У четвер, 16 червня, керманичі основних європейських країн — Німеччини, Франції та Італії - вперше з часу широкомасштабного вторгнення Росії до України приїдуть до Києва. Візит має бути доволі символічним, адже вже 17 червня Єврокомісія має оголосити свій висновок щодо кандидатства України в ЄС. Про підводні камені цієї поїздки та вагання європейських топ-політиків у питаннях підтримки України, читайте в матеріалі "Апострофа".
Знаковий візит
Днями спочатку італійська La Stampa, а потім і німецький Bild повідомили, що президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі мають намір прибути до Києва напередодні рішення Єврокомісії за заявкою України на набуття статусу кандидата в члени ЄС. Проте в результаті прес-служби двох із трьох лідерів відмовилися підтверджувати свій приїзд до української столиці. Що ж могло вплинути на такий розвиток подій? Причин може бути кілька.
Одною з них може бути різка реакція українського керівництва на останні дії європейських керманичів через чергову порцію обіцянок постачання зброї Україні від Шольца та новий сеанс закликів Макрона "зберегти обличчя Путіну".
На думку політичного експерта Євгена Магди, інформаційна ситуація довкола візиту дійсно виглядає доволі дивно, адже чіткого підтвердження, що лідери Франції Німеччини та Італії приїдуть, немає. Натомість вже звучать припущення, що вони схилятимуть Україну до капітуляції.
"Візит Макрона, Шольца та Драгі — важливий не лише і не стільки для України, а й для самих європейських лідерів. Адже Україна постійно в тренді, ми перебуваємо в центрі уваги і керівництва, і громадян ЄС. Не секрет, що надання Україні статусу кандидата в члени ЄС підтримує широка громадськість. Відповідно, сформовано певний запит", - каже експерт "Апострофу".
Безперечно, поштовхом до візиту для європейських керманичів стала і далеко не сприятлива внутрішньополітична ситуація в їх державах. Так, недавній перший тур виборів до Національних зборів Франції підкосив Макрона. Перемога його руху "Вперед, республіко!" у першому турі парламентського марафону досить умовна: 25,75% проти 25,66% у лівих Жан-Люка Меланшона. Другий тур відбудеться найближчими вихідними, і хоча партія Макрона, скоріше за все, утримається при владі, вона буде серйозно послаблена. Меланшон — євроскептик та соціаліст, що є палким прихильником виходу Франції з НАТО, що не додає плюсів ні Макрону, ні Україні, а його можливе прем'єрство є справжнім нічним кошмаром для нинішнього керманича Франції.
У німецького канцлера Шольца теж вдома не все гаразд, адже його власна партія, СДПН, нещодавно провалилась на виборах у Північному Рейні-Вестфалії, ключовій землі, яка завжди підтримувала соціалістів. Та й "вільні демократи" разом із "зеленими" вже практично відкрито працюють на зміну канцлера, який затримками із постачанням зброї Україні встиг добряче налаштувати проти себе навіть партнерів по коаліції.
Примітно, що президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр став на захист Шольца після нещодавньої критики з боку президента Володимира Зеленського, який заявив, що Шольцу потрібно відмовитись від спроб зберегти рівновагу у відносинах між Україною і Росією.
За словами Штайнмаєра, Німеччина "твердо стоїть на боці України - народу, який зазнав вторгнення з боку Росії". Колишній "путінферштеєр" порадив дочекатися майбутнього візиту Шольца до Києва — мовляв, тоді у прямих переговорах Зеленський може змінити свою точку зору.
Щодо Маріо Драгі, то він, звісно, має амбіції бути на чільному місці серед лідерів ЄС, але має ті ж самі проблеми, що й Шольц: опозицію у власному уряді та невдалі підсумки місцевих виборів.
Фактично, становище усіх згаданих лідерів можуть виправити лише зовнішньополітичні успіхи. Звідси і амбіційна пропозиція Драгі перейти від принципу одностайності до кваліфікованої більшості у справах ЄС, і все нові заяви Шольца про постачання зброї для України, які переважно викликають лише роздратування, адже жодної одиниці важкої зброї ФРН нам так і не передала. До речі, не останню роль в цьому грає не найкраще становище Бундесверу, який, щоправда, фінансується незгірш французької армії.
Чи дасть Єврокомісія "зелене світло" Україні?
Звісно, Росія не зацікавлена у візиті "європейського тріо" до Києва, свідченням чого є "несподіване" повідомлення "Газпрому" німецькому уряду. Монополіст заявив, що прокачування газу "Північним потоком" впаде на 40% через затримку ремонту газоперекачувальних агрегатів німецькою компанією Siemens – у всьому винні санкції. Експерти сходяться на тому, що йдеться про шантаж з боку Кремля напередодні поїздки Шольца в Україну.
"Росія не зацікавлена ні в зустрічі, ні в тому, щоб Україна отримала статус кандидата на вступ в ЄС, бо отримавши його, ми виходимо на результативну позицію і отримуємо результативний пас, який рано чи пізно зможемо реалізувати. Разом з тим, у нас існують завищені очікування з приводу реалізації цього "пасу" – після кожного удару начебто має бути гол, але так не буває", — вважає Євген Магда.
Він вважає, що Україна має розуміти, що зараз не існує жодних зобов'язуючих документів щодо надання нам будь-якої фінансової, військово-технічної та іншої допомоги. Фактично йдеться про виключно добру (або злу) волю західних партнерів, в тому числі Німеччини, яка пройшла складний шлях від повного несприйняття постачання Україні будь-чого що може стріляти до готовності передати нам низку видів озброєнь, хай і наразі, здебільшого легких.
"З вірогідністю 99% в п'ятницю Єврокомісія дасть Україні "зелене світло". Бо на це є суспільний запит, який ЄК не може ігнорувати, хоча остаточне рішення, звісно, залишається за лідерами Євросоюзу, які зберуться за тиждень після Єврокомісії", — додає Магда.
З ним погоджується професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань: рішення Єврокомісії посилює наші шанси, адже ситуація, коли Єврокомісія рекомендує надати нам статус кандидата, а Європейська рада не схвалює — буде суперечністю між органами самого ЄС.
"Боротьба за статус все рівно потрібна, адже ми знаємо, що деякі країни зараз, в останній момент, говорять, що ми не можемо отримати цей статус. Нібито йдеться про Нідерланди, Данію та Швецію. Це притому, що шведи завжди підтримували нас на шляху до ЄС. Можливо, чутки перебільшені, але ми точно знаємо, що є країни, які не поспішають надавати Україні статус кандидата і є країни, які коливаються", — відзначає експерт.
Дійсно, багато представників європейських правлячих кіл, які повністю підтримують Україну, парадоксально вважають, що своїм "ні" євроінтеграції України допомагають нам, просуваючи реформи, хоча при цьому не враховують, що реформувати щось у країні, яка сконцентувала всі свої сили на відсічі росіянам, нічого.
Тому приїзд трійки європейських лідерів, які могли б виступити з потужною заявою про надання Україні статусу кандидата - безумовно, бажана для нас подія, і якщо не будуть лунати заяви на користь нашого кандидатства – це буде виглядати дещо дивно.
"Очевидно, є у цього візиту і "підводні течії" та занепокоєння щодо нього. Звісно, під час зустрічей будуть обговорюватися перспективи війни, і є побоювання, що лідери Франції, Німеччини та Італії будуть говорити про якийсь компроміс з Росією, необхідність "рятування обличчя Путіна", про яке неодноразово говорив Макрон. Хоча в той же час варто згадати слова Шольца, який казав, що Путін не має вийти з війни переможцем", — додає Олексій Гарань.
Тим часом Росія, воюючи в Україні, продовжує мультиплікувати нестабільність у світі, множачи віськові, продовольчі та економічні кризи та, як завжди, пропонуючи вихід із них на своїх умовах. Раніше ця тактика Москви повністю виправдовувала себе, проте чи зіграють європейці в цю гру з Путіним знову - залежить також і від України та її керівництва, яке має усвідомлювати, що ніяких "серединних варіантів" воююча нація на сприйме. З відповідними наслідками для тих, хто спробує їх втілити.
