Німеччини, — "Апостроф"), — єдиний вельми жорсткий курс щодо Росії був збережений протягом останніх двох з половиною років. Цей консенсус, який нині існує, незважаючи на всі відмінності, навіть для німецьких оглядачів став несподіванкою.
Канцлер і міністр закордонних справ діяли і діють в унісон. Те, що ми спостерігаємо сьогодні, я б назвав відтінками одного і того самого стратегічного курсу. Те, що ми зараз бачимо в позиції Штайнмайєра як одного з лідерів партії СДП і найпопулярнішого німецького політика, тлумачимо як початок виборної кампанії. Орієнтовно через рік будуть вибори — дати ще немає, але це буде, очевидно, у вересні наступного року. Також зрозуміло, що кожна партія, тим більше та, яка входить до коаліції, буде заявляти про власний погляд на ті чи інші питання. Не можна виключати бажання партії СДП припинити грати роль "молодшого партнера" і перехопити лідерство, об'єднавши навколо себе "Ліву партію" (Die Linke, — "Апостроф") та партію зелених ("Союз 90/Зелені", — "Апостроф"). Такого формального рішення партійне керівництво, за нашою інформацією, поки не приймало і тим більше не оприлюднювало. Це лише попередні оцінки. Вони базуються, у тому числі, на прогнозах на земельних виборах. Одні з них відбулися цієї неділі в Мекленбурзі-Передній Померанії, де соціал-демократи, які перемогли, можуть як продовжити коаліцію з ХДС, так і створити коаліцію з "лівими". Крім того, вже 18 вересня вибори відбудуться і в Берліні. Тут ми бачимо відверту спробу правлячої СДП об'єднати навколо себе партії лівих і "зелених". Арифметично така ймовірність дуже велика. І це буде досить красномовним фактом для виборців і політичних еліт на федеральному рівні.
- Чи слід Україні побоюватися результатів виборів у Німеччині?
- Для нас подібні сценарії будуть пов'язані з багатьма викликами, які ми намагатимемося мінімізувати. Будь-які апокаліптичні оцінки типу "все пропало" на сьогодні є деяким перебільшенням. Але, знову ж, ризик для України є, і він дуже серйозний. Не можна не враховувати, що Партія лівих, на жаль для нас, має симпатії до Росії як до поняття. Не можна стверджувати, що партія сповідує виключно проросійські настрої, але є те, що є: нам треба готуватися до різних сценаріїв. Поки ж, за рік до виборів, у нинішній коаліції ми маємо основних стейкхолдерів (зацікавлених осіб, причетних сторін, — "Апостроф"), які є лідерами двох ключових партій. Саме вони, якщо хочете, особисто відповідають за мирний процес. Тому я б не став прогнозувати якісь дуже різкі кроки з боку лідерів Німеччини в цьому контексті.
Надзвичайний і Повноважний посол України в Німеччині Андрій Мельник (ліворуч)
- Якою ви бачите позицію канцлера у випадку формування такої коаліції в наступному році? Знову-таки: це буде Меркель чи хтось інший?
- По-перше, йдеться про суто арифметичні речі: щоб була коаліція, має бути спершу більшість. Продовження (існування) нинішньої так званої "великої коаліції" теоретично можливе і навіть, я б сказав, більш ніж ймовірне. Однак доводиться враховувати ту обставину, що рейтинг як ХДС-ХСС, так і СДП серйозно похитнувся. Щодо соціал-демократів, то цього літа він буквально впав до історичного мінімуму – на 19% (сьогодні - близько 23%), і це дуже мало. Саме така тенденція, за нашими оцінками, штовхає соціал-демократів якимось чином вийти з цієї спіралі падіння. Оскільки зростають симпатії до вкрай лівих і навіть більше — до вкрай правих сил у Німеччині (а на виборах в Мекленбурзі-Передній Померанії 4 вересня цього року "Альтернатива для Німеччини" вперше обігнала ХДС). Таким чином, лідери СДП, очевидно, відчувають, що, мабуть, не можуть просто чекати виборів у Бундестаг і знову задовольнятися роллю юніор-партнера. Але ж партія вважає себе з моменту закінчення Другої світової війни і створення ФРН народною партією, так само як і ХДС. Якщо буде створено більшість саме у форматі соціал-демократів, лівих і "зелених", то, швидше за все, ХДС (Християнсько-демократичний союз; головою є Ангела Меркель, — "Апостроф") буде в опозиції. Хоча знову ж арифметично буде залишатися опція великої коаліції. Адже очевидно, що перше місце за всіх можливих розкладів СДП навряд чи отримає. Одним словом, можна довго спекулювати, але я б не хотів цього робити. Ми тверезо і без емоцій аналізуємо ситуацію, робимо свої висновки і намагаємося мінімізувати ті втрати, які для нас потенційно можливі у випадку, якщо, не дай Боже, через рік відбудуться кардинальні зміни.
- Що це означатиме для України? Чи не опиниться під загрозою позиція Німеччини щодо санкцій проти РФ і "Мінську"?
- Питання санкцій дуже динамічне. Тут слід говорити не про те, що буде через рік, а що буде через 2 місяці. Ризиків, як я говорив, буде дуже багато. Меркель як федеральний канцлер була і є для нас головним якорем, на якому тримається український корабель у цьому бурхливому європейському море, де стільки всього відбувається. Утримувати ситуацію (хоча і все важче) вдається завдяки особистим контактам на рівні вищого керівництва країн. Важливість таких контактів в Україні, на жаль, не всі розуміють і не до кінця усвідомлюють. Тримаємо удар також завдяки човниковій і телефонній дипломатії, про яку дуже мало хто знає. Лише за минулий рік відбулося понад 35 телефонних розмов лідерів обох країн, деякі з них – за участю президента Франції, а також у повному Нормандському форматі, включаючи Путіна. В цьому році було понад 10 таких переговорів.
Звичайно, канцлер для нас є ключовою персоною. Якщо ж зміниться політична кон'юнктура в Німеччині, нам доведеться коригувати свої дії. Вже зараз ми вибудовуємо контакти з усіма потенційними партнерами, починаючи від партії ХСС, яка також намагається грати власну гру. Це вічна тема: хто буде кандидатом у канцлери на наступних виборах - представник ХСС або ХДС. Вони є сестринськими партіями. Але лідер ХСС, баварський прем'єр-міністр Хорст Зеехофер вже заявив про свої амбіції бути висунутим від консервативного блоку. Тому не все так просто. Пан Зеехофер, я сподіваюся, буде вже в листопаді в Києві. Це — результат домовленості, яка була досягнута на початку лютого цього року. Пам'ятаєте, як лідер Баварії відвідував Росію? І це викликало бурхливі емоції не тільки в Україні, повірте мені, а насамперед у самій Німеччині. Це була не просто топ-новина — його німецькі ЗМІ ледь не розіп'яли. Замість того, щоб ображатися, як пропонували деякі гарячі голови, президент України, перебуваючи в Мюнхені на конференції з безпеки, сам висловив ініціативу зустрітися з Зеехофером. На ній глава нашої держави з перших вуст пояснив, чому ми не можемо розділяти погляди Зеехофера на можливе послаблення санкцій проти РФ. Президент показав, що картинка не чорно-біла, як Зеехоферу хочуть це представити самі росіяни і ті радники, які зараз у Баварії відповідають за російський файл, зокрема попередник Зеехофера – Едмунд Штойбер. Також ми демонструємо, що інтереси баварського бізнесу в Україні не менш цікаві вже сьогодні, ніж у Росії. А саме такий аргумент найчастіше вживається, щоб нормалізувати відносини з Російською Федерацією.
- Ви згадали про вибудовування довірчих відносин. Чи можна говорити, що Меркель є по суті єдиним великим європейським політиком, якому Путін довіряє?
- Не хочеться гадати на кавовій гущі про те, хто кому ще може довіряти. Але фактом є те, що Меркель була, є і, напевно, залишатиметься чи не єдиним європейським — якщо не світовим — політиком високого масштабу, який має прямий канал спілкування з Путіним, який може говорити по суті і реально впливати на позицію лідера Росії. Ми всі хочемо санкцій проти РФ для чого? Щоб скоригувати позицію Кремля! Так само і цей канал потрібен для того, щоб переконати Путіна змінити його курс, який ми вважаємо злочинним.
Мені важко назвати іншого сучасного лідера, який мав би такий канал комунікацій, такий рівень взаємного сприйняття, який би дозволяв досягати результатів. Я не знаю, наскільки ми можемо вживати поняття "довіра", адже питання довіри — це найголовніше і цінне, що було зруйновано. І не тільки у відносинах між Києвом і Москвою.
- Як у Німеччині оцінюють ймовірність можливого масштабного наступу Росії на Україну?
- Таку можливість у Берліні не виключають, хоч і вважають такий сценарій малоймовірним. Якщо ж, не дай Боже, таке вторгнення станеться, впевнений, що Україна може розраховувати на серйозне посилення санкцій проти Кремля. Крім того, може перейти у практичну площину питання про надання нам оборонної зброї. Інших, більш дієвих заходів, включаючи реальну військову допомогу, на жаль, очікувати не доводиться.
Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель (ліворуч) та Надзвичайний і Повноважний посол України в Німеччині Андрій Мельник
- Які побоювання висловлюють на особистому рівні німецькі колеги щодо загострення на Донбасі, ситуації в Криму?
- Скажу відверто, що я навіть радий, що останні події навколо Криму дали нам черговий потужний інформаційний привід, який ми максимально використовували і продовжуємо використовувати. Чому? Бо ще донедавна чи не кожен другий німецький журналіст ставив мені запитання: "Так ви вже змирилися з анексією Криму?" Мовляв, нічого не буде, "питання вирішене, галочка поставлена"... На що я, звичайно, відповів, що питання Криму жодним чином не зняте з порядку денного, Україна ніколи і ні за яку ціну не відмовиться від Криму, пояснював, що, на жаль, це питання не є настільки актуальним, щоб їм хотіли серйозно займатися в першочерговому порядку. Зараз же ми всі побачили, і в тому числі наші німецькі друзі, що Крим має набагато більший потенціал до ескалації, ніж думали на Заході. Вибухонебезпечність навколо півострова є, можливо, навіть більшою, ніж ситуація на сході України. Ми знаємо, що там росіяни розмістили найсучасніші системи озброєння, а також суттєво збільшили кількість військ. Якщо запустять якісь провокації, це дійсно вже дуже серйозно.
Але поки, як нас заспокоюють наші німецькі партнери, їхня розвідка не підтверджує підготовки Росії до якогось масштабного наступу. Дай Боже, щоб так і було. Але ми у зв'язку з ескалацією навколо Криму домовилися посилити контакти між нашими спецслужбами для ще більш тісного обміну інформацією на всіх рівнях.
Інша важлива площина - питання невизнання Криму (російським). Це ключовий елемент і нашої політики, і наших партнерів. Проте одного невизнання недостатньо. Ми повинні трансформувати цю ключову міжнародно-правову концепцію в політичний процес. Процес повинен враховувати питання прав людини на півострові. Адже всіх людей, які залишилися в Криму, ми розглядаємо як своїх співгромадян. Ми розраховуємо на активну позицію Берліна в цьому контексті.
- Ви закликали Німеччину підтримати Україну зброєю. Чи було це питання в Німеччині на публічному обговоренні?
- Звичайно. Ви ж розумієте, що питання постачань зброї для Німеччини дуже складне. Німці фактично грають свого роду двоїсту роль з самого початку. З одного боку, вони — наші ключові союзники, які розуміють, що відбулося в Криму і на сході, і повністю підтримують Україну. А з іншого – Берлін відіграє важливу посередницьку роль у Нормандському форматі. У зв'язку з останнім німці, очевидно, вважають, що це накладає на них певний обов'язок зберігати нейтралітет в окремих питаннях, включаючи військово-технічну допомогу. Такий фактор є певним виправданням стриманої позиції щодо зброї.
Але це питання залишається на порядку денному, воно нікуди з нього і не зникало. Поки, на жаль, нам не вдалося переконати федеральний уряд скорегувати цей курс. Що ж ми просимо? В першу чергу ті оборонні озброєння, які є в німецькій армії, наприклад радарні системи пеленгування артилерійських систем Cobra і BüR. Очікується, що деякі системи будуть модернізуватися, тобто з'явиться можливість їх передати третім сторонам, включаючи Україну. Поки відповіді немає. Але ми також говоримо про броньовані машини для евакуації поранених з поля бою. Я питаю: хіба ви будете провокувати росіян, якщо дасте нам 10-15 таких автомобілів? Щоб знизити смертність від показника в 40%, як було в перші місяці війни, до НАТОвських 3%? Хоча на це питання німцям зараз важко знайти контраргументи, однак позитивного рішення ще немає. Незважаючи на скептицизм, ми будемо продовжувати активно педалювати цю тему. Політиків, які готові нас підтримати в цьому питанні, дуже небагато, але вони є, причому в найрізноманітніших таборах, навіть в опозиції.
- А якою сьогодні є підтримка України з боку Німеччини?
- Важливий штрих: багато хто в Україні чомусь вважає, що Німеччина взагалі нічого не робить у плані військової допомоги. Це, м'яко кажучи, не зовсім так. Наведу кілька прикладів того, що Німеччина вже сьогодні робить. По-перше, про поранених ми всі знаємо: Німеччина взяла на лікування більше наших поранених в АТО військових, ніж будь-яка інша країна. Разом з останніми 6 героями, які прибули до Берліну літаком-госпіталем Люфтваффе напередодні 25-ї річниці Незалежності, це вже 88 солдатів.
По-друге, ми ініціювали співробітництво у сфері тренінгів у форматі "Train de Trainer". Перший ми провели в грудні минулого року в Баварії для 25 військових лікарів, які отримали сертифікати НАТО і тепер зможуть навчати своїх колег на батьківщині з надання першої допомоги на полі бою. Другий тренінг відбувся влітку в Кам'янці-Подільському для саперів. Це також надзвичайно важливо, оскільки заміновані території на сході — це страшна тема, яка в нас на порядку деному буде ще, мабуть, не один рік. Найближчим часом проведемо тренінг зі стратегічних комунікацій. Це буде теж у Німеччині, на базі їхнього спеццентру.
Третій блок становить матеріальна допомога: ми отримали від Бундесверу медикаменти на 200 тис. євро, обладнання для оснащення військового госпіталю в Запоріжжі на 110 тис. євро, 50 міношукачів на 100 тис. євро, очікуємо обладнання для боротьби з ядерною, бактеріологічною та хімічною зброєю.
Четверте - допомога Берліна в проведенні оборонної реформи. Це, можливо, є найважливішим, ніж усе інше. Йдеться про направлення німецьких радників. Зокрема, буде німецький радник в Академії сухопутних військ у Львові. На цей рахунок буде укладено цілу міжвідомчу угоду. Я вже мовчу про те, що щорічно понад 20 наших військовослужбовців цілий рік навчаються в Бундесвері.
Ще хотів би зробити ремарку щодо лікування. Коли десь чуєте про кульове поранення в руку або ногу, це звучить так, як ніби немає нічого серйозного. Та якби ви бачили, які рани може завдати одна куля (кульові поранення я бачив, відвідуючи наших героїв у госпіталі Бундесверу)... Це неможливо описати. Люди, яких несуть на ношах, а потім через 3-4 місяці вони повертаються нехай навіть на милицях, а може, і своїм ходом на Батьківщину — це має фундаментальне значення. А всіх інших надихає — ми тут не самі. Німецький народ солідарний з Україною. Цей внесок не можна недооцінювати.
- Нещодавно в Німеччині сталася хвиля терактів. У кожному окремому випадку жертв було небагато, але в цілому це мало жахливий вигляд. Як відреагували політикум, суспільство? Чи посилюється останнім часом критика влади або, можливо, навпаки, вщухає, і яка сьогодні ситуація з мігрантами?
- Звичайно, ці кілька терактів не були такими масштабними і страшними, як це мало місце у Франції або інших країнах. Однак це обурило німецьку громадськість, з’явилися страхи, які є завжди, але зараз стали особливо відчутними. Звичайно, ці події, на жаль, негативно вплинули на рейтинг канцлера Ангелу Меркель, оскільки багато хто були схильні пов'язувати теракти з її надто ліберальною, на думку багатьох, політикою щодо біженців. Але водночас реакція німецького політикуму на такі теракти була досить рішучою, а не авральною. Це стало болючим приводом для того, щоб подивитися, що потрібно покращити у сфері безпеки. Зокрема, є консенсус у суспільстві, що необхідно істотно розширити поліцейський контингент, як на рівні земельних підрозділів, так і на федеральному рівні. А федеральна поліція в них — це фактично наша прикордонна служба.
Вкрай праві сили, насамперед "Альтернатива для Німеччини", на цьому спекулюють і намагаються показати це як провал політики щодо біженців. Однак більшість німців реагують тверезо. Федеральний уряд намагається мінімізувати ризики, поліпшити менеджмент щодо біженців, посилити їхню інтеграцію в суспільстві, досягти швидкого вислання з країни тих, хто підлягає репатріації або депортації, тобто не отримали статус біженця. Іншими словами, Німеччина реагує на такі виклики більш ніж рішуче за німецькими масштабами.
- Сьогодні Франція і Німеччина нібито обговорюють варіанти посилення загальноєвропейської взаємодії в питаннях безпеки. Ви вірите, що будуть реальні зрушення на рівні ЄС, які приведуть до більш ефективної протидії терористичній діяльності?
- Німеччина і Франція, хочемо ми і країни-члени ЄС цього чи ні, були і будуть певним двигуном всього проекту ЄС. Звичайно, враховуючи теракти, я думаю, що всім варто очікувати більш жорстких кроків у сфері посилення безпеки, охорони зовнішнього кордону ЄС, щоб Шенген був не тільки на папері. Скасування Шенгену для німецької економіки та ЄС буде катастрофою і завдасть багатомільярдних збитків. Цього керівництво країни допустити не може. Тому нам, українцям, треба готуватися до того, що стане набагато важче перетинати кордони країн ЄС. Ми сподіваємося, що найближчими місяцями завершиться в рамках європейських структур процес, який передбачає механізм зупинення безвізового режиму. Якщо не буде підтримки Німеччини і Франції, Україні буде дуже важко сподіватися на позитивний результат у питанні безвізового режиму. Ми зараз бачимо, що деякі знову хочуть його відкласти доти, доки буде не просто створена, а й впроваджена нова система контролю "Entry-Exit". І є великий ризик того, що українці можуть знову стати заручниками ситуації. В Європі тепер стало лейтмотивом поставити на засув зовнішній кордон і контролювати всіх, хто в'їжджає та виїжджає. Така тенденція є ризиком, який ми не можемо недооцінювати.
