У п'ятницю, 16 лютого, ЗМІ з посиланням на представника уповноваженого Верховної Ради з прав людини Михайла Чаплигу розповсюдили інформацію про підготовку повернення до України з Росії політв'язнів Романа Сущенка та Олега Сенцова. Згідно розповсюдженим повідомленням, їх можуть обміняти на кримських дезертирів Олександра Баранова та Максима Одинцова, яких в Україні було засуджено до 13 і 14 років ув'язнення відповідно.
Сам Чаплига у розмові з "Апострофом" уточнив, що його слова були аналізом ситуації, а не розповіддю про плани, та пояснив, на чому ґрунтується припущення щодо звільнення політв'язнів і про що, на його думку, могли домовитися президенти України та РФ Петро Порошенко і Володимир Путін, які нещодавно провели телефонну розмову.
Кейс із сьогоднішньою новиною стане хрестоматійним. Як народжуються новини? Зранку подзвонили з телеканалу з проханням прокоментувати звільнення полонених. Я сказав, що є сукупність об'єктивних новин, які ми читаємо, як аналітик я вибудовую їх у єдиний ряд і накладаю на політичні заяви, тож можу зробити висновок, що мова йде про... Далі ті, хто не дивився ефір, написали, що я заявив, коли відбудеться обмін.
Давайте проведемо аналіз. Факт перший. Почалося все з того, що на виконання 6-го пункту (других Мінських домовленостей, - "Апостроф") сторона ОРДЛО захотіла собі отримати 10 громадян РФ, які вже відбувають у нас покарання або підозрюються у злочинах проти держави. Українська сторона сказала, що не можуть громадяни іншої держави бути передані незрозуміло куди, окрім держави походження. Але та сторона наполягає. Тоді президент каже: ми розуміємо, що ви є інструментом в руках РФ, отже це напевно і Росія наполягає, давайте тоді напряму й поговоримо. Ви хочете російських громадян? Супер. Ми дуже довго цього чекали. Тоді ми хочемо своїх громадян, які зараз на тій стороні. Відтак десь в середині грудня, коли відбувся перший етап (обміну полоненими, що завершився звільненням українських заручників з полону бойовиків наприкінці 2017 року, - "Апостроф"), тоді президент і сказав, що готові почати переговори напряму стосовно наших громадян.
Наступне. Почалася певна пауза. Потім ми читаємо в ЗМІ, що українській суд першої інстанції засудив Баранова й Одінцова, які з точки зору українського законодавства є громадянами України, що вчинили злочин. Відповідно, їм було винесено вирок, який ще можна оскаржити в апеляції. Проте ми читаємо заяви адвокатів цих осіб, які готові до обміну. Це означає що вони відмовляються від апеляції та готові визнати вирок суду, який вступить в силу, що відкриє шлях до помилування. А помилування - це ключова умова для обміну.
Наступне повідомлення: розслідування по Сущенку було таке довге, а потім - бах - і воно завершене, справу готові передати до суду. Потім наступне повідомлення - Сенцову нарешті дали поговорити з рідними по телефону.
Ці всі факти накладаємо на те, що український президент поговорив по телефону з Путіним, і однією з ключових тем був обмін полоненими. Я бачу набір юридичних факторів, які відбуваються у цьому колі. Я чую конкретні прізвища. Два пролунало на території РФ, два - на території України. Я бачу активізацію переговорів і не бачу ніяких спростувань цього. Отже, це говорить про те, що почалася не просто активна фаза переговорів, а конкретні дії. Швидше за все, вийшли на фазу обговорення процедурних моментів. Щодо конкретних прізвищ, не буду називати - це буде ворожіння. Просто можемо згадати тих, чиї імена пролунали у ЗМІ до цього. Чи будуть це саме вони? Важко сказати. Скоріш за все, це так, але це - наші сподівання та надія.
Чому мова може йти саме про Сущенка та Сенцова? Це ж не ми визначаємо, а Кремль, кого би передати Україні, аби зробити гарний імідж Кремлю. "От якщо цих двох - геополітично в нас буде більше бонусів?" - думають вони. Україна готова прийняти будь-кого, це все наші громадяни і ми за них будемо боротися. А Кремль дивиться з точки зору піару.
Коли це станеться? Відсотків 20, що це станеться до президентських виборів у Росії (призначених на 18 березня, - "Апостроф"). Але найголовніше, щоб сторони до виборів домовились хоча би про дорожню карту, узгодили всі механізми передачі полонених і зафіксували це.
Те, що президенти почали напряму вести переговори, - це гарний знак. Ті, хто засуджують Порошенка, що він вів переговори, неправі. Поки в Росії є наші громадяни, треба робити все, щоб їх визволити. Не можна з агресором вести переговори? Підіть скажіть це родичам тих, хто перебуває в російських тюрмах. Не йде ж мова про 20 наших людей. Там стільки наших громадян! Які поїхали на заробітки, а їх звинуватили, що вони перевозили спайси, хоча вони просто кур'єри. Якщо поїхав на заробітки в Росію - то вже не громадянин України? Глобус не змінити. У нас найбільший кордон з Росією, ми приречені бути сусідами...
