30 грудня, буквально під ялинку, президент США Джо Байден провів телефонні переговори з російським колегою Володимиром Путіним. Під час бесіди, яка проходила з ініціативи Кремля, сторони переважно говорили про Україну. Кремль продовжує наполягати на "гарантіях безпеки", які фактично означають повернення Києва назад до зовнішньополітичної орбіти Москви. Захід, незважаючи на незгоду з окупацією Криму та частини Донбасу, погодився вести із Кремлем стратегічний діалог, який у перспективі може призвести до серйозних наслідків для України. Подробиці читайте у матеріалі "Апострофа".
Напружена розмова
Джо Байден, як інформують кремлівські джерела, запевнив Володимира Путіна, що США не мають наміру розміщувати в Україні ударні наступальні озброєння. Водночас він попередив російського президента, що у разі відкритого військового вторгнення до України Кремль отримає чергову порцію санкцій.
У відповідь, якщо вірити офіційним повідомленням Москви, Володимир Путін почав погрожувати "взаємністю", обіцяючи поводитися так, як поводилися б США в питаннях забезпечення своєї безпеки. У відповідь на можливі санкції Кремль погрожував розривом дипломатичних відносин, що фактично означає початок силового конфлікту.
Американський президент, вловивши настрій Володимира Путіна, кілька разів наголосив, що ядерну війну не можна розпочинати, як не можна і виграти.
Президенти домовилися продовжити діалог після Нового року. У Женеві 10 січня під особистим контролем Байдена та Путіна відбудуться переговори заступника держсекретаря США Венді Шермана та заступник голови МЗС РФ Сергія Рябкова. Американські та російські дипломати мають намір обговорити питання контролю над ядерними озброєннями та військову напруженість навколо України.
Як зазначають у Білому домі, Джо Байден закликав Володимира Путіна знизити напруженість у відносинах з нашою країною, а також дав зрозуміти, що США та їхні союзники відповідатимуть рішуче, якщо Кремль продовжить вторгнення в Україну.
Тривожний сигнал для Києва
Основний результат дипломатичних маневрів, які Москва веде з весни, полягає в тому, що західні партнери Києва, незважаючи на гучні слова підтримки, готові обговорювати з Кремлем Україну без безпосередньої участі керівництва нашої країни.
"Важливий момент полягає в тому, що у відповідь на російську пропозицію щодо "гарантій" по Україні не прозвучало категоричного "ні". Західні дипломати заявили, що так, це непроста тема, ми не можемо жодних гарантій давати, але до прагматичного діалогу з Росією усі готові. Не думаю, що зараз американці готові підписати з росіянами якийсь формалізований договір, але сам факт готовності до діалогу Вашингтон-Москва є серйозним викликом для нас", - заявив у коментарі "Апострофу" експерт із зовнішньої політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Очевидно, що "гарантії" невступу України до НАТО є лише приводом для початку розмови. У Кремлі усвідомлюють, що ніхто в найближчому майбутньому нашу країну в Альянс не прийме через територіальний конфлікт з РФ. Для Києва "двері" в НАТО знаходяться в Криму, який РФ нелегально "приєднала" до себе, а ключі від "двері" в руках у Володимира Путіна.
"Російське керівництво цікавить, щоб у новій архітектурі міжнародних відносин враховувалися інтереси Москви, її "зона відповідальності", до якої Путін відносить і Україну, а також червоні лінії, через які Захід не повинен переступати. Кремль цікавлять не так "гарантії" по Україні та НАТО, демонстрація того, що Москву визнають рівноправним глобальним гравцем. Україна тут - лише один з елементів такої архітектури безпеки", - пояснив кремлівські мотиви Ілія Куса.
Військовий блеф спрацював?
Після нинішньої телефонної розмови Джо Байдена та Володимира Путіна стало зрозумілим, чому Кремль організував військово-політичну істерію навколо можливого вторгнення в Україну, яку підхопили західні ЗМІ.
Як наполягають вітчизняні експерти, рівень військової загрози для України за останні три-чотири роки суттєво не змінився.
"Кремль нікуди війська не стягував і нікуди їх не відводитимуть. Ці війська знаходяться на тому місці з 2017 року, коли російське командування створило три нові армії - першу танкову, а також армії у Воронежі та Новочеркаську. Так, вони проводять навчання та маневри, але з військової точки зору вони нікуди не рухаються. Те, що ми спостерігали, більшою мірою було істерикою в медіа", - наполягає у розмові з "Апострофом" заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
Кремль, просто перекидаючи військ уздовж українських рубежів, зумів досягти реальних політичних результатів за мінімуму військового впливу. Весняна концентрація військ призвела до саміту Байден-Путін у Женеві.
Нинішня військово-дипломатична ескалація дозволила Москві нав'язати колективному Заходу обговорення "гарантій" щодо України. Причому європейці були демонстративно відсунуті на другий план, оскільки Москва має намір детально обговорювати це питання лише з Вашингтоном. На підтвердження цієї лінії Кремль запросив телефонну розмову з Джо Байденом.
"Концентруючи війська на кордоні, Кремль змінив порядок денний у наших відносинах із Заходом. Ми не можемо вже відкрито говорити про наше членство в НАТО, ми не можемо розробляти секторальні програми. Ми сидимо і чекаємо на російське вторгнення, яке може і не відбутися. На жаль, Росія досягає своєї мети і без фізичного вторгнення", - зазначив у коментарі "Апострофу" експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.
Дипломатична тактика Вашингтона
Володимиру Путіну стратегічно важливо виключити із переговорного процесу всіх, окрім США. Навіть європейські держави-члени НАТО не сприймаються Кремлем "повноцінними" геополітичними гравцями. Наскільки РФ, яка суто формально отримала у спадок від СРСР місце постійного члена Радбезу ООН, відповідає такому критерію - інше питання.
Російська влада впевнена, що може повернутися до формату Realpolitik, який ставить в основу силові фактори, відсуваючи на другий план ідеологію, правові та етичні аспекти. Європа, з погляду росіян, "надто багато" говорить про політичні цінності та примат міжнародного права, але при цьому погоджується заплющити очі на окремі кремлівські ескапади в Україні та на Близькому сході в обмін на економічні преференції.
У такій дипломатичній парадигмі лише США, які мають великий досвід силових протистоянь, можуть сприйняти та грамотно проаналізувати всі кремлівські аргументи.
Тоді постає питання, чому Вашингтон одразу категорично не відкинув істеричних вимог Кремля щодо якихось "гарантій" щодо України?
Суть дипломатичної гри Вашингтона звелася до того, що Білий дім спочатку не сказав жорсткого "ні" на пропозиції Кремля щодо "українських гарантій", але й не захотів проводити такі переговори на рівні глав держав. Як говорилося вище, кремлівський ультиматум по Україні обговорюватимуть Венді Шерман та Сергій Рябков.
"Інсайди, що надходять з Держдепартаменту, вказують, що Москва натякнула Вашингтону, що ми обговорюємо документальні "гарантії" з безпеки, або переговори закінчуються. Фактично це перехід до війни. І тому Вашингтон намагається використовуватися дипломатичні методи, обговорюючи кожну тему окремо. Можна почати з умовно другорядних питань ядерного роззброєння та ядерної безпеки. З цього питання можна прийняти окремий документ, а потім із чистою совістю заявити про прогрес у переговорах з росіянами", - пояснив Олександр Краєв.
У будь-якому випадку навіть найгірші переговори кращі за "хорошу" війну. Основний нюанс у тому, що Кремль, як і будь-який агресор, сприймає готовність до діалогу саме як вияв слабкості та готовність поступатися далі. У 2022 році Кремль і надалі вимагатиме у Заходу поступок, переважно по Україні, всіляко демонструючи, що Київ є безвільним об'єктом великої геополітики.
