Під час переговорів між президентами США та Росії ключовим було українське питання. Головна проблема для нас полягає в тому, що про Україну обговорювали без участі Києва. Про те, що дала розмова Джо Байдена та Володимира Путіна, і чи варто очікувати на деескалацію на кордоні з Україною, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Незважаючи на те, що Україна була основною темою переговорів між Джо Байденом та Володимиром Путіним, для росіян та американців важливим був сам факт зустрічі. Для американців важливо, щоб діалог із Росією продовжувався, хоч би яким він складним не був. Схоже, це буде ключовим пунктом Адміністрації Байдена у її стратегії щодо Росії. Що ж до Кремля, то йому важливі в принципі будь-які контакти високого рівня, як свідчення того, що жодної дипломатичної ізоляції Росії вже немає. Відповідно, хоч Україна і була в центрі порядку денного, мені здається, що головний підсумок зустрічі зводився до того, що обидві сторони хочуть контролювати протистояння, не хочуть допускати жодних ризикованих кризових ситуацій чи хоча б мінімізувати їх.
Оскільки я нічого грандіозного від цієї зустрічі не чекав, можна говорити, що і результат розмови – нормальний. Єдине, що мені здається, сторони не встигли докладніше обговорити питання стратегічної стабільності – контроль над озброєннями, кібербезпеку, зміни клімату та пандемію. Також наразі незрозуміло, наскільки конкретно сторони торкнулися ситуації на Близькому Сході, зокрема в Сирії. Але якщо вони щось із цього не обговорювали, все одно все це перебуває у полі спільних інтересів, і тому є потенціал для подальшого діалогу, і я думаю, що надалі ця практика спілкування триватиме.
Щодо України, то розбіжності були як до зустрічі, так залишаються і після неї. Позиція Путіна відома: йому потрібні гарантії нерозширення НАТО та безпеки Росії. Позиція Байдена полягає в тому, що жодних гарантій він дати не може.
Якими можуть бути подальші кроки Москви, що вона вирішить робити у цій ситуації? Або далі підтримувати загрозу ескалації та за допомогою її чинити тиск, але вже насамперед на Україну, а не на Захід, який не виконуватиме вимог Москви. Або ж поступово ситуація нормалізуватиметься.
Але важливо, що це був саме той випадок, коли про Україну говорили без України. Я не думаю, що якийсь вплив на перебіг переговорів мала попередня розмова Блінкена з Зеленським. Розмова, яка відбудеться завтра (у четвер, 9 грудня - "Апостроф") між Байденом та Зеленським – це, швидше за все, буде інформування про підсумки розмови з Путіним, а також якісь особисті побажання. Тобто це не формат якогось сильного залучення України до цієї розмови, яка, звісно, стосувалася насамперед її самої.
Я думаю, що на перебіг подій зустріч Байден-Путін не сильно вплине, тому що американці самі визнають, що вони не мають особливих можливостей вплинути на рішення Росії про ескалацію, а все, що вони могли, вони вже зробили до зустрічі – просигналізувавши про ціну агрессии, про санкції, про "Північний потік-2", про допомогу Україні.
Тим не менш, ці загрози з боку Адміністрації Байдена все-таки поєднуються з тим, що Росія потрібна американській Адміністрації, і тому політика США буде досить гнучкою. І як її трактуватиме Путін – питання залишається відкритим.
