Україна як ніколи близька до вступу до Євросоюзу. У п'ятницю, 17 червня, Єврокомісія рекомендувала надати Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Остаточне рішення за Європарламентом. Його мають оголосити вже наступного тижня – під час саміту 25-26 червня. Як Україна спромоглася отримати добро від Єврокомісії, чому Грузія не отримає кандидата на членство в ЄС і в якому напрямку треба рухатися далі? Про це в ефірі Апостроф TV розповів депутат Європарламенту від Литви ПЯТРАС АУШТРЯВІЧЮС.
– Чи таке рішення було для вас очікуваним? Можливо, у вас є якісь деталі внутрішнього процесу, як Єврокомісія приходить до цього рішення, бо саміт не за горами.
– По-перше, я маю привітати Україну та кожного українця з гарною новиною. Ця новина не з'явилася автоматично, на це ми всі працювали разом. Зроблено величезний рух уперед. Це вже не крок, а стрибок уперед, бо позитивна рекомендація Комісії зазвичай підтримується Радою глав держав Євросоюзу.
Я, до речі, не бачу жодних причин, щоб не отримати позитивне підтвердження та остаточне рішення наступного тижня. Звичайно, дискусії можуть бути, можуть підніматися деякі індивідуальні заперечення окремих країн. Але я сподіваюся, що ніхто не замахнеться на це гарне рішення, яке проголосила Урсула фон дер Ляйєн.
Звісно, суперечки бувають. Скільки там треба додатково зробити роботи, скільки має бути сказано. До речі, цей список додаткових робіт чи покращень особливо довгий у Грузії. Звичайно, і Україні треба щось зробити, але це визнання того, що Україна досягла багатьох добрих результатів. Все-таки з 2014 року виконано величезну роботу. У багатьох випадках досягнення втілення договору про асоціацію - це в принципі вже початок переговорів. Я це можу підтвердити.
А те, що ще не сказано, ми почуємо пізніше, які були заперечення. Але не в цьому річ. Головне, що результат добрий на сьогоднішній день. Весь наступний тиждень ми маємо не опускати руки, а працювати далі та створювати цю хорошу політичну ситуацію. Політичний лобізм має продовжуватися без зупинки. Я дуже сподіваюся, що цей день увійде в історію сучасної України як блискучий результат початку інтеграції до Євросоюзу.
– Якщо я правильно зрозуміла, Україну з Молдовою якось пакетно розглядатимуть? Чи це будуть два окремі рішення?
– По тому, як складається сьогодні, мені особисто здається, що Україна та Молдова можуть отримати цей статус вже негайно, а Грузії потрібно зробити деяку домашню роботу. Особливо за демократичними критеріями.
Ще я можу сказати, що я чув особисто зі своїми колегами лише добрі слова з боку експертів із Єврокомісії, які аналізували всю інформацію, отриману з Києва. Тому що відповіді були надіслані із Києва, передані президентом. І якість цієї інформації, навіть переклад англійською мовою та особливо терміни надання цієї інформації – рекордні. Це показує, що мотивація з боку України є високою. Ми не можемо на це не зважати.
- Хотілося б уточнити. Це рішення щодо Грузії пов'язане з тим, що є деякі невідповідності тим, що думає населення і що думає уряд? Йдеться про якісь торговельні зв'язки з російською федерацією. В чому проблема?
– Це проблеми, пов'язані з внутрішньою ситуацією та деякими свободами. Зокрема, свобода висловлення. Декілька тижнів тому у в'язницю посадили одного з журналістів, який представляв опозиційні погляди. Це було зроблено незважаючи на те, що навіть прокурори та омбудсмени у Тбілісі говорили, що немає складу злочину. У принципі є ознаки переслідування за опозиційними поглядами тощо.
Ми ж знаємо, що відбувалося останній рік у Грузії. Жорстоку боротьбу проти політичних опонентів не можна порівняти з тими демократичними критеріями, які представляються для кандидата.
Двері для Грузії не зачинені. Ми хочемо бачити Грузію разом із іншими країнами. Але те, що треба зробити додатково – треба зробити. Найбільша помилка з боку Тбілісі, коли вони починають сперечатися, все валити на опозицію та говорити, що вона винна. Ні, це не опозиція, а правляча коаліція та всі ті політики, які перебувають на верхах. Я вислухав дуже уважно виступ президента Грузії цього тижня. Вона сказала багато критичних слів про свою країну, але вона говорить правильно, бо це все треба розуміти конструктивно та виправляти помилки, а не робити нові.
– Путін уже відреагував на це рішення. Він сказав, що не проти вступу України до Євросоюзу, бо це не військовий блок. Прокоментуйте цю заяву, будь ласка.
- Ну хто з нас віритиме путіну? Він тричі на день змінює свою думку, якщо він її ще має. Війна, яка розв'язана проти України, – це не лише тому, що Україна дуже чітко декларувала свої завдання щодо вступу до НАТО. Для путіна вступ до Євросоюзу теж незбагненний, бо це вступ до цивілізованого світу. Це приналежність до організації, яка ґрунтується на європейських ознаках. Я в принципі вже не бачу жодної різниці між Євросоюзом та НАТО. А те, що він каже, він просто кидається убік і хоче, мабуть, себе виправдати.
Але скажу дуже чітко. Дуже позитивна думка про Україну як кандидата на членство в Євросоюз – це великий ляпас режиму путіна. Знаєте, якщо вимірювати різницю між Україною та Росією, це вже не роки, не десятиліття, а більше. Україна довела, що вона йде європейським шляхом, готова до співпраці, готова брати на себе зобов'язання і зробити так, щоб і в політичному, і в економічному, і в правовому сенсі відповідати всім вимогам Євросоюзу. А в росії ми бачимо, що вона йде в протилежний бік. І війна цьому підтвердження.
Тож я не вірю словам путіна. Я бачу, що він робить насправді. Він руйнує міста, вбиває людей. Взагалі хоче стерти Україну з лиця землі. Тому давайте займемося конструктивною роботою, а потім перейдемо до таких питань, як росія.
