21 червня президент Петро Порошенко провів телефонні перемовини з головою Кремля Володимиром Путіним. Основною темою розмови були українські політичні бранці, ув’язнені в Росії. Про те, чи мають сенс такі переговори, чому Україні ні в якому разі не можна спілкуватися з Путіним сам на сам і чого чекати від президента РФ найближчим часом, "Апострофу" розповів експерт з питань безпеки, генерал-лейтенант ВАСИЛЬ БОГДАН.
У міжнародній дипломатичній практиці розмовляють між собою навіть лідери країн, які ворогують. Це показує досвід і Першої світової, і Другої світової війни. А якщо взяти Середні віки, Нові віки, то було в порядку речей, коли очільники країн, які воюють, періодично спілкувалися з того чи іншого приводу. Але на кожному етапі історичного розвитку світу це відбувалося по-своєму.
З огляду на те, що декларують у відкритих джерелах, в тому числі Адміністрація президента України, основною темою перемовин є українські політичні в’язні Кремля: Сенцов, Сущенко, Клих і так далі. Якщо вірити очільнику нашої держави – а для цього, очевидно, є підстави – то саме про це й точаться перемовини в контексті того, коли ж путінський режим відпустить цих невинних людей, які там страждають за інтереси нашої держави.
Інше питання, як до цього ставиться Путін, як він використовує це для тиску на Україну, щоб українська сторона йшла на поступки в принципових питаннях - і щодо окупованих територій Донбасу, і щодо Криму.
Про Крим Путін взагалі ні з ким не хоче розмовляти, в тому числі з американцями. Курт Волкер і Владислав Сурков цю тему теж начебто не обговорюють. І мене в деякій мірі обурює те, що Волкер заявив, що до цієї теми повернуться в майбутньому. На мою думку, Крим і Донбас взаємопов’язані, вони стосуються російської інтервенції в Україну і їх потрібно розглядати паралельно. Інакше це розтягнеться на століття.
Читайте також: Путіну доведеться заплатити Україні: хто його змусить це зробити
Йдуть дискусії щодо того, як називати цих українців: військовополоненими, політичними в’язнями чи заручниками. Адже це неоголошена війна, гібридна. Але для української сторони тут все зрозуміло: ухвалений закон, Росія – агресор, значить, це політичні в’язні, військовополонені, і їх треба захищати. Ця свята справа, безумовно, вимагає від української сторони відповідних заходів.
Інше питання – чи в процесі цих перемовин не відбуваються якісь "договірняки", які не можуть бути в інтересах української сторони. Але з огляду на те, що Україна перебуває напередодні президентських і парламентських виборів, особисто я виключаю, що якісь антиукраїнські домовленості можуть бути реалізовані за цей період.
Ще один момент: якщо врахувати, що Путін начебто почав почуватися оптимістичніше, з огляду на розкол в Євросоюзі, тріщину в трансатлантичному партнерстві, він, очевидно, подумав, що може й надалі реалізовувати свою агресивну експансіоністську політику та тиснути на Україну. Якщо Захід буде консолідованим і організованим – а все-таки ця консолідація, попри проблеми й інколи екстравагантні заяви президента США Дональда Трампа, проглядається і в НАТО, і в ЄС, і в США, – то політика стримування і примушування Путіна до миру зіграє свою роль.
Але ми, з огляду на ухвалення закону про національну безпеку й дію інших програм оборонного комплексу, повинні зміцнювати свою обороноздатність на всіх напрямках і по всьому периметру кордону нашої країни, щоб не дозволити Путіну знову вчинити якісь агресивні дії або масштабні військові операції.
Я знаю одне: сам на сам із Путіним ми говорити не можемо, бо однозначно програємо. Теперішня міжнародна коаліція і "нормандський формат", яким би неефективним він не був, повинні діяти разом з українською стороною.
З огляду на те, що попереду в нас президентські й парламентські вибори, навряд чи Путін до їх завершення піде на якісь компромісні рішення не у своїх інтересах. Він буде нас дражнити, давати світу якісь сигнали – на кшталт цього недолугого чемпіонату світу з футболу, який зараз відбувається в Росії, – що з Росією можна і треба співпрацювати. Але зрозуміло, що це лише фасад, за яким криється жорстокий, я б сказав, терористичний путінський режим.
