Оновлення уряду Польщі, передусім призначення нового міністра закордонних справ, стали підставою для обережного оптимізму щодо подальшого розвитку польсько-українських відносин. Аналітики не мають єдиної думки, чи змінить відставка Вітольда Ващиковського підходи Варшави в діалозі з Києвом. Водночас зрозуміло, що пріоритетними для Польщі залишаються відносини з ЄС. Та досі антиєвропейська та антиукраїнська риторики мали спільні риси, а очікуване потепління на європейському напрямку може означати і згортання історичних баталій з Україною. Чого чекати у відносинах Києва та Варшави та чим небезпечний надмірний оптимізм, з’ясовував "Апостроф".
9 січня відбулися довгоочікувані зміни в уряді Польщі. Матеуш Моравецький, який місяць перебуває на посаді прем’єр-міністра, разом із президентом країни Анджеєм Дудою оголосили про призначення нових керівників дев’яти польських міністерств.
Вітольда Ващиковського на посаді міністра закордонних справ Польщі замінив Яцек Чапутовіч. Замість Антоні Мацеревича міністром оборони буде Маріуш Блащак, який досі очолював МВС (цю посаду тепер обійматиме Йоахім Брудзіньський). Після призначення Моравецького прем’єром вакантною стала посада міністра фінансів — відтак це міністерство очолюватиме Тереза Червіньська. Обов’язки міністра навколишнього середовища виконуватиме Генрик Ковальчик, а міністра охорони здоров’я — Лукаш Шумовський. Міністром інвестицій і розвитку, міністром підприємництва й технологій, а також міністром інфраструктури призначили Єжи Квечиньського, Ядвігу Емілевич та Анджея Адамчика відповідно.
Очікуване звільнення
Про зміни у складі польського кабміну стало зрозуміло ще 8 грудня після призначення Моравецького прем’єром. Однак чутки про них ходили й раніше. Зокрема, активно прогнозували відставку Ващиковського. Тож призначення нового міністра закордонних справ аж ніяк не було неочікуваним.
Українці чудово знають, що Ващиковський був ексцентричним міністром, і його заяви про Україну та відносини з Києвом це підтверджують. Та співрозмовники "Апострофа" вважають, що причиною відставки стали проблеми не в польсько-українських відносинах, а в діалозі з ЄС та його ключовими державами. Загалом пан Ващиковський не показав себе достатньо компетентним дипломатом і регулярно припускався помилок, через які з нього досі кепкують. Та проблеми у відносинах Польщі з ЄС під кінець 2017 року досягли піку. Єврокомісія, передавши скарги до Суду ЄС, розпочала процедури, що теоретично загрожують Польщі санкціями — і фінансовими, і позбавленням права голосу в Раді ЄС, хоча останній крок майже напевне заблокує під час голосування угорський прем’єр Віктор Орбан. Відтак знадобилося перезавантаження.
Проблеми в відносинах Польщі з ЄС під кінець 2017 року досягли піку
"Можливо, головна причина — це його помилки й погані результати діалогу з Євросоюзом та його головними членами, тобто Німеччиною та Францією. Думаю, що проблеми на українському напрямку не мають впливу на ці рішення", — сказав "Апострофу" директор Фонду Йоахіма Лелевеля Пйотр Косціньський, у минулому журналіст і експерт Польського інституту міжнародних справ.
Читайте також: Бандері знайдуть заміну: на Україну чекає злам у відносинах із важливим сусідом
Польський журналіст і письменник, колишній кореспондент TVP в Україні Вєслав Романовський припустив, що польська влада задоволена роботою Ващиковського. Проте перед Варшавою постало серйозне завдання — поліпшити відносини з ЄС. Тому можна, на думку Романовського, говорити про новий період для уряду, яким за лаштунками керує голова правлячої партії "Право і Справедливість" (PiS) Ярослав Качиньський.
"Суттєве погіршення відносин між Україною та Польшею — це наслідок його роботи (Вітольда Ващиковського, — "Апостроф"). Але, на мою думку, найголовніше завдання нового прем’єр-міністра і нового міністра закордонних справ — це відносини Польщі з ЄС", — пояснив журналіст.
Перезавантаження відносин із ЄС та Україною
Отже, тепер зовнішньою політикою опікуватиметься Яцек Чапутовіч, який був членом об‘єднання "Солідарність", на різних посадах працював у міністерстві закордонних справ, очолював Національну школу публічної адміністрації тощо. Останній рік пан Чапутовіч очолював Дипломатичну академію МЗС Польщі, а з вересня працював і заступником міністра закордонних справ. На посаді міністра він — доволі неочікувана фігура, адже його прізвища не знайдеш серед кандидатів, яких прогнозували в ЗМІ.
Варшава, призначаючи нового керівника МЗС, сподівається на перезавантаження відносин із Європейським союзом. Та, з одного боку, перші заяви прем'єра Моравецького не дають підстав вважати, що Польща кардинально змінюватиме політику, у тому числі зовнішню. Зокрема, і Моравецький собі не відмовляє у заявах про необхідність виплати Німеччиною репарацій Польщі за Другу світову, а також про українських "біженців" на польській території. Останнім він відверто апелює в діалозі з ЄС до аргументу, що в таких умовах Варшава не повинна приймати біженців-мусульман у рамках загальноєвропейських квот. З іншого боку, від нового прем’єр-міністра ми почули й декілька примирливих заяв, зокрема, про необхідність діалогу між Польщею та ЄС, а не двох монологів.
Варшава має намір розпочати перемовини з Єврокомісією щодо виходу з кризи. Одразу після оголошення нового складу уряду прем’єр Моравецький відбув до Брюсселя. Чапутовіч же заявив, що продовжуватиме політику міністра Ващиковського. Також він підкреслив, що для Польщі пріоритетними залишаються відносини з ЄС. Новий міністр закордонних справ свої перші візити здійснить до Болгарії, яка в цьому півріччі головує в Раді ЄС, та Німеччини, яку він назвав головним економічним та політичним партнером Польщі.
Пйотр Косціньський не очікує від оновленого уряду серйозних змін у зовнішній політиці.
"Основні напрямки залишаться без змін. Думаю, що новий прем’єр пан Моравецький і новий міністр закордонних справ пан Чапутовіч насамперед захочуть поліпшити відносини з ЄС. У відносинах з Україною не буде серйозних змін, не бачу й можливості покращення відносин із Росією", —сказав він.
Косціньський зазначив, що двома основними проблемами у відносинах Польщі з ЄС є питання судів та вирубки лісу в Біловезькій пущі, яка належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З другим питанням простіше — його залагодять, оскільки міністра навколишнього середовища Яна Шишка, суперечливу фігуру, вже звільнили, і Польща виконуватиме рішення Суду ЄС. Та й загалом ця "війна за ліс" була дуже дивною.
Складніше з реформою судочинства. "Зміни в законі про Верховний суд і Національну раду судочинства малоймовірні. Але багато залежить від виконання законів. Тут я бачу можливості", — зазначив експерт, пояснивши, що питання судів є політичним.
"Також прем’єр-міністр і міністр закордонних справ намагатимуться переконати ЄС, що зміни в судах не загрожують верховенству права в Польщі", — пояснив він.
Вєслав Романовський очікує від міністра Чапутовіча і всього уряду зміни пріоритетів у відносинах з Україною, діалогу не тільки про історію, а й про співпрацю. А оскільки польсько-українські відносини подібні до відносин Польщі з ЄС тим, що ті та інші польська влада використовувала для мобілізації електорату, можна очікувати зміни зовнішньої політики Варшави на обох напрямках.
"Це може бути новий етап відносин із Європою та Україною, тому що є нова ситуація й нові завдання. Треба також пам’ятати, що через два роки в Польщі будуть парламентські вибори. І якщо PiS хоче виграти ці вибори, треба змінювати свою політику, у тому числі щодо України. Історична політика Польщі, на мою думку, себе вичерпала, треба шукати нові ідеї й форми", — сказав Романовський.
Експерти відзначають, що зі зміною уряду Польщі в вiдносинах з Україною не буде серйозних змін
Втім, в Україні вкрай обережно ставляться до таких припущень. Директор Інституту світової політики Євген Магда звертає увагу, по-перше, на те, що зміни відбулися в межах політичних ініціатив PiS, яка навіть не потребує підтримки інших партій, щоби призначити новий уряд. Пересічні поляки задоволені членством Польщі в ЄС, тому PiS має на це реагувати. Варшава демонструватиме прагнення владнати відносини, до останнього уникаючи поступок у питанні судочинства.
"Це (призначення нового уряду, — "Апостроф"), з одного боку, внутрішньополітичний крок. А, з іншого боку, все-таки передусім спрямований на відновлення діалогу з Європейським союзом. І тут більше значення має призначення не Чапутовіча, а Моравецького, з його іміджем фахового економіста і прагматика. По-друге, Польща за правління "Права і Справедливості" постійно нарощує свої амбіції щодо впливу на загальноєвропейську політику. Але це зростання амбіцій не знаходить належної, на думку PiS, відповіді всередині ЄС. Думаю, Польща зараз зосередиться на Вишеградській четвірці і двосторонніх відносинах із Німеччиною, про що йдеться і в офіційних заявах Варшави", — пояснив Магда "Апострофу".
На його думку, є небезпечною ілюзією вважати, що кожен міністр закордонних справ Польщі буде проукраїнським, бо він завжди буде пропольським.
"Є непогана можливість значною мірою реанімувати польсько-українські відносини й позбутися гострої риторики. Але це не означає, що Польща, скажімо, відмовиться від політики історичної пам’яті в її теперішньому виконанні. І тут я хочу нагадати, що цього року буде сто років незалежності Польщі, сто років Листопадового чину (повстання силами Українських січових стрільців, після якого була проголошена ЗУНР та почалася Польсько-українська війна 1918–1919 років, — "Апостроф") і 75 років Волинській трагедії, відповідно буде день вшанування жертв Волинської трагедії. Україна не може це змінити. Вона може тільки намагатися так розширити сферу співпраці, щоб історичні питання не були постійно першорядними", — прокоментував він.
На думку Надії Коваль, завідувачки Центру міжнародних досліджень Дипломатичної академії України ім. Г. Удовенка та керівника програми дослідження країн Центральної Європи в Раді зовнішньої політики "Українська призма", певні підстави для оптимізму шукати можна, оскільки Чапутовіч є професійним дипломатом і науковцем у сфері міжнародних відносин, з величезним досвідом роботи в МЗС Польщі, який рідко висловлюється на зовнішньополітичні теми чи в якомусь політичному ключі.
"З іншого боку, ми поки що не чули від пана Чапутовіча жодних політичних заяв по суті. Тобто він заявив, наприклад, що сподівається на швидке вирішення польсько-українського історичного конфлікту, але що саме він має під цим на увазі, ми поки що не знаємо. Інших ознак того, що історична політика партії "Право і Справедливість" якось зміниться найближчим часом, я не бачу. Тому причини для оптимізму можуть бути, але він має бути дуже обережним", — підсумувала Коваль "Апострофу".
