На четвертому році війни з РФ Україна зважилася призупинити дію Договору про дружбу та співробітництво з Росією, який був ратифікований парламентами двох країн 20 років тому і донині є формально чинним. Більше того, офіційний Київ має намір розірвати відносини з СНД і вийти зі статутних органів Співдружності. Чим зумовлена така політика і що вона змінить, розбирався "Апостроф".
Тут дружимо, а тут не дуже
Про намір не продовжувати дію Договору про дружбу в МЗС України заявляли ще в березні. Правда, в інтерпретації українських дипломатів "не продовжити" дію документа не означає його автоматичного розірвання.
"Ми не виступаємо за розірвання такого договору. Ми виступаємо за те, щоб не продовжувати дію цього договору на наступні 10 років, оскільки змінилися обставини відносин України і РФ", - пояснювала заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль.
За словами чиновників МЗС, Україна не може безповоротно анулювати договір, адже на підставі в тому числі цього документа відстоюються інтереси нашої держави в міжнародних судових інстанціях.
Соломонове рішення запропонував президент. "Внесу до ВР проект закону про одностороннє припинення дії окремих положень Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ у частині, в якій дія цього договору несумісна з національними інтересами та реалізацією нашого права на самооборону", - написав Петро Порошенко в Twitter.
Пізніше президент розшифрував свій меседж: мовляв, проситиме парламент скасувати статті договору, що стосуються стратегічного партнерства з РФ і співпраці у військово-технічній сфері. А, наприклад, повинна залишитися стаття 2, де записано, що сторони угоди "поважають територіальну цілісність одна одної та підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів".
А так взагалі можна? Окремі статті договору залишити, а інші прибрати? Порошенко запевняє, що можна. З президентом погоджується і екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко.
"Міжнародне право передбачає, що країна може вийти або з самого договору, або з частини цього договору. Це є цілком успішною міжнародною практикою, тому тут немає ніяких порушень міжнародного права", - пояснив "Апострофу" дипломат.
Але й Росія здатна в односторонньому порядку та самостійно денонсувати договір про дружбу. Це нескладно: достатньо всього лише за 6 місяців до закінчення терміну дії договору (закінчується 1 квітня 2019 року) письмово повідомити іншу сторону про такий намір - і дружбі кінець. Якщо цього не зроблено, то дія документа автоматично пролонгується на 10 років.
"І в мене є таке відчуття, що одна зі сторін його не продовжить. Тим більше, вона його розтоптала і грубо порушила - спочатку в Криму, а потім і на Сході України", - зазначив Огризко.
Найімовірніше, офіційна Москва також перекроїть документ. Адже ще до українських ініціатив про часткове розірвання "паперової" дружби глава комітету Держдуми у справах СНД Костянтин Затулін у січні заявляв, що документ потребує перегляду саме в тій частині, де Україна і Росія визнають кордони одна одної. Логіка Затуліна просто феєрична: коли Росія "дружила" з Україною, вона визнавала її кордони, а зараз дружби немає, відповідно, РФ має право не звертати уваги на таку "дрібницю" як український кордон. Завіса!
Правда, навіть якщо в Кремлі вирішать частково або повністю денонсувати договір, то не означає, що Україна не зможе апелювати до документа в міжнародних судах.
"Станом на 20 лютого 2014 року (дата анексії Криму, - "Апостроф") договір був дійсним. Тому саме це є головним фактом для будь-якого міжнародного суду. Відповідно, Росія порушила цей договір в односторонньому порядку", - підкреслив Огризко.
Інша справа, що в експертів є сумніви: чи критично важливо зберігати для судів дію навіть окремих положень "дружнього" документа.
"Аргумент про те, що договір потрібен нам для розглядів у міжнародних судах, не витримує критики, - сказав "Апострофу" дипломат Богдан Яременко. - Цей договір – далеко не єдиний документ, в рамках якого Росія зобов'язана поважати територіальну цілісність України. Є статут ООН і маса інших документів. Крім того, факт анексії української території зафіксовано і засуджено рішеннями міжнародних організацій. Тобто він уже встановлений. Відповідно, будь-який суд без коливань встановить, що на момент анексії Договір про дружбу був чинним. Правда, що це змінює? З договором чи без нього, Росія анексувала частину України".
Але "паперова" дружба з сусідом цілком здатна нашкодити.
"Я не бачу жодного сенсу в існуванні цього документа. Наприклад, в ньому прописані зобов'язання не надавати свою територію третім країнам для здійснення дій, які можуть зашкодити безпеці договірної сторони. Це стримує нас у підготовці військових та інших операцій проти РФ", - додав Яременко.
Що з СНД?
Крім напіврозриву договору про дружбу Порошенко анонсував і вихід України зі статутних органів СНД, мовляв, Співдружність не засудила російську агресію, то нам там робити нічого. Варто зазначити, що ідея розпрощатися з СНД зовсім не нова: у березні 2014 року РНБО ухвалила рішення припинити головування України в цьому органі, а в листопаді 2016-го в парламент був поданий законопроект, яким передбачалося вийти з органів СНД. Але в нардепів так і не дійшли до нього руки, тому в березні 2018 року законопроект був знятий з розгляду.
Незважаючи на те, що Україна була одним із засновників СНД, наша країна ніколи не була членом Співдружності, оскільки не ратифікувала статут організації.
"Просто Україна завжди виступала проти створення наднаціональних органів, які будь-яким чином обмежували б її суверенітет", - пояснив "Апострофу" професор кафедри політології НаУКМА Олексій Гарань.
Припинити тусовку в СНД також зовсім не важко.
"Для цього потрібно тільки одне – розчерком пера президента закрити постійне представництво України в СНД", - сказав Яременко.
Але залишається купа документів і угод, які Україна підписувала в різні роки з країнами-членами СНД.
"Україна входить в низку багатосторонніх угод, які діють між країнами СНД. Ці угоди стосуються багатьох сфер діяльності, наприклад, взаємного визнання дипломів або питання подвійного оподаткування", - підкреслив Гарань.
"І, якщо ми припинимо будь-яку участь в СНД, то це зовсім не означає, що договори стають недійсними. Ми можемо виходити з них тільки в індивідуальному порядку", - зазначив Яременко.
Втім, експерти наголошують, що для України трохи дивно залишатися в СНД навіть в якості асоційованого члена.
"З символічної точки зору вихід з органів СНД є необхідним заходом. Адже створюється дивне враження, що ми присутні з Росією, яка веде війну проти України, в одній організації. Але з практичної точки зору на зміну багатосторонніх угод Україні доведеться підписувати двосторонні угоди з державами-членами СНД", - резюмував Гарань.
З іншого боку, Україна могла б отримати геополітичні дивіденди, залишаючись у структурі Співдружності.
"Якби в нас була стратегія протистояння з Росією з використанням для цього всіх можливих інструментів, то, можливо, потрібно було б всередині СНД об'єднувати навколо себе країни, які побоюються російської агресії, - сказав "Апострофу" дипломат Василь Філіпчук. - Вторгнення в Україну показало, що Росія не має жодних перешкод для подібних кроків щодо інших країн. Наприклад, з боку російських політиків лунають заяви щодо північних регіонів Казахстану, Росія підтримує ті чи інші сторони конфлікту в Грузії і Молдові. Навіть Білорусь боїться агресії з боку Росії. Замість того, щоб об'єднати навколо себе інші країни і використовувати майданчик СНД для тиску на Росію, ми залишаємо його".
Але чому теми Договору про дружбу і прощання з СНД президент підняв саме зараз? Адже очевидно, що "паперова" дружба, яка вже давно не працює, і участь в СНД, куди Україна навіть перестала платити внески, стали мертвими, формальними проектами.
"Це дії піар-характеру, які не несуть ніякого принципового моменту, - пояснив Богдан Яременко. - Вони покликані консолідувати навколо президента патріотичне співтовариство, яке вимагає більш рішучих дій від гаранта в напрямку захисту інтересів України".
